Національний медичний університет імені О. О. Богомольця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
НМУ імені О.О. Богомольця
Emblema NMU.png
Корпус морфології Київського медичного університету імені Богомольця.JPGМорфологічний корпус Національного медичного університету імені О.О. Богомольця
50°26′ пн. ш. 30°30′ сх. д. / 50.433° пн. ш. 30.500° сх. д. / 50.433; 30.500Координати: 50°26′ пн. ш. 30°30′ сх. д. / 50.433° пн. ш. 30.500° сх. д. / 50.433; 30.500
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Гасло Честь, милосердя, слава
Засновано 1841
Ректор Амосова Катерина Миколаївна
Студентів 12,7 тис. (2015)
Докторів 220 (2016)
Професорів 135 (2015)
Випускники :Категорія:Випускники Київського медичного інституту
Адреса

м. Київ, Проспект Перемоги, 34. Юридична адреса: 01601, м. Київ,

бульвар Т.Шевченка, 13
Сайт nmu.ua

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця — вищий медичний навчальний заклад України, що розташований у м. Києві.

Історія[ред.ред. код]

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця веде свої початки від заснованого в 1579 році королем Стефаном Баториєм Академії та університету віденського Товариства Єзуїтів. Першопочатково університет складався з факультетів — філософії та теології. Факультети права та медицини були утворені в 1644 р., проте останній фактично запрацював лише в 1781 р. з реформою учбового закладу в Головну школу Великого князівства Литовського як Медична колегія.

Після третього поділу Речі Посполитої ВКЛ стала частиною Російської імперії, а Головна школа в 1803 р. згідно акту Олександра І була реорганізована в Імператорський Віленський університет з чотирма факультетами: фізико-математичним, морально-політичним (з богослов'ям), філологічним (відділення словесних наук і образотворчих мистецтв) та медичним. Нараховувалось 32 кафедри, викладалося 55 предметів. Університету належав ботанічний сад, анатомічний музей, клініка, фізична і хімічна лабораторії, бібліотека в 60 тисяч томів.

Участь студентів у нелегальних патріотичних організаціях (Товариство філоматів, філаретів ітд), а згодом діяльність студентів та викладачів під час Листопадового повстання призвели до закриття університету. Медичний факультет був реорганізований в Медично-хірургічну академію (240 студентів), а теологічний в католицьку Духовну академію (до 100 чоловік; в 1844 р. була переведена в Санкт-Петербург як Імператорська римсько-католицька духовна академія, нині — Люблінський католицький університет Іоанна Павла II). Університетська бібліотека, як і медико-хірургічна академія були передані у відомство Міністерства внутрішніх справ.

В 1840 році Віленська медико-хірургічна академія була ліквідована з перетворенням її в медичний факультет Київського університету Святого Володимира. Значна частина перших професорів факультету переїхала з Вільна. Так, кафедру фізіології очолив Едуард Мірам, кафедру державного лікарезнавства Іван Леонов, професором хімії був Ігнатій Фонберг. Новостворений факультет отримав матеріально-технічну базу колишньої академії разом з бібліотекою що сьогодні складає основу Бібліотеки НМУ ім О.О. Богомольця[1] та великою колекцією Віленського анатомічного музею[2], що зберігається в музейних колекціях університету[3]. Також з матеріально-технічною базою академії Університет Св. Володимира отримав решту власності колишнього Імператорського Віленського універстету, що до того часу не була передана медично-хірургічній та духовній академіям (з подальшою передачою дублетів Імператорському Харківському університету)[4].

В 1920 році було створено Київський інститут охорони здоров’я, який об’єднав медичний факультет університету св. Володимира, Жіночий медичний інститут, медичний факультет Українського державного університету. До його складу увійшов в жовтні 1920 р. Одонтологічний інститут, перетворений на однойменний факультет. Вже через рік Київський інститут охорони здоров'я було переіменовано в Київську державну медичну академію, що згодом була перетворена в Київський медичний інститут. У 1936—1938 рр. — Київський медичний інститут імені С. В. Косіора[5]. В 1946 році університету присвоєно ім'я імені О. О. Богомольця.

