Чазов Євген Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чазов Євгеній Іванович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чазов.

Чазов Євген Іванович
рос. Евгений Иванович Чазов
Народився10 червня 1929(1929-06-10)
Нижній Новгород, РСФСР, СРСР
Помер11 листопада 2021(2021-11-11) (92 роки)
Москва, Росія
ПохованняНоводівичий цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
Росія Росія
Діяльністьлікар, політик, кардіолог, викладач університету
Alma materКиївський медичний інститут
Галузькардіологія
ЗакладВсесоюзний кардіологічний науковий центр АМН СРСР (Російський кардіологічний науково-виробничий комплекс Міністерства охорони здоров'я РФ)
ПосадаQ113626589?
Вчене званняакадемік
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Науковий керівникДиректор Російського кардіологічного науково-виробничого комплексу Міністерства охорони здоров'я РФ
ЧленствоРосійська академія наук
Академія наук СРСР
ЦК КПРС
Болгарська академія наук
Сербська академія наук і мистецтв
ПартіяКПРС
Нагороди
Нобелівська премія миру (1985) Герой Соціалістичної Праці — 1978
Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2009 Орден «За заслуги перед Вітчизною» Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Командор ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Академічних пальм
Кавалер ордена Академічних пальм
Ленінська премія — 1982 Державна премія СРСР — 1969 Державна премія СРСР — 1976 Державна премія СРСР — 1991 Премія Ради Міністрів СРСР Державна премія Російської Федерації- 2004
CMNS: Чазов Євген Іванович у Вікісховищі

Євген (Євгеній) Іванович Чазов (10 червня 1929, Нижній Новгород, РРФСР, СРСР — 11 листопада 2021[1]) — радянський і російський кардіолог, міністр охорони здоров'я СРСР, академік РАН (1979) і РАМН (1971), член Президії РАМН, доктор медичних наук (1964), професор (1965). Лауреат Нобелівської премії миру (1985). Член ЦК КПРС (1982—1990), кандидат у члени ЦК КПРС (1981—1982). Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань. Лауреат Ленінської (1982) і трьох Державних премій СРСР (1969, 1976, 1991), премії Ради Міністрів СРСР, Державної премії Росії (2004)[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині службовця.

У 1953 році закінчив Київський медичний інститут. Після закінчення інституту вступив до ординатури на кафедру госпітальної терапії кардіолога А. Л. Мясникова в 1-му Медичному інституті в Москві, де у 1956 році захистив дисертацію кандидата медичних наук.

З 1959 по 1967 рік працював в Інституті терапії АМН СРСР молодшим, потім старшим науковим співробітником, пізніше — заступником директора інституту з наукової роботи. Наукові інтереси Є. І. Чазова формувалися під впливом директора Інституту терапії АМН СРСР, лауреата міжнародної премії «Золотий стетоскоп» академіка АМН СРСР А. Л. Мясникова. В 1963 у Є. І. Чазов захистив докторську дисертацію[3].

Член КПРС з 1962 року.

З 1965 по 1967 рік Є. І. Чазов — директор Інституту терапії АМН СРСР, перетвореного в 1967 році в Інститут кардіології (з 1976 року — Інститут клінічної кардіології ім. А. Л. Мясникова) АМН СРСР. У 1967—1986 роках очолював 4-е Головне управління при Міністерстві охорони здоров'я СРСР. З 1968 року працював завідувачем відділенням невідкладної кардіології Інституту кардіології імені Мясникова.

Одночасно у червні 1968 — 1986 року — заступник міністра охорони здоров'я СРСР. З 17 лютого 1987 року по 29 березня 1990 року — міністр охорони здоров'я СРСР.

У 1976—1987 і з 1990 року — директор нового Всесоюзного кардіологічного наукового центру АМН СРСР (в 1991—1997 роках— Кардіологічний науковий центр РАМН). У 1997 році Центр був перетворений в Російський кардіологічний науково-виробничий комплекс Міністерства охорони здоров'я РФ, генеральним директором якого став Євген Чазов.

