Ірпінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ірпінь
Irpingerb.png
Герб Ірпеня
Міськрада
Міськрада
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область Київська область
Район/міськрада Ірпінська міська рада
Код КОАТУУ 3210900000
Засноване 1900
Статус міста з 1956 року
Населення 41533 (01.03.2014)[1]
Агломерація Київська
Площа 110.83 км²
Густота населення 374.7 осіб/км²
Поштові індекси 08200 — 08289
Телефонний код +380-4597
Координати 50°31′10″ пн. ш. 30°14′41″ сх. д. / 50.51944° пн. ш. 30.24472° сх. д. / 50.51944; 30.24472Координати: 50°31′10″ пн. ш. 30°14′41″ сх. д. / 50.51944° пн. ш. 30.24472° сх. д. / 50.51944; 30.24472
Водойма Річки Ірпінь, Буча, Рокач
Назва мешканців ірпінчани
День міста третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Ірпінь
До обл./респ. центру
 - залізницею 13 км
 - автошляхами 8 км
До Києва
 - залізницею 13 км
 - автошляхами 8 км
Міська влада
Адреса 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а
Веб-сторінка http://www.irpin-rada.org/
Міський голова Скаржинський Володимир Данилович

Ірпíнь — місто обласного підпорядкування в Київській області України, розташоване на річці Ірпінь. Залізнична станція. Населення — 41 112 мешканців (2011). Центр Ірпінського регіону.

Етимологія назви[ред.ред. код]

Існуює декілька легенд пов'язаних з виникненням назви м. Ірпінь. Зокрема, що після хрещення Русі князівська донька Ярина втекла і молилася до Дажбога біля великого дуба. Але дружинники стяли дуба, тільки пень залишився. Нібито на цьому місці й постало місто Ірпінь.

Інші гіпотези привязані до назви річки, що протікає біля Ірпеня та походить від слов'янського слова рупа — яма. Річка — це продовгувата яма, заповнена водою. Ірпінський краєзнавець О. Передерій записав від старожилів, що річка Ірпінь раніше називалася Єрепень, тому що «єрепенилася» під час повені. Біля верхів'я Ірпеня в Житомирській обл. розташоване с. Яроповичі. Можливо, назва походить від того, що річка, розливаючись, ярилася й пінилася[2].

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Місто розташоване на півночі України, входить до складу Київської області. Розташоване в центральній частині області, на річці Ірпінь. Віддалене від Києва на 7 км. Має площу 110.83 км².

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний, м'який, з достатнім зволоженням. Середня температура січня — 6°, липня +19,5°. Тривалість вегетаційного періоду 198–204 дні. Сума активних температур поступово збільшується з Півночі на Південь від 2480 до 2700°. За рік на території міста випадає 500–600 мм опадів, головним чином влітку[3].

Екологія[ред.ред. код]

Екологічна ситуація в цілому на сьогоднішній день залишається напруженою. Проблеми м. Ірпінь: високий рівень зношеності основних фондів, незадовільний стан частини водопровідно-каналізаційних мереж, існування несанкціонованих сміттєзвалищ та незадовільний стан полігонів по захороненню побутових відходів, відсутність на багатьох об'єктах зливової каналізації, систем зворотнього використання води . Останнім часом, свідчать спеціалісти Дніпровського басейнового управління водних ресурсів, спостерігається тенденція до інтенсивного забруднення басейну р. Ірпінь.[4]

Історія[ред.ред. код]

Недалеко від Ірпеня виявлені поселення лебедівської культури часів бронзового віку 11-9 століть до н. е., підгірцевської культури 6-3 століть до н. е., давньоруської культури.

У руську добу в Приірпінні проходив кордон між двома східнослов'янськими союзами племен — полянами і древлянами. Під час монголо-татарської навали ці місця були спустошені. Їхнє нове заселення почалося в лише в XVI столітті. Місцеве населення брало участь у національній революції 1648–1676, в народному повстанні під проводом Семена Палія.

У 16861793 роки по річці Ірпінь пролягав кордон між московськими та польськими володіннями в Україні. У 1793 році, у зв'язку із другим поділом Речі Посполитої, Правобережна Україна, включаючи Приірпіння, входить до складу Російської імперії.