Сертифікація та глобальні рейтинги[ред.ред. код]

В 2016 році універcитет впровадив систему управління якістю ISO 9001:2008[6]. В 2016 році НМУ отримав 3 зірки в глобальному рейтингу університетів QS, хоча у щорічний рейтинг 800 найкращих світових університетів не потрапив.[7] В 2016 році університет посів 1 місце серед медичних ВНЗ в консолідованому рейтингу вищих навчальних закладів України за версією сайту «Освіта.UA» 2016 року.[8]

Міжнародні зв'язки[ред.ред. код]

Англомовна форма навчання студентів-іноземців започаткована в НМУ 2004 р. Навчання інозмених громадян було розпочате в 1956 р.; провадилося переважно російською, хоча незабаром після здобуття Україною незалежності з'явилися групи з україномовною формою навчання. Викладання навчальних дисциплін англійською провадиться за спеціальностями «Лікувальна справа» та «Стоматологія».

Задля удосконалення володіння англійською при кафедрі іноземних мов НМУ у 2003 р. було організовано курси для працівників університету. З 2016 році проведення курсів з англійської мови для викладачів університету проводиться також на базі British Council.[9]

Англійською мовою в НМУ навчається понад 500 осіб[10] — це громадяни США, Швеції, Польщі, Туреччини, Індії, Ірану, Іраку, Лівану, Кувейту, Чаду, Нігерії, Гани. На час навчання студенти забезпечуються гуртожитком.

Відділом міжнародних зв'язків регулярно проводиться методична робота з кафедрами, контролюється наявність та якість навчально-методичної літератури, заохочується видання підручників та посібників англійською мовою. Так, лише за два минулі роки[Які?] кафедрами НМУ було підготовлено навчальні посібники (усього 50 найменувань), які у вигляді брошур вийшли друком та були передані до університетської бібліотеки. Зважаючи на наявність комп'ютерних залів в НМУ та персональних комп'ютерів у студентів, усі охочі безкоштовно забезпечуються електронними версіями методичних розробок з дисциплін, які викладаються на І-V курсах.

Наукова та освітня співпраця проводиться з низкою відомих університетів, серед яких Оксфордський університет (Велика Британія), Каролінський Інститут (Швеція), Алабамський Університет (США), Ягеллонський університет.[джерело?]

Університет проводить щорічно набір іноземних громадян на такі факультети як медичний (підготовка за спеціальністю «лікувальна справа»), стоматологічний (підготовка за спеціальністю «стоматологія»), фармацевтичний (підготовка за спеціальністю «фармація») та підготовчий факультет, на якому слухачі отримують базові знання з фізики, біології, хімії і російської чи української мов.

Підготовка лікарів[ред.ред. код]

Підготовка лікарів у НМУ здійснюється на факультетах університету та складається з двох обов'язкових етапів: додипломної та післядипломної підготовки.

На додипломному етапі навчання здійснюється за освітньо-професійними програмами загальної лікарської підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» («спеціаліст» до 2016 року). Після засвоєння освітньо-професійної програми загальної лікарської підготовки за базовими спеціальностями відповідно до навчального плану фахівцю присвоюється кваліфікація — «лікар» і надається право виконання професійної роботи лікаря-інтерна.

Факультети[ред.ред. код]

  • Медичний факультет № 1
  • Медичний факультет № 2
  • Медичний факультет № 3
  • Медичний факультет № 4
  • Стоматологічний факультет
  • Фармацевтичний
  • Медико-психологічний
  • Підготовки лікарів для Збройних сил України
  • Підготовки іноземних громадян
  • Факультет підвищення кваліфікації

Післядипломна освіта[ред.ред. код]

На етапі післядипломної спеціалізації лікар-спеціаліст проходить навчання в інтернатурі за обраною спеціальністю і після виконання кваліфікаційних вимог одержує державний сертифікат установленого зразка, що надає йому право роботи у лікувально-профілактичних установах відповідно до затвердженого переліку (наказ МОЗ України від 22.06.95, № 114). Підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів на медичному факультеті проводиться в магістратурі й аспірантурі. Ця система дійсна у відношенні випускників-відмінників навчання, рекомендованих для наукової праці Радою факультету[11].

Підготовка провізорів здійснюється на двох обов'язкових етапах: додипломному і післядипломному. На етапі додипломної підготовки навчання здійснюється за освітньо-професійними програмами загальної підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст за базовою спеціальністю «Фармація». Після засвоєння освітньо-професійної програми загальної підготовки фахівцю присвоюється кваліфікація — «провізор» і йому надається право на виконання професійної роботи провізора-інтерна. Після підготовки в інтернатурі фахівцю присвоюється кваліфікація — «провізор» з певної спеціальності, що дає йому право займати адекватну посаду відповідно до затвердженого переліку (наказ МОЗ України від 22.06.95, № 114).

