Прогресивна соціалістична партія України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прогресивна соціалістична партія України
До Перемоги Завжди!
Заснована/зареєстрована 20 квітня 1996
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія російський націоналізм, марксизм-ленінізм, соціалізм, панславізм
Членство у міжнародних організаціях -
Союзники, блоки Блок Наталії Вітренко: Партія «Київська Русь», Партія селян
Кольори червоно-синій
Кількість членів 2654
Кількість депутатів у ВР -
Веб-сторінка vitrenko.org
Політика України
Політичні партії
Вибори

Прогресивна соціалістична партія України — українська політична партія лівого спрямування. Прогресивну соціалістичну партію України (ПСПУ) створено 20 квітня 1996 року. Всі ці роки партію очолює Наталія Вітренко. Партію звинувачують в українофобстві[1].

Програмні засади[ред.ред. код]

Теоретичною основою програми ПСПУ є марксизм. ПСПУ стверджує, що саме відхід від марксистської теорії призвів до збочень КПРС та її скочування до опортунізму. Послідовниками КПРС і реставраторами буржуазного суспільства в Україні виступили ті «ліві» партії, які голосували за буржуазну Конституцію і створили законодавчу базу реформ разом з правими і центристськими партіями. ПСПУ є ідеологічною опозицією і відстоює радикальну зміну курсу реформ. Головною умовою зміни курсу реформ партія визнає розрив відносин з Міжнародним валютним фондом і визнань стратегічними партнерами Росії та Білорусі.

Необхідним напрямком економічних перетворень є зміна податкової, банківської, інвестиційної, цінової, зовнішньоекономічної політики з метою створення нових робочих місць, захисту внутрішнього ринку, забезпечення стабільного зростання виробництва. Безумовними вимогами є відновлення контролю й обліку, планування, управління економікою, інвентаризація усіх приватизованих об'єктів при використанні процедури націоналізації для захисту інтересів, неприпустимість перетворення землі на товар.

Необхідними напрямками у соціальній політиці є реформа системи заробітної плати, пенсії і соціальних виплат на основі їхньої відповідальності прожитковому мінімуму і повернення трудових заощаджень населенню, забезпечення безкоштовними послугами охорони здоров'я та освіти, доступність житлово-комунальних послуг.

У своїй програмі і передвиборній платформі ПСПУ виступає за визнання державними української та російської мов, рівних прав громадян незалежно від їхньої расової чи національної належності, соціального чи майнового стану.

На президентських виборах у березні 1999 року кандидату від ПСПУ, лідеру партії Наталії Михайлівні Вітренко було віддано 2,89 млн голосів (11% виборців).

За період роботи в парламенті фракція внесла понад 70 законопроектів, які реалізують основні положення передвиборної платформи: «Основи внутрішньої і зовнішньої політики», бюджетні резолюції, закони про оцінку майна, про вихід з МВФ, про повернення капіталів, вивезених з України, про оплату праці, про пенсійне забезпечення, про прожитковий мінімум, про повернення трудових заощаджень, про трудові колективи, концепцію податкового кодексу та ін.

У парламентських виборах 2002 року ПСПУ брала участь як основа «Блоку Наталії Вітренко». Набравши 3.22%, блок не зміг подолати встановленого бар'єру, і ПСПУ перестала бути парламентською партією. На жодних подальших парламентських виборах партія не наближалася до подолання прохідного бар'єру.

ПСПУ проводить активну позапарламентську діяльність.

Акції[ред.ред. код]

Найбільші акції — піший 100-кілометровий хід з Яготина до Києва у червні 1997 року (167 осіб); голодування 67 членів ПСПУ біля стін Верховної Ради України у липні 1997 р. з вимогою відставки Президента України й уряду Лазаренка; «скорботний хід» у грудні 1998 р. з протестами проти геноциду, який ведеться в країні (ці демонстрації відбулися у 12 областях України та Києві); мітинги протесту 29 жовтня 2000 року під гаслом «За Україну — без Кучми, МВФ та олігархів» у 146 містах України; мітинги 16 липня 2001 року під гаслом «За Союз України, Білорусі та Росії» у 107 містах України; мітинги протесту 27–28 жовтня 2001 року під гаслом «Захистимо своє право на життя» у 402 містах і селах України; 9 вересня 2002 року потужна антиамериканська демонстрація в Києві під гаслами: «Ні — третій світовій війні», «Ні Україні в НАТО», «США — руки геть від Іраку», яка закінчилася мітингом біля посольства США.

Станом на 1 травня 2002 року було створено «Народну опозицію», засновниками якої є 4 політичні партії: ПСПУ, «Руський Блок», ВОЛ «Справедливість», Партія освітян України; громадські організації: жіноча організація «Дар життя», «Молодь за справедливість», «Освітяни за справедливість», «Русское движение», профспілка «Конфедерація праці України».

ПСПУ має угоди про співробітництво з Партією національного відродження «Народна воля» (Росія), Сербською радикальною партією, Партією арабського соціалістичного відродження (Ірак).

Критика[ред.ред. код]

Російський політтехнолог, генеральний директор «Національного політичного агентства» Росії Дмитро Алексєєв в грудні 2013 року заявив, що Росія намагається «кувати» проросійських політиків в Україні, тому фінансувала ПСПУ Наталії Вітренко і надалі фінансує «Український вибір» Віктора Медведчука[2].

Результати на виборах до Верховної Ради України за регіонами[ред.ред. код]

ПСПУ 1998.png
Блок Вітренко 2002.png
1998 2002
Блок Вітренко 2006.png
ПСПУ 2007.png
2006 2007

Перша п'ятірка на дострокових виборах до ВРУ у 2007 р.[ред.ред. код]

  1. Вітренко Наталія Михайлівна
  2. Марченко Володимир Романович
  3. Баулін Павло Борисович
  4. Кайоткіна Людмила Павлівна
  5. Іванов Валерій Валерійович

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Політика Це незавершена стаття про політику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.