Львівська ґвара
Льві́вська ґва́ра (також льві́вський го́вір; пол. gwara lwowska) — міська говірка, урбаністичний лінгвофеномен, що сформувалася у Львові в результаті змішання південно-західних говорів української мови та польської мови, зі значними домішками німецької та єврейської лексики за часів австрійського та польського панування. Була популярною у батярів. На думку деяких польських дослідників — «культурна» складова південнокреського діалекту польської мови[1] на відміну від «плебейської» складової — «балаку».
Львівську ґвару інколи поділяють на три види: на українській основі, польській та єврейській — відповідно до переважання запозичень з певної мови.
Зміст |
[ред.] Історія
Львівська ґвара виникла за часів Австро-Угорщини, проте найбільшого розквіту набула в першій половині 20 століття, за часів приналежності Львова до Польської республіки. Завдяки розвитку радіо і газет вона була популяризована на всю країну. У 1920-х—1930-х роках вона використовувалася, зокрема, Вітольдом Шольгінею (пол. Witold Szolginia, автор книг про Львів, сценарист Львівського польського радіо), Мар'яном Гемаром (поетом, сатириком, піснярем), Адамом Голянеком (письменником-фантастом, публіцистом). Ґварою з 1933 до 1939 року виходила до загальнопольського ефіру регулярна популярна передача львівського радіо «На веселій львівській хвилі» (пол. Wesoła lwowska fala), яку вели її автори — польські актори Генрик Фоґельфанґер (пол. Henryk Fogelfanger, Тонько) та Казімеж Вайда (пол. Kazimierz Wajda, Щепцьо). Ними ж була складена відома пісенька «Тильку ви Львові».
Після Другої світової війни, коли більшість населення міста була винищена, депортована чи переселена, ґвара поступово виходила з вжитку у Львові, де вона сьогодні зустрічається лише фрагментарно, витісняючись літературною українською мовою[2]. Разом з цим, говірка використовувалася репатріантами зі Львова в західних районах Польщі, куди їх масово переселяли[3], а також у текстах вихідців з Галичини, прикладом чого може служити "дрогобицька дилогія" Анджея Хцюка: "Атлантида" та "Місяцева земля".
У 2000-х роках стали помітними заходи зі збереження та відродження ґвари у Львові. Так, у 2002 році вийшла збірка «Тильку ві Львові» Віктора Морозова та „Батяр-бенду «Галичина»“, до якого ввійшли переспівані пісні львівських батярів, виконані говіркою.
[ред.] Дослідження
У № 34 за 2004 рік часопис «Ї» опублікував словник львівської говірки. Це був перший словник львівської ґвари з перекладом на українську мову.
У 2009 році колективом авторок була видана книжка «Лексикон львівський: поважно і на жарт», в якій опубліковані дослідження не тільки львівської ґвари, а й повсякденної мови львів'ян 20 століття. Також подано словник. Книжка стала володарем гран-прі «Найкраща книга 16 Форуму видавців».
[ред.] Приклади
Приклад тексту з використанням львівської ґвари на українській основі:
| « | ...Старий мій ни роби, вчорай був в магістраті за роботую. Казали му метрику на польске принести, ту дадут паньствову пусаду: вулиці замітати. «А наразє руботи для кабанув німа!»
А нидучикані ваши! Ней вас Памбіх скари! Абисьти нугами пунатєгали! Жибисьти скапали, як свічка! Жибисьти го призидентум зрубили, то метрикі на ваши ни пиринисе! Я сі ни хвалю, Павлова, али я ни з тих, жиби за пару шустук цапуви душу занесла. Я ни Юуцька, жи за пуліцая вийшла! А то ферняк на ґвінт, вибалуши сліпакі, накрути куркоцьонґів, шнуруї як ґрабіна. І мисли, жи Бога за ноги злапала — пані пустирункова. Морда на глянц, шпануї на теби з вінкля і — «Пу хамску до мні ні балакаць!» |
» |
[ред.] Примітки
- ↑ (пол.) Zofia Kurzowa Szpiczakowska Monika, Skarżyński Mirosław Polszczyzna Lwowa i kresów południowo-wschodnich do 1939. — С. 439, UNIVERSITAS, 2006. ISBN 83-242-0656-6.
- ↑ Львів – місто легенд. Влад Якушев, Львівська газета, № 184 (254), 15 жовтня 2007 року
- ↑ Opowieść o przedmieściu (пол.)
[ред.] Література
 |
Портал «Львів» |
|---|---|
 |
Львівська ґвара у Вікісловнику? |
- Горбач О. Арґо в Україні. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 2006
- Хобзей Н., Сімович О., Ястремська Т., Дидик-Меуш Г. Лексикон львівський: поважно і на жарт. — Львів: Інститут українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України, 2009. — 672 с. — (Діалектологічна скриня). — 1 000 прим. — ISBN 978-966-02-5342-1
[ред.] Посилання
- Анджей Хцюк, "Сьліпі на матчі не ходіт" (переклад Наталки Римської)
- Анджей Хцюк, Хаїмик (переклад Наталки Римської)
- Про львівський балак, який обожнюють приїжджі…
- Opowieść o przedmieściu (пол.)
- Świat naukowo-artystyczny lwowskiej "knajpy" lat 30 (пол.)
- Короткий словник львівської ґвари
- Словник львівської ґвари (пол.)
- Щепко і Тонько співають хіт 1939 року «Тилько ві Львові»
|
|||||
|
|||||||||||||||||
