Горицвіт весняний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Горицвіт весняний
Adonis vernalis - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-152.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Рід: Горицвіт (Adonis)
Вид: Горицвіт весняний
Біноміальна назва
Adonis vernalis
L., 1753
Синоніми
* Adonanthe vernalis (L.) Spach
  • Adoniastrum vernale (L.) Schur
  • Adonis dahurica Ledeb. ex Rchb.
  • Adonis helleborus Crantz
  • Adonis parviflora Janka ex Nyman
  • Adonis pratensis Ledeb.
  • Anemone consiligo Baill.
  • Chrysocyathus vernalis (L.) Holub
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Adonis vernalis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Adonis vernalis
EOL logo.svg EOL: 595629
IPNI: 708156-1
ITIS logo.svg ITIS: 18727
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 46985

Горицвіт весняний (Adonis vernalis) — отруйна багаторічна рослина висотою 10—40 см. Може також використовуватися як лікарська рослина. Цвіте в квітні—травні. Росте у степах, на степових схилах у лісостепу та степу, на яйлах в Криму. Зрідка трапляється на степових схилах в Прикарпатті, Розточчі—Опіллі і на півдні Полісся. Також називається адоніс весняний. Нечисленні народні назви пов'язені з яскравістю квітки його та характером листя: горицвіт ярий, гориквіт, пожарна квітка, жовтоцвіт, мак заячий, сосонка, терлич.[1]

Міжнародна латинська назва роду походить від імені міфічного юнака Адоніса, який відзначався надзвичайною красою. Видова назва у перекладі з латинської означає «весняний».

Горицвіт — декоративна і лікарська рослина — але отруйна. Занесений до Червоної книги України.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина 10—60 см заввишки, з темно-бурим, трохи галузистим коренем, з якого виростають кілька стебел, деякі з них не квітконосні. Стебла біля основи вкриті бурими листками у вигляді луски. Стеблові листки чергові, напівобгортні, сидячі, п'ятипальчастороздільні: дві нижні ділянки коротші, перисті, верхні три-, двоперисті, частки їх вузькі, лінійні, голі, цілі.

Квітки яскраво-жовті, великі, до 6 см у поперечнику, вінчають квітконосні стебла і їхні відгалуження, зісподу буруваті, чашечка їхня пухнаста, у віночку 15—20 пелюсток, вони довгасті, зубчасті. Плід — кулястий багатогорішок. Існує кілька видів горицвіту. Цвіте з ранньої весни до половини травня.

Поширення і місця зростання[ред.ред. код]

Росте на глинясто-вапнякових ґрунтах по сухих відкритих схилах, на узліссях березових і дубових лісів, на галявинах, серед чагарників. Поширений у лісовій і степовій, особливо в чорнеземній зонах, у Криму, на яйлі. Зрідка трапляється на степових схилах в Розточчі-Опіллі і на півдні Полісся (Волинська область — м. Володимир-Волинський; Оваднівський район, с. Верба; Житомирська область; Львівська область — Золочівський район, с. Червоне та с. Плугів; Івано-Франківська область — Рогатинський район, Чортова гора).

Охоронний статус[ред.ред. код]

Занесений до Червоної книги України в 2009 р. Статус: «неоцінений». Список Карпатських видів, які знаходяться під загрозою зазначає статус горицвіту весняного як: «знаходиться під загрозою» (англ. endangered).[2]

Крім того входить до Червоної книги Казахстану та наступних суб'єктів Російської Федерації:


Практичне використання[ред.ред. код]

Обережно! Отруйна рослина.

Горицвіт весняний в ботанічному саду у Відні
Adonis vernalis у заказнику Джулайка

Рослина дуже популярна в народі і високо ціниться. Вся рослина отруйна — необхідно пам'ятати, що горицвіт весняний сильнодіючий засіб, і безконтрольне вживання його може тільки погіршити функцію серця. Застосовують при серцевих хворобах з явищами декомпенсації, при задишці, набряку ніг і неврозах серцево-судинної системи; при водянці ниркового походження, гострому запаленні нирок, при інфекційних захворюваннях (плямистий тиф, грип, скарлатина тощо), при емфіземі легень (ядусі).

Горицвіт збільшує силу серцевих скорочень і уповільнює ритм (дія глікозидів цимарину, адонізиду, адонівернозиду, адонітоксину подібна до дії строфантину; тритерпенових сапонінів, флавоноїдів), У суміші з собачою кропивою серцевою, валеріаною, мелісою вживають при нервовій збудливості, безсонні, епілепсії, також при приступах глаукоми.

Потреби в сировині горицвіту значно переважають природні запаси, а тому стало необхідним розведення його в культурі. Промислові плантації горицвіту весняного є зокрема в Кримській області та на деяких дослідних станціях. Горицвіт весняний варто розводити в садах як цілющу рослину, до того ж він дуже декоративний.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Смик Г. К. 1970. Зелена аптека. «Урожай», Київ
  2. Witkowski Z.J., Król W., Solarz W. (eds.). 2003. Carpathian List Of Endangered Species. WWF and Institute of Nature Conservation, Polish Academy of Sciences, Vienna-Krakow ISBN 83-918914-0-2 (англ.)

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред. код]