Бахрам V

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бахрам V
Bahram V Gur hunting.jpg
Бахрам V на полюванні
Народився 400(0400)
Іран
Помер 438(0438)
Мідія
Країна Derafsh Kaviani flag of the late Sassanid Empire.svg Держава Сасанідів
Національність перс
Діяльність суверен, монарх
Титул шахиншах
Посада Шахіншах імперії Сасанідівd
Термін 420/421—438
Попередник Шапур IV
Хосров Узурпатор
Наступник Єздигерд II
Конфесія зороастризм
Рід Сасаніди
Батько Єздигерд I
Мати Шошандухт
Брати, сестри  • Шапур IV
У шлюбі з Сапунід
Діти 1 син

Бахрам або Вахрам V (*هرام پنجم, бл. 400 —438) — шахиншах Ірану в 420/421-438. Мав прізвисько «Гур», тобто онагр.

Життєпис[ред. | ред. код]

Боротьба за владу[ред. | ред. код]

Походив з династії Сасанідів. Син Єздигерда I, шаха Ірану, та Шошандухт. Замолоду посварився з батьком через відновшення до християнства. Внаслідок цього Бахрама було відправлено у заслання до сасанідського васала аль-Нумана I, володаря Лахмідського емірату. В оазі аль-Хіра (столиці емірату) Бахрам здобув знання з військової справи.

По смерті батька, що відбулася наприкінці 420 або на початку 421 року Бахрам розпочав боротьбу за владу з братами Шапуром IV і Нарсесом, а також висуванцем знаті — Хосровом, представника бічної гілки династії Сасанідів.

Проте 421 року за допомогою війська лахмідського еміра Мундіра I (сина аль-Нумана I), повалити Хосрова і захопити престол. За іранською легендою, Бахрам запропонував Хосрову наступний спосіб довести своє право на царювання: тіара сасанидських царів мала бути покладена між двома левами, і претенденти по черзі повинні були спробувати забрати її у левів. Хосров відмовився від такого випробування, а Бахрам сміливо підійшов до левів і взяв тіару.

Володарювання[ред. | ред. код]

Із самого початку новий володар Ірану вирішив спиратися на велику земельну знать. В релігійних питаннях надав широку підтримку магам зороастризму, а християни піддавалися жорстоким гонінням. В результаті цих переслідувань єпископи християнської церкви в Ірані скликали собор, на якому було оголошено про відділення іранських християн від Візантії.

Такі дії Бахрама V спричинили війну з Візантійською імперією. У 421 війська візантійців на чолі із Флавієм Ардабурієм вдерлися на північ Месопотамії, взявши в облогу місто Нісібіс. У відповідь Бахрам V змусив ворогів відступити та взяв в облогу місто Феодосіополь в Осроені, але захопити його не зміг, оскільки в цей час у східні сатрапії вдерлися війська ефталів. Тому спочатку шах уклав мир з останніми, погодившись на сплату данини. Потім 422 року замирився з візантійським імператором Феодосієм II: обидві сторони зберегли володіння, а християнам була обіцяна свобода віросповідання.

Слідом за цим Бахрам V рушив проти ефатлітів, яким зрештою завдав поразки. До 427 році відновив владу над землями до річки Амудра'я, зокрема поставивши залогу у містах Мерв та Бухара. намісником східних сатрапій було поставлено брата Нарсеса. У 428 році повалив царя Арташеса IV та приєднав Вірменію до своєї держави.

Слідом за цим вдерся до індійських земель, поставивши кордон своєї держави порічці Інді (південно-східна частина сучасного Пакистану). Тоді ж оженився на дочці місцевого махараджи. після цього розширив землі Ірану уздовж північної течії Інду. В середині 430-х років намагався приборкати зороастрійське священство та військову аристократію. Помер близько 438 року. Йому спадкував син Єздигерд II.

Легенди[ред. | ред. код]

З особистістю цього володаря пов'язані численні оповідки, що поширювалися ще за часи його правління, потім в правління інших сасанідських шахів, а також в період Арабського халіфату. Розповіді про його мисливських подвиги, любовні пригоди стали улюбленими темами фольклору, літератури і образотворчого мистецтва багатьох народів Близького Сходу.

Самого Бахарма V пов'язували у фольклорі з образом божества Веретрагни, який уособлює чоловічу силу, дієве чоловіче начало. У часи халіфату та хорезмшахів цей образ перетворився в небесного богатиря. Навіть про смерть Бахрама V створена легенда, за якою під час полювання він провалився разом з конем в глибоку яму і зник в ній.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Сапунід, дочка індійського царя Шангала

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Klaus Schippmann: Grundzüge der Geschichte des sasanidischen Reiches. Darmstadt 1990, ISBN 3-534-07826-8.
  • Pourshariati, Parvaneh (2008), Decline and Fall of the Sasanian Empire: The Sasanian-Parthian Confederacy and the Arab Conquest of Iran, London and New York: I.B. Tauris, ISBN 978-1-84511-645-3