Надчиці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Надчиці
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Млинівський
Рада/громада Новоукраїнська сільська рада
Код КОАТУУ 5623885509
Основні дані
Населення 284
Площа 8,43 км²
Густота населення 33,69 осіб/км²
Поштовий індекс 35130
Телефонний код +380 3659
Географічні дані
Географічні координати 50°36′49″ пн. ш. 25°29′02″ сх. д. / 50.61361° пн. ш. 25.48389° сх. д. / 50.61361; 25.48389Координати: 50°36′49″ пн. ш. 25°29′02″ сх. д. / 50.61361° пн. ш. 25.48389° сх. д. / 50.61361; 25.48389
Середня висота
над рівнем моря
215 м
Місцева влада
Адреса ради 35130, Рівненська обл., Млинівський р-н, с.Новоукраїнка, вул.Молодіжна,1 , тел. 7-06-42
Карта
Надчиці is located in Україна
Надчиці
Надчиці
Надчиці is located in Рівненська область
Надчиці
Надчиці

На́дчицісело в Україні, в Млинівському районі Рівненської області. Село належить до Новоукраїнської сільської ради. Розташоване від Новоукраїнки за 2 км. До села проліг автошлях. Дворів - 122. Населення - 287 чоловік (2000 рік).

Географія[ред.ред. код]

У селі бере початок річка Надчиці.

Назва[ред.ред. код]

Як стверджує науковець Я.О.Пура, похідним цієї назви є староруське слово Над(о)(быти) - бути потрібним, належить зробити. Це також скорочена форма древнього імені Над(о). Надчиці первісно розміщувалися на лівому березі річки Залужної під назвою Базеляни. Якщо так, то вихідним для цього топоніма був антропонім - Базилій (польське), що в перекладі - Василь.

За народними переказами, село повністю зруйноване під час татаро-монгольського нападу. Але люди зрозуміли, що ця місцина дуже вигідна для проживання і заново почали поселятися на лівому боці річки. Від слова "начало" і пішла назва Надчиці.

Історія[ред.ред. код]

Надчиці. Свято-Покровська церква.

Як свідчить "Історико-статистичний опис церков і приходів Волинської єпархії", станом на 1889 р. у селі було 42 двори, прихожан - 336. Володіла населеним пунктом Марія Ледухівська, яка проживала в Острожці (римо-католицького віросповідання). Були в селі ставок та водяний млин. Службу Божу на той час відправляли священик Тихон Прокопович Недєльський (з 1886 р.) і псаломщик Леонтій Іванович Абрамович (з 1886 р.)

Церква в ім'я Покрови Святої Богородиці була зведена в 1776 р. (є також дані, що у 1766 р.). Ким - невідомо. Дерев'яна, з такою ж дзвіницею. Копії метричних книг збережено з 1832 р., а сповідальні відомості - з 1837 р. Церковні землі (в основному ґрунт суглинистий): забудов з городами - 1 дес. 1200 саж., орної - 28 дес. 65 саж., сінокосів - 5 дес. 1975 саж. Всього 35 дес. 840 саж.

Школи в селі 1889 року не було.

Під час Першої світової війни у 1914 р. на території села відбулися сутички царських військ з австро-угорськими частинами. У період громадянської війни у населеному пункті побували гінці-агітатори із загонів Будьонного та Ворошилова. З метою залучення місцевого населення до участі в боротьбі проти білополяків вони організували сільський сход. Після мітингу ряди Червоної армії поповнили Тимофій Гережун, Давид Стасюк, Захар Панасюк та ще десяток їхніх односельців.