Від заснування до ІІ Світової війни[ред.ред. код]

У зв'язку з будівництвом у 1898 році залізниці Київ — Ковель біля залізничного мосту через Ірпінь виникло поселення — Ірпінський роз'їзд, яке після злиття з Северинівкою отримало назву Ірпінські дачі.

1902 року був відкритий роз'ї́зд Ірпі́нь, який поклав початок сучасному місту. Селища Ірпінь та Буча отримали свої назви від одноіменних річок — відповідно Ірпінь та Буча, біля яких вони розташувалися.

Селище Ірпінь забудовувалося без чіткого архітектур­ного плану. У лісі прорубували просіки. Так виникали вулиці, які називали лініями. Сприятливий клімат, зелені лісові масиви, чисте повітря ство­рили усі передумови для організації розгалуженої санаторно-курортної зони.

Ірпінь на час заснування мав кілька лісових складів, 2-3 дрібні крамниці, два базари. Для вирішення культурно-побутових проблем селища громадськість організувала товариство благоустрою Ір­пеня. В 1909 році закладено і з 1911-го почали правити службу у Храмі Святої Трійці — найстарішому храмі Ірпеня.[5]

В лютому 1918 року в Ірпені відбувалися бої, коли Українська Центральна Рада поверталася до Києва, Українських січових стрільців з більшовицькими загонами.

Зі встановленням радянської влади 1923 року Ірпінь увійшов до складу Гостомельського району Київської губернії, а від 1928 року — до складу Київської округи. Від 1932 року Ірпінь — у складі Київської області.

Друга Світова війна, повоєнний час, сучасність[ред.ред. код]

У роки Німецько-радянської війни 194145 років Ірпінь був окупований гітлерівцями від 24 серпня 1941 року по 6 листопада 1943 року. Під час окупації в районі Ірпеня діяв партизанський загін «Перемога або смерть». Ірпінь звільнений військами 74-ї стрілецької дивізії 38-ї армії Першого Українського фронту[6].

30 грудня 1956 року Ірпінь рішенням Київського облвиконкому було віднесено до категорії міст районного підпорядкування (у складі Києво-Святошинського району). Тоді в ньому жило 12 тисяч чоловік. Першим головою Ірпінського міськвиконкому був Іван Митрофанович Нужний. У місті здійснювалась газифікація і телефонізація.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР 30 грудня 1962 року Ірпеню надається статус міста обласного підпорядкування. На 1967 рік йому були адміністративно підпорядковані селища міського типу Буча (до 1 січня 2007 року), Ворзель, Гостомель, Коцюбинське.

Погруддя В. П. Правика

Населення Ірпеня зростало в той час переважно за рахунок мігрантів. Серед них — багато ветеранів Другої Світової, в тому числі Герої Радянського Союзу П. М. Тананаєв, полковник В. С. Лихотворик, капітан Є. А. Кривий, пілот бомбардувальника в роки війни Н. Н. Федутенко

У 1977 році завершено будівництво першого в Ірпені 9-типоверхового будинку, у 1986-му — споруджено перші в місті 2 14-типоверхові будинки. Обидва вони заселялися людьми, евакуйованими з району, що постраждав від аварії на Чорнобильській АЕС. Жителі Ірпеня, зокрема пожежники, також брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В Ірпені споруджено пам'ятник Герою Радянського Союзу чорнобильському пожежникові Володимирові Правику.

17 жовтня 1996 року сесія Ірпінської міської ради затвердила Програму реалізації українсько-шведського проекту місцевого самоврядування в місті Ірпені, згідно з якою за мету ставилося осучаснення системи самоврядування[7].

Влада міста[ред.ред. код]

Місцеве самоврядування міста Ірпінь здійснюється Ірпінською міською радою, якій адміністративно підпорядковані 3 селищні ради, що представляють територіальні громади 3 селищ міського типу:

Ірпінська міська рада Київської області шостого скликання складається з 36 депутатів, з них 18 депутатів обрані по відповідним виборчим округам та 18 депутатів від політичних партій. Після виборів 31.10.2011 р. до ради потрапили від Партії регіонів — 17 депутатів, ВО «Батьківщина» — 5, УДАР (Віталія Кличка) — 4, ПП «Фронт змін» — 2, ПП «Сильна Україна» 2 та по одному від Народно партії, Партії Зелених України, Єдиного Центру, Народно-демократичної партії, ВО «Свобода» та ПП "Всеукраїнська партія «Дітей війни».

Ірпінським міським головою був обраний В. Д. Скаржинський (Партія Регіонів). Секретарем Ірпінської міської ради було обрано Олійнич Ольгу Романівну (Партія Регіонів) але 27.08.2011 р., з 01.09.2011 р. секретарем Ірпінської міської ради обрано Білецького О. І.

Відповідно до законодавства в раді створено та діє 7 постійних депутатських комісій.

1. Комісія з питань бюджету, фінансів, цін та ціноутворення: Голова комісії — Кобринець Аркадій Володимирович; заступник голови комісії — Кривенко Андрій Вікторович

2. Комісія земельних відносин, лісових та природоохоронних питань: Голова комісії — Мельник Олена Володимирівна; Заступник голови комісії — Власюк Марина Ігорівна;

3. Комісія з питань архітектури та капітального будівництва: Голова комісії — Прилипко Юрій Ілліч Заступник голови комісії — Бурчак Олександр Володимирович

4. Комісія з питань житлово-комунального господарства, промисловості, транспорту, енергетики, зв'язку та побутового обслуговування населення: Голова комісії — Ященко Петро Іванович Заступник голови комісії — Глущенко Леонід Миколайович.

5. Комісія з питань освіти, науки, молоді, спорту, фізичної культури та засобів масової інформації: Голова комісії — Страховський Андрій Андрійович; Заступник голови комісії — Недашківський Михайло Миколайович.

6. Комісія з питань регламенту, депутатської етики, дотримання законності та правопорядку: Голова комісії — Мацелик Тетяна Олександрівна Заступник голови комісії — Володарська Валентина Михайлівна (.

7. Комісія з питань соціального захисту населення, медицини, материнства, дитинства та наслідків аварії на ЧАЕС: Голова комісії — Савчук Галина Євгеніївна; Заступник голови комісії — Бідула Людмила Миколаївна.

Демографія[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Кількість населення становить 41 112 мешканців (2011 р.)

Національний склад[ред.ред. код]

Національний склад населення: українці — 82% ; росіяни — 15% ; білоруси — 2%; молдовани — 0,5%

Релігія[ред.ред. код]

Релігійні громади : 5-УПЦ МП, 1- УПЦ КП, 1 — УАПЦ, 1- УГКЦ, 1 — РКЦ, 3 — євангельсько-християнських баптистів, 1 — свідків Єгови, 1 — юдеїв.

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

В Ірпінському регіоні налічується 22 промислових підприємств. У місті працює близько 1 тисячі підприємств різних форм власності. Серед найбільших ВАТи «Ірпінський комбінат Перемога» (виготовляють цеглу, залізобетонні та теплозвукоізоляційні вироби), «Ірпіньмаш»; торговельна фірма «Перун» (книжкова продукція), приватна комерційно-виробнича фірма «КАТЕХ- електро» (кабельно-провідникова продукція). До 1999 р. працювала фабрика шкірогалантерейних виробів «Зоря» . Прямі іноземні інвестиції за 9 місяців 2007 року склали 0,782 млн. доларів США.

На території Ірпінського регіону (2007) зареєстровано 5 779 осіб приватних підприємців-фізичних осіб та 1 992 одиниць суб'єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб.

Заробітна плата[ред.ред. код]

У 2011 р. середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника становила 2761 грн., що на 20,3% більше, ніж у 2010 р. та у 2,6 рази вище законодавчо-встановленого рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Найбільш оплачуваними в місті є штатні працівники діяльності транспорту та зв'язку — 4578 грн., виробництва та розподілення електроенергії, газу та води — 4082 грн., промисловості — 3400 гривень. Нижче середнього рівня заробітну плату отримували працівники наступних галузей: діяльності у сфері культури та спорту −1839 тис.грн., охорони здоров'я та надання соціальної допомоги — 1811 грн., рибальства, рибництва — 1715 грн., діяльності ресторанів та готелів — 1824 грн., середній розмір оплати праці в усіх районах та містах Київщини був вищим за прожитковий мінімум для працездатної особи.[4]

Туризм[ред.ред. код]

Пансіонати та санаторії Ірпеня: «Ірпінь», «Дубки», «Лісовий». Санаторій першої категорії «Дубки» розташований на території кліматичного курорту України — місті Ірпені, в лісопарковій зоні з переважанням листяних і хвойних дерев. Готелі[8]:

  • «Акорн» місто Ірпінь, вул. Карла Маркса, 33
  • «Ірпінь» місто Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 105Б
  • «Злата» місто Ірпінь, вул. Тищенко, 27
  • Заміський комплекс «Grand Admiral Club», вул. Радянська, 116
  • Комплекс «Конференц Хол Ірпінь», вул. Жовтнева, 118А

Транспорт[ред.ред. код]

Вокзал залізничної станції «Ірпінь», жовтень 2010 року

Зовнішні зв'язки Приірпіння з іншими пунктами України забезпечуються залізничним, автомобільним та повітряним транспортом. Через територію регіону проходить магістральна автомобільна дорога державного значення М07 (Київ-Ковель-Яготин); на півночі регіону проходять міжнародні автомобільні транспортні коридори: Критський № 3, Європа-Азія. Зазначені транспортні коридори проходять у створі магістральної автодороги державного значення М06 (Київ-Чоп на Будапешт) та мають значення для налагоджених каналів автоперевезень між Україною і державами Західної Європи.

Приірпінням пролягають залізничні колії магістральної лінії Київ-Коростень. На її перегоні в межах території регіону розташовані три залізничні станції (станції Біличі, Ірпінь, Ворзель).

Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова, розташований в регіоні (смт Гостомель) володіє злітно-посадковою смугою (3,5 км), здатний до прийому таких гігантів як АН-225 та АН-124-100.

Транспортне перевезення по місту і міськраді здійснює Ірпінське ТАП 13250 та ТОВ «Транс Груп».

Залізниця[ред.ред. код]

У 1898 р. розпочалось будівництво Київо-Ковельської залізниці. Саме прокладання сприяло зростанню поселення. В Ірпіні є залізнична станція, яка розміщується між залізничною станцією Біличі (відстань — 7 км) та зупиночною платформою Лісова Буча (відстань — 3 км). Станція виникла близько 1904 р. у зв'язку із будівництвом залізниці Київ — Ковель. Збереглася будівля вокзалу станції, збудованого тоді ж за типовим проектом (подібні будівлі збереглися на станціях Святошин, Біличі та Клавдієве). 1959 р. станцію було електрифіковано під час електрифікації лінії Київ — Ворзель і сюди вперше пішли електропоїзди. В середині 2000-х рр. станція зазнала реконструкції.

Автобуси[ред.ред. код]

До Ірпіня можна доїхати п'ятьма автобусами[9]:

  • № 392 (через Гостомель, Мостище)
  • № 379 (через с. Романівку та вулиці в м. Ірпінь: Технологічна, Мечнікова, Садова, Степанівська, Карла Маркса)
  • № 420 (через с. Романівку та вулицю в м. Ірпінь III Інтернаціонала). Відправляється від ст. метро «Академмістечко» кожні 5-10 хв.
  • № 381 відправляється від заводу «Катех» (Атек), що на ст. метро «Святошин», кожні 10 хв.
  • № 395 від ст. метро «Оболонь» до залізничного вокзалу Ірпінь і в зворотньому напрямку, згідно розкладу — приблизно кожні 30 хв.

«Ашан-біличі» — «Ірпінь» безкоштовний автобус, інтервал руху — 1 година.

Комунальне господарство[ред.ред. код]

У міському комунальному господарстві Ірпеня обслуговуванням житла займається КЖЕП «Ірпінь», водопостачанням — КП «Ірпіньводоканал», теплопостачанням — «Ірпіньтепломережа», «Теплокомунсерсвіс». Постачання електроенергії в місті здійснюється Ірпінським районним підрозділом ЗАТ «АЕС Київобленерго». Постачання природного газу в Ірпені здійснює ВАТ «Київоблгаз».

Архітектура[ред.ред. код]

Пам´ятники та скульптури[ред.ред. код]

Докладніше: Пам'ятники Ірпеня

Пам'ятники:

  • Пам'ятник академіку Заріфі Азіз кизи Алієвій, дружині азербайджанського президента Гейдара Алієва було встановлено в 2004 р. на прохання і коштом азербайджанської громади Приірпіння. Автори — скульптор Гурбанов Сейфаддін Алі огли, архітектори В. О. Рак і Б. М. Піаніда. Розташований на вулиці Заріфи Алієвої біля парку її імені
  • Героям, що загинули за Батьківщину. Цей пам´ятний розташований у парку Слави, що знаходиться в Ірпіні.
  • Правика Володимира. Погруддя ліквідатора аварії на ЧАЕС (1986) Героя Радянського Союзу В. П. Правика було відкрито 30 жовтня 1988 р.. Автор — архітектор В. Є. Гуменюк. Розташований у парку Правика .
  • Танк розташований у парку Перемоги.
  • Шевченка Тараса .Пам´ятник розташований на вулиці Шевченка.
  • Ф. Г. Кричевський. Пам'ятник встановлено у 1980 р. на місці садиби, де в 1944–1947 рр. мешкав Федір Григорович Кричевський, згідно з рішенням адміністрації і парторганізації Київського художнього інституту. Являє собою стелу з білого мармуру заввишки 2 метри, на які викарбувані профіль художника та роки його життя. Автор — Б. М. Піаніда. Розташований вул. Павленка, 1.

Пам'ятник солдатам, які загиблі під час Другої Світової війни .Розташований на вул. К. Маркса.[13]

Меморіал воїнів ВВв

У сучасному Ірпені діє понад 20 церков різних конфесій, зокрема Покровський храм Святителя Миколая, Ірпінська біблійна семінарія Всеукраїнського Союзу Об'єднань Євангельських Християн Баптистів.

У Ірпені немає старої міської забудови, натомість окремі взірці дачної забудови 1-ї половини XX століття й перших повоєнних десятиліть мають історичне значення як місця перебування й діяльності багатьох представників творчих професій, а колишня дача київського фабриканта Миколи Чоколова від 1936 року є Будинком творчості спілки письменників України.

Ірпінська міська скульптура представлена низкою пам'ятників, меморіалів і пам'ятних знаків, як радянського часу, так і встановлених за незалежності України.

Окрема роль у спонсоруванні відновлення парку ім. З. Алієвій, дружині Президента Азербайджану Г. Алієва, належить Державній Нафтовій Компанії Азербайджанської Республіки (SOCAR).

Будівлі[ред.ред. код]

Пам'ятка архітектури — Свято-Троїцька церква 1911 р..

Медицина і рекреація[ред.ред. код]

Ірпінська міська поліклініка.

Ірпінь має широку мережу закладів охорони здоров'я. Зокрема, в Ірпінському регіоні діє 9 лікувально-профілактичних закладів, в тому числі 3 лікарні (стаціонари), 4 поліклініки, станція швидкої медичної допомоги, пологовий будинок. У листопаді 2006 року в Ірпені був урочисто — за участю дружини тодішнього Президента Віктора Ющенка п. Чумаченко та голови Київської облдержадміністрації п Ульянченко — відкритий медичний заклад нового типу — сімейної медицини центр «Сім'я та дитина».

Приірпіння відоме як оздоровниця державного значення. Сьогодні тут діє близько 2 десятків санаторіїв і профілакторіїв, будинки відпочинку, понад 10 таборів дозвілля та відпочинку. Установи санаторно лікування представлені санаторіями для дорослих та батьків з дітьми, дитячими санаторіями і комплексами. Санаторії спеціалізуються на лікуванні захворювань серцево-судинної системи та органів кровообігу. Дитячі санаторні установи, зокрема, включають Київський обласний санаторний комплекс у складі 4 відділень (туберкульозне, ендокринологічне, психоневрологічне та кістково-суглобне). Майже всі установи санаторного лікування функціонують цілорічно.

Культура[ред.ред. код]

Центральний будинок культури

Історія культурного розвитку[ред.ред. код]

Ірпінські доросла і дитяча бібліотеки
кінотеатр «Перун»

Розташоване в мальовничій природній зоні Приірпіння — традиційно край митців. З Приірпінським краєм пов'язане життя таких художників: Ф.Кричевський, М.Донцова, М.Мурашка, Б.Піаніда, М.Балясного, П.Сабадиша. Скульптора- В.Климова.

Ще 1910 року виникло Ірпінське товариство аматорів сце­нічного мистецтва, яке піклувалось організацією «ама­торських спектаклів, літературно-музичних і танцювальних вечорів, читань лекцій та рефератів з питань драми, сценічного мистецтва й літератури». Зго­дом в Ірпені було створено власний театр, який мав окреме приміщення.