Магістратура[ред.ред. код]

До 2016 року підготовка магістрів медицини (фармації) проводиться одночасно з підготовкою спеціалістів з певного лікарського (провізорського) фаху в інтернатурі і спрямована на поглиблену спеціальну, науково-практичну, педагогічну та дослідницьку підготовку з цієї ж лікарської (провізорської) спеціальності згідно з переліком лікарських (провізорських) спеціальностей, затвердженим наказом МОЗ України. З 2016 року відповідно до Закону України «Про вищу освіту» освітньо-кваліфікаційний рівень магістра прийшов на заміну «спеціалісту».

Аспірантура[ред.ред. код]

Аспірантура є формою підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації. Підготовка в аспірантурі проводиться за спеціальностями: акушерство і гінекологія; внутрішні хвороби; хірургія; нейрохірургія; урологія; онкологія; дитяча хірургія; педіатрія; кардіологія; ревматологія; інфекційні хвороби; ендокринологія; нервові хвороби; психіатрія; офтальмологія; оториноларингологія; шкірні та венеричні хвороби; травматологія та ортопедія; стоматологія; променева діагностика та променева терапія; терапія; лікувальна фізкультура; судова медицина; фтизіатрія; пульмонологія; клінічна фармакологія; анестезіологія та інтенсивна терапія; гігієна та професійна патологія; епідеміологія; соціальна медицина; нормальна анатомія; нормальна фізіологія; патологічна анатомія; патологічна фізіологія; фармакологія; імунологія та алергологія; гістологія, цитологія та ембріологія;вірусологія; педагогічна та вікова психологія; медична психологія; фармацевтична хімія та фармакогнозія.

Умови прийому[ред.ред. код]

На навчання до аспірантури приймають на конкурсній основі осіб, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра. Вступники складають іспити із спеціальності, філософії та однієї з іноземних мов. Правила прийому затверджуються Вченою радою.[12] Термін навчання в аспірантурі чотири років, після чого аспірант зобов'язаний представити дисертаційну роботу для захисту в спеціалізовану вчену раду.

Докторантура[ред.ред. код]

Докторантура є формою підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації. В НМУ відкрита докторантура з 14 спеціальностей: акушерство та гінекологія; внутрішні хвороби; хірургія; педіатрія; кардіологія; шкірні та венеричні хвороби; стоматологія; ревматологія; дитяча хірургія; гігієна та професійна патологія (медичні науки); соціальна медицина; нормальна анатомія (медичні науки); імунологія та алергологія; гістологія, цитологія, ембріологія.

Спеціалізовані вчені ради[ред.ред. код]

У НМУ працюють 9 спеціалізованих вчених рад, які охоплюють 20 спеціальностей з присудження наукових ступенів доктора та кандидата наук:

  • Д 26.003.01 — гігієна та професійна патологія (медичні науки); соціальна медицина; вірусологія (медичні науки); мікробіологія (медичні науки);
  • Д 26.003.02 — шкірні та венеричні хвороби; імунологія та алергологія;
  • Д 26.003.03 — акушерство та гінекологія; хірургія; дитяча хірургія;
  • Д 26.003.04 — педіатрія;
  • Д 26.003.05 — стоматологія;
  • Д 26.003.06 — нормальна анатомія; патологічна анатомія; гістологія, цитологія, ембріологія;
  • Д 26.003.07 — медична біохімія (медичні науки); медична біохімія (біологічні науки);
  • Д 26.003.08 — кардіологія; ревматологія;
  • Д 26.009.09 — внутрішні хвороби; гастроентерологія.

Наукова робота[ред.ред. код]

НМУ є одним з провідних наукових медичних центрів України та знаходиться на 4 місці за індексом Гірша (Scopus) серед інших медичних ВНЗ України.[13] Тематика науково-дослідних робіт в університеті відповідає профілю підготовки спеціалістів і охоплює фундаментальні та прикладні НДР.

Науково-дослідницькі напрямки[ред.ред. код]

Основні напрями наукової роботи університету