Султанат Маскату й Оману

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Султанат Маскат і Оман
араб. سلطنة مسقط وعمان
Незалежна держава, Британський протекторат (1892—1971)
1820 – 1970

Прапор Маскат і Оман

Прапор

Розташування Маскат і Оман
Султанат Мускату була морською країною у XVIII столітті, яка 1820 року об'єдналася з Імамат Оман для утворення Султанат Маскат і Оман
Столиця Маскат
Мови арабська, перська, турецька, англійська
Релігії Ібадизм
Форма правління Абсолютна монархія
Президент Кабус бен Саид Аль Саид
Історія
 - Головний морський договір 8 січня 1820
 - повстання Дофар 1962
 - Засідка на Саїд бен Таймур[ru]
 - Ліквідовано 1970
Валюта Індійська рупія до 1959, Рупія Перської затоки з 1959 і до сьогодні
Попередник
Наступник
Flag of Muscat.svg Султанат Маскат
Flag of The Imamate of Oman.svg Імамат Оман
Оман Flag of Oman (1970-1995).svg
Занзібарський султанат Flag of the Sultanate of Zanzibar (1963).svg
Сьогодні є частиною Оман Оман
Пакистан Пакистан
ОАЕ ОАЕ

Володіння Маскату і Оману — низка територій в Африці та на Аравійському півострові які в XVII—XX століттях перебували в залежності від султанату Маскат і Оман і разом з останнім називались Оманською імперією.

Історія[ред.ред. код]

Виникнення[ред.ред. код]

У 15071515 роках над усім узбережжям східної Аравії і суміжної Персії, включаючи Маскат і Ормуз встановили військовий і торговий контроль португальці. До кінця XVI ст. вони оволоділи також східним узбережжям Африки, ставши найсильнішою морською силою регіону. Однак в 1650 році панування Португальської імперії в західній частині Індійського океану було покладено край: португальці були вибиті з Маската, що став столицею Оманської імперії, а також в короткий термін втратили на користь неї всі свої опорні пункти на північ від Мозамбіку.

В першій половині XVIII ст. у Оманській імперії тривала громадянська війна між ворогуючими прихильниками різних течій ісламу. Зрештою вона призвела у 1743 році до інтервенції в Оман з боку шахської Персії Однак вже невдовзі в Омані вибухнуло повстання внаслідок якого владу в свої руки взяла династія Аль-Саїд, представники якої правлять Оманом і сьогодні.

Розквіт[ред.ред. код]

У 1783 році перед смертю Ахмада ібн Саїда згідно особливого маніфесту монарша родина була розділена надвоє — правлячий в Маскаті султан з номінальним контролем над всією територією країни, а фактично тільки її узбережжям, і імамат, влада якого була поширена на внутрішні регіони (власне Оман). Період правління Аль-Саідів, що консолідували таким чином націю при збереженні широкої автономії історичних частин держави і проводили політику терпимості до іноземців в межах своєї імперії, вважається її «золотим віком».

У цей час до володінь Оману крім східного узбережжя Аравійського півострова входили також Бахрейн та Дофар в Аравії, Ормуз в Персії та значна територія на східному узбережжі Африки від Африканського рогу до Північного Мозамбіку, частина Мадагаскару, Сейшели та інші острови в Індійському Океані.

Правителі Оману в цей період підписали угоди про дружбу і торгівлю з Нідерландами, Великою Британією (1798) а пізніше і з США (відносини встановлені у 1833 році) та Францією1841 році). Оман направляв своїх офіційних представників в Європу з метою взаємного визнання заморських володінь і погодження кордонів та сфер.

Занепад[ред.ред. код]

З 1853 року князівства «піратського берега» отримали назву Trucial Oman — Договірний Оман. На його території були створені британські військові бази, а політичну владу здійснював британський політичний агент. Проте встановлення англійського протекторату не привело до руйнування традиційної для регіону патріархальної системи. Місцеві жителі в силу своєї нечисленності і постійних міжусобиць прийняли новий порядок.

У цей же час відбулась фатальна для Оману подія — заборона в 18481873 роках работоргівлі. Одночасно (1869) був відкритий Суецький канал, в результаті чого порти Оману опинилися осторонь від багатьох торгових шляхів, поступившись Адену. За двадцять років з 1850 по 1870 рік населення столиці — Маскату скоротилося з 55 доо 8 тис., багато жителів були змушені мігрувати на Занзібар. У 1837 році султан Саїд ібн Султан переніс на цей острів столицю своєї держави і резиденцію. Іноді період 1820—1860-х називають Маскат-Занзібарською імперією.

Смерть султана Саїда в 1856 році спричинила новий розділ імперії між його синами. На Занзібарі був утворений султанат Занзібар, під владою якого виявилося і Східноафриканське узбережжя. На чолі цього султанату встав Маджид ібн Саїд. Континентальна аравійська ж частина, названа султанатом Маскату і Оману, перейшла в руки його брата Тувайні ібн Саїда, убитого сином в 1866 році.

Після цього в країні почались усобиці, які зрештою призвели до остаточного перетворення Оману на Британський протекторат у 1890 р.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]