Тубільці (село)
село Ту́більці | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Черкаська область | ||
Район | Черкаський район | ||
Громада | Мошнівська сільська громада | ||
Код КАТОТТГ | UA71080290100054710 | ||
Облікова картка | картка | ||
Основні дані | |||
Засноване | До 1649 р. | ||
Населення | 1311 | ||
Площа | 0 км² | ||
Густота населення | 0 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 19611 | ||
Телефонний код | +380 472 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 49°34′09″ пн. ш. 31°40′30″ сх. д. / 49.56917° пн. ш. 31.67500° сх. д.Координати: 49°34′09″ пн. ш. 31°40′30″ сх. д. / 49.56917° пн. ш. 31.67500° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
83 м | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | с. Мошни | ||
Карта | |||
Мапа | |||
Ту́більці — село в Україні, в Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Мошнівській сільській громаді.
У селі мешкає 1353 людей.
Є як мінімум три версії походження назви села: дослідник середини ХІХ ст. Похілевич у «Сказанні про населені пункти Київської губернії» пов'язує назву села з корінним населенням «тубільці», інша версія говорить про переселення у 18 ст. частини селян з річки Тобол, яка знаходиться на Волині і начебто пов'язаної з цим назви села. Разом з тим можна погодитись і з такою версією-на татарській мові назва "субільці"відповідає значенню «місце за сіма бродами» (переправами). Якщо прикинути рельєф шляху від більш значущого населеного пункту села Мошни, то ці сім впадин, які в 13-14 ст. під час татаро-монгольської навали могли бути значними водними перешкодами, ще і сьогодні помітні.
Підтвердженням того, що село Тубільці існували ще до 1649 р. є те, що в складеному в цьому році Реєстрі Війська Запорізького в Мошенській сотні Черкаського полку налічуються козаки: «Креско Тубольский, Илко і Ждан Плевацкие, Лесько Шелепушенко». Цілком очевидно, що прізвища їм дані від назви сіл, в яких вони проживали.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1276 | 97.33% |
російська | 32 | 2.44% |
румунська | 2 | 0.15% |
інші/не вказали | 1 | 0.08% |
Усього | 1311 | 100% |
У селі функціонує загальноосвітня школа I—III ступенів.
Також існує медична частина з аптекою, один промтоварний та три продуктових магазини. Тричі на тиждень влаштовується базар. По вулиці Шевченка працює кафетерій та бар. Функціонує футбольний клуб «Рось», а також стадіон, де команда приймає домашні матчі.
У 2008 році згорів будинок культури. Пожежа, що виникла з невідомих причин 15 жовтня, швидко охопила культурний центр села, вогонь безжально знищив бібліотеку та кінотеатр, розташовані у будівлі.
У селі є дерев'яна церква[2]. Відомо лише, що її попередницю (побудована 1843 року) розібрали, і нову церкву побудували на поч. ХХ ст. Спочатку її будівництво збиралася спонсорувати графиня К.Балашова, спадкоємиця Воронцових, але хотіла назвати новий храм по-своєму; селяни ж воліли лишити стару назву —Миколаївська. Тому графиня дала грошей лише на фундамент. Церква збудована у 1910 році. Поміщиця Катерина Балашова на прохання селян про допомогу у будівництві церкви поставила вимогу перенести храмове свято на честь святої Катерини, на що сходка селян відповіла категоричною відмовою. Після роздумів поміщиця виділила тільки граніт на побудову фундаменту нової церкви. А всі інші витрати здійснювались на кошти селян.
Церква за архітектурою є унікальною, особливо вражали своєю святковістю віконні вітражі, які, на жаль, були втраченими під час останніх ремонтних робіт.
- Плохий Андрій Віталійович (1983—2014) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 січня 2010. Процитовано 13 травня 2010.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Миколаївська церква [Архівовано 7 січня 2010 у Wayback Machine.]
- с. Тубільці
- Tubolce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 586. (пол.)
- Tubolce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 666. (пол.)