Тубільці (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ту́більці
Tubiltsi gerb.png
Герб
Дерев'яна церква поч. XX ст. у селі Тубільці, Черкащина.jpg
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Громада Мошнівська сільська громада
Рада Мошнівська сільська рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване До 1649 р.
Населення 1311
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 19611
Телефонний код +380 472
Географічні дані
Географічні координати 49°34′09″ пн. ш. 31°40′30″ сх. д. / 49.56917° пн. ш. 31.67500° сх. д. / 49.56917; 31.67500Координати: 49°34′09″ пн. ш. 31°40′30″ сх. д. / 49.56917° пн. ш. 31.67500° сх. д. / 49.56917; 31.67500
Середня висота
над рівнем моря
83 м
Місцева влада
Адреса ради с. Мошни
Карта
Ту́більці. Карта розташування: Україна
Ту́більці
Ту́більці
Ту́більці. Карта розташування: Черкаська область
Ту́більці
Ту́більці
Мапа

Ту́більці — село в Україні, в Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Мошнівській сільській громаді.

У селі мешкає 1353 людей.

Історія[ред. | ред. код]

Є як мінімум три версії походження назви села: дослідник середини ХІХ ст. Похілевич у «Сказанні про населені пункти Київської губернії» пов'язує назву села з корінним населенням «тубільці», інша версія говорить про переселення у 18 ст. частини селян з річки Тобол, яка знаходиться на Волині і начебто пов'язаної з цим назви села. Разом з тим можна погодитись і з такою версією-на татарській мові назва "субільці"відповідає значенню «місце за сіма бродами» (переправами). Якщо прикинути рельєф шляху від більш значущого населеного пункту села Мошни, то ці сім впадин, які в 13-14 ст. під час татаро-монгольської навали могли бути значними водними перешкодами, ще і сьогодні помітні.

Підтвердженням того, що село Тубільці існували ще до 1649 р. є те, що в складеному в цьому році Реєстрі Війська Запорізького в Мошенській сотні Черкаського полку налічуються козаки: «Креско Тубольский, Илко і Ждан Плевацкие, Лесько Шелепушенко». Цілком очевидно, що прізвища їм дані від назви сіл, в яких вони проживали.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі функціонує загальноосвітня школа I—III ступенів.

Також існує медична частина з аптекою, один промтоварний та три продуктових магазини. Тричі на тиждень влаштовується базар. По вулиці Шевченка працює кафетерій та бар. Функціонує футбольний клуб «Рось», а також стадіон, де команда приймає домашні матчі.

Культура[ред. | ред. код]

У 2008 році згорів будинок культури. Пожежа, що виникла з невідомих причин 15 жовтня, швидко охопила культурний центр села, вогонь безжально знищив бібліотеку та кінотеатр, розташовані у будівлі.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церква святого Миколая[ред. | ред. код]

У селі є дерев'яна церква[1]. Відомо лише, що її попередницю (побудована 1843 року) розібрали, і нову церкву побудували на поч. ХХ ст. Спочатку її будівництво збиралася спонсорувати графиня К.Балашова, спадкоємиця Воронцових, але хотіла назвати новий храм по-своєму; селяни ж воліли лишити стару назву —Миколаївська. Тому графиня дала грошей лише на фундамент. Церква збудована у 1910 році. Поміщиця Катерина Балашова на прохання селян про допомогу у будівництві церкви поставила вимогу перенести храмове свято на честь святої Катерини, на що сходка селян відповіла категоричною відмовою. Після роздумів поміщиця виділила тільки граніт на побудову фундаменту нової церкви. А всі інші витрати здійснювались на кошти селян.

Церква за архітектурою є унікальною, особливо вражали своєю святковістю віконні вітражі, які, на жаль, були втраченими під час останніх ремонтних робіт.

Постаті[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 січня 2010. Процитовано 13 травня 2010. 

Посилання[ред. | ред. код]