Агата Крісті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Агата Кристі)
Перейти до: навігація, пошук
Агата Крісті
Agatha Christie
Agatha3.jpg
Псевдоніми, криптоніми Мері Вестмакотт
Дата народження 15 вересня 1890(1890-09-15)
Місце народження Торкі, Девон, Англія, Велика Британія
Дата смерті 12 січня 1976(1976-01-12) (85 років)
Місце смерті Воллінгфорд, Оксфордшир, Англія, Велика Британія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Мова творів англійська
Рід діяльності прозаїк, драматург
Роки активності: 1920—1976
Напрямок белетристика
Жанр детектив, трилер, драма, поезія
Нагороди

Дама-Командор ордена Британської імперії

Автограф: Автограф
www.agathachristie.com

Commons-logo.svg Агата Крісті у Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Агата Крісті у Вікіцитатах

Да́ма Ага́та Ме́рі Клари́сса Крі́сті[К 1], DBE, уроджена Мі́ллер (англ. Dame Agatha Mary Clarissa Christie, DBE [née Miller]; публікувалася під власним ім'ям і під псевдонімом Ме́рі Ве́стмакотт [англ. Mary Westmacott]; 15 вересня 1890, Торкі, Девон — 12 січня 1976, Воллінгфорд, Оксфордшир) — англійська письменниця, майстриня і одна із найвідоміших у світі представниць детективного жанру, творець класичних персонажів детективної літератури — Еркюля Пуаро та міс Марпл.

За кількістю перекладів (понад 100 мовами світу) і сумарним накладом друкованих видань (понад 2 млрд примірників) книги Агати Крісті посідають третє місце в історії після Біблії та творів Вільяма Шекспіра. Крім того, драматургічним творам письменниці належить рекорд за найбільшим в історії числом театральних постановок. П'єса Крісті «Мишоловка», уперше поставлена 1952 року, дотепер безупинно демонструється на підмостках Лондона.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і перше заміжжя[ред.ред. код]

Агата Крісті у дитинстві

Агата Мері Кларисса Міллер народилася 15 вересня 1890 року в місті Торкі (графство Девон). Її батьки були заможними переселенцями з США. Вона була молодшою дочкою в сім'ї Міллер. У сім'ї Міллерів було ще двоє дітей: Маргарет Фрері (1879—1950) і син Луїс Монтан («Монті», 1880—1929). Агата отримала гарну домашню освіту — зокрема, музичну, — і тільки страх перед сценою завадив їй стати музикантом.

Під час Першої світової війни Агата працювала медсестрою в госпіталі; їй подобалася ця професія і вона відгукувалася про неї, як про «одну з найкорисніших професій, якою може займатися людина». Вона також працювала фармацевтом в аптеці, що відбилося згодом на її творчості: всього 83 злочини в її творах були здійснені за допомогою отруєння.

У перший раз Агата Крісті вийшла заміж на Різдво в 1914 році за полковника Арчибальда Крісті, в якого була закохана вже кілька років, — ще коли він був лейтенантом. У них народилася дочка Розалінда. Цей період став початком творчого шляху Агати Крісті. У 1920 році був опублікований перший роман Крісті — «Загадкова пригода в Стайлзі». Є припущення, що причиною звернення Крісті до детективного жанру була суперечка зі старшою сестрою Мадж (яка вже проявила себе як літератор), що вона теж зможе створити щось гідне публікації. Тільки в сьомому за рахунком видавництві рукопис надрукували тиражем 2000 примірників. Письменниця-початківець отримала 25 фунтів стерлінгів гонорару.

Зникнення[ред.ред. код]

Агата Крісті за рік до зникнення, 1925

У 1926 році померла мати Агати. Наприкінці того ж року чоловік Агати Крісті Арчибальд зізнався у невірності і попросив розлучення, оскільки закохався у свою колегу з гольфу Ненсі Ніл. Після сварки на початку грудня 1926 року Агата зникла зі свого будинку, залишивши листа до свого секретаря, у якому стверджувала, що попрямувала в Йоркшир. Її зникнення викликало гучний суспільний резонанс, оскільки в письменниці вже з'явилися шанувальники її творчості. Протягом одинадцяти днів про місцезнаходження Крісті нічого не було відомо.

Знайшли автомобіль Агати, в салоні якого виявили її шубку. Через кілька днів розшукали саму письменницю. Як виявилося, Крісті зареєструвалася під іменем Тереза Ніл у невеликому спа-готелі «Свон Гайдропатік» (англ. Swan Hydropathic Hotel; тепер «Олд Свон», англ. Old Swan Hotel). Крісті ніяк не пояснила своє зникнення, а двоє лікарів діагностували у неї амнезію, викликану травмою голови. Причини зникнення Агати Крісті проаналізовано британським психологом Ендрю Норманом у його книзі «Готовий портрет» (англ. The Finished Portrait), де він зокрема, стверджує, що гіпотеза травматичної амнезії не витримує жодної критики, оскільки поведінка Агати Крісті свідчила про зворотне: вона зареєструвалася в готелі під прізвищем коханки чоловіка, час проводила за грою на фортепіано, спа-процедурами, відвідуванням бібліотеки. Все ж, вивчивши всі свідчення, Норман прийшов до висновку, що мала місце дисоціативна фуга, викликана тяжким психічним розладом.

За іншою версією зникнення Крісті задумала навмисне, щоб помститися чоловікові, якого поліція неминуче запідозрила б у вбивстві.

Шлюб Арчибальда та Агати Крісті закінчився розлученням в 1928 році.

У своєму романі «Незавершений портрет», опублікованому 1934 року під псевдонімом Мері Вестмакотт, Крісті описує події, схожі на її власне зникнення.

Друге заміжжя і пізні роки[ред.ред. код]

Номер Агати Крісті в стамбульському готелі «Пера Палас»

1930 року, подорожуючи по Іраку, на розкопках в Урі Крісті познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — археологом Максом Маллоуеном. Він був молодшим від неї на 15 років. Агата Крісті говорила про свій шлюб, що для археолога жінка повинна бути якомога старшою, адже тоді її цінність значно зростає. З тих пір вона періодично проводила кілька місяців на рік у Сирії та Іраку в експедиціях разом з чоловіком. Цей період її життя знайшов відображення в автобіографічному романі «Розкажи, як ти живеш». У цьому шлюбі Крісті прожила все життя, до своєї смерті 1976 року.

Завдяки поїздкам Крісті разом з чоловіком на Близький Схід, події декількох її творів сталися саме там. Місцем дії інших романів (наприклад, «І нікого не стало») було місто Торк або його околиці, місце, де народилася Крісті. Роман «Убивство у „Східному експресі“» (1934) був написаний у готелі «Пера Палас» ( (англ. Hotel Pera Palace) у Стамбулі. У номері 411 готелю, де проживала Агата Крісті, тепер її меморіальний музей. Маєток Грінвей-Естейт (англ. The Greenway Estate) у Девоні, який пара купила 1938 року, знаходиться під захистом британського Товариства охорони пам'яток (англ. National Trust).

Крісті часто зупинялася в особняку Ебні-Голл у Чеширі, який належав її швагрові Джеймсу Воттсу (англ. James Watts). Дія принаймні двох творів Крісті — «Пригоди різдвяного пудингу» (оповідання також включено до однойменної збірки) і роману «Після похорону» — відбувалося саме в цьому маєтку. «Ебні став джерелом натхнення для Агати; звідси були взяті описи таких місць, як Стайлз, Чімніз, Стоунгейтс і інших будинків, які в тій чи іншій мірі являють собою Ебні».

1956 року Агата Крісті була нагороджена орденом Британської імперії, а 1971 року за досягнення в галузі літератури визнана гідною дворянського титулу дейм (дама; англ. Dame Commander), що вживається перед іменем. Трьома роками раніше, 1968 року, титулу Лицаря ордена Британської імперії за досягнення в галузі археології був удостоєний і чоловік Агати Крісті Макс Маллоуен.

1957 року письменниця очолила англійський Детективний клуб[en].

Хвороба і смерть[ред.ред. код]

Надгробний камінь на могилі Агати Крісті

У період з 1971 по 1974 рік здоров'я Крісті стало погіршуватися, але попри це вона продовжувала писати. Фахівці університету Торонто дослідили манеру письма Крісті в ці роки і висунули припущення, що Агата Крісті страждала на хворобу Альцгеймера.

1975 року, коли вона стала немічною, Крісті передала всі права на свою найуспішнішу п'єсу «Мишоловка» своєму онукові Метью Прічарду (англ. Matthew Prichard).

