Абу-Саїд Багадур-хан

Абу-Саїд Багадур-хан
перс. ابوسعید بهادرخان
Народився	2 червня 1305  Тебриз, Іран
Помер	30 листопада 1335 (30 років)  Карабах  ·чума
Поховання	Солтаніє
Країна	Ільхани
Національність	монгол
Діяльність	політик, губернатор
Титул	хан
Посада	хан
Термін	1316—1335
Попередник	Олджейту
Наступник	Арпа Ке'ун
Конфесія	іслам
Рід	Хулагуїди
Батько	Олджейту
Мати	Hajji Khatund
Брати, сестри	Dowlandî Khatund і Саті-бега
У шлюбі з	Багдад-хатун
Діти	Делшад-хатун
Медіафайли у Вікісховищі

Абу-Саїд Багадур-хан (*ᠪᠦᠰᠠᠢ ᠪᠠᠬᠠᠲᠦᠷ ᠬᠠᠨ, 2 червня 1305  —1 грудня 1335) — хан ільханату Хулагуїдів у 1316—1335.

Життєпис

Походив з династії Хулагуїдів. Син хана Олджейту та Хаджі-хатун. Народився у 1305. При народженні отримав ім'я Абу-Саїд. Водночас виховано в мусульманській вірі.

У 1316 після смерті батька успадкував трон. Невдовзі було страчено візира попередника Рашид ад-Діна Хамадані у звинуваченні в отруєнні Олджейту. Фактично владу перебрав рід Чобанідів. Емі Чобан у 1317 році домігся призначення на посаду нойона і фактиного правителя Анатолії свого сина Темурташа. Йому вдалося відтіснити тюркських вождів в прикордонні (головним чином, західні і південні) райони.

У 1319 відбито напад Золотої Орди на кавказькі володіння. На честь цього взяв ім'я «Багадур».

У 1320 війська єгипетського султана аль-Маліка аль-Насира вдерлися до Кілікії. Натомість Абу-Саїд вирішив встати на захист Кілікійського царства. Зрештою було укладено мирний договір, що підтвердив статус-кво. Водночас продовжулося листування з папським престолом та європейськими християнськими державами. У 1321 року було підкорено Кілікійську Вірменію.

У 1322 вдалося придушити повстання кераїтів.

У 1325 війська Ільханів перемогли Узбека, хана Золотої Орди. Після цього здійснено вторгнення до Прикавказ'я, яке належало Золотій орді. Проте вже у 1327 Абу-Саїд зробив спробу позбавитися залежності від Чобанідів (скористався нагодою повстанням Тимурташа Чобаніда у 1326), наказавши стратити Демаск Каджу Чобаніда, у 1328 вбито еміра Чобана. темурташ Чобанід планував підняти повстання, проте в цей час прибули представники ільхана, які назали стратити Темурташа. В результаті влада Абу-Саїда в Малій Азії послабилася: вже у 1330 році вона завершулася на кордонах бейлика Анкіра.

У 1330 році почалася епідемія чуми (Чорної смерті), яка вирувала до середини 1330-х. В результаті Абу-Саїд помер. Після його смерті розпочалася боротьба за владу в державі між Джалаїрідами і Чобанідами. У більшій частині владу взяв Арпа Ке'уна, а в Хорасані, Кандагарі і Кермані посів трон Тога-Темур з роду Хасаридів.

Джерела

• Atwood, Christopher P. (2004). The Encyclopedia of Mongolia and the Mongol Empire. Facts on File, Inc. ISBN 0-8160-4671-9.