За СРСР у Ірпені, на колишній дачі київського фабриканта М. І. Чоколова, в 1936 році створено Будинок творчості Спілки письменників України. Відтоді Ірпінь та Приірпіння в цілому відомі як значний УРСРівський і радянський літературний осередок, престижне місце дачного поселення багатьох письменників-сучасних класиків української та радянської літератури.

У 1966 році місто отримало сучасний кінотеатр «Ірпінь». Зацікавлення місцевих ентузіастів від краєзнавства вилилося в організацію в 1977 році місцевого краєзнавчого музею.

В місті працювали та жили письменники: Г.Кочура, Д.Паламарчук, Л.Закордонця, В.Підмогильного, Ю.Бедзика.

Музеї[ред.ред. код]

Музика[ред.ред. код]

В Ірпені функціонують народний чоловічий ансамбль «Ясени», хор ветеранів війни та праці «Пам'ять», народний жіночий ансамбль української пісні «Ірпінчанка», народний муніципальний хор «Благовіст», народний оркестр народних інструментів «Барви України», народний оркестр духових інструментів, народний ансамбль пісні і танцю «Сузір´я».

Бібліотеки[ред.ред. код]

У місті є 4 бібліотеки та Державний архів м. Ірпеня

Спорт[ред.ред. код]

У Ірпені питаннями спорту займається «відділ у справах фізичної культури та спорту» та Ірпінський регіональний центр « спорт для всіх». У місті є два стадіони: «Динамо» та « Академії ДЛС України».

Численна кількість спортивних клубів: «Форт», «Спартак», «Атлет», «Податкова Академія», «Слава», «Краса та здоров'я», а також фітнес клуб «Бафф».[10]

Парки[ред.ред. код]

В місті розташовано чотири парки[11]:

  • Парк Дружби, справжнє ім´я академіка Заріфи Алієвої — визначного вченного-офтальмолога.
  • Парк Перемоги
  • Парк Правика. У парку стоїть пам'ятник Володимиру Правику, загиблому пожежнику, одному з перших, хто прибув на пожежу 4-го блоку Чорнобильської АЕС.
  • Парк Слави, в якому стоїть меморіальний пам'ятник солдатам, які загибли під час Другої Світової війни.

Освіта та наука[ред.ред. код]

Ще в 1909 році з ініціативи товариства в Ірпені було відкрито першу школу. Кошти для неї зібрали самі жителі селища. При школі працювала читальня.

Ірпінська ЗОШ № 12 (з поглибленим вивченням іноземних мов)

Загалом у Приірпінні (тобто в Ірпені та населених пунктах Ірпінської міськради) функціонує 12 загальноосвітніх шкіл і гуманітарний ліцей Мережа приірпіньких закладів дошкільної освіти нараховує 11 дитячих садочків. Позашкільні навчальні заклади Ірпеня — дитяча юнацька спортивна школа та музична школа.

Ірпінські виші:

  • Національний університет державної податкової служби України — історія університету бере початок у 1921 році з Українського торф'яного технікуму. У повоєнний час функціонував як Ірпінський гірничо-паливний технікум. Від 1999 року — Академія державної податкової служби України, від 2003-го — Національна академія, 2007-го — Національний університет;
  • Ірпінський економічний коледж Національного аграрного університету — бере початок від відкритого в 1956 році сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку.
  • Ірпінська Біблійна семінарія — вищий навчальний заклад євангельських християн-баптистів. Заснована у 1991 р., як духовно-просвітня семінарія, від 1997 — сучасна назва.

Цікаві та маловідомі факти і події[ред.ред. код]

Щорічно проходить фестиваль молодіжної пісні « Київщина» та Ірпінський кінофестиваль. В Ірпені бували М. В. Лисенко, Леся Українка, Панас Мирний, І. Карпенко-Карий, О.Купрін, М.Садовський, П.Саксаганський, Остап Вишня, О.Довженко, А.Малишко, М. Стельмах, П.Тичина, В.Сосюра, Ю.Яновський.

До Ірпінського будинку творчості приїжджають працювати відомі діячі культури та літератури. Лауреат Ленінської премії письменник Михайло Стельмах написав в Ірпені романи «Хліб і сіль», «Правда і кривда», «Кров людська — не водиця». Вадим Собко створив п'єси: «За другим фонтаном», «Капітан Коршун», «Пісня над зорями». Натан Рибак писав історичний роман «Переяславська Рада». У місті проживали Герої Радянського Союзу В. С. Лихотворик, П. М. Тананаєв, Н. Н. Федутенко, генерали у відставці Ф. І. Коновалов і Ф. Ю. Боков.

