Малин (село)
село Малин | |
---|---|
![]() | |
Країна | ![]() |
Область | Рівненська область |
Район/міськрада | Малинський |
Рада | Малинська сільська рада |
Код КОАТУУ | 5623884701 |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Засноване | 1545 |
Населення | 417 |
Площа | 12,87 км² |
Густота населення | 32,4 осіб/км² |
Поштовий індекс | 35115 |
Телефонний код | +380 3659 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°39′23″ пн. ш. 25°38′22″ сх. д. / 50.65639° пн. ш. 25.63944° сх. д.Координати: 50°39′23″ пн. ш. 25°38′22″ сх. д. / 50.65639° пн. ш. 25.63944° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
226 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 35114, Рівненська обл., Млинівський р-н, с.Малин, вул.8 Лютого,3 |
Карта | |
Мапа | |
![]() |
Ма́лин — село в Україні, у Млинівському районі Рівненської області.
Населення становить 417 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на лівому березі річки Осинище.
Історія[ред. | ред. код]
Похідним до назви села є слово «малий». У давні часи поселення було невеличким, згодом розрослось, та назва так і залишилась «Малин».
Перші згадки про село Малин датовані 1444 роком таким записом: «…староста Луцкий… Малинский…». Від 1545 року село належало панам Михайлу та Соколу Єловичам. Згадується воно і в грамоті польського короля Казиміра. За свідченням акту від 1566 року, зафіксована скарга пана Івана Борзобагатого про пограбування, нанесення побоїв та заключения в тюрму його слуги у Малині господарським маршалком Михайлом Малинським. Відповідно до записів 1620 р. село належало Миколі Малинському.
В духовному заповіті Данила Братковського від 13 листопада 1720 року теж згадується Малин. Братковський розподіляє майно між дітьми, наказуючи винагородити селянина із Певжі, якого колись образив у Малині. У 1857 році за кошти прихожан зведена церква і освячена на честь Святого Миколая Чудотворця. Першим священиком був Олександр Львович.
У 1860 році поміщик Слівінський запросив в село чехів аби продати їм свої землі. Переселенці утворили цілу Малинську колонію, яку назвали Чеський Малин. У 1898 році збудовано цегельню, керівником якої був Алоїз Мендлік. У 1906 році до Малина прибула родина Алоїза Мартіновского, який побудував вальцевий млин. В селі працювали приватні магазини, пивний шинок, столярні, кузні, бригада мулярів, шевці. Була відкрита бібліотека, два танцювальні зали та створений аматорський драмгурток.
У 1906 році село Малинської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 34 верст. Дворів 68, мешканців 550[1].
Під час Першої світової війни територія села лише на декілька тижнів (серпень-вересень) перейшла під контроль Австро-Угорщини.
Під час Визвольних змагань 1918—1921 років влада у селі змінювалась кілька разів.
Після Ризького мирного договору від 18 березня 1921 року село, як і вся Волинь, відійшло до Польщі.
У 1927 році в селі заснована родинну школу, у якій викладали сестри Кієлчевські.
У 1937 році в селі працювали пошта і телеграф, діяла добровільна пожежна дружина.
19 вересня 1939 року о 9 годині вечора в село ввійшли червоноармійці. З 27 червня 1941 року по 8 лютого 1944 року Малин знаходився в німецькій окупації. За період окупації на примусові роботи до Німеччини було вивезено 60 жителів села.
В історії України село Малин позначене великою чесько-українською трагедією. [1] 13 липня 1943 року у церкві, клунях, стодолах, школі, будинках було спалено 532 мирних жителів (374 чехи, 132 українці та 26 поляків) [2], а разом із жителями сусідніх сіл в братській могилі поховано 800 осіб. Злочинну акцію проводили німці, але за свідоцтвом очевидців деякі солдати говорили польською, українською, російською а навіть чеською мовами. Їх супроводжували озброєні цивільні особи а також члени шуцманшафт польської національності. [3]
За іншими даними 13 липня 1943 року було заживо спалено понад 650 чехів і майже 200 українців.[2] Каральну акцію під керівництвом німців проводила польська поліція.[3]
В 1947 році чехи, які ще проживали у селі, емігрували на історичну батьківщину.
Перший колгосп в селі було організовано ще 19 березня 1941 року. Він носив назву «Нове життя». В 50-60 рр. в селі діяла машинно-тракторна станція (МТС), яка обслуговувала як місцевий колгосп, так і колгоспи у навколишніх селах.
У 70-х роках колгосп у селі носив назву «Маяк». Головою колгоспу був Страховий П. Г..
З 1996 року проводилась реорганізація колгоспу, а землі розпаювали.
Влітку 2005 року проведена газифікація села.
Органи влади[ред. | ред. код]
Малинська сільська рада. У підпорядкуванні села: Малин, Підгай.
Сільський голова: Левицька Тетяна Сергіївна (2015 рік)
Підприємства[ред. | ред. код]
Сільськогогосподарське ТзОВ «ІДНА»
Освіта[ред. | ред. код]
Малинська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
Культура[ред. | ред. код]
- Клуб села Малин
- Публічно-шкільна бібліотека села Малин
Медицина[ред. | ред. код]
Фельдшерсько-акушерський пункт села Малин
Релігія[ред. | ред. код]
Свято — Миколаївська церква Української православної церкви Київського патріархату
Уродженці села[ред. | ред. код]
Комісарук (Яковчук) Євгенія Сергіївна — письменниця, поетеса. Проживає в м. Дубно.
Морозенко (Воробей) Марія Миколаївна — українська поетеса, член Національної спілки письменників України. Проживає в м. Київ.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Марія Морозенко Яковчук Євгенія — голова сільради Марія Морозенко — письмениця
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |