Канівський район
Канівський район | |||||
---|---|---|---|---|---|
адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
Основні дані | |||||
Країна: | Україна | ||||
Область: | Черкаська область | ||||
Код КОАТУУ: | 7122000000 | ||||
Утворений: | 7 березня 1923 р. | ||||
Ліквідований: | 2020 року | ||||
Населення: | ▼ 18 873 (на 1.01.2019) | ||||
Площа: | 1281 км² | ||||
Густота: | 15.8 осіб/км² | ||||
Тел. код: | +380-4736 | ||||
Поштові індекси: | 19010—19052 | ||||
Населені пункти та ради | |||||
Районний центр: | Канів | ||||
Сільські ради: | 29 | ||||
Селища: | 4 | ||||
Села: | 56 | ||||
Районна влада | |||||
Голова ради: | Плисюк Володимир Пилипович з 11.11.2015 | ||||
Голова РДА: | Розе Юрій Георгійович з 23.12.2019[1] | ||||
Вебсторінка: | Канівська РДА Канівська райрада | ||||
Адреса: | 19001, Черкаська обл., м. Канів, вул. О. Кошового, 3 | ||||
Мапа | |||||
| |||||
Канівський район у Вікісховищі |
Ка́нівський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області. Утворений 7 березня 1923 року. Площа складала 1283 км2 (6,14 % від території області). Адміністративний центр — місто Канів (не входив до складу району).
На півночі район межував з колишнім Миронівським районом Київської області, на сході — зі старим Золотоніським районом, на півдні — зі старим Черкаським районом, а на заході — з колишнім Корсунь-Шевченківським районом.
Район ліквідовано відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року, та включено до складу нового Черкаського району.[2]
Район розташовувався на півночі Черкаської області у лісостеповій зоні України у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини і був розділений руслом Дніпра на дві частини. Більша — правобережна частина — знаходилась в межах Придніпровської височини, поверхня якої — підвищена хвилясто-пасмова рівнина, розчленована ярами та балками. Лівобережжя знаходилось на Придніпровській низовині, поверхня якої ― низовинно-плоска та полого-хвиляста рівнина.
Сьому частину площі адміністративного району займали понад 5000 ярів, що врізалися у хвилясто-пасмову рівнину правобережної частини Канівщини на глибину 35-100 метрів. Великий Хмільнянський яр, що входить до списку найбільших ярів Європи, простягається на 10 кілометрів, має понад 500 відгалужень, а периметр його з верхів'ями становить 110 кілометрів.
На півночі район омивало Канівське водосховище, яке створено в 1975 році. На півдні району розташовувався Канівський природний заповідник, площею 2027 га, який утворено в 1931 році.
Клімат району — помірно континентальний та помірно вологий з переважаючими північно-західними та південно-східними вітрами. Ґрунти, в основному, дерново-слабопідзолисті та глиняно-піщані.
Для Канівщини характерні два типи рельєфу. На правобережжі — високе плато, розчленоване глибокими ярами і річковими долинами. Лівобережжя — низовина з характерним для неї рельєфом плоскої терасової рівнини. Найпримітніші деталі природного комплексу Канівщини зв'язані з горбогір'ям, яке вчений-енциклопедист М. О. Максимович називав «горами Трахтемирівськими», а геолог Ю. Г. Чугунський — неповторним геологічним витвором на планеті. Відомі світові Канівські дислокації — невеличка ділянка Придніпровської височини довжиною 35 км і шириною від 2 до 9 км, що займає простір між селами Трахтемирів, Ковалі й Кононча. Тут 150 — метрова товща гірських порід різного віку (від юрського до антропогенованого) зім'ята в серії лускуватих структур дією тектонічних сил та напором Дніпровського льодовика. Сьому частину площі адміністративного району (1300 кв. км) тепер займають понад 5000 ярів, що врізалися в хвилясто — пасмову рівнину правобережної частини району на глибину 35 — 90 м. Великий Хмільнянський яр, що входить до списку найбільших ярів Європи, простягається на 18 км і має понад 500 відгалужень.
