Косареве

село Косареве
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район/міськрада	Млинівський район
Рада/громада	Владиславівська сільська рада
Код КОАТУУ	5623881304
Основні дані
Населення	130
Площа	5,796 км²
Густота населення	22,43 осіб/км²
Поштовий індекс	35153
Телефонний код	+380 3659
Географічні дані
Географічні координати	50°33′24″ пн. ш. 25°46′49″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	202 м
Водойми	річка Козин
Місцева влада
Адреса ради	35152, Рівненська обл., Млинівський р-н, с.Владиславівка, вул.Ювілейна,14 , тел. 71-2-94
Карта
Косареве
Косареве

Ко́сареве — село в Україні, в Млинівському районі Рівненської області.

Село підпорядковане Владиславівській сільській раді, розташоване за 6 км від села Владиславівка, 39 км від обласного центру (м. Рівне) та 16 км від районного центру (смт. Млинів).

Є два споріднені варіанти походження назви села.

Перший: за народними переказами, поселення належало поміщицькому головному косареві Яцені. Косар — Косарево.

Друга легенда свідчить, що на даній місцевості колись ріс густий ліс, і лише там, де зараз центр села, розташувалася велика галявина з дикоростучою травою. Щоб скосити галявину за один день, відразу в загінку ставало сім косарів. Косар — Косарево.

Географія

Селом протікає річка Козин.

Історія

До 1570 р. село було у власності Миколая Сапіги. В 1583 р. село належало князям Острозьким. В 19 ст. знову перейшло Сапігам.

За даними «Історико–статистичного опису церков і приходів Волинської єпархії» Косарево належало на кінець ХІХ ст. до Млинівської волості Дубенського повіту.

Перша задокументована згадка про Косарево 15 лютого 1571 р. в духовному заповіті Івана Стефановича, ігумена Дерманського монастиря.

При церкві Косарева була заведена метрика, в якій перший запис зроблений друкованим рукописом священиком ієреєм Григорієм Шолухою (з 1748 по 1769 р.). З 1755 р. уніат Лаврентій Бродович робив записи польською мовою. Унія в косаревському приході була скасована у 1793 році.

На прикінці 19 ст. в селі було 25 домів і 364 жителя.

24 червня 1883 р. в селі (на місці старої Покровської церкви  початку 17 ст.) розпочато будівництво церкви в ім'я Пресвятої Богородиці. Вона була дерев'яна, покрита бляхою. При церкві була дзвіниця на чотирьох стовпах. У 1884 р. в Косарево почато будівництво церковно-приходської школи.

В селі була невелика річка та ставок. Поблизу населеного пункту стояв обширний дубовий будівельний ліс, який, як і село, належав графу Ходкевичу. Біля села розташувався паровий лісопильний завод (тартак), а в самому Косарево — водяний млин. Дворів — 136, прихожан — 1113. З них католиків — 75, протестантів-колоністів — 100, євреїв — 108.

Найдовше священиками у церкві були Арсентій Камінський (з 1868 р. по 1914 р.). та Потапович (з 1918 р. по 1943 р.). Останнього чекала трагічна доля: за те, що в будинку священика було знайдено списки бандерівців, фашисти у 1943 р. розстріляли священика у м. Дубно.

У церкві із ХІХ ст. зберігся позолочений іконостас з оригінальною різьбою по дереву. У 1987–88 рр. при місцевому священику о. Тарасію Лазуці зроблено обнову іконостасу. У храмі є також декілька старовинних ікон, одна з яких — ікона Божої Матері, що розміщена над Царськими вратами.

У 1928 р. в Косарево було створено культурно–освітнє товариство «Світло», до якого входили 22 жителі села. До тимчасового управління вибрано Володимира Свідерського, Антона Повара і Костю Козака (газета «Народний вісник», 15 вересня 1928 р.).

У 1950 р. у селі створили колгосп імені Дзержинського. Після його приєднання до колгоспу імені Жданова, Косарево стало бригадним селом.

На сьогодні у селі дворів — 55, населення — 108 чоловік. Інфраструктура відсутня.

Престольний празник — 14 жовтя (Покрова).

Посилання

• Погода в селі Косареве
• Список використаних джерел: 1. Косарево // Пура Я. Походження назв населених пунктів Ровенщини. — Львів: Світ, 1990 . — С. 48; 2. Косарево // Цимбалюк Є. Млинівщина на межі тисячоліть: Фрагменти літопису від давнини до сьогодення. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. — С. 60 -61; 3. Косарів // Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. -Канада: ВІННІПЕГ. — Т.1 : Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. -1984.- C. 546.