Автор ряду відкриттів в області кардіології, понад 500 наукових робіт, в тому числі 15 монографій, з проблем клінічної кардіології, а також книг «Хвороби серця і судин» (т. 1-4; 1982, 1992), «Здоров'я і влада» ( 1992) і «Рок» (2000). Під його керівництвом було захищено більше 100 докторських і кандидатських дисертацій.

Факти з життя

[ред. | ред. код]

В кінці 1970-х засобами пропаганди декларувалася абсолютно безглузда теорія, що в атомній війні капіталізм загине, а соціалізм виживе. В обговоренні цієї теми в студії взяли участь американський вчений Бернард Лаун і академік Євген Чазов. І Чазов тоді кинув згодом знамениту фразу, що «радіоактивний попіл соціалізму нічим не відрізнятиметься від радіоактивного попелу капіталізму». Лаун з ним погодився. Наступного дня Суслов в люті кричав на Зоріна: «Ти що, хочеш роззброїти нашу армію? Як ми повинні виховувати наших солдатів, якщо будемо їм говорити, що сподіватися нема на що і в атомній війні всі загинемо? Це антирадянська позиція». І закрив «9-ю студію». Але Чазов був лейб-медиком Леоніда Ілліча, він поговорив з Брежнєвим і після тримісячної перерви програму знову відкрили.

Як головний терапевт був особистим лікарем керівників СРСР і Росії — Л. І. Брежнєва, К. У. Черненка, Ю. В. Андропова, М. С. Горбачова і Б. М. Єльцина, а також лідерів іноземних держав. Ім'я Чазова було занесено в Книгу рекордів Гіннесса як людини, який лікував 19 лідерів з 16 країн світу.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1978 за великі заслуги в галузі охорони здоров'я, розвитку медичної науки, наданні лікувальної і санаторної допомоги Чазову Євгену Івановичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». Нагороджений медалями, Почесною грамотою Уряду Російської Федерації (20.05.1999), а також орденами і медалями іноземних держав, в тому числі орденом «Трудова слава» (Молдова), орденом Академічних пальм (Франція).

Заслужений діяч науки РРФСР (25.01.1974), Узбекистану і Киргизії. Доктор медичних наук (1963), професор (1965). Лауреат Ленінської премії (1982), Державної премії СРСР (1969, 1976, 1991) і РФ (2003), премії Ради Міністрів СРСР, премії імені С.П. Боткіна АМН СРСР (1967), премії імені А.Л. Мясникова АМН СРСР (1977), премії Фонду Леона Бернара з врученням медалі «За видатні заслуги в області громадської медицини» Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (1997), Міжнародної премії Фонду Святого Всехвального апостола Андрія Первозванного «За Віру і Вірність» (2004). Нагороджений Великою золотою медаллю імені М.В. Ломоносова РАН (2003), Золотою медаллю імені І. П. Павлова РАН (2011).

У 1971 році був обраний академіком АМН СРСР (з 1991 — РАМН), у 1979 році академіком АН СРСР (з 1991 — РАН). Академік і почесний професор багатьох академій та інститутів, в тому числі: Почесний член Академії наук Угорщини, Болгарії, Сербії, Таджикистану, Академії медичних наук Мексики, Колумбії, Польщі, Румунії, Почесний професор Московського державного університету, Почесний доктор наук Військово медичної академії (Санкт-Петербург) і Одеського державного медичного університету. Він був одним з творців факультету фундаментальної медицини Московського державного університету. Почесний громадянин Нижнього Новгорода (24.06.2009) і Бішкека (Киргизія).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Умер академик Евгений Чазов /Парламентская газета, 12.11.2021/. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  2. ↑ Евгений Иванович Чазов. Биографическая справка [Архівовано 28 грудня 2014 у Wayback Machine.] РИА НОВОСТИ
  3. ↑ Згадуючи про молодість, у своєму [Відеоінтерв'ю кореспонденту 1tvnet сказав: «Дисертацію писав в кухні комунальної квартири, в якій не було опалення …»] [Архівовано 28 грудня 2014 у Wayback Machine.] Сайт 1tvnet.ru

Посилання

[ред. | ред. код]
Чазов Євген Іванович
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
n: Новини у Вікіновинах?
CMNS: Файли у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чазов_Євген_Іванович&oldid=37802367