Острівець (Теребовлянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Острівець
Ostivets tereb gerb.png Ostivets tereb prapor.png
Герб Прапор
Острівець Костел.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Теребовлянський
Рада/громада Острівецька
Код КОАТУУ 6125086201
Основні дані
Засноване 1471
Населення 420
Площа 855 км²
Густота населення 491.23 осіб/км²
Поштовий індекс 48107
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°17′26″ пн. ш. 25°37′45″ сх. д. / 49.29056° пн. ш. 25.62917° сх. д. / 49.29056; 25.62917Координати: 49°17′26″ пн. ш. 25°37′45″ сх. д. / 49.29056° пн. ш. 25.62917° сх. д. / 49.29056; 25.62917
Середня висота
над рівнем моря
330 м
Водойми Серет
Відстань до
районного центру
6 км
Місцева влада
Адреса ради 48107, с. Острівець
Карта
Острівець is located in Україна
Острівець
Острівець
Острівець is located in Тернопільська область
Острівець
Острівець

Остріве́ць — село Теребовлянського району Тернопільської області. Центр сільради, якій підпорядковне села Гумниська і Застіноче. Розташоване на правому березі річки Серет

Населення — 420 осіб (2001).

Історія[ред.ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.

Перша писемна згадка — 1471 року.

У 1772 році село ввійшло в склад Імперії Габсбургів1804 року Австрійської імперії, з 1867 — Австро-Угорщини).

На початку свого існування це було невеличке поселення. Воно часто потерпало від турецько-татарських нападів. У 1557 році польський король Сигізмунд ІІ заснував тут фільварки, в які забирає найкращі землі і луки, що раніше належали селянам.

На початку ХХ століття в селі з'явилася 4-х класова школа з українською мовою навчання. У селі діяло товариство «Просвіта», організаторами якої були о. Платон Карпінський і О. Побережний — колишній вояк УСС. В селі також був церковний хор, яким керував Ізидор Луковський.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства.

Герб і прапор[ред.ред. код]

Затверджені 12 жовтня 2015 р. рiшенням сесії сільської ради. Автор — А. Б. Гречило.

Щит перетятий; у верхньому срібому полі — зелений лавровий вінок, у якому пурпуровий лапчастий хрест; у нижньому лазуровому — золотий короп на срібній сітці. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.

Зелений лавровий вінок та пурпуровий хрест уособлюють славетних земляків, діячів у галузі культури та духовності — письменників, поетів, єпископів (уродженцями Острівця також були письменник В. Гжицький, поет Р. Карпінський, торонтонський єпископ І. Борецький). Лазурове поле означає річку Серет, яка протікає через село, а сітка і риба риболовецькі промисли. Окрім того лазурове та срібне поля підкреслюють назву села, отриману завдяки специфічному географічному розташуванню.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Церква св. Димитрія 1840 року побудови (зберігається ікона Пресвятої Матері Божої з немовлям, поч. ХХ ст., двостороння, з с. Яблінок)
  • костьол, відреставрований на початку 2010-х
  • капличка
  • насипана символічна могила Борцям за волю України
  • встановлено меморіальну таблицю на будинку, де народилися В. та С. Ґжицькі, є кімната-музей В. Ґжицького
  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні встановлений у 1971 р.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

У 1995 році в приміщенні місцевої школи створено кімнату-музей В. Ґжицького[1].

Населення[ред.ред. код]

Поширені прізвища[ред.ред. код]

Войнаровський, Гумницький, Луковський, Сіканович[2].

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Працювали[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мельничук Б. Ґжицький Володимир Зенонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 449. — ISBN 966-528-197-6.
  2. Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — С. 174.
  3. Кушнерик Г., Пиндус Б. Карпінський Платон / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 41. — ISBN 966-528-199-2.

Джерела[ред.ред. код]