Портулак городній
| Портулак городній | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Portulaca oleracea L. (1753) |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
Портулак городній (Portulaca oleracea L.) — Однорічна трав'яниста рослина родини портулакових (Portulacaceae).
Зміст |
[ред.] Загальна характеристика
Стебло м'ясисте, простерте, до 30 см завдовжки, розгалужене. Листки сидячі, клиноподібно-оберненояйцеподібні, лопаткоподібні, тупі. Портулак городній з'являється в кінці червня — на початку липня.
Квітки двостатеві, сидячі, 3-5-пелюсткові, жовті, зібрані в розвилках стебла. Цвіте у червні-вересні. Плід — коробочка, завдовжки до 6 мм, з кришечкою, що відкривається впоперек. Проростає насіння в землі на глибині від одного до трьох сантиметрів. Для того щоб дозріти, йому потрібно майже 30 днів. Рослина дуже живуча, любить тепло. Одна розвинута рослина дає до 10 тис. насінин.
[ред.] Поширення
Портулак городній — археофіт ірансько-туранського походження. В природних умовах поширений практично всюди і росте як бур'ян в посівах зернових і колосових культур, на городах, у селах, на необроблюваних землях. У культурі портулак вирощують аматори.
[ред.] Практичне використання
[ред.] В кулінарії
Молоде листя і стебла використовують у їжу — сирими та вареними або смаженим. Вони мають злегка кислий і солоний смак і з них готують гострі салати, супи, пюре, приправи до м'ясних страв. Через слизові якості листя портулак підходить для супу.
На зиму солять і маринують, використовуючи як замінник каперсів. Особливою популярністю зелень портулаку користується з давніх-давен у населення Закавказзя, Середньої Азії, в країнах Середземномор'я.
Незважаючи на малий розмір насіння, вони були основним продуктом харчування для австралійських аборигенів.
[ред.] В медицині
Використовують траву і насіння, в першу чергу проти глистів та як антитоксичний засіб при укусах комах і змій. Листки містять вітаміни, алкалоїди (0,03 %), глікозиди, органічні кислоти, цукри, жири, слизі, білки, мінеральні речовини. В насінні є жирна олія до складу якої входять лінолева, пальмітинова і стеаринова кислоти.
Галенові препарати портулаку городнього використовують для підвищення артеріального тиску, посилення роботи серця. У народі свіжий сік застосовують при хворобах очей (кон'юнктивіт, кератит).
Внутрішньо — настій трави портулаку п'ють при набряках, хворобах печінки і нирок, як сечогінний засіб, при дизентерії, при розладі нервової системи (особливо для лікування імпотенції у чоловіків). Препаратам портулаку властива також антитоксична дія (використовують при отруєннях).
Зовнішньо — свіжий сік або настій трави портулаку ефективний для загоювання незаживаючих ранах (пролежнях). Настоянку насіння портулаку на 70 % розчині спирту служить для очищення організму від шлаків і при лускатому лишаї.
[ред.] Інше
Культурні декоративні сорти портулаку городнього розводять у квітниках, прикрашають клумби та газони.
У кормовиробництві використовують як корм для свиней.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
[ред.] Посилання
- Лікарські рослини: Портулак городній на сайті Аграрний сектор України.