Знамениті уродженці[ред.ред. код]

Серед видатних уродженців — лікар К.Ворочинський, біолог-вірусолог В.Поліщук, письменник В.Марковецький, заслужена артистка УРСР, естрадна співачка Л.Артеменко, артист балету, балетмейстр Л.Калінін, композитор К.Скороход, політичний діяч Б.Безпалий, тренер з кульової стрільби А.Кукса.

Персоналії[ред.ред. код]

Стела на місці садиби, де мешкав художник Ф. Г. Кричевський

У Ірпені та курортному Приірпінні як справжньому культурно-мистецькому і літературному осередку жили й творили художники Ф. Г. Кричевський (в будинку № 1 по вулиці Пролетарської революції з літа 1946 року і до своєї смерті[12]), М. О. Донцов, Б. М. Піаніда, М. М. Балясний, П. Є. Сабадиш, В. В. Заболотний, скульптор В. В. Климов, художник Я. О. Калацюк. У безмежному океані мистецтва Ірпінь має велику спадщину, справжній острів скарбів нашого земляка Заслуженого художника України Володимира Федоровича Сидорука, який з 1953 року жив і працював у Ірпені — а це біля 2 тисяч шедеврів, якими могли би гордитися, маючи у своїй колекції найкращі музеї світу. Всього за життя створено художником понад сім тисяч творів, які знаходяться у різних музеях України, світу, державних установах та приватних колекціях.

До Ірпеня свого часу приїздили видатні українські та російські письменники і поети Шестаков Дмитро, Леся Українка, Панас Мирний, І. К. Карпенко-Карий, Юрій Яновський, Остап Вишня, Андрій Малишко, Михайло Стельмах, Павло Тичина, Володимир Сосюра, С. В. Васильченко, Леонід Первомайський, О. І. Купрін, Борис Пастернак, О. Т. Твардовський; композитори Микола Лисенко та Лев Ревуцький; корифеї театру М. К. Садовський, П. К. Саксаганський, М. К. Заньковецька; видатні українські перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш і Дмитро Паламарчук; кінорежисер Олександр Довженко, літературознавець М. С. Шагінян та багато інших. В Ірпені минули ранні дитячі роки російського письменника Миколи Носова. Мали дачі в місті М. Стельмах, З. Тулуб, В. Собко, Н. Рибак, П. Северов, В. Александров.

У Будинку творчості Спілки письменників України жили й творили Олександр Довженко, Остап Вишня, Павло Тичина, Микола Бажан, Михайло Стельмах, Олесь Гончар, Олесь Бердник, Максим Рильський, Павло Загребельний, Олександр Твардовський, Микола Ушаков, Микола Асєєв, Григорій Кочур, Костянтин Паустовський, Ольга Форш і багато-багато інших. Тут у Володимира Сосюри гостював французький письменник П'єр Гамарра.

Ірпінь оспіваний у віршах Максима Рильського, Володимира Сосюри, Андрія Малишка, Дмитра Павличка, Тереня Масенка, Олекси Ющенка, Бориса Пастернака, Євгена Євтушенка.

Уродженцями Ірпеня є українські актор Валерій Чигляєв (*1957), звукорежисер Діна Ясникова (*1938), політик Борис Беспалий (*1953), український кінооператор, організатор кіновиробництва Крижанівський Микола Сергійович; у місті проживає громадський діяч, редактор сайту «Майдан» Михайло Свистович.

Міста-побратими[ред.ред. код]

В Ірпеня встановлені побратимські стосунки з 3 містами, в тому числі одним українським:

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • ІМіС УРСР. Київська область. К., 1971
  • Шендрик Н. І. Довідник з археології України: Київська область. К., 1977
  • Ткалич А. И. Ирпень: Путеводитель. К., 1986 (рос.)
  • Ірпінь // Київщина Туристична. Путівник., К.: «Світ успіху», 2009
  • Географічна енциклопедія України у 3 томах. Том 2 — К., Українська Радянська Енциклопедія ім. М. П. Бажана,1990. -С.83.
  • Енциклопедія історії України у 8 томах . Том 3 — К., Наукова Думка,2005.- С. 535.
  • Енциклопедія сучасної України. Том 11- К.,2011.- С. 516–517.

Посилання[ред.ред. код]