Малин (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Малин
Novy Malin 13072010.jpg
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Малинський
Рада Малинська сільська рада
Код КОАТУУ 5623884701
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1545
Населення 417
Площа 12,87 км²
Густота населення 32,4 осіб/км²
Поштовий індекс 35115
Телефонний код +380 3659
Географічні дані
Географічні координати 50°39′23″ пн. ш. 25°38′22″ сх. д. / 50.65639° пн. ш. 25.63944° сх. д. / 50.65639; 25.63944Координати: 50°39′23″ пн. ш. 25°38′22″ сх. д. / 50.65639° пн. ш. 25.63944° сх. д. / 50.65639; 25.63944
Середня висота
над рівнем моря
226 м
Місцева влада
Адреса ради 35114, Рівненська обл., Млинівський р-н, с.Малин, вул.8 Лютого,3
Карта
Малин. Карта розташування: Україна
Малин
Малин
Малин. Карта розташування: Рівненська область
Малин
Малин
Мапа

Ма́лин — село в Україні, у Млинівському районі Рівненської області.
Населення становить 417 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на лівому березі річки Осинище.

Історія[ред. | ред. код]

Похідним до назви села є слово «малий». У давні часи поселення було невеличким, згодом розрослось, та назва так і залишилась «Малин».

Перші згадки про село Малин датовані 1444 роком таким записом: «…староста Луцкий… Малинский…». Від 1545 року село належало панам Михайлу та Соколу Єловичам. Згадується воно і в грамоті польського короля Казиміра. За свідченням акту від 1566 року, зафіксована скарга пана Івана Борзобагатого про пограбування, нанесення побоїв та заключения в тюрму його слуги у Малині господарським маршалком Михайлом Малинським. Відповідно до записів 1620 р. село належало Миколі Малинському.

В духовному заповіті Данила Братковського від 13 листопада 1720 року теж згадується Малин. Братковський розподіляє майно між дітьми, наказуючи винагородити селянина із Певжі, якого колись образив у Малині. У 1857 році за кошти прихожан зведена церква і освячена на честь Святого Миколая Чудотворця. Першим священиком був Олександр Львович.

У 1860 році поміщик Слівінський запросив в село чехів аби продати їм свої землі. Переселенці утворили цілу Малинську колонію, яку назвали Чеський Малин. У 1898 році збудовано цегельню, керівником якої був Алоїз Мендлік. У 1906 році до Малина прибула родина Алоїза Мартіновского, який побудував вальцевий млин. В селі працювали приватні магазини, пивний шинок, столярні, кузні, бригада мулярів, шевці. Була відкрита бібліотека, два танцювальні зали та створений аматорський драмгурток.

У 1906 році село Малинської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 34 верст. Дворів 68, мешканців 550[1].

Під час Першої світової війни територія села лише на декілька тижнів (серпень-вересень) перейшла під контроль Австро-Угорщини.

Під час Визвольних змагань 1918—1921 років влада у селі змінювалась кілька разів.

Після Ризького мирного договору від 18 березня 1921 року село, як і вся Волинь, відійшло до Польщі.

У 1927 році в селі заснована родинну школу, у якій викладали сестри Кієлчевські.

У 1937 році в селі працювали пошта і телеграф, діяла добровільна пожежна дружина.

Братська могила 374-х загиблизх чехів в роки війни, с. Малин

19 вересня 1939 року о 9 годині вечора в село ввійшли червоноармійці. З 27 червня 1941 року по 8 лютого 1944 року Малин знаходився в німецькій окупації. За період окупації на примусові роботи до Німеччини було вивезено 60 жителів села.

В історії України село Малин позначене великою чесько-українською трагедією. [1] 13 липня 1943 року у церкві, клунях, стодолах, школі, будинках було спалено 532 мирних жителів (374 чехи, 132 українці та 26 поляків) [2], а разом із жителями сусідніх сіл в братській могилі поховано 800 осіб. Злочинну акцію проводили німці, але за свідоцтвом очевидців деякі солдати говорили польською, українською, російською а навіть чеською мовами. Їх супроводжували озброєні цивільні особи а також члени шуцманшафт польської національності. [3]

За іншими даними 13 липня 1943 року було заживо спалено понад 650 чехів і майже 200 українців.[2] Каральну акцію під керівництвом німців проводила польська поліція.[3]

В 1947 році чехи, які ще проживали у селі, емігрували на історичну батьківщину.

Перший колгосп в селі було організовано ще 19 березня 1941 року. Він носив назву «Нове життя». В 50-60 рр. в селі діяла машинно-тракторна станція (МТС), яка обслуговувала як місцевий колгосп, так і колгоспи у навколишніх селах.
У 70-х роках колгосп у селі носив назву «Маяк». Головою колгоспу був Страховий П. Г..
З 1996 року проводилась реорганізація колгоспу, а землі розпаювали.
Влітку 2005 року проведена газифікація села.

Органи влади[ред. | ред. код]

Малинська сільська рада. У підпорядкуванні села: Малин, Підгай.
Сільський голова: Левицька Тетяна Сергіївна (2015 рік)

Підприємства[ред. | ред. код]

Сільськогогосподарське ТзОВ «ІДНА»

Освіта[ред. | ред. код]

Малинська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Культура[ред. | ред. код]

  • Клуб села Малин
  • Публічно-шкільна бібліотека села Малин

Медицина[ред. | ред. код]

Фельдшерсько-акушерський пункт села Малин

Релігія[ред. | ред. код]

Свято — Миколаївська церква Української православної церкви Київського патріархату

Уродженці села[ред. | ред. код]

Комісарук (Яковчук) Євгенія Сергіївна — письменниця, поетеса. Проживає в м. Дубно.

Морозенко (Воробей) Марія Миколаївна — українська поетеса, член Національної спілки письменників України. Проживає в м. Київ.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Марія Морозенко Яковчук Євгенія — голова сільради Марія Морозенко — письмениця