Мо Янь
| Мо Янь | ||||
|---|---|---|---|---|
| 莫言 | ||||
 Мо Янь (2008) | ||||
| Ім'я при народженні | кит. 管谟业 | |||
| Псевдо | Mo Yan ("don't speak") | |||
| Народився |
17 лютого 1955 (64 роки) КНР, Шаньдун | |||
| Громадянство |
КНР | |||
| Національність |
КНР | |||
| Діяльність | поет, викладач | |||
| Alma mater | People's Liberation Army Academy of Art[d] і Beijing Normal University[d] | |||
| Мова творів | китайська | |||
| Magnum opus | Red Sorghum[d], The Republic of Wine[d] і Life and Death Are Wearing Me Out[d] | |||
| Партія | Комуністична партія Китаю | |||
| Нагороди | ||||
| Премії |
 Нобелівська премія з літератури (2012) | |||
|
| ||||
| Мо Янь у Вікісховищі? | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Мо Янь (кит. 莫言, Mò Yán; нар. 17 лютого 1955, Шаньдун, Китайська Народна Республіка) — сучасний китайський письменник, почесний доктор філології Відкритого університету Гонконгу[1]. Відзначений Нобелівською премією з літератури за 2012 рік за «галюциногенний реалізм, що поєднується з народними казками, історією та сучасністю».[2]
Зміст
Життєпис[ред. | ред. код]
Мо Янь народився в провінції Шаньдун в селянській родині. Під час Культурної революції покинув школу й пішов працювати на фабрику. У двадцять років вступив до Народно-визвольної армії Китаю. Вже в армії почав писати. Перші публікації, що привернули увагу критиків, з'явилися в 1980-ті роки. З 1984 року почав викладати літературознавство в Армійській академії культури. 1986 року закінчив Вищу школу мистецтв Народно-визвольної армії Китаю. За межами Китаю відомий насамперед як автор роману, за яким було знято фільм «Червоний гаолян»[3]. Цей роман, що складається з циклу новел, був опублікований 1987 року. Роман належить до так званої «літератури пошуків коріння» (кит. 寻根文学). Твори Мо Яня за стилістикою споріднені з романами магічного реалізму. Для творів Мо Яня характерне доволі розкуте трактування таких проблем, як сексуальність, влада, політика. Життя сучасного Китаю автор описує без прикрас і замовчувань, хоча цензурних втручань його твори досі зазнали лише одного разу (у творі «Велика грудь, широкі стегна»). Мо Янь у своїх творах часто вдається до елементів іронії й гумору.
Мо Янь — це псевдонім, у перекладі з китайської означає «мовчи». Справжнє ім'я — Гуань Моє (кит. 管谟业)[4].
Твори Мо Яня перекладені більш ніж десятьма мовами, включаючи англійську, французьку, німецьку, норвезьку та українську.
Відгуки[ред. | ред. код]
2005 року американський журнал «Time» писав про Мо Яня[5]:
Ніхто не може закинути Мо Яню, що він мислить не масштабно. У десятках оповідань і романів він описує бурхливі роки минулого століття в Китаї, використовуючи для цього гостру сатиру і магічний реалізм. І це зробило його одним з найвідоміших і найчастіше заборонених китайських письменників, якого читають з порушенням авторських прав.
Китайський художник Ай Вейвей, опозиційно налаштований до правлячого режиму, критично відгукнувся на присудження Нобелівської премії Мо Яню[6]:
Він (Мо Янь), можливо, й гарний письменник, але це не той інтелектуал, який може представляти сьогоднішній Китай.
Китайський письменник і правозахисник Ю Джи також виступив з різкою критикою рішення Нобелівського комітету на сайті Пен-клубу[7]:
Гадаю, що Нобелівська премія не може присуджуватися тому, хто прославляв Мао Дзедуна, байдуже наскільки популярні його твори.
Переклади українською[ред. | ред. код]
- Оповідання «Геній» (з китайської переклала Євгенія Красикова)[8][9]
- Червоний ґаолян: історія одного роду (пер. з китайської Н.Кірносової). – Харків: Фоліо, 2015. — 638 с.
- Країна вина (пер. з китайської М. Савченко). - Харків: Фоліо, 2015. - 524 с.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- Кришталева ріпа (透明的红萝卜 Tòumíng de hóng luóbo), 1986
- Червоний гаолян (红高粱家族 Hóng gāoliang jiāzú), 1987
- Тринадцять кроків (十三步 Shisan bu), 1988
- Тринадцять розділів радості (欢乐十三章 Huanle shisan zhang), 1989
- Часниковий бунт (天堂蒜薹之歌 Tiantang suantai zhi ge), 1989[10]
- Країна вина (酒国 Jiuguo), 1993
- Клан травоїдів (食草家族 Shicao jiazu), 1993
- Велика грудь, широкі стегна (丰乳肥臀 Fengru feitun), 1996
- Червоний ліс (红树林 Hong shulin), 1999
- Пересичення (生死疲勞 Shengsi pilao), 2008
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 莫言(кит.)
- ↑ «The Nobel Prize in Literature 2012 — Prize Announcement». Nobelprize.org. 11 Oct 2012.(англ.)
- ↑ Hong gao liang.(англ.)
- ↑ Holding Up Half the Sky.(англ.)
- ↑ Morrison, Donald (14 February 2005). Holding Up Half The Sky. Time. Процитовано 14 February 2005.
- ↑ Ai Weiwei kritisiert Nobelpreis für Mo Yan
- ↑ Überraschter Mo Yan — Kritik von chinesischen Autoren
- ↑ Мо Янь, «Геній» (журнал «Всесвіт»)
- ↑ Переклад Євгенії Красикової: 1576.ua
- ↑ Англійський переклад — «Часникові балади»
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Мо Янь |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мо Янь |
- A Subversive Voice in China: The Fictional World of Mo Yan. Shelley W. Chan. (Cambria Press, 2011).
- Chinese Writers on Writing featuring Mo Yan. Ed. Arthur Sze. (Trinity University Press, 2010).
Посилання[ред. | ред. код]
|
| |||||||||||||||||