На початок 30-х років XX ст. у Надчицях виник місцевий осередок КПЗУ. У 1935 р. він вважався одним з найчисельніших у ярославицькому райкомі. Його очолював підпільник Петро Прохорович Левчук. У складі осередку були також підпільники Костянтин Петрович Поліщук та Андрій Федорович Лотоцький. Агітаційну роботу з ними та іншими членами осередку проводила член Волинського окружного КПЗУ Хана Непом'якша. Саме вона говорила про те, що найвищим піднесенням революційної боротьби повинне стати проведення Першотравневої маніфестації 1935-го року. До участі в ній була залучена молодь Надчиць та навколишніх сіл. У ніч з 30 квітня на 1 травня члени осередку підготували червоні прапори. Вивісити основне знамено на найвищому в селі місці було доручено учневі 4 класу Надчицької школи Данилу Вороб'ю. До проведення демонстрації 1935-го року готувались і Анастасія Локайчук та Валентина Левчук. На червоному полотнищі вони вишили "Хай живе 1 Травня!".

Ось і настав той день. Ще задовго до світання з навколишніх сіл почали підходити ті, хто мав узяти участь в маніфестації... Незабаром розпочався мітинг. На ньому виступив Олександр Якобчук. Після цього демонстрація під червоним знаменом вирушила в бік Ярославич. У вись травневого неба злинула мелодія "Інтернаціоналу". Та ледве встигли демонстранти вийти за село, як їх зустріла поліція з Ярославицького і Торговицького постерунків та польські легіоністи-осадники. Під час сутички червоне знамено, яке несли учні Надчицької школи, порвали на шматки.

Всього за участь у першотравневій демонстрації уряд буржуазної Польщі притягнув до відповідальності 57 чоловік. Двадцять шість з них були посаджені за тюремні грати. Вироки їм були суворі. Петру Прохоровичу Левчуку - смертний, Андрію Федоровичу Лотоцькому - 18 років ув'язнення, Костянтину Петровичу Поліщуку - 12.

У 1939 р. в селі встановлено радянську владу. Першим головою сільської ради обрали Андрія Федоровича Лотоцького. У 1940 р. почалося створення колгоспу ім.Ворошилова на колишніх землях поміщиків Малика та Гамачика. До речі, імена цих панів зберегли досі у своїх назвах поля. Першим головою правління став Давид Прохорович Левчук. До війни колективне господарство нараховувало 147 членів.

26 червня 1941 р. село зайняли німецькі війська. Надчиці у 1944 р. потрапили в зону активних бойових дій. З 6 лютого по 20 березня 1944 р. на околиці Надчиць в оселі Віри Навроцької розташувався пересувний військовий госпіталь. Вдень і вночі привозили сюди поранених. Так у госпіталь потрапив і Василь Стоянович Самутов (за національністю болгарин). Лікарі робили все, щоб врятувати лейтенанта від смерті, але рани були важкими. Той бій за Стиром для Василя Самутова став останнім. Крім нього, в цьому бою загинуло ще 25 бійців. їх похоронили у братській могилі.

Потерпіли Надчиці й від тоталітарного сталінського режиму. Зокрема, у 1947 р. виселено в Кемеровську область сім’ю учасника ОУН Миколи Мироновича Гаврилюка (1904 р.н.): це – і дружина Ольга Кирилівна (1907 р.н.), дочка Ганна (1929 р.н.), тесть Воробець Кирило Власович (1886 р.н.), теща Марія Петрівна (1887 р.н.). Тесть у 1955 р. на поселенні помер. У 1947 р. було відновлено місцевий колгосп. У 1956 р. його приєднали до новоукраїнського господарства. У перше десятиліття незалежності України Надчиці залишалися бригадним селом сільськогосподарського формування "Прогрес". Нині населення у ньому в основному похилого віку.

Є клуб, збудований у 1926 р. Старе також і приміщення бібліотеки. Є фельдшерсько-акушерський пункт.

У 90-х роках XX ст. у селі споруджено новий православний храм.

Престольний празник - на Покрову.

У селі народився поет і краєзнавець Володимир Ящук (1951).

Література[ред.ред. код]

Надчиці. //В кн.: Млинівщина на межі тисячоліть. Зібрав й упорядкував Євген Цимбалюк. Луцьк, 2001.

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.