Ісмаїл I

Ісмаїл I азерб. شاه اسماعیل صفوی
Шах Персії
1501 — 1524
Попередник:	Єздигерд III (632—651)
Наступник:	Тахмасп І
Народження:	17 липня 1487(1487-07-17) Ардебіль, Іран
Смерть:	23 травня 1524(1524-05-23) (36 років) Ардебіль, Іран
Поховання:	Ардебіль і Ханака та святилища шейха Сафі аль-Дін
Країна:	Сефевідський Іран
Релігія:	шиїзм
Рід:	Сефевіди
Батько:	шейх Гейдар
Мати:	Халіма
Шлюб:	Tajlu Khanumd
Діти:	Тахмасп I, Елказ Мірзаd, Сам Мірзаd, Bahram Mirzad, Parikhan Khanum (1506–1540)d і Mahinbanu Sultand
Медіафайли у Вікісховищі

Ісмаїл І (1487–1524) — шахиншах Ірану (1501–1524). Батько шаха Ірану Тахмаспа І (1514-1576).

Засновник держави Сефевідів в Ірані та перший шах єдиної іранської держави. Нащадок шейха Сефі-ад-Діна. Захопив державу Ширваншахів.

Протистояння з османами

Позиціонуючи себе лідером сунітів, Селім I Грізний конкурував із шиїтським шахиншахом Ісмаїлом.

У 1513 Селім влаштував в Анатолії жорстоку різанину «єретиків»-шиїтів, знищивши 40-45 000 осіб у віці від 7 до 70 років — імовірно, щоб очистити від «п'ятої колони» прикордонні області (доти 4/5 населення Малої Азії були шиїтами і співчували Сефевідам).

У травні 1514 османська армія вторглася до володінь Ісмаїла. Кизилбаші уникали бою, сподіваючись виснажити супротивника відступом вглиб країни, знищуючи на його шляху все, що могло стати в пригоді. Вирішальний бій відбувся 23 серпня 1514 на рівнині Чалдиран (тур. Çaldiran) і закінчився повним розгромом війська кизилбашів. Шахиншах дивом врятувався втечею. Через два тижні Селім вступив до столиці Сефевідів — Тебризу — проте пробув там всього кілька днів (яничари, боячись голодної зими, зажадали вести їх додому).

Поверталися через Єреван, Карс та Ерзурум, прихопивши шахські казну, гарем і близько тисячі ремісників. До імперії було приєднано майже весь Курдистан та частину Вірменії. Незабаром більшу частину Курдистану Ісмаїл I повернув собі назад, але наступного року деякі курдські вожді добровільно перейшли під протекцію султана.

Помер в 1524 у віці 36 років.

Творчість

Писав вірші Азербайджанською та перською мовами. під псевдонімом Хатаї ("Хатаї" з фарсі перекладається буквально як "грішник").

Література

• Антология турецька та перська поэзии. Москва-1960.

Джерела

• Momen, Moojan (1985). An Introduction to Shi'i Islam: The History and Doctrines of Twelve. Yale University Press. ISBN 0-300-03531-4. 
• Savory, Roger (1998). «Архівована копія». Encyclopaedia Iranica, Vol. VIII, Fasc. 6. pp. 628–636. Архів оригіналу за 25 липня 2019. https://web.archive.org/web/20190725111610/http://www.iranicaonline.org/articles/esmail-i-safawi. Процитовано 4 січня 2016. 
• Mazzaoui, Michel M. (2002). «Архівована копія». Encyclopaedia Iranica. Архів оригіналу за 6 січня 2016. https://web.archive.org/web/20160106233525/http://www.iranicaonline.org/articles/najm-e-ani. Процитовано 4 січня 2016. 
• Newman, Andrew J. (2008). Safavid Iran: Rebirth of a Persian Empire. I.B.Tauris. с. 1–281. ISBN 9780857716613. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 4 січня 2016. 
• Savory, Roger (2007). Iran under the Safavids. Cambridge University Press. с. 1–288. ISBN 0521042518. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 4 січня 2016. 
• Bosworth, C.E.; Savory, R.M. (1989). «Архівована копія». Encyclopaedia Iranica, Vol. I, Fasc. 9. pp. 969–971. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. https://web.archive.org/web/20141209023136/http://www.iranicaonline.org/articles/amir-al-omara. Процитовано 28 December 2014. 
• Roemer, H.R. (1986). The Safavid period. The Cambridge History of Iran, Volume 5: The Timurid and Safavid periods. Cambridge: Cambridge University Press. с. 189–351. ISBN 9780521200943. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 4 січня 2016. 
• M. Momen, An Introduction to Shi'i Islam, Yale Univ. Press, 1985, pp. 397, ISBN 0-300-03499-7