Цвіткове (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Цвіткове
Цвіткове
Цвіткове на мапі Городищенського району
Цвіткове на мапі Городищенського району
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Городищенський
Рада Цвітківська селищна рада
Код КОАТУУ: 7120355700
Основні дані
Засноване 1876 року
Статус з 1961 року року
Площа — км²
Населення 1265 осіб (1 січня 2014)
Поштовий індекс 19537
Телефонний код +380 4734
Географічні координати 49°09′18″ пн. ш. 31°31′52″ сх. д. / 49.15500° пн. ш. 31.53111° сх. д. / 49.15500; 31.53111Координати: 49°09′18″ пн. ш. 31°31′52″ сх. д. / 49.15500° пн. ш. 31.53111° сх. д. / 49.15500; 31.53111
Висота над рівнем моря 174 м[1]


Відстань
Найближча залізнична станція: Цвіткове
До райцентру:
 - автошляхами: 21 км
До обл. центру:
 - фізична: 49,2 км[2]
Селищна влада
Адреса смт Цвіткове, вул. Героїв Небесної Сотнi, б. 92
Голова селищної ради Полуєв Валерій Анатолійович
Карта
Цвіткове is located in Україна
Цвіткове
Цвіткове
Цвіткове is located in Черкаська область
Цвіткове
Цвіткове

Commons-logo.svg Цвіткове у Вікісховищі

Цвітко́ве (до 1961 — Свобода) — селище міського типу в Городищенському районі Черкаської області. Центр селищної ради, залізничний вузол.

Географія[ред.ред. код]

Населений пункт розташований в південно-східній частині Придніпровської височини за 21 км від районного центру — міста Городище. Площа — 291,67 га, із них сільгоспугідь — 140,57 га.

Населення[ред.ред. код]

Населення селища становить 1286 осіб (2011; 1313 в 2007[3]).

Історичні відомості[ред.ред. код]

Станція та селище названо за прізвищем поміщика, який володів навколишніми землями — Митрофана Цвіткова. Відомо, що залізниця Знам'янка — Фастів через Цвіткове була здана в експлуатацію в 1876 році. Того ж року збудовані приміщення станції, невелике депо та чотири житлових будинки. В 1906 році в Цвітковому відбувся збройний виступ робітників станції і селян Калинівки, який очолив робітник П. Я. Яблунівський. Виступ був придушений, а його учасники ув'язнені. З 1913 року Цвіткове — вузлова станція.

З 1918 року в степу над колією починають зводитись садиби залізничників, які приходили працювати на станцію. Так утворився хутір Свобода Калинівської сільської ради. У 1923 році тут відкрилася початкова школа, у 1927 році — семирічка.

У Другій світовій війні брали участь 60 жителів села, 34 із них загинули, 42 відзначені урядовими нагородами, серед них Кравець Іван Потапович — кавалер орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни та Богдана Хмельницького, нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда». У боях за селище загинуло 56 воїнів, останки яких перенесено до братської могили, а загиблим цвітківчанам встановлено обеліск Слави. У повоєнний час населення хутора Свобода зростало, і на січень 1961 року його було перейменовано на сучасну назву і надано статус селища міського типу.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках[джерело?].

Сучасність[ред.ред. код]

Нині на території селища працює середня школа, збудована в 1965 році, де навчається 123 учні, є дитячий садок на 40 місць, центр культури та дозвілля, залізнична амбулаторія, аптека, відділення зв'язку та філія Ощадбанку. Працюють 5 приватних магазинів, а також 8 підрозділів Одеської залізниці, найбільші з них: КМС-129 та залізнична станція.

Паротяг Су251-86, що використовувався у зйомках фільму «Поводир»

У 2003 році у зв'язку із введенням в експлуатацію швидкісної магістралі Київ — Дніпропетровськ була проведена реконструкція станції та прилеглих територій, збудовано нове сучасне приміщення вокзалу. У 20052006 роках селище було газифіковано.

Влітку 2012 року в селищі проходили зйомки художнього фільму «Поводир», спільного українсько-американського проекту режисера Олеся Саніна. Селище було обрано через те, що в його депо містяться раритетні потяги, які не лише відремонтовані, а й можуть здійснювати рух[4].

Персоналії[ред.ред. код]

Жителі села В. Г. Абашкін та П. І. Подмогін нагороджені орденом Леніна, вчителька Ю. Г. Слуцька — орденом «Знак Пошани».

У селищі мешкають жителі, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, два воїни-афганці.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]