Косареве
село Косареве | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Рівненська область |
Район/міськрада | Млинівський район |
Рада | Владиславівська сільська рада |
Код КОАТУУ | 5623881304 |
Основні дані | |
Населення | 130 |
Площа | 5,796 км² |
Густота населення | 22,43 осіб/км² |
Поштовий індекс | 35153 |
Телефонний код | +380 3659 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°33′24″ пн. ш. 25°46′49″ сх. д. / 50.55667° пн. ш. 25.78028° сх. д.Координати: 50°33′24″ пн. ш. 25°46′49″ сх. д. / 50.55667° пн. ш. 25.78028° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
202 м |
Водойми | річка Козин |
Місцева влада | |
Адреса ради | 35152, Рівненська обл., Млинівський р-н, с.Владиславівка, вул.Ювілейна,14 |
Карта | |
Мапа | |
![]() |
Ко́сареве — село в Україні, у Млинівському районі Рівненської області.
Село підпорядковане Владиславівській сільській раді, розташоване за 6 км від села Владиславівка, 39 км від обласного центру (м. Рівне) та 16 км від районного центру (смт. Млинів).
Є два споріднені варіанти походження назви села.
Перший: за народними переказами, поселення належало поміщицькому головному косареві Яцені. Косар — Косарево.
Друга легенда свідчить, що на даній місцевості колись ріс густий ліс, і лише там, де зараз центр села, розташувалася велика галявина з дикоростучою травою. Щоб скосити галявину за один день, відразу в загінку ставало сім косарів. Косар — Косарево.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Козин.
Історія[ред. | ред. код]
До 1570 р. село було у власності Миколая Сапіги. В 1583 р. село належало князям Острозьким. В 19 ст. знову перейшло Сапігам.
За даними «Історико–статистичного опису церков і приходів Волинської єпархії» Косарево належало на кінець ХІХ ст. до Млинівської волості Дубенського повіту.
Перша задокументована згадка про Косарево 15 лютого 1571 р. в духовному заповіті Івана Стефановича, ігумена Дерманського монастиря.
При церкві Косарева була заведена метрика, у якій перший запис зроблений друкованим рукописом священиком ієреєм Григорієм Шолухою (з 1748 по 1769 р.). З 1755 р. уніат Лаврентій Бродович робив записи польською мовою. Унія в косаревському приході була скасована у 1793 році.
Наприкінці 19 ст. в селі було 25 домів і 364 жителя.
24 червня 1883 р. в селі (на місці старої Покровської церкви початку 17 ст.) розпочато будівництво церкви в ім'я Пресвятої Богородиці. Вона була дерев'яна, покрита бляхою. При церкві була дзвіниця на чотирьох стовпах. У 1884 р. в Косарево почато будівництво церковно-приходської школи.
В селі була невелика річка та ставок. Поблизу населеного пункту стояв обширний дубовий будівельний ліс, який, як і село, належав графу Ходкевичу. Біля села розташувався паровий лісопильний завод (тартак), а в самому Косарево — водяний млин. Дворів — 136, прихожан — 1113. З них католиків — 75, протестантів-колоністів — 100, євреїв — 108.
Найдовше священиками у церкві були Арсентій Камінський (з 1868 р. по 1914 р.). та Потапович (з 1918 р. по 1943 р.). Останнього чекала трагічна доля: за те, що в будинку священика було знайдено списки бандерівців, фашисти у 1943 р. розстріляли священика у м. Дубно.
У церкві із ХІХ ст. зберігся позолочений іконостас з оригінальною різьбою по дереву. У 1987–88 рр. при місцевому священику о. Тарасію Лазуці зроблено обнову іконостасу. У храмі є також декілька старовинних ікон, одна з яких — ікона Божої Матері, що розміщена над Царськими вратами.
У 1928 р. в Косарево було створено культурно–освітнє товариство «Світло», до якого входили 22 жителі села. До тимчасового управління вибрано Володимира Свідерського, Антона Повара і Костю Козака (газета «Народний вісник», 15 вересня 1928 р.).
У 1950 р. у селі створили колгосп імені Дзержинського. Після його приєднання до колгоспу імені Жданова, Косарево стало бригадним селом.
На сьогодні у селі дворів — 55, населення — 108 чоловік. Інфраструктура відсутня.
Престольний празник — 14 жовтя (Покрова).
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Косареве
- Список використаних джерел: 1. Косарево // Пура Я. Походження назв населених пунктів Ровенщини. — Львів: Світ, 1990 . — С. 48; 2. Косарево // Цимбалюк Є. Млинівщина на межі тисячоліть: Фрагменти літопису від давнини до сьогодення. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. — С. 60 -61; 3. Косарів // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. -Канада: ВІННІПЕГ. — Т.1 : Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. -1984.- C. 546.
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |