Портал:Хімія/Добра стаття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будова атома
Будова атома

А́том — найменша частинка хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості. Атом складається зі щільного ядра із позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів, яке оточене набагато більшою хмарою негативно заряджених електронів.

Атоми — найдрібніші структурні одиниці, з яких складаються фізичні тіла. Утворюючи між собою зв'язки, вони об'єднуються у молекули і великі за розміром тверді тіла.

Кі́лькість речовини́ — фізична величина, що характеризує кількість однотипних структурних одиниць (атомів, молекул, іонів, електронів тощо). В системі одиниць СІ кількість речовини поряд з масою належить до основних одиниць окремого типу — кількість речовини в системі СІ не може бути виражена через інші базові одиниці.

Одиницею кількості речовини є моль. Моль дорівнює кількості речовини системи, яка містить стільки ж частинок, скільки міститься атомів у 0,012 кг вуглецю-12.



Будова атома водню
Будова атома водню

А́том во́дню — найпростіший із атомів хімічних елементів. Він складається з позитивно зарядженого ядра, яке для основного ізотопа є просто протоном, і одного електрона.

Атому атом водню має велике значення для фізики й хімії, оскільки квантовомеханічна задача про його дозволені енергетичні стани розв'язується точно. Зважаючи на цю обставину, хвильові функції, отримані як власні функції цієї задачі є базовими для розгляду решти елементів Періодичної таблиці.

Моле́кула во́дню — найпростіша хімічна молекула, що складається з двох атомів водню. До її складу входять два ядра хімічного елементу Гідрогену й два електрони. Внаслідок взаємодії між електронами утворюється ковалентний хімічний зв'язок. Квантово-механічну теорію ковалентного зв'язку в молекулі водню розробили в 1927 році Вальтер Гайтлер і Фріц Лондон.

Окрім основної ізотопічної модифікації H2, існують різновиди, в яких один або обидва протії замінені іншими ізотопами — дейтерієм і тритієм: HD, HT, D2, DT, T2. Симетричність чи несиметрічність молекули відіграє роль при її обертанні.



Молекула етанолу
Молекула етанолу

Етано́л — органічна сполука ряду одноатомних спиртів складу С2Н5ОН. За звичайних умов є безбарвною, легкозаймистою рідиною, що проявляє токсичні і канцерогенні властивості.

Етанол є головною складовою спиртних напоїв, які зазвичай виготовляються ферментацією вуглеводів. Окрім виготовлення харчових продуктів етанол застосовується у великій кількості в якості пального, розчинника, антисептика.

Гранули силікагелю
Гранули силікагелю

Силікаге́ль — висушений гель кремнієвої кислоти пористої будови із сильно розвиненою внутрішньою поверхнею. Це зерниста, склоподібна, пориста форма діоксиду кремнію, добута синтетичним шляхом із силікату натрію.

Широко застосовується як осушник, носій каталізаторів, тверда фаза в хроматографічному аналізі, сорбент платинових металів, розділювач ізотопів радіоактивних металів.



Модель молекули пропілену
Модель молекули пропілену

Пропіле́н (пропе́н) — ненасичений вуглеводень складу СН2=СНСН3, що за звичайних умов є безбарвним газом зі слабким запахом. Пропілен — це другий представник у гомологічному ряді алкенів.

У значних кількостях пропілен міститься у продуктах крекінгу і піролізу нафтопродуктів, в невеликих концентраціях — у коксових газах. До атмосфери він потрапляє як із природних джерел (із деяких видів рослин), так і з антропогенних (пожежі, вихлопні гази автомобілів і літаків, тютюновий дим).

Модель ізопропанолу
Модель ізопропанолу

Ізопропі́ловий спирт (ізопропано́л) — найпростіший вторинний одноатомний спирт складу CH3CH(OH)CH3. Речовина належить до помірно небезпечних речовин, має наркотичну дію.

