Полин гіркий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полин гіркий
Полин гіркий
Полин гіркий
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Plantae
Eudicots
- Asterids
Ряд: Asterales
Родина: Asteraceae
Рід: Полин (Artemisia)
Вид: Полин гіркий
Біноміальна назва
Artemisia absinthium L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Artemisia absinthium
ITIS logo.jpg ITIS: 35445
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 49054
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Artemisia absinthium

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Полин гіркий (Artemisia absinthium) — багаторічна трав'яниста, сіроповстиста рослина родини Айстрових (Asteraceae) висотою 60-120 см, із сильним запахом, міцним стрижневим коренем і коротким кореневищем.

Назва[ред.ред. код]

Міжнародна назва роду походить від імені міфічної богині Артеміди. Видова назва в перекладі з латинської мови означає «гіркий, але цілющий засіб». Ця рослина вважається найгіркішою у світі, є навіть приказка: «Гіркий, як полин». Інші місцеві назви: білий полин, віниччя.

Опис[ред.ред. код]

Листки полину гіркого

Стебло пряме, гіллясте, як і вся рослина, білувато-сіроповстисте від притиснутих сріблястих волосків. Прикореневі листки довгочерешкові, трикутноокруглі, тричі перистороздільні, окремі частки їх ланцетні, цілокраї, на верхівці притуплені. Стеблові листки сидячі, чергові, двічі або тричі перистороздільні на лінійно-довгасті тупі частки.

Суцвіття — верхівкова волоть з дрібними (2,5-3,5 мм у діаметрі), майже кулястими, пониклими кошиками. Всі квітки в кошику трубчасті, двостатеві, з жовтою оцвітиною, квітколоже усіяне вузькими плівчастими приквітками. П'ять тичинок зрослися в трубочку, маточка одна, стовпчик один, зав'язь нижня. Плід — довгасто-оберненояйцеподібна сім'янка, без чубка.

Поширення[ред.ред. код]

Полин гіркий росте в мішаних і листяних лісах, на галявинах, вирубках, уздовж лісових доріг і просік, на лісокультурних площах тощо. Світлолюбна, солевитривала рослина. Цвіте у липні — вересні. Поширена звичайно по всій Україні.

Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Полтавській, Харківській, Кіровоградській, Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Херсонській і Миколаївській областях. Запаси сировини значні.

Інший вид[ред.ред. код]

Полин звичайний, або чорнобиль (Artemisia vulgaris) відрізняється від попереднього виду великими, зверху темно-зеленими, знизу білуватоповстистими перистороздільними листками і довгасто-яйцеподібними кошиками. Росте на галявинах і узліссях мішаних і листяних лісів, як бур'ян на лісокультурних площах, біля доріг, серед чагарників. Світлолюбна рослина. Поширена по всій Україні.

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, харчова, фітонцидна, ефіроолійна, фарбувальна, танідоносна й інсектицидна рослина.

У науковій медицині використовують пагони полину гіркого Herba Absinthii. Препарати з нього застосовують для збудження апетиту і поліпшення травлення. Трава входить до складу жовчогінних і апетитних чаїв. Виділений з полину препарат хамазулен має протизапальну і спазмолітичну дію і використовується при опіках рентгенівськими променями, екземах, ревматизмі та бронхіальній астмі.

У народній медицині квітучі пагони застосовують при шлункових хворобах, дизентерії, туберкульозі легень, хворобах нирок і печінки, головних болях, від глистів, кашлю, при ожирінні, запаленні сліпої кишки, жовтусі, водянці, цинзі, малярії, подагрі, паралічі, золотусі. Вважається прекрасним засобом при лікуванні недокрів'я, геморою, кишкових хвороб. Зовнішньо його застосовують при ударах, пухлинах, мозолях, для промивання ран, лікування корости.

Трава містить глікозиди, флавони, дубильні речовини, янтарну і яблучну кислоти, смоли, білки, крохмаль.

У гомеопатії використовують есенцію з свіжих молодих листків; у ветеринарній практиці відваром полину лікують розлад травлення, жовтяницю, виганяють печінкових і кишкових глистів, ними миють тварин при укусах кровососів і для відлякування зовнішніх паразитів.

Полин гіркий поїдається тваринами, збуджує апетит і покращує травлення, але надає молоку гіркого присмаку. Полин гіркий використовують у лікеро-горілчаному виробництві для приготування горілок, лікерів, вермуту, абсенту, проте тривале вживання їх призводить до сильного збудження нервової системи. При варінні пива застосовують замість хмелю.

Вся рослина має фітонцидні властивості завдяки вмісту ефірних олій (до 2 %). Ефірна олія полину темно-зеленого кольору, до її складу входять отруйний кетон — туйон, спирти, пінен, азулен, ефіри туйїлового спирту, оцтової, ізовалеріанової і пальмітинової кислот. Ефірну олію використовують не тільки в харчовій промисловості, а й у медицині.

Полин гіркий відомий як фарбувальна і дубильна рослина дає темно-синю, темно-зелену, блідо-жовту і лимонну фарби (залежно від протрав).

Як інсектицид відвар полину (1 кг пров'яленої трави на 10 л води використовують для боротьби з листогризучими гусеницями.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Збирають нездерев'янілі верхівки стебел на початку цвітіння, зрізуючи їх серпами або ножами. Листки збирають до цвітіння, зриваючи їх без черешків. Сушать у затінку, на горищах і в добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи тонким шаром на папері або тканині. Можна сушити в сушарках при температурі 50-60° С. Сировину пакують у тюки вагою 50, 75, 400 кг і зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях, окремо від інших лікарських рослин, які можуть набути запаху полину. Строк зберігання два роки.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]