Надра містять: буре вугілля, гіпс, фосфорити, халцедон, вапняки, вогнетривкі глини, будівельні піски.
Ліси займають площу приблизно 40 тисяч га. Основні породи дерев: сосна, дуб, граб, акація, липа, клен.
На території району розташовано Канівський природний заповідник, Білоозерський національний природний парк, Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», заповідні урочища: Південне Таганчанське, Південно-східне Таганчанське, пам'ятка природи «Школа» та цілий ряд заказників: Тарасів Обрій, Сосна Гоголя, Дуби Т. Г. Шевченка та інші.
Канівський район утворений 7 березня 1923 року шляхом об'єднання Курилівської і Пшеничниківської волостей у складі Корсунської округи, яка згодом була перейменована на Шевченківську.[3] 3 червня 1925 переданий до складу Черкаської округи[4], яка була перейменована у січні 1927 року на Шевченківську і проіснувала до вересня 1930 року.[5]
З 1932 року район увійшов до складу новоствореної Київської області. Після утворення Черкаської області, згідно з Указом Президії Верховної Ради від 7 січня 1954 року, Канівський район введено до її складу. За цим же документом села Гельмязівського району Полтавської області — Ліпляве, Озерище, Келеберда, Сушки, Прохорівка — були адміністративно підпорядковані Черкаській області. У 1963 році Гельмязівський район було ліквідовано, а вищезазначені села спершу відійшли до Драбівського району, а з 4 січня 1965 року — до Канівського району. У 1963 році Канівський район було розформовано, а населені пункти, які територіально належали Канівському району, відійшли до Корсунь-Шевченківського. 4 січня 1965 року Указом Президії Верховної Ради УРСР знову створюється Канівський район.
Передові позиції в промисловості району займають підприємства харчової й переробної галузей. Канівський «Маслосирзавод» (корпорація «Клуб сиру») увійшов у п'ятірку українських експортерів молочної продукції. Тверді сири під маркою «Канівські традиції», сухе молоко, масло користуються попитом в країнах близького і далекого зарубіжжя.
Продукцію під торговою маркою «Верес» експортує також ЗАТ «Агроекопродукт». У Каневі та селах району розміщені кілька переробних заводів цього підприємства.
У кількох селах району працюють ферми фірми «Наша ряба», що вирощують і переробляють бройлерів.
До числа найбільших роботодавців і наповнювачів місцевого бюджету входить Канівська гідроелектростанція.
№ | Населений пункт | Населення, осіб (2007) |
---|---|---|
1 | Ліпляве | 2 069 |
2 | Степанці | 2 005 |
3 | Мартинівка | 1 324 |
4 | Таганча | 1 196 |
5 | Келеберда | 1 194 |
6 | Бобриця | 1 012 |
- Канівський історичний музей — м. Канів, вул. Героїв Небесної Сотні, 15;
- Канівський музей народного декоративного мистецтва — м. Канів, вул. Героїв Небесної Сотні, 64;
- Державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів» — м. Канів, вул. Енергетиків, 68;
- Шевченківський національний заповідник «Тарасова гора» — м. Канів, Тарасова Гора;
- Літературна Канівщина — м. Канів, вул. Енергетиків, 78;
- Музей-садиба М. О. Максимовича — с. Прохорівка;
- Музей Гайдара — с. Ліпляве.
- Вітряки у селах Григорівка, Грищенці, Трахтемирів, Яблунів;
- Церква Пр. Іллі (1892) у селі Прохорівка;
- Земська лікарня, гамазей (кінець ХІХ ст.) у селі Прохорівка;
- Виробничий корпус цукрового заводу (1914) у селі Мартинівка;
- Адміністративна будівля спиртзаводу (1864) у селі Степанці;
- Земська управа (кінець ХІХ ст.) у селі Бобриця. Знесено
- Будинок пристава (ХІХ ст.) у селі Межиріч;
- Будинок графа Бутурліна (кінець ХІХ ст.) у селі Таганча;
- Школа (кінець ХІХ ст.) у селі Трахтемирів;
- Садиба Зноско-Боровських (ХІХ ст.) у селі Бересняги (статусу пам'ятки офіційно не має).
Див. також: Категорія:Персоналії:Канівський район
- Барвінський Борис (Грищинці) — український військовий та державний діяч; генерал-хорунжий Армії УНР, повітовий військовий комендант Дніпровського повіту Таврійської губернії, командир 30-го полку 14 дивізії військ СС «Галичина»;
- Гарячий Павло Павлович (Буда-Горобіївська) — сотник Армії УНР;
- Голуб Семен Іванович (с. Пилява) — старшина Армії УНР, командир куреня полку Січових Стрільців;
- Соломонівський Василь Володимирович (Яцьки) — сотник Армії УНР, учасник Другого зимового походу.
- Денисенко З. М. (Хмільна Канівський район), М. С. Заноздра, В. І. Кусенко, В. М. Оржехівська, А. К. Скороходько, Я. П. Ковельський (Келеберда);
- С. Я. Краєвий (Бобриця);
- А. Д. Моторний (Сушки);
- В. С. Наконечний (Степанці);
- Я. І. Несвіцький (Потапці);
- Н. І. Нестеренко (Студенець);
- О. О. Андріївський, К. І. Арабажин (Канів), Григорій та Олекса Варави (Лазірці), С. І. Воскрекасенко (Лазірці);
- І. І. Діденко (Григорівка);
- С. Д. Скляренко (Прохорівка);
- М. Я. Бесараб (Таганча);
- Л. Є. Підгайний (Яблунів).
- О. М. Мокровольський (Черниші);
- Є. О. Попович та Д. С. Чередниченко (Межиріч).
- Г. П. Донець (Курилівка);
- П. Х. Красюк (Трахтемирів);
- Валентин Лагода (Степанці).
- Василь Пащенко (Буда-Горобіївська);
- Л. П. Саранський (Таганча).
- Г. М. Пустовійт (Межиріч);
- М. С. Сліпченко (Степанці),
- Микола Костиря (Синявка).
- Гаркавий Прокіп Хомич (Пилява);
- Голубець Іван Карпович (Ліпляве);
- Календюк Іван Хрисанфович (Грищинці);
- Плисюк Микола Юхимович (Степанці);
- Жук Петро Павлович (Пекарі);
- Михайленко Я. Х., Правдзівий О. М. (Беркозівка);
- Григорій Олексійович Петренко (Черниші);
- Петриченко Іван Михайлович (Пшеничники);
- Щербина К. С. (Попівка);
- Чупилко Михайло Купріянович (Горобіївка);
Данило Бакуменко, Микола Біляшівський, Марко Вовчок, Аркадій Гайдар, Василь Гнилосиров, Микола Лєсков, Андрій Малишко, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Ванда Василевська, Володимир Винниченко, Михайло Максимович, Володимир Різніченко, Олександр Твардовський, Гнат Хоткевич.
У 1843 році та 1859 році у Прохорівці бували Тарас Шевченко і Микола Гоголь.
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Канівського району було створено 47 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 66,15 % (проголосували 10 791 із 16 585 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 51,92 % (5 696 виборців); Юлія Тимошенко — 18,96 % (2 080 виборців), Олег Ляшко — 12,02 % (1 319 виборців), Анатолій Гриценко — 6,83 % (749 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,79 %.[6]
- ↑ Розпорядження Президента України від 23 грудня 2019 року № 590/2019-рп «Про призначення Ю.Розе головою Канівської районної державної адміністрації Черкаської області»
- ↑ ПОСТАНОВА Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів». https://zakon.rada.gov.ua. 17 липня 2020. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
{{cite web}}
: Недійсний|мертвий-url=Ні
(довідка) - ↑ Постанова Президії ВУЦВК № 309 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 237 від 3 червня 1925 «Про скасування Шевченківської округи й зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Київщини й Полтавщини»
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 225 від 2 вересня 1930 «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління»
- ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 26 березня 2016.
- Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. — К.,2010. — С.391-392.
- Хто є хто в Україні[недоступне посилання з липня 2019]
- Облікова картка району на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з липня 2019]
- Канівський район — економіка району, органи влади, підприємства, селищні ради [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]