Бахрам V

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бахрам V
Bahram V Gur hunting.jpg
Бахрам V на полюванні
Народився 400(0400)
Помер 438(0438)
Мідія
Громадянство
(підданство)
Derafsh Kaviani flag of the late Sassanid Empire.svg Держава Сасанідів
Національність перс
Діяльність суверен, монарх
Титул шахиншах
Посада Шахіншах імперії Сасанідів[d]
Термін 420/421—438
Попередник Шапур IV
Хосров Узурпатор
Наступник Єздигерд II
Конфесія зороастризм
Рід Сасаніди
Батько Єздигерд I
Мати Шошандухт
Брати, сестри  • Шапур IV
У шлюбі з Сапунід
Діти 1 син

Бахрам або Вахрам V (*هرام پنجم, бл. 400 —438) — шахиншах Ірану в 420/421-438. Мав прізвисько «Гур», тобто онагр.

Життєпис[ред. | ред. код]

Боротьба за владу[ред. | ред. код]

Походив з династії Сасанідів. Син Єздигерда I, шаха Ірану, та Шошандухт. Замолоду посварився з батьком через відновшення до християнства. Внаслідок цього Бахрама було відправлено у заслання до сасанідського васала аль-Нумана I, володаря Лахмідського емірату. В оазі аль-Хіра (столиці емірату) Бахрам здобув знання з військової справи.

По смерті батька, що відбулася напркиінці 420 або напочатку 421 року Бахрам розпочав боротьбу за владу з братами Шапуром IV і Нарсесом, а також висуванцем знаті — Хосровом, представника бічної гілки династії Сасанідів.

Проте 421 року за допомогою війська лахмідського еміра Мундіра I (сина аль-Нумана I), повалити Хосрова і захопити престол. За іранською легендою, Бахрам запропонував Хосрову наступний спосіб довести своє право на царювання: тіара сасанидських царів мала бути покладена між двома левами, і претенденти по черзі повинні були спробувати забрати її у левів. Хосров відмовився від такого випробування, а Бахрам сміливо підійшов до левів і взяв тіару.

Володарювання[ред. | ред. код]

Із самого початку новий володар Ірану вирішив спиратися на велику земельну знать. В релігійних питаннях надав широку підтримку магам зороастризму, а християни піддавалися жорстоким гонінням. В результаті цих переслідувань єпископи християнської церкви в Ірані скликали собор, на якому було оголошено про відділення іранських християн від Візантії.

Такі дії Бахрама V спричинили війну з Візантійською імперією. У 421 війська візантійців на чолі із Флавієм Ардабурієм вдерлися на північ Месопотамії, взявши в облогу місто Нісібіс. У відповідь Бахрам V змусив ворогів відступити та взяв в облогу місто Феодосіополь в Осроені, але захопити його не зміг, оскільки в цей час у східні сатрапії вдерлися війська ефталів. Тому спочатку шах уклав мир з останніми, погодившись на сплату данини. Потім 422 року замирився з візантійським імператором Феодосієм II: обидві сторони зберегли володіння, а християнам була обіцяна свобода віросповідання.

Слідом за цим Бахрам V рушив проти ефатлітів, яким зрештою завдав поразки. До 427 році відновив владу над землями до річки Амудра'я, зокрема поставивши залогу у містах Мерв та Бухара. намісником східних сатрапій було поставлено брата Нарсеса. У 428 році повалив царя Арташеса IV та приєднав Вірменію до своєї держави.

Слідом за цим вдерся до індійських земель, поставивши кордон своєї держави порічці Інді (південно-східна частина сучасного Пакистану). Тоді ж оженився на доньці місцевого махараджи. після цього розширив землі Ірану уздовж північної течії Інду. В середині 430-х років намагався приборкати зороастрійське священництво та військову аристократію. Помер близько 438 року. Йому спадкував син Єздигерд II.

Легенди[ред. | ред. код]

З особистістю цього володаря пов'язані численні оповідки, що поширювалися ще за часи його правління, потім в правління інших сасанідських шахів, а також в період Арабського халіфату. Розповіді про його мисливських подвиги, любовні пригоди стали улюбленими темами фольклору, літератури і образотворчого мистецтва багатьох народів Близького Сходу.

Самого Бахарма V пов'язували у фольклорі з образом божества Веретрагни, який уособлює чоловічу силу, дієве чоловіче начало. У часи халіфату та хорезмшахів цей образ перетворився в небесного богатиря. Навіть про смерть Бахрама V створена легенда, за якою під час полювання він провалився разом з конем в глибоку яму і зник в ній.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Сапунід, донька індійського царя Шангала

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Klaus Schippmann: Grundzüge der Geschichte des sasanidischen Reiches. Darmstadt 1990, ISBN 3-534-07826-8.
  • Pourshariati, Parvaneh (2008), Decline and Fall of the Sasanian Empire: The Sasanian-Parthian Confederacy and the Arab Conquest of Iran, London and New York: I.B. Tauris, ISBN 978-1-84511-645-3