Тубільці (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ту́більці
Tubiltsi gerb.png
Герб
Дерев'яна церква поч. XX ст. у селі Тубільці, Черкащина.jpg
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Черкаський район
Громада Мошнівська сільська громада
Рада Мошнівська сільська рада
Код КОАТУУ 7124987501
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване До 1649 р.
Населення 1311
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 19611
Телефонний код +380 472
Географічні дані
Географічні координати 49°34′09″ пн. ш. 31°40′30″ сх. д. / 49.56917° пн. ш. 31.67500° сх. д. / 49.56917; 31.67500Координати: 49°34′09″ пн. ш. 31°40′30″ сх. д. / 49.56917° пн. ш. 31.67500° сх. д. / 49.56917; 31.67500
Середня висота
над рівнем моря
83 м
Місцева влада
Адреса ради с. Мошни
Карта
Ту́більці. Карта розташування: Україна
Ту́більці
Ту́більці
Ту́більці. Карта розташування: Черкаська область
Ту́більці
Ту́більці
Мапа

Ту́більці — село в Україні, в Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Мошнівській сільській громаді.

У селі мешкає 1311 людей.

Історія[ред. | ред. код]

Є як мінімум три версії походження назви села: дослідник середини ХІХ ст. Похілевич у «Сказанні про населені пункти Київської губернії» пов'язує назву села з корінним населенням «тубільці», інша версія говорить про переселення у 18 ст. частини селян з річки Тобол, яка знаходиться на Волині і начебто пов'язаної з цим назви села. Разом з тим можна погодитись і з такою версією-на татарській мові назва "субільці"відповідає значенню «місце за сіма бродами» (переправами). Якщо прикинути рельєф шляху від більш значущого населеного пункту села Мошни, то ці сім впадин, які в 13-14 ст. під час татаро-монгольської навали могли бути значними водними перешкодами, ще і сьогодні помітні.

Підтвердженням того, що село Тубільці існували ще до 1649 р. є те, що в складеному в цьому році Реєстрі Війська Запорізького в Мошенській сотні Черкаського полку налічуються козаки: «Креско Тубольский, Илко і Ждан Плевацкие, Лесько Шелепушенко». Цілком очевидно, що прізвища їм дані від назви сіл, в яких вони проживали.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі функціонує загальноосвітня школа I—III ступенів.

Також існує медична частина з аптекою, один промтоварний та три продуктових магазини. Тричі на тиждень влаштовується базар. По вулиці Шевченка працює кафетерій та бар. Функціонує футбольний клуб «Рось», а також стадіон, де команда приймає домашні матчі.

Культура[ред. | ред. код]

У 2008 році згорів будинок культури. Пожежа, що виникла з невідомих причин 15 жовтня, швидко охопила культурний центр села, вогонь безжально знищив бібліотеку та кінотеатр, розташовані у будівлі.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церква святого Миколая[ред. | ред. код]

У селі є дерев'яна церква[1]. Відомо лише, що її попередницю (побудована 1843 року) розібрали, і нову церкву побудували на поч. ХХ ст. Спочатку її будівництво збиралася спонсорувати графиня К.Балашова, спадкоємиця Воронцових, але хотіла назвати новий храм по-своєму; селяни ж воліли лишити стару назву —Миколаївська. Тому графиня дала грошей лише на фундамент. Церква збудована у 1910 році. Поміщиця Катерина Балашова на прохання селян про допомогу у будівництві церкви поставила вимогу перенести храмове свято на честь святої Катерини, на що сходка селян відповіла категоричною відмовою. Після роздумів поміщиця виділила тільки граніт на побудову фундаменту нової церкви. А всі інші витрати здійснювались на кошти селян.

Церква за архітектурою є унікальною, особливо вражали своєю святковістю віконні вітражі, які, на жаль, були втраченими під час останніх ремонтних робіт.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]