Цвіткове (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
смт Цвіткове
Цвіткове
Цвіткове на мапі Городищенського району
Цвіткове на мапі Городищенського району
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Городищенський
Рада Цвітківська селищна рада
Код КОАТУУ: 7120355700
Основні дані
Засноване 1876 року
Статус з 1961 року року
Площа — км²
Населення 1211 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 19537
Телефонний код +380 4734
Географічні координати 49°09′18″ пн. ш. 31°31′52″ сх. д. / 49.15500° пн. ш. 31.53111° сх. д. / 49.15500; 31.53111Координати: 49°09′18″ пн. ш. 31°31′52″ сх. д. / 49.15500° пн. ш. 31.53111° сх. д. / 49.15500; 31.53111
Висота над рівнем моря 174 м[2]


Відстань
Найближча залізнична станція: Цвіткове
До райцентру:
 - автошляхами: 21 км
До обл. центру:
 - фізична: 49,2 км[3]
Селищна влада
Адреса смт Цвіткове, вул. Героїв Небесної Сотнi, б. 92
Голова селищної ради Полуєв Валерій Анатолійович
Карта
Цвіткове. Карта розташування: Україна
Цвіткове
Цвіткове
Цвіткове. Карта розташування: Черкаська область
Цвіткове
Цвіткове

Commons-logo.svg Цвіткове у Вікісховищі

Цвітко́ве (до 1961 — Свобода) — селище міського типу в Городищенському районі Черкаської області. Центр селищної ради, залізничний вузол.

Географія[ред.ред. код]

Населений пункт розташований в південно-східній частині Придніпровської височини за 21 км від районного центру — міста Городище. Площа — 291,67 га, із них сільгоспугідь — 140,57 га.

Населення[ред.ред. код]

Населення селища становить 1286 осіб (2011; 1313 в 2007[4]).

Історичні відомості[ред.ред. код]

Станція та селище названо за прізвищем поміщика, який володів навколишніми землями — Митрофана Цвіткова. Відомо, що залізниця Знам'янка — Фастів через Цвіткове була здана в експлуатацію в 1876 році. Того ж року збудовані приміщення станції, невелике депо та чотири житлових будинки. В 1906 році в Цвітковому відбувся збройний виступ робітників станції і селян Калинівки, який очолив робітник П. Я. Яблунівський. Виступ був придушений, а його учасники ув'язнені. З 1913 року Цвіткове — вузлова станція.

З 1918 року в степу над колією починають зводитись садиби залізничників, які приходили працювати на станцію. Так утворився хутір Свобода Калинівської сільської ради. У 1923 році тут відкрилася початкова школа, у 1927 році — семирічка.

У Другій світовій війні брали участь 60 жителів села, 34 із них загинули, 42 відзначені урядовими нагородами, серед них Кравець Іван Потапович — кавалер орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни та Богдана Хмельницького, нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда». У боях за селище загинуло 56 воїнів, останки яких перенесено до братської могили, а загиблим цвітківчанам встановлено обеліск Слави. У повоєнний час населення хутора Свобода зростало, і на січень 1961 року його було перейменовано на сучасну назву і надано статус селища міського типу.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках[джерело?].

Сучасність[ред.ред. код]

Нині на території селища працює середня школа, збудована в 1965 році, де навчається 123 учні, є дитячий садок на 40 місць, центр культури та дозвілля, залізнична амбулаторія, аптека, відділення зв'язку та філія Ощадбанку. Працюють 5 приватних магазинів, а також 8 підрозділів Одеської залізниці, найбільші з них: КМС-129 та залізнична станція.

Паротяг Су251-86, що використовувався у зйомках фільму «Поводир»

У 2003 році у зв'язку із введенням в експлуатацію швидкісної магістралі Київ — Дніпропетровськ була проведена реконструкція станції та прилеглих територій, збудовано нове сучасне приміщення вокзалу. У 20052006 роках селище було газифіковано.

Влітку 2012 року в селищі проходили зйомки художнього фільму «Поводир», спільного українсько-американського проекту режисера Олеся Саніна. Селище було обрано через те, що в його депо містяться раритетні потяги, які не лише відремонтовані, а й можуть здійснювати рух[5].

Персоналії[ред.ред. код]

Жителі села В. Г. Абашкін та П. І. Подмогін нагороджені орденом Леніна, вчителька Ю. Г. Слуцька — орденом «Знак Пошани».

У селищі мешкають жителі, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, два воїни-афганці.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. weather.in.ua
  3. maps.vlasenko.net(рос.)
  4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=10.01.2013&rf7571=37388
  5. http://pres-centr.ck.ua/region/gorodishenskiy/30881/

Джерела[ред.ред. код]