Яловичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Яловичі
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Млинівський район
Рада/громада Ярославицька сільська рада
Код КОАТУУ 5623889806
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1147
Населення 202
Площа 10,37 км²
Густота населення 19,48 осіб/км²
Поштовий індекс 35112
Телефонний код +380 3659
Географічні дані
Географічні координати 50°38′58″ пн. ш. 25°23′24″ сх. д. / 50.64944° пн. ш. 25.39000° сх. д. / 50.64944; 25.39000Координати: 50°38′58″ пн. ш. 25°23′24″ сх. д. / 50.64944° пн. ш. 25.39000° сх. д. / 50.64944; 25.39000
Середня висота
над рівнем моря
188 м
Місцева влада
Адреса ради 35112, Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Ярославичі, вул.Садова, 7а, тел. 78-5-31
Карта
Яловичі. Карта розташування: Україна
Яловичі
Яловичі
Яловичі. Карта розташування: Рівненська область
Яловичі
Яловичі

Я́ловичі — село в Україні, в Млинівському районі Рівненської області. Населення становить 202 особи.

Географія[ред. | ред. код]

Через село тече річка Тишиця, права притока Стиру.

Село відноситься до Ярославицької сільської ради, віддалене від Ярославич на 5 км.

Історія[ред. | ред. код]

Щодо назви села, то воно одержало її від слова "яловник" (молодняк). Вважають, що тут був фермський двір князя луцького Ярослава Ізяславовича (1169 р.), який жив у Ярославичах.

У XVII ст. у Яловичах був збудований домініканський костел. Причому, матеріали на його зведення брали із оборонного замку, що розвалився.

Село Яловичі згадується в акті від 1545 р. в описанні Луцького замку, в числі городень якого значиться "городня князя Крокотки Яловицького з Біловичів". Ще раз воно як володіння князя Якова Крокотки Яловицького згадується в акті від 10 листопада 1564 р. в духовному заповіті князя із розподілом його володінь: Яловичів, Ворсина, Чекна, Котелева. Акт від 30 грудня 1565 р. Князь Михайло Ружинський скаржиться про напад на його квартиру в с. Яловичі селян пані Федори Требуховської, побиття його слуг на грабіж майна.

16 жовтня 1566 р. надходить скарга луцького земського писаря Михайла Коретинського про пограбування його селян і захоплення у них рогатої худоби селянами князя Івана Масальського в Яловицькому лісі.

25 травня 1569 р. вийшов універсал Сигизмунда Августа про приєднання землі Волинської до корони Польської. Король, погрожуючи конфіскацією володінь, повелів дворянам згодитися на приєднання і підтвердити згоду присягою. В списках обивателів Луцького повіту, які присягнули, значаться - "княгиня Авдотя Яловицька та Дмитро Долматович з Яловичів".

На кінець XIX століття Яловичі мали церкву во ім'я Святого Апостола та Євангелиста Луки. Збудована вона 1858 р. на кошти прихожан. Церква була дерев'яною з такою ж дзвіницею. В приписному селі Ворсин на цвинтарі знаходилася каплиця. Коли вона зведена – невідомо. Відновлена селянами у 1882 р. Дерев'яна. Престолу в ній нема. Було декілька церковних книг. Церковної землі: орна – 19 дес. 1944 саж., сінокосів – 2 дес. 1488 саж., під пасовищем – 2 дес. На ці землі документи зберігалися в Дубенських земських актах. Крім того, біля межі із с. Чекно знаходилася земля, яка належала церкві: орної – 9 дес. 1350 саж., сінокосів – 3 дес. 166 саж. Документи на цю землю з 1800 р. хранилися у церкві. Дворів – 20, прихожан – 173.

Був у селі римо-католицький костел, приписаний до Луцького римо-католицького собору.

З народних переказів відомо, що через цей край вів козаків на Берестечко Богдан Хмельницький. То була неординарна людина. Не часто окремі особи так вирішально визначали хід епохальних подій у країні, як це зробив Хмельницький. Прах славного сина України, творця Української Козацької Республіки, з його волі, покоїться у Суботові. А останки багатьох побратимів лежать у нашій землі. Одним з таких місць поховань козаків є кургани в Яловичах. Старожили розповідають, що тут могил-курганів було декілька. Донині збереглися тільки дві.

На сьогоднішній день село розвивається. Тут діє початкова школа, медпункт, клуб, магазин. Село газифіковане. На початку 2000-х років фермерством займався Іларіон Могильчук, який орендував  орної землі, а з 2007 року функціонує сільгосппідприємство «Яловицька агротехнологія», господарями якого є українська козацька сім’я Любов та Генрі Біренс. Вони орендують  землі.

З ініціативи господарів «Яловицької агротехнології» в селі проводяться загальнорайонні мистецькі свята: свято Матері, Івана Купала та інші. Саме Любов та Генрі Біренс відновлюють козацький дух не тільки в рідному селі, а й у всій Млинівщині. На свята запрошується багато гостей, артистів. Серед них козаки «Волинської Січі Війська Запорізького», які гарматним пострілом сповіщають про початок свят, а ще традиційним козацьким кулішем частують усіх присутніх.

На торжествах завжди присутня людина, яку вважають справжнім патріотом Волинського краю. Це заслужений діяч мистецтв України, професор С. Ф. Мельничук. Яловичани гордяться ним, адже Станіслав Филимонович – уродженець села.

Дворів у селі – 57. Населення – 202 осіб.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]