Широко використовується як розчинник у промисловості й технічний спирт у засобах для чищення скла, оргтехніки та ін.



Молекула акрилонітрилу
Молекула акрилонітрилу

Акри́лонітри́л — органічна сполука, нітрил акрилової кислоти складу CH3CN. Речовина є безбарвною, отруйною рідиною зі слабким запахом.

Застосовується у виробництві синтетичних волокон (поліакрилонітрилу, нітрону), синтетичного каучуку і полімеризаційних пластмас; у синтезі барвників, лікарських препаратів, акрилової кислоти.

Модель молекули акролеїну
Модель молекули акролеїну

Акролеї́н — найпростіший ненасичений альдегід складу СН2=СНСНО. Завдяки наявності альдегідної групи і подвійного зв'язку має дуже високу реакційну здатність. Він є безбарвною, легкозаймистою і леткою рідиною з жовтуватим відтінком та їдким запахом. Акролеїн отруйний, сильно подразнює слизові оболонки очей.

Акролеїн застосовують переважно у виготовленні фармацевтичних препаратів та парфумерії, для отримання ароматизаторів.



Модель молекули ацетону
Модель молекули ацетону

Ацето́н — перший представник ряду аліфатичних кетонів складу (CH3)2CO. Це безбарвна летка рідина з характерним запахом. Необмежено змішується з водою та полярними органічними розчинниками, також в обмежених пропорціях змішується з неполярними розчинниками.

Ацетон є цінним розчинником і завдяки невеликій токсичності отримав широке застосування при виробництві лаків, вибухових речовин, лікарських засобів.

Модель молекули епоксипропану
Модель молекули епоксипропану

Епо́ксипропа́н (пропіленоксид) — один із найпоширеніших епоксидів. За звичайних умов є безбарвною, прозорою рідиною з ефірним запахом. Епоксипропан володіє цитотоксичною та мутагенною дією.

За хімічними властивостями епоксипропан подібний до оксирану. Найбільш розповсюдженою є реакція гідратації з утворенням пропіленгліколю, що є основним промисловим застосуванням епоксипропану. Крім цього він є вихідною сировиною у виробництві пропіленкарбонату, ізопропаноламінів, поліпропіленоксиду, каучуків, деяких ПАР.



Кристалічна решітка карбіду титану
Кристалічна решітка карбіду титану

Карбі́д тита́ну — сполука Титану і Карбону складу TiC. Це поширений матеріал з високою температурою плавлення і високою твердістю (9—9,5 за шкалою Мооса), низьким електроопором, високою теплопровідністю. Речовина характеризується значною стійкістю до агресивних середовищ і до абразивного зношування.

Застосовується переважно в твердих сплавах, у виробництві високоякісних інструментів, як покриття для поліпшення властивостей матеріалів.

Модель молекули формальдегіду
Модель молекули формальдегіду

Формальдегі́д (метана́ль, мураши́ний альдегі́д) — найпростіший альдегід складу H2CO. За звичайних умов є безбарвним газом із різким, подразнюючим запахом. Має високу реакційну здатність — його молекули легко реагують навіть одна з одною із утворенням лінійних і циклічних полімерів.

Формальдегід широко застосовується у виробництві полімерів, багатоатомних спиртів, ізопрену. У медицині використовується як дезінфікуючий, консервуючий та дубильний засіб для анатомічних препаратів.



Атро́щенко Васи́ль Іва́нович (1906—1991) — український хімік-технолог і педагог, Академік АН УРСР, Заслужений діяч науки УРСР.

Атрощенко був випускником Одеського хіміко-технологічний інституту, в якому пізніше став деканом. З 1935 року був викладачем Харківського хіміко-технологічного інституту, а з 1944 року, після повернення з евакуації, — завідувачем кафедри у Харківському політехнічному інституті.

Основні роботи Атрощенка присвячені технології виробництва нітратної кислоти контактним методом.

Модель молекули альфа-глюкози
Модель молекули альфа-глюкози

Гліко́ліз — біохімічний шлях катаболізму глюкози в організмі, який веде до утворення пірувату, а також аденозинтрифосфату (АТФ) й відновленого нікотинамідаденіндинуклеотиду (НАДН). Разом із наступними циклом трикарбонових кислот та ланцюгом переносу електронів гліколіз вивільняє більшу частину енергії, яка міститься в глюкозі.

Механізм гліколізу є сукупністю десяти реакцій, в ході яких відбувається розщеплення глюкози, фосфорилювання АДФ до АТФ і відновлення НАД.




Трансфе́рмієві ві́йни — іронічна назва суперечки між радянськими та американськими науковцями у 1960—1990-х роках за першість у відкритті хімічних елементів з атомними номерами 104, 105 і 106. Позначення «трансфермієві» відповідає розташуванню цих елементів у періодичній системі — після елемента 100 Фермію.

Крапку в суперечці було поставлено в 1997 році, коли Рада IUPAC затвердила назви елементів, підтримавши при цьому дві пропозиції від американців (Резерфордій та Сіборгій), а третьому елементу надавши символічну назву Дубній.

Надпли́нний ге́лій-4 — фазовий стан гелію-4, ізотопу елемента гелію, в якому він виявляє властивості рідини з нульовою в'язкістю: він тече без тертя по будь-якій поверхні, протікає через дуже дрібні пори, підкоряючись тільки своїй власній інерції.

Надплинна поведінка гелію спостерігається при охолодженні його нижче критичної температури — близько 2,17 K), коли частина його стає надплинною. При температурі 1 K він стає надплинним майже повністю.



Андреасов Леон Михайлович (1891—1976) — радянський український хімік, професор. Декан хімічного факультету та завідувач кафедр загальної хімії і кількісного аналізу Харківського державного університету. Також очолював кафедру хімії у Харківському та Ростовському[ru] інститутах інженерів залізничного транспорту, і кафедру загальної хімії у Харківському медичному інституті.

Габель Юрій Орестович (1891—1949) — радянський український хімік, професор. Декан хімічного факультету Харківського державного університету і директор НДІ хімії при університеті.

Є автором першого підручника, присвяченого гетероциклічним сполукам. Засновник та завідувач першої і єдиної в СРСР кафедри гетероциклічних сполук у Харківському державному університеті. Завідувач кафедри органічної хімії в Харківському медичному інституті. Професор Українського поліграфічного інституту.



Давидов Олександр Тимофійович (1906—1976) — радянський український хімік, професор. Декан хімічних факультетів Харківського фізико-хіміко-математичного інституту та Об'єднаного українського державного університету, проректор Харківського державного та Об'єднаного українського державного університетів. Протягом 38 років завідував кафедрою загальної хімії ХДУ.

Один з розробників доломітового методу знекремніювання та знесолювання промислової води.

Оксира́н — найпростіший циклічний етер, зі складом C2H4O. За звичайних умов перебуває у газоподібному стані.
Він різко відрізняється своїми властивостями від етерів: на відміну від них, він має велику схильність до реакцій приєднання і полімеризації, тобто поводиться як ненасичена сполука.

Оксиран застосовується в органічному синтезі, зокрема для добування етиленгліколю. Він є важливою сировиною для виробництва неіоногенних поверхнево-активних речовин.



Арсе́нова бро́нза — сплав на основі міді, в якому основним легуючим елементом є арсен (миш'як) у кількості понад 0,5% (за масою). Сплав може містити також олово чи інші метали в меншій кількості. Вміст арсену понад 0,5% суттєво поліпшує механічні та ливарні властивості металу.

Вироби з такого матеріалу з'явилися в енеоліті й набули поширення під час бронзової доби. Тривалий час арсенова бронза використовувалася поряд із олов'яною (яка з'явилася пізніше), іноді — разом із нею, але поступово була витіснена. У сучасній металургії сплав майже не використовується.