Письменниця померла 12 січня 1976 року в місті Воллінгфорд (Оксфордшир) після короткої застуди і була похована в селі Чолсі.

Автобіографія Агати Крісті, яку письменниця закінчила 1965 року, закінчується словами: «Спасибі тобі, Господи, за моє хороше життя і за всю ту любов, яка була мені дарована».

Єдина дочка Крісті — Розалінда Маргарет Гікс (англ. Rosalind Margaret Hicks) також прожила 85 років і померла 28 жовтня 2004 року в Девоні. Онук Агати Крісті Метью Прічард успадкував права на деякі літературні твори Агати Крісті, і досі його ім'я асоціюється з фондом Agatha Christie Limited.

Творчість[ред.ред. код]

У своєму інтерв'ю британській телекомпанії BBC 1955 року Агата Крісті розповіла, що проводила вечори за в'язанням у товаристві друзів чи сім'ї, а в цей час в голові у неї йшла робота з обдумування нової сюжетної лінії, до моменту, коли вона сідала писати роман, сюжет був готовий від початку до кінця. За її власним визнанням, ідея нового роману могла прийти де завгодно. Ідеї вносилися в спеціальну записну книжку, повну різних позначок про отрути, газетних дописів про злочини. Те саме відбувалося і з персонажами. В одного із створених Аґатою персонажів був живий прототип — Майор Ернст Белчер (англ. Major Ernest Belcher), який свого часу був начальником першого чоловіка Агати Крісті — Арчибальда Крісті. Саме він став прототипом Педлера в романі 1924 «Людина в коричневому костюмі» про полковника Рейса.

Агата Крісті не боялася порушувати у своїх творах соціальну проблематику. Наприклад, як мінімум у двох романах Крісті («П'ять поросят» і «Випробування невинністю») описувалися випадки судових помилок, пов'язаних зі смертною карою. Взагалі в багатьох книгах Крісті описуються різні негативні сторони англійського правосуддя того часу.

Письменниця жодного разу не зробила темою своїх романів злочини сексуального характеру. На відміну від сучасних детективів, у її творах практично немає сцен насильства, калюж крові і брутальності. «Детектив був розповіддю з мораллю. Як і всі, хто писав і читав ці книги, я була проти злочинця і за безневинну жертву. Нікому в голову прийти не могло, що настане час, коли детективи будуть читатися через те, що описуються в них сцени насильства, заради отримання садистського задоволення від жорстокості заради жорстокості…» — так писала вона в автобіографії. На її думку, такі сцени притупляють почуття жалю і не дозволяють читачеві зосередитися на головній темі роману.

Кращим своїм твором Агата Крісті вважала роман «Десять негренят». Скелястий острівець, на якому відбувається дія роману, списаний з натури — це острів Бург у Південній Британії. Читачі також оцінили книгу — у неї найбільші продажі в магазинах, однак для дотримання політкоректності зараз вона продається під назвою «І нікого не стало».

Еркюль Пуаро і Міс Марпл[ред.ред. код]

Докладніше: Еркюль Пуаро та Міс Марпл

1920 року Крісті публікує свій перший детективний роман «Таємнича пригода в Стайлзі» (англ. The Mysterious Affair at Styles), який до цього був п'ять разів знехтуваний британськими видавцями. Незабаром у неї з'являється ціла серія творів, в яких діє детектив-бельгієць Еркюль Пуаро: 33 романи і 54 розповіді.

Продовжуючи традицію англійських майстрів детективного жанру, Агата Крісті створила пару героїв: інтелектуала Еркюля Пуаро і комічного, старанного, але не дуже розумного капітана Гастінгса. Якщо Пуаро і Гастінгс були багато в чому скопійовані з Шерлока Холмса і доктора Ватсона, то літня діва міс Марпл є цікавим персонажем, що нагадує головних героїнь письменниць М. З. Бреддон і Ганни Кетрін Грін.

Міс Марпл з'явилася в оповіданні 1927 «Вечірній клуб „Вівторок“» (англ. The Tuesday Night Club). Прообразом Міс Марпл стала бабуся Агати Крісті, яка, за словами письменниці, «була незлостивою людиною, але завжди чекала найгіршого від усіх і вся, і з лякаючою регулярністю її очікування виправдовувалися».

Як і Артур Конан Дойль від Шерлока Холмса, Крісті втомилася від свого героя Еркюля Пуаро вже до кінця 1930-х років, але на відміну від Конан Дойля вона не зважилася «вбити» детектива, поки він був на піку популярності. За словами онука письменниці Метью Прічарда з придуманих нею героїв Крісті більше подобалася міс Марпл — «стара, розумна, традиційна англійська леді».

Під час Другої світової війни Крісті написала два романи — «Завіса» (1940) та «Сонне вбивство», — якими передбачала закінчити серії романів про Еркюля Пуаро і Міс Марпл, відповідно. Проте книги були опубліковані лише в 1970-х роках.

Інші детективи[ред.ред. код]

  • Полковник Рейс (англ. Colonel Race) з'являється у чотирьох романах Агати Крісті. Полковник — агент британської розвідки, він їздить по світу в пошуках міжнародних злочинців. Рейс є співробітником відділу шпигунства MI5. Це високий, добре складений, засмаглий чоловік. Уперше він з'являється в романі «Людина у коричневому костюмі» — шпигунському детективі, події якого розгортаються в Південній Африці. Він також з'являться у двох романах про Еркюля Пуаро «Карти на стіл» і «Смерть на Нілі», де допомагає Пуаро в його розслідуванні. Остання поява Рейса — роман 1944 року «Блискучий ціанід», де він розслідує вбивство свого старого друга. У цьому романі Рейс уже досяг похилого віку.
  • Паркер Пайн (англ. Parker Pyne) — герой 12 оповідань, що увійшли до збірки «Розслідує Паркер Пайн», а також частково до збірок «Таємниця регати та інші розповіді» і «Проблеми у Пол'єнсі та інші історії». Серія про Паркера Пайна не є детективною прозою в загальноприйнятому розумінні. В основі сюжету звичайно лежить не злочин, а історія клієнтів Пайна, які з різних причин незадоволені своїм життям. Саме ці невдоволення і приводять клієнтів в агентство Пайна. У цій серії творів вперше з'являється міс Лемон, яка залишить роботу у Пайна, щоб влаштуватися секретарем до Еркюля Пуаро.
  • Томмі і Таппенс Бересфорд (англ. Tommy and Tuppence Beresford), повні імена Томас Бересфорд і Пруденс Кауль, — молода сімейна пара детективів-аматорів, яка вперше з'являється ще не одруженими в романі «Таємничий супротивник» 1922 року. Вони починають своє життя з шантажу (заради грошей і з інтересу), але незабаром виявляють, що приватний розшук приносить більше грошей і задоволень. 1929 року Таппенс і Томі з'являються у збірці оповідань «Партнери по злочину», 1941 року — у «Н чи М?», 1968 року — у «Клацни пальцем тільки раз», востаннє — у романі «Брами долі» 1973 року, який став останнім написаним романом Агати Крісті, хоча і не останнім опублікованим. На відміну від інших детективів Аґати Крісті, Томмі і Таппенс старіють разом з реальним світом і з кожним наступним романом. Так, в останньому романі, де вони з'являються, їм під сімдесят.
  • Суперінтендант Баттл (англ. Superintendent Battle) — вигаданий детектив, герой п'яти романів Агати Крісті. Баттлу доручаються педантичні справи, пов'язані з таємними товариствами та організаціями, а також справи, які зачіпають інтереси держави і державну таємницю. Суперінтендант — дуже успішний співробітник Скотланд-Ярду; він культурний і інтелігентний поліцейський, рідко показує свої емоції. Оскільки Крісті мало про нього розповідає, походження Баттла залишається невідомим. Про сім'ю Баттла відомо, що його дружину звуть Мері і що у них п'ятеро дітей.

Див. також[ред.ред. код]

Коментарі[ред.ред. код]

  1. У сучасних перекладах — також Аґата Кристі, Аґата Крісті.

Бібліографія[ред.ред. код]

Романи, повісті[ред.ред. код]

Агата Крісті

  • Крісті, Агата. Три повісті / пер. з англ. — К. : Радянський письменник, 1971. — Зм.: Запізніла розплата / пер. В. Хижняка ; Таємниця індійського острова / пер. В. Хазіна ; П’ятеро поросят / пер. Ю. Лившиця та М. Олійника.
    • Крісті, Агата. Інспектор Пуаро та інші : повісті / пер. з англ. — Донецьк : Донбас. — 448 с. — Зм.: Запізніла розплата / пер. В. Хижняка, с. 3—147 ; Таємниця індійського острова / пер. В. Хазіна, с. 148—295 ; П’ятеро поросят / пер. Ю. Лившиця та М. Олійника, с. 296—448. — ISBN 5-7740-0381-7.
  • Крісті, Агата. На кого вкаже палець : роман. — К. : Молодь, 1983.
  • Крісті, Агата. Вбивство відбудеться в п’ятницю : роман // Прапор. — 1985. — № 6—10.

Аґата Кристі

  • Кристі, Аґата. Вбивство у Східному Експресі = Murder on the Orient Express / переклав з англ. Андрій Сметюх. — [Б. м.] : [б. в.], 2015.
  • Кристі, Аґата. Гра дзеркал = They Do It with Mirrors : [роман] / пер. з англ. В. Шовкуна. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2009. — 240 с. — ISBN 978-966-14-0274-3.
  • Кристі, Аґата. Забуте вбивство = Sleeping Murder : [роман] / пер. з англ. В. Шовкуна. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. — 240 с. — ISBN 978-966-14-0581-2.
  • Кристі, Аґата. Карибська таємниця = A Carribean Mystery : [роман] / пер. з англ. В. Шовкуна. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011. — 240 с. — ISBN 978-966-14-1022-9.
  • Кристі, Аґата. Кишеня, повна жита = A Pocket Full of Rye : [роман] / пер. з англ. В. Шовкуна. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. — 318 с.
  • Кристі, Аґата. Немезида = Nemesis : [роман] / пер. з англ. В. Шовкуна. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2009. — 237 с.
  • Кристі, Аґата. Оголошено вбивство = A Murder Is Announced : [роман] / пер. з англ. В. Шовкуна. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. — 240 с. — ISBN 978-966-14-0905-6.
  • Кристі, Аґата. Перст провидіння = The Moving Finger : [роман] / пер. з англ. В. Шовкуна. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2009. — 240 с.
  • Кристі, Аґата. Поїзд о 4.50 з Педдінгтона = 4:50 from Paddington : [роман] / пер. з англ. В. Шовкуна. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. — 318 с.
  • Кристі, Аґата. Тринадцять загадкових випадків = The Thirteen Problems : [роман] / пер. з англ. В. Шовкуна. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2008. — 240 с.
    • Те ж. — 2-ге вид., стер. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011. — 318 с.
  • Кристі, Аґата. Тріснуло дзеркало = The Mirror Crack’d from Side to Side : [роман] / пер. з англ. В. Шовкуна. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011. — 318 с.
  • Кристі, Аґата. Убивство в будинку пастора = The Murder at the Vicarage : [роман] / пер. з англ. В. Шовкуна. — Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011. — 318 с.

Оповідання[ред.ред. код]

Агата Крісті

  • Крісті, Агата. Свідок обвинувачення // Всесвіт. — 1984. — № 2.
  • Крісті, Агата. Червоний сигнал // Всесвіт. — 1986. — № 5.
  • Крісті, Агата. Крадіжка в готелі «Гранд-метрополітен» // Всесвіт / з англ. переклав О. Парунов. — 1989. — № 8.
  • Крісті, Агата. Любов незнайомця // Всесвіт. — 1989. — № 9?.

Аґата Крісті

  • Крісті, Аґата. Приборкання Цербера (Подвиги Геркулеса XII) // Всесвіт = The Capture of Cerberus / з англ. переклала Наталя Дьоміна. — 2010. — № 1—2. — С. 233—246.

Про Агату Крісті[ред.ред. код]

  • Крісті Агата // Кантата — Кулики. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1980. — (Українська радянська енциклопедія : у 12 т. ; 1977—1985, т. 5).
  • Крісті Агата / Н. Д. Дроботько // К — Н. — К. : Українська енциклопедія, 1995. — С. 67. — (Українська літературна енциклопедія : у 6 т. ; 1988—, т. 3).
  • (ru) Хэк, Ричард. Герцогиня смерти : Биография Агаты Кристи = Duchess of Death : The Unauthorized Biography of Agatha Christie. — М. : КоЛибри : Азбука-Аттикус, 2011. — 464 с. — ISBN 978-5-389-01898-3.

Посилання[ред.ред. код]