Горицвіт весняний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горицвіт весняний
Adonis vernalis - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-152.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Рід: Горицвіт (Adonis)
Вид: Горицвіт весняний
Біноміальна назва
Adonis vernalis
L., 1753
Синоніми
* Adonanthe vernalis (L.) Spach
  • Adoniastrum vernale (L.) Schur
  • Adonis dahurica Ledeb. ex Rchb.
  • Adonis helleborus Crantz
  • Adonis parviflora Janka ex Nyman
  • Adonis pratensis Ledeb.
  • Anemone consiligo Baill.
  • Chrysocyathus vernalis (L.) Holub
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Adonis vernalis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Adonis vernalis
EOL logo.svg EOL: 595629
IPNI: 708156-1
ITIS logo.svg ITIS: 18727
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 46985

Горицвіт весняний (Adonis vernalis) — отруйна багаторічна рослина висотою 10—40 см. Може також використовуватися як лікарська рослина. Цвіте в квітні—травні. Росте у степах, на степових схилах у лісостепу та степу, на яйлах в Криму. Зрідка трапляється на степових схилах в Прикарпатті, Розточчі—Опіллі і на півдні Полісся. Також називається адоніс весняний. Народні назви пов'язані з яскравістю квітки та характером листя: горитьцвіт, горицвіт ярий, горицвіт жовтий, жовтоцвіт, жовтоцвіт весняний, заячий мак, купавник, польовий кріп, стародубка, чорногірка, пожарна квітка, сосенка, сосонка, терлич. [1][2]. Міжнародна латинська назва роду походить від імені міфічного юнака Адоніса, який відзначався надзвичайною красою. Видова назва у перекладі з латинської означає «весняний». Горицвіт — декоративна і лікарська рослина — але отруйна. Занесений до Червоної книги України.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих (Ranunculaceae) 10—60 см заввишки, з темно-бурим, трохи галузистим коренем, з якого виростають кілька стебел, деякі з них не квітконосні. Стебла численні, голі або злегка опушені, прості або розгалужені, 5 - 20 см заввишки. Низові листки бурі, лусковидні; серединні – сидячі, тричіперисторозсічені, з вузьколінійними частками. Квітки великі яскраво-жовті ( 4-5,5 см у діаметрі), правильні, одиничні, на верхівках стебел і гілок; у віночку 12 - 20 яскраво-жовтих, видовжено-яйцевидних пелюсток. Плід — (cім'янка). Існує кілька видів горицвіту. Цвіте з ранньої весни до половини травня.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

Трава містить серцеві глікозиди, головними з яких є адонітоксин, цимарин, К-строфантин-β, ацетиладонітоксин, адонітоксол та вернадигін. Крім того трава містить геніни (β-строфантидин, строфадогенін, ацетил-строфадогенін та інші), флавоноїди (адоніверніт, вітексин, гомоадоніверніт, фітостерин, спирт адоніт тощо).

Фармакологічні властивості і використання[ред. | ред. код]

За характером дії препарати Горицвіта весняного належать до групи серцевих глікозидів і посідають проміжне місце між строфантином і наперстянкою. Горицвіт весняний має кардіотонічну дію, уповільнює ритм серця, подовжує діастолу, посилює систолу, збільшує ударний об’єм крові, помірно гальмує внутрішньосерцеву провідність. Дія Горицвіту весняного настає скоріше, але вона коротша і слабша за дію дигіталісу. Препарати Г.в. показані при серцевій недостатності, яка супроводиться порушенням провідності, бо дигіталіс у таких випадках може спричинити явища серцевого блоку. Препарати Г.в., порівняно з ішими глікозидами, мають дужче виявлену седативну й діуретичну дію. Остання пов’язана зі вмістом у рослині цимарину, який має високу біологічну активність. Характер дії цимарину близький до строфантину, але він має дужче виражені кумулятивні властивості. Порівняно з наперстянкою кумулятивні властивості глікозидів Г.в. значно менші. Г.в. застосовується при функціональних неврозах серця, вегетодистонії, інфекційних захворюваннях, що проходять з ослабленням серцевої діяльності, при нервово-психічних хворобах, ниркових захворюваннях з явищами недостатності серцево-судинної системи та при гострих приступах глаукоми. Г.в. – давній народний засіб лікування серцевих і ниркових захворювань. Його використовували при набряках серцевого походження, як заспокійливий засіб при судомі, кашлі, особливо при коклюші, як болетамувальний засіб – при ревматичних болях у суглобах і м’язах. Г.в. застосовували й при емфіземі, запаленні й туберкульозі легень, при лихоманці, водянці, жовтусі, тифі, грипі й скарлатині, а у вигляді присипокпораненнях.

Поширення і місця зростання[ред. | ред. код]

Росте на глинясто-вапнякових ґрунтах по сухих відкритих схилах, на узліссях березових і дубових лісів, на галявинах, серед чагарників. Поширений у лісовій і степовій, особливо в чорнеземній зонах, у Криму, на яйлі. Зрідка трапляється на степових схилах в Розточчі-Опіллі і на півдні Полісся (Волинська область — м. Володимир-Волинський; Оваднівський район, с. Верба; Житомирська область; Львівська область — Золочівський район, с. Червоне та с. Плугів; Івано-Франківська область — Рогатинський район, Чортова гора). Потреби в сировині горицвіту значно переважають природні запаси, а тому стало необхідним розведення його в культурі. Промислові плантації горицвіту весняного є зокрема в Кримській області та на деяких дослідних станціях. Горицвіт весняний варто розводити в садах як цілющу рослину, до того ж він дуже декоративний.[3]

Галерея[ред. | ред. код]

Горицвіт весняний в ботанічному саду у Відні
Adonis vernalis у заказнику Джулайка

Охоронний статус[ред. | ред. код]

Занесений до Червоної книги України в 2009 р. Статус: «неоцінений». Список Карпатських видів, які знаходяться під загрозою зазначає статус горицвіту весняного як: «знаходиться під загрозою» (англ. endangered).[4]

Лікарські форми і застосування[ред. | ред. код]

Обережно! Отруйна рослина. Рослина дуже популярна в народі і високо цінується. Вся рослина отруйна — необхідно пам'ятати, що горицвіт весняний сильнодіючий засіб, і безконтрольне вживання його може тільки погіршити функцію серця.

ВНУТРІШНЬО – настій трави (4 – 10 г трави на 200 мл окропу) 3 – 5 раз на день по 1 столовій ложці дорослим і по половині – одній чайній або десертній ложці – дітям; екстракт горицвіту сухий (Extractum Adonis vernalis) для приготування настою (4,0 : 200,0 - 6,0 : 200,0) і таблеток; адонізид (Adonisidum) 2 – 3 рази на день по 20 – 40 крапель дорослим, а дітям по стільки крапель , скільки їм років; адонізид сухий (Adonisidum siccum) призначають дорослим по 1 таблетці 2 – 4 рази на день; одну столову ложку суміші трави Г.в. (10 г), кореневища валеріани лікарської (20 г), трави собачої кропиви п’ятилопатевої (30 г) і листя меліси лікарської (40 г) настоюють 10 хв на склянці окропу і п’ють по чверті склянки вранці і ввечері при неврозах серця; одну столову ложку суміші трави Г.в. (40 г) , листя мучниці звичайної (50 г), бруньок берези пухнастої (30 г) і трави хвоща польового (20 г) заливають 1 склянкою окропу, парять у духовці 2 години, кип’ятять на малому вогні 5 – 10 хвилин і п’ють щодня по по 1 столовій ложці при набряках ниркового походження, дотримуючись безсольової дієти, ліжкового режиму і приймаючи через день теплі ванни. Г.в. входить до складу кардіовалену і мікстури Бехтерєва. Препарати НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ призначати хворим на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит і ентероколіт. При вживанні їх можуть виникнути диспептичні явища. Зважаючи на те, що Г.в. – сильнодіючий засіб, вживати його треба під контролем лікаря.

Заготівля і зберігання[ред. | ред. код]

З лікувальною метою використовують траву Горицвіта весняного (Herba Adonis vernalis), яку заготовляють від початку цвітіння рослини і до осипання плодів, тобто з травня до початку липня. Найкращою є сировина, зібрана під час цвітіння рослини. Рослину зрізують на висоті 5-10 см від землі, вилучають побурілі частини і сушать у сушарках при температурі 40-50 ˚С, в добру погоду – на відкритому повітрі, під наметом або на горищі. Сухої сировини виходить 19 – 20%. Строк придатності – до 1 року

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Смик Г. К. Корисні та рідкісні рослини України // Словник-довідник народних назв. — К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1991. — С. 192. — ISBN 5-88500-030-1
  2. Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / Відповідальний редактор А. М. Гродзінський. — К.: Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 с. ISBN 5-88500-055-7
  3. Смик Г. К. 1970. Зелена аптека. «Урожай», Київ
  4. Witkowski Z.J., Król W., Solarz W. (eds.). 2003.Carpathian List Of Endangered Species. WWF and Institute of Nature Conservation, Polish Academy of Sciences, Vienna-Krakow ISBN 83-918914-0-2 (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. код]