Павлюк Ігор Зиновійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ігор Павлюк)
Перейти до: навігація, пошук
Павлюк Ігор Зиновійович
Ihor Pavlyuk 3.JPG
Народження 1 січня 1967(1967-01-01) (50 років)
  с. Малий Окорськ, Локачинський район, Волинська область СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Мова творів англійська мова
Рід діяльності письменник, науковець
Жанр поезія, проза, есе
Нагороди та премії
Народна Шевченківська премія (Залізний Мамай), премія англійського ПЕН-клубу
Сайт: ihor-pavlyuk.pp.ua
CMNS: Павлюк Ігор Зиновійович на Вікісховищі

І́гор Зино́війович Павлю́к (*1 січня 1967, с. Малий Окорськ Локачинського району на Волині) — український письменник, науковець.

Лауреат Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай), всеукраїнських літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди, міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф», нагороджений міжнародною почесною медаллю «Олександр Довженкo»[1], лауреат премії англійського ПЕН-клубу[2].

Доктор наук із соціальних комунікацій.

Член Асоціації європейських письменників.

Біографія[ред.ред. код]

Через десять днів після його народження померла мама Ігоря - Павлюк Надія Олексіївна (дівоче прізвище - Вовкотруб). Виховували хлопця дід і баба, прадід і прабаба по материнській родовій лінії — примусові переселенці з Холмщини у с. Ужова Рожищенського району. Родина по батькові жила у с. Малий Окорськ Локачинського району.

Закінчив із золотою медаллю Доросинівську середню школу.

Вчився у Ленінградському вищому військовому інженерно-будівельному училищі (ЛВВИСКУ, теперь ВИТУ), яке скандально залишив на другому курсі, коли почав писати вірші, за що був покараний засланням у Забайкальську тайгу — будувати автомобільну дорогу з в'язнями[3].

У 19861987 роках ― кореспондент Ківерцівської районної газети на Волині.

У 1987 році вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив із відзнакою у 1992 році.

Після закінчення працював у релігійній пресі, робив передачі на радіо.

З 1987 року мешкає у Львові, з 2003-го — у Києві.

У 1996 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Митець — Влада — Преса: історико-типологічний аналіз» в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, у 2009 (там само)  — докторську: «Українськомовна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 19172000 років як структурна частина загальнонаціонального інформаційного простору».

Працював науковим співробітником Науково-дослідного центру періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (19932004 рр.), викладачем Львівського національного університету ім. Івана Франка, старшим науковим працівником Інституту франкознавства цього ж вузу, керівником літературної студії «Франкова кузня» при ньому, викладачем курсу «Літературна майстерність» Національного університету «Острозька академія» (м. Острог).

У 1999 та 2000 роках був у творчому відрядженні у США ― науковцем, «ченцем», поетом-пілігримом[4].

Нині Ігор Павлюк старший науковий працівник відділу української літератури XX століття Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України у м. Києві, професор кафедри української преси Львівського національного університету ім. Івана Франка, член редколегій літературно-мистецьких та наукових часописів, збірників: «Терен», «Золота пектораль»[5], «Дзвін»[6], «Українська літературна газета»[7], «Вісник Львівського університету».

Член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій зі спеціальности «соціальні комунікації» в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).

Учасник міжнародних літературних фестивалів, зустрічей, презентацій ― в Естонії, у Грузії, в Росії, Білорусі, Польщі, Туреччині, Ірландії[8], Пакистані[9], Англії[10], у США[11], міжнародних видань про людей з України[12], з Волинської області[13], українських письменників[14], поетів[15], світового топ-опитування про українських поетів[16].

Ігор Павлюк одружений. Його дружина Людмила Степанівна Павлюк — доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка. Доньки Ігоря Павлюка (Надія і Олеся) — студентки.

Творчість[ред.ред. код]

Книга Ігоря Павлюка «Алергія на вічність»

Окремі вірші стали піснями[17].

Перекладає з російської мови [1].

За композиціями віршів Ігоря Павлюка створено театральні постановки[18]. Його п'єсу «Вертеп» ставить Львівський драматичний театр імені Лесі Українки[19].

Твори Ігоря Павлюка перекладені російською[20], білоруською[21], польською[22], англійською[23], латиською[24], болгарською[25], французькою[26], японською[27] та іншими мовами.

Кілька книг Ігоря Павлюка оформлені народним художником України Іваном Сколоздрою (19342008), відомими художниками Іваном Остафійчуком, Миколою Кумановським, Ольгою Квашею.

Книга лірики Ігоря Павлюка «Україна в диму» стала книгою року-2009 в Україні[28].

У 2010 році надруковано монографію Оксани Пухонської з передмовою професора Яґеллонського університету Ярослава Поліщука про творчість Ігоря Павлюка[29].

У 2011 році в американському видавництві CreateSpace (дочірня компанія Amazon.com) вийшла друком книга лірики Ігоря Павлюка та Юрія Лазірка «Catching Gossamers» («Ловлячи осінні павутинки») трьома мовами: українською, англійською та російською. Один із перекладачів російською — Євгенія Більченко[30]. Книгу «Catching Gossamers» взяла на реалізацію найбільша світова роздрібна книготорговельна мережа Barnes & Noble[31].

Вірші Ігоря Павлюка надруковані у відомих у світі журналах «Envoi»[32], «Acumen»[33], «The Apple Valley Review»[34], «Barnwood International Poetry Mag»[35], «Le zaporogue»[36], «Muddy River Poetry Review»[37], «Asymptote»[38], «Gold Dust»[39], «The Adirondack Review»[40], «The Recusant»[41], «Metamorphoses»[42], «The Recusant»[43], «The world poets quarterly»[44] в російських часописах: «Литературной газете»[45], «Поэтограде»[46], «Литературной России»[47], в польських літературно-мистецьких журналах «Radostowa», «Metafora», «Okolica Poetów», «Horyzont» та інших.

Представлений у книзі «European writer Introduction»[48].

Ігор Павлюк — головний герой фільмів «Між Бугом і Богом»[49], «Голос»[50].

Деякі твори Ігоря Павлюка вивчають у школі[51].

У 2015 році Ігор Павлюк здобув міжнародну перемогу у Великій Британії за книжку «Політ над Чорним морем» («A Flight Over the Black Sea»). На думку читачів з різних країн світу та англійського ПЕН-клубу, вона стала найкращою з усіх у проекті «Сто найяскравіших підтриманих ПЕН-клубом книг за 10 років»[52],[53],[54].

Книги[ред.ред. код]

Ігор Павлюк ― автор більше 2000 публікацій у періодиці, наукових збірниках та 33 окремих книг, серед яких [2]:

Поезія[ред.ред. код]

Мініформатна книга лірики Ігоря Павлюка «Чоловіче ворожіння»
  1. «Острови юності» (1990)
  2. «Нетутешній вітер» (1993)
  3. «Голос денного Місяця» (1994)
  4. «Скляна корчма» (1995)
  5. «Алергія на вічність» (1999)
  6. «Стихія» (2002)
  7. «Чоловіче ворожіння» (2002)
  8. «The angel (or) English language?» (вірші Ігоря Павлюка англійською мовою) (2004)
  9. Компакт-диск «Лірика…»: Поезія Ігоря Павлюка у виконанні Народного артиста України Святослава Максимчука (2004)
  10. «Бунт свяченої води» (2005)
  11. «Магма» (2005)
  12. «Бунт» (2006)
  13. «Камертон» (2007)
  14. «Лірика» (2008)
  15. «Україна в диму» (2009)
  16. «Стратосфера» (2010)
  17. «Catching Gossamers» («Ловлячи осінні павутинки»). У співавторстві з Юрієм Лазірком (2011).
  18. «Исповедь последнего волхва» (2012) (Книга перекладів лірики Ігоря Павлюка російською мовою. Санкт-Петербург: Алетейя).
  19. «Męskie wróżby» («Чоловіче ворожіння») (2013) (Книга перекладів лірики Ігоря Павлюка польською мовою. Перекладач Тадей Карабович. Люблін: Episteme).
  20. «Погонич» (2014) (книга лірики сучасного російського поета Євгенія Чигрина у перекладі Ігоря Павлюка. Передмова Євгенія Рейна, Ігоря Павлюка Київ: ДІА).
  21. «A Flight over the Black Sea» («Політ над Чорним морем» (Лондон, Waterloo Press) (2014). Вірші Ігоря Павлюка англійською мовою. Переклад з української Стівена Комарницького, передмови до книги написали: лауреат Нобелівської премії з літератури Мо Янь, Наомі Фойл, Стівен Комарницький, Дмитро Дроздовський).
  22. «Гра і битва» (2014)
  23. Magma polésien («Поліська магма»): poèmes / Traduction française par Dmytro Tchystiak et Athanase Vantchev de Thracy. Rouen, Christophe Chmomant éditeur, 2015. Французькою мовою книжку переклали Атанас Ванчев де Трасі та Дмитро Чистяк. Передмову написали Дмитро Дроздовський та Атанас Ванчев де Трасі. ISBN 978-2-84962-319-0[55].
  24. «Сопілка: вірші для школярів» («Шкільна бібліотека») (2017).

Проза[ред.ред. код]

  1. «Біографія дерева племені поетів» (2003), яку читає Народний артист України Григорій Шумейко.
  2. «Заборонений цвіт» (2007)
  3. «Поза зоною» (2012).
  4. «Вирощування алмазів» (2016).

Монографії[ред.ред. код]

Книга Ігоря Павлюка «Митець-Влада-Преса: історико-типологічний аналіз»
  1. «Митець-Влада-Преса: історико-типологічний аналіз» (1997)
  2. «Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 19171939, 19411944 рр.» (2001)
  3. Анотований покажчик «Українські часописи Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя (19171939 рр.)» (1997)
  4. «Діагностика і прогностика брехні: екскурси в теорію квазікомунікації» (2003)
  5. «Українська преса Волинської області 19391941, 19442000 рр.» (2004)
  6. «Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 19171939, 19411944 рр.» (у співавторстві з Миколою Мартинюком) (2005)
  7. «Письменники у пресі: українськомовний культурно-інформаційний простір Полісся, Холмщини, Підляшшя 19171944 та Волині 19172000 років» (2010)

Публіцистика[ред.ред. код]

  1. «Інтимне дихання епохи. Статті, рецензії, інтерв'ю (1994—2010 рр.). — Том 1. — Тернопіль: „Астон“, 2016. — 736 с. (Бібліотека журналу „Золота Пектораль“)» (2017)

Книжка-п'єса для дітей[ред.ред. код]

  1. «Літаючий казан» (2003)

Відгуки про творчість[ред.ред. код]

  • З великим задоволенням прочитав Ваші нові поезії. Багата настроєвість, несподівані асоціації, поетична енергія і часто афористичність мови, відчувається подих натхнення. Іван Дзюба
  • Для поезій Ігоря Павлюка властива якась філософська затятість на пориванні відкритись глибше, ніби це можливо в поетичному самовираженні… Хочеться вірити, що «алергія на вічність» (Ігор Павлюк) ― щирий нігілізм самокритичної генерації, як і те, що про патріотичне Ігор Павлюк пише без іронії… Микола Жулинський
  • Ігор Павлюк — поет невичерпної сили, в таємничій поліській душі якого дивним, майже містичним чином відлунюють буйні степові голоси незабутніх Миколи Вінграновського і Валерія Іллі. Я став читати Ігоря Павлюка з часу публікації його поезій в журналі «Основа». Валерій Ілля тоді передрікав поетові велике майбуття. Не помилився. Павло Загребельний
  • А тим часом з Божим деревом полину в очах ходить світом поет надприродної сили переживання… З такою душею ― і на зорях привітають. Валерій Ілля
  • За нинішнього постнульового падіння суспільної моралі, такі особистості, як Ігор Павлюк, є обнадійливим взірцем передовсім для молоді. Оскільки він своєю життєвою і творчою практикою доводить, що є константи — Україна, мати, отець, рідна земля, — які не надаються на торги. Бо — вічні. І в цьому — крайня необхідність поезії Ігоря Павлюка нині і прісно. Борис Олійник
  • Вчитуєшся у вірші Ігоря Павлюка ― і ще раз вториш собі подумки: таки бути. БУТИ УКРАЇНІ. Михайло Осадчий
  • Ігор Павлюк – справжній поет. Неподібний до нікого з теперішніх великих. Національний і космічний. Дуже любить життя веселе, але при тому бачить кінець усього сущого. Поезія Павлюка має всі дані для того, щоб її читали багатьма мовами в Європі. Дмитро Павличко
  • Я провів дуже гарну годину з Вашими віршами. Найкращі з них ― це справді високе мистецтво. Ви ― дуже чутливий лірик, а при тому добрий майстер строфи. Богдан Рубчак
  • Мої літературні кумири: один із лідерів так званої «київської школи» Іван Семенко, молодий львівський поет Ігор Павлюк. Микола Холодний
  • Сила тропів та образів поезії Ігоря Павлюка настільки могутня, що здатна трансформувати реалії «імперського» російськомовного світу і зробити їх зрозумілішими східним слов'янам, які останнім шматком хліба поділяться з сусідом. Для мене великою честю є можливість перекладати цю геніальну поезію на доступну і зрозумілу англійську. Том Мур (ірландський поет-бард)
  • ...Ігор Павлюк походить із поліського краю. Цей регіон має особливе магічне звучання для мого вуха. Це так гарно жити подалі від заклопотаної цивілізації, створюючи наші незалежні світи, побудовані на фантазуванні. Я вдячний Ігореві Павлюку за його енергію справжньої людяності, яку я знайшов у його віршах... Мо Янь (лауреат Нобелівської премії з літератури).

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. В Україні заснували міжнародну медаль «Олександра Довженка»]
  2. English PEN's world bookshelf
  3. Розмова з Ігорем Павлюком: «У поета має бути Біографія з великої літери»
  4. Інтерв'ю з Ігорем Павлюком: «Чому за „монахом“ Павлюком плакали американки?»
  5. Інтимне дихання епохи
  6. Крик пораненого вогню
  7. Із веселих чортів ми стаємо сумними богами: публікація віршів
  8. Інтерв'ю з Ігорем Павлюком: «Український письменник стане нобеліантом»
  9. Українські літератори побували на міжнародному конгресі «Література і мир» в Пакистані
  10. Поета з Волині слухали в Оксфорді
  11. Ihor Pavlyuk presents his poetry in Florida
  12. Ukrainian People Introduction
  13. У США вийшла книга про відомих волинян
  14. В США видали книгу про українців
  15. Павлюк став англомовним. Разом з Оксаною Забужко та Ліною Костенко
  16. Top ukrainian poets (Trending topics)
  17. Українські пісні
  18. Поетична постановка "Алергія на вічність" за віршами Ігоря Павлюка у Волинському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка
  19. «Вертеп» Львівського Муніципального театру
  20. 6-й Международный литературный Волошинский конкурс (рос.)
  21. Вершы Ігара Паўлюка, переклад — Ліліі Чарненка-Бандарэвыч
  22. Ihor Pawluk. Poezja. «Męskie wróżby». Przekład na język polski Tadeusz Karabowicz
  23. Переклади Ігоря Павлюка англійською
  24. Переклад віршів Ігоря Павлюка латиською мовою
  25. Игор Павлюк. Превод от украински: Димитър Христов
  26. Poèmes d'Ihor Pavliouk, traduits en français par Dmytro Tchystiak
  27. Переклад віршів Ігоря Павлюка японською мовою (公式サイト(ウクライナ語、英語)
  28. «Україна в диму» Ігоря Павлюка та «Таке» Юрка Іздрика — кращі книжки року
  29. «Творчість Ігоря Павлюка: проблематика та тропіка»
  30. AMAZON.COM. Catching Gossamers: Catching Gossamers~A Double Hat Trick in Poetry
  31. BARNES & NOBLE. Catching Gossamers: Catching Gossamers~A Double Hat Trick in Poetry
  32. An Autumnal Elergy
  33. Meteorite
  34. HORSES IN MASKS
  35. Two poets from The Ukraine: Pavlo Tychyna, Ihor Pavlyuk
  36. Two poems. А Shark's Liver, Makhno (p 140—145)
  37. Two Poems by Ihor Pavlyuk, translated from the Ukrainian by Steve Komarnyckyj
  38. Mussel
  39. A Flight Over the Black Sea. Istanbul. The Return
  40. Two Poems
  41. The Old Water Flows
  42. The Bread of Childhood
  43. The Old Water Flows
  44. Good Dog (and another poem)
  45. Ласковый сын природы
  46. Игорь Павлюк. Мой хлеб
  47. Игорь Павлюк. Душа — волчонок на цепи
  48. European writer Introduction: Gjergj Fishta, Nar-Dos, Marko Cepenkov, Johannes Mario Simmel, Ihor Pavlyuk, Mit'hat Frash ri, Vartan Pasha
  49. Фільм «Між Бугом і Богом»
  50. Голос. Фільм про Ігоря Павлюка (відео)
  51. Ігор Павлюк — Дівчинка читати онлайн
  52. Український поет Ігор Павлюк здобув міжнародну перемогу у Великій Британії за книжку «Політ над Чорним морем» («A Flight Over the Black Sea»)
  53. The best of the World Bookshelf
  54. ТОП-10 украинских арт-событий 2015-го
  55. Ihor Pavliouk, Magma polésien, choix de poèmes
  56. Положення про міжнародну Літературно-мистецьку премію імені Пантелеймона Куліша. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Процитовано 30 грудня 2015. 
  57. Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за 2016 рік. Жінка-УКРАЇНКА. 22 серпеня 2016. 

Відео[ред.ред. код]

Аудіо[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]