Трушівці
село Трушівці | |
---|---|
Будівля колишньої сільської ради | |
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район | Черкаський район |
Тер. громада | Чигиринська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA71080510190043843 |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Засноване | кінець 16 століття |
Населення | 931 (на 2023)[1] |
Площа | 7,88 км²[2] |
Густота населення | 154,9 осіб/км² |
Поштовий індекс | 20922 |
Телефонний код | +380 4730 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°11′35″ пн. ш. 32°23′47″ сх. д. / 49.19306° пн. ш. 32.39639° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
105 м |
Відстань до обласного центру |
39,3 (фізична) км[3] |
Відстань до районного центру |
25 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | м. Чигирин |
Карта | |
Мапа | |
|
Трушівці́ — українське село у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Чигиринській міській громаді. Розташоване за 25 км на північ від центру громади — міста Чигирина та за 5 км на захід від Кременчуцького водосховища. Через село проходить автошлях Р10 (Канів-Чигирин-Кременчук). Населення 931 чоловік.
На півночі село межує з Худоліївкою, на сході з Боровицею, на півдні з Погорільцями і з Медведівкою на заході.
Час заснування села невідомий, але вже в кінці XVI століття тут був населений пункт.
У 1808 році в селі було 107 дворів і 1 002 менканця, а в 1864 році — 2 220 осіб.
У 1878 році в Трушівцях збудовано школу, дітей навчав піп. У 1914 році збудоване спеціальне приміщення для школи, 86 учнів навчали — вчитель і помічник вчителя, піп і дяк. У селі було понад 80 % неписьменних.
На початку ХХ століття більшість жителів села жили в злиднях, працювали в монастирі, попівському дворі та економії пана Терещенка.
До кінця 1929 року у селі завершено колективізацію.
780 жителів села брали участь у німецько-радянській війні, з них 365 відзначено нагородами. Село було відвойоване у німецьких військ 15 грудня 1943 року. На честь воїнів-визволителів тут споруджено обеліск Слави.
Після війни почалася відбудова господарства. У 1967 році збудовано нову школу та будинок культури, з часом лазню, сітроцех, водогін.
Станом на 1972 рік у селі мешкало 2 716 осіб. Працювала середня школа, дві бібліотеки з фондом 11 400 книг, будинок культури із залом на 600 місць, стаціонарна широкоекранна кіноустановка, дитячі ясла, пологовий будинок, медичний пункт, а також сім магазинів, ресторан, комбінат побутового обслуговування.
За радянської влади в селі працював колгосп імені Леніна, що обробляв 2 422 га землі, в тому числі 2 222 га орної.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,07% |
російська | 1,86% |
румунська | 0,07% |
До жовтня 2002 року у селі функціонувало СТОВ «Нива». До 2008 року — ТОВ «Зам'ятниця». Нині тут господарює ТОВ «Волари-Черкаси». У селі розташовано офіс Трушівського лісництва.
На сьогодні в селі діє Трушівський НВК «Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів».
У селі народилися:
- Демиденко Тит Трохимович (1891-1959) — член-кореспондент АН УРСР.
- Копань Василь Степанович (1937-2020) — професор кафедри фізики металів Національного університету імені Тараса Шевченка, доктор фізико-математичних наук.
- ↑ Звіт 2023.
- ↑ who-is-who.com.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 13 червня 2007.
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Юзеф Кшивіцький, Truszowce, wieś w pobliżu Taśminy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 525. (пол.)
- Truszowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 664. (пол.)