Тірідат III
| Тірідат III | |
|---|---|
| цар Парфії | |
| 35 — 36 | |
| Попередник | Артабан III |
| Наступник | Артабан III |
| Народився |
1 століття до н. е. |
| Помер |
1 століття |
| Відомий як | монарх |
| Рід Аршакіди | |
Тірідат III — цар Парфії в 35-36 роках.
Тірідат був онуком царя Фраата IV і майже все життя прожив заручником в Римі.
Римська авантюра по захопленню влади в Парфії[ред. | ред. код]
У 35 імператор Тиберій направив його на Схід як претендента на парфянський престол.
Намісник Сирії Луцій Вітеллій (батько майбутнього імператора Вітеллія), якому була доручена ця операція, зв'язався з незадоволеною парфянською знаттю та інспірував заколот. Вельможі Сіннак та Абдагез скинули царя Артабана III, після чого Тірідат у супроводі Вітеллія, легіонів та союзних військ рушив до Євфрату. Через річку навели наплавний міст, і претендент вступив в Межиріччя. Воєначальник Орноспад, у минулому римський громадянин та соратник Тіберія з придушення іллірійського повстання, привів Тірідату кілька тисяч вершників. Потім до нього приєдналися Сіннак та Абдагез з військами та царською скарбницею[1]. Орноспад був призначений сатрапом Месопотамії[2].
Потім Вітеллій повернувся в Сирію, а Тірідат взяв під контроль грецькі міста Месопотамії та кілька парфянських, після чого був коронований в Ктесифоні. У Селевкії прихильники Тірідата очолили міську раду, а саме місто отримало автономію[3]. Потребуючи грошей, Тірідат, замість того, щоб рушити на схід і підпорядкувати тамтешніх сатрапів, обложив фортецю, де Артабан вкрив свій гарем та скарби. Це дозволило частині знаті, невдоволеної римським ставлеником, і тим, що влада опинилася в руках угрупування Абдагеза, організувати опір. Посланці двох наймогутніших сатрапів, Фраата[4] та Гієрона, розшукали Артабана в Гірканії, де «покритий брудом, обірваний, він здобував собі прожиток луком та стрілами»[5]. Зібравши військо з дахів та саків, Артабан підступив до Селевкії. Тірідат розгубився; одні радили негайно виступити проти ворогів, поки «недавні зрадники та вороги Артабана, які тепер знову підтримують його, ще недостатньо зміцнилися в бажанні коритися йому», але Абдагез переконав царя відступити в Месопотамію і там дочекатися підходу римських та вірменських військ[6].
Відступ швидко перетворився на втечу, оскільки війська визнали його проявом слабкості. Першими царя покинули араби, потім розбіглися всі інші, і Тірідат повернувся в Сирію лише з небагатьма супутниками[7]. Артабан повернув собі владу, а в наступному році уклав мир з римлянами.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Дибвойз Н. К. Политическая история Парфии / Пер. с англ., науч. ред. и библиографич. приложение В. П. Никонова. — СПб.: Филологический факультет СПбГУ, 2008. — 816 с. — (Историческая библиотека). — ISBN 978-5-8465-0638-1.
- Дьяконов М. М. Очерк истории Древнего Ирана. — М.: Издательство восточной литературы, 1961. — 444 с. ISBN 978-5-8465-0638-1
|
