Південна Ірландія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Південна Ірландія
Сполучене Королівство Великобританії та Ірландії Flag of the United Kingdom.svg
1921 – 1922 Ірландська Вільна держава Flag of Ireland.svg
Розташування Ірландія
Південна Ірландія
Столиця Дублін
Мови англійська, ірландська
Форма правління Конституційна монархія
монарх Георг V
Головний виконавчий директор Південної Ірландії
 - перший Michael Collins
 - останній W. T. Cosgrave(англ.)
Законодавчий орган парламент1
 - Upper house Сенат
 - Lower house Палата представників
Історія
 - проголошення 3 травня 1921
 - англо-ірландський договір 6 грудня 1922
Валюта Фунт стерлінгів
1. Рада Ірландії також передбачала створення парламенту для всієї Ірландії.

Південна Ірландія (англ. Southern Ireland, ірл. Deisceart Éireann) — короткотривале напівавтономне державне утворення (установча країна) у складі Об'єднаного королівства, що існувало з 3 травня 1921 по 6 грудня 1922.[1]

Згідно з Законом Уряду Ірландії від 1920, Ірландія була розділена на дві автономні частини - Північну Ірландію та Південну Ірландію.

Південна Ірландія повинна була мати:

Було також передбачено, що Південна Ірландія разом з Північною Ірландією мали:

  • лейтенант-губернатора Ірландії ;
  • Раду Ірландії,
  • Вищий апеляційний суд Ірландії.

Парламент , хоча юридично було встановлено, ніколи не функціонував (наприклад, він ніколи не видавав законів). Палата громад Південної Ірландії зібралася тільки один раз і лише у кількості чотирьох депутатів. Жоден уряд Південної Ірландії не було затверджено. Рада Ірландії повинна бути створена з метою можливого створення парламенту для всієї Ірландії, але вона ніколи не була скликана. Помітним виключенням на тлі провалу установ Південної Ірландії всі суди, з яких функціонували.

Історія[ред.ред. код]

Положення про створення Південної Ірландії не стало де-факто у життя. У 1921 відбулися вибори до Палати громад Південної Ірландії. 124 до 128 депутатів були від Шинн Фейн, яка відразу ж оголосила про створення свого власного революційного парламенту (Second Dail). На першу сесію парламенту Південної Ірландії з'явився тільки 4 депутати юніоніста. З цієї причини, він ніколи не прцював і не створював уряд.

Після прийняття ірландського договору, 14 січня 1922 було оголошено Тимчасовий уряд Південної Ірландії на чолі з Майклом Коллінзом. Паралельно з ним діяв уряд Ірландської Республіки на чолі з Артуром Гріффітом, країна була охоплена громадянською війною викликаного підписанням договору Еймон де Валера.

Коллінз був убитий 22 серпня 1922. 9 вересня, новий уряд на чолі з Косгрейвом, оголосив об'єднання урядів Ірландської Республіки та Південної Ірландії.

6 грудня 1922 було підписано договір та створено Ірландську Вільну державу.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Statutory Rules & Orders published by authority, 1921 (No. 533). Additional source for 3 May 1921 date: Alvin Jackson, Home Rule - An Irish History, Oxford University Press, 2004, p198; Southern Ireland did not become a state (or pejoratively, a statelet). Its constitutional roots remained the Act of Union, two complementary Acts, one passed by the Parliament of Great Britain, the other by the Parliament of Ireland.