Стрілки (Старосамбірський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Стрілки
Strelki.png Strilky strs prapor.png
Герб Прапор
Біля залізничної станції
Біля залізничної станції
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Старосамбірський район
Рада/громада Стрілківська сільська рада
Код КОАТУУ 4625185701
Основні дані
Засноване 1437
Населення 2375
Площа 3,124 км²
Густота населення 760,24 осіб/км²
Поштовий індекс 82092
Телефонний код +380 3238
Географічні дані
Географічні координати 49°19′35″ пн. ш. 22°58′18″ сх. д. / 49.32639° пн. ш. 22.97167° сх. д. / 49.32639; 22.97167Координати: 49°19′35″ пн. ш. 22°58′18″ сх. д. / 49.32639° пн. ш. 22.97167° сх. д. / 49.32639; 22.97167
Середня висота
над рівнем моря
408 м
Водойми р. Дністер, р. Топільниця
Відстань до
районного центру
13 км
Найближча залізнична станція Стрілки
Місцева влада
Адреса ради с. Стрілки
Карта
Стрілки. Карта розташування: Україна
Стрілки
Стрілки
Стрілки. Карта розташування: Львівська область
Стрілки
Стрілки

Стрілки у Вікісховищі?

Стрі́лки — село Старосамбірського району Львівської області (у Карпатах, на березі річки Дністер). Населення становить 2375 осіб (у 1921 р. проживало бл. 1430 осіб).

Географія[ред.ред. код]

У селі річка Оленка впадає у Дністер.

Історія[ред.ред. код]

З 1894 році в Стрілках була школа з українською мовою викладання. Тепер місцева школа названа іменем Михайла Вербицького — українського композитора, хорового диригента, священика УГКЦ, громадського діяча, автора музики державного гімну України «Ще не вмерла Україна» .

У 1905 році через село проклали залізничну колію, яка з'єднувала Львів з Ужгородом.

У 1940-1941 та 1949-1959 було центром Стрілківського району.

Поблизу села відбувся бій УПА.

1 травня 1949 р. о 21 год. підвідділ Х. в повному складі під командою чотового ст. віст. Ч. зробив наскок на стрибків і спецгрупу МВД в с. Волосянка Велика, район Стрілки, обл. Дрогобич. Ворожі сили — 6 "стрибків" під командою ст. лейтенанта. Д.

...

Ворожі втрати: 5 вбитих, 2 ранених. Убиті — ст. лейтенант, З рядових емведистів і командант стрибків комсомолець-аґент. В повстанців втрат не було. Здобуто один кріс і 150 штук амуніції[1]

У час національно-визвольної боротьби 40—50-х років у селі Стрілках була широко розгалужена підпільна мережа загонів УПА. Вони діяли по цілій окрузі як проти німецьких, так і проти радянських окупантів. До УПА тоді зголошувались сотні місцевих юнаків, а хто був не в змозі іти до лісу, чим могли допомагали повстанцям. Але боротьба була нерівною і багато наших співвітчизників потрапили до рук енкаведистів. Старожили розповідають, що на місці, де зараз розташована селищна рада, було відділення НКВД. Тут проводили допити, катування, розстріли, а трупи загиблих повстанців скидали у криницю. Часто траплялось і так, що тіла звозили до залізничної колії і там закопували. Лише уночі родичі приходили на упізнання жертв і ховали своїх рідних.

У 1992 році, за ініціативи жителя села, активного громадського діяча, Михайла Гаврилика, на березі річки проводились розкопки та вилучено 138 останків людських жертв комуністичного режиму та перезахоронено в центрі села біля вокзалу. Із великої кількості останків, бабця з сусіднього села опізнала свого сина, в якого руки та ноги були скручені колючим дротом та кувалдою проломаний череп.

Церква[ред.ред. код]

Як свідчать архівні документи, у 1507 року в селі вже існувала парафія. У 1792 році коштом громади була збудована дерев’яна церква святого великомученика Євстахія, яка збереглася й до тепер. Охочим її відвідати слід з дороги на Турку повернути праворуч і перейти міст через р. Дністер. Опісля, йти прямо, а далі знову праворуч аж буде видно на схилі гори дерев’яний храм. Це тризрубна будівля, рівновисокі зруби якої вкриті спільним двосхилим дахом, краї гребеня завершені сліпими ліхтарями, а посередині — восьмибічною вежею, яка накрита маленькою банею з ліхтарем і маківкою. Стіни вертикально шальовані дошками, на котрих розміщені ікони святих. Із трьох сторін церкву щільно оточує цвинтар. Поряд розташована дерев’яна триярусна дзвіниця, сучасниця церкви.[2]

Цікавою і нетиповою є назва церкви на честь великомученика Євстахія, храмовий празник котрого припадає на 3 жовтня. Однією із версій того, чому саме парафія вибрала собі за ім’я цього покровителя, є практичне пояснення. Адже свято св. Євстахія припадало якраз на той період, коли в селі завершувалися клопіткі сільськогосподарські роботи і селяни могли перейти до святкувань.

При церкві св. Євстахія можна побачити чотири ікони із зображенням святого: одна в середині храму по правій стороні; одна на зовнішній стороні, вгорі від вхідних дверей; інші в у середині дзвіниці та на вході до каплиці. На них усіх подібні зображення святителя — це стояча постать у рицарських обладунках, що тримає у правій руці немовби у полум’ї вівцю.

Особливої уваги заслуговує іконостас. Він не є автентичним для цієї церкви, бо його разом із боковими престолами було перенесено із жіночого контемплятивного монастиря ЧСВВ у с. Смільниця Старосамбірського району. Цей монастир було ліквідовано в кінці XVIII ст. за часів Йосифінської реформи, котра передбачала закриття малих монастирів та їх приєднання до великих, а також розформовування монаших чинів контемплятивного типу.

Життя церкви та її парафії завжди було пов’язане з парохами. Одним із найвідоміших був автор гімну України «Ще не вмерла Україна» отець Михайло Вербицький. Хоча він служив всього два роки, з 1853 по 1856 рік, проте серед місцевих мешканців зберігся переказ, що саме у Стрілках він написав мелодію гімну.

Уже п’ятнадцять років у Стрілках відбуваються фестивалі духовної музики імені отця Михайла Вербицького, на які приїзджають найкращі церковні й шкільні хори району та області.[3]

Новітня історія цього храму не різниться від більшості громад і храмів УГКЦ. У 1946 р. церква св. Євстахія була змушена перейти до РПЦ. На той час настоятелем був о. Юрій Савчук, котрого заарештували. Повернення парафії у лоно УГКЦ відбулося у 1990 році за о. Василя Савчина, а з 1993 року його замінив теперішній парох о. Володимир Паращинець.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У південно-західній частині села (біля хутора Млини) на лівому березі Дністра розташований пагорб за назвою Замчище. У далекому минулому на пагорбі була фортеця.

Примітки[ред.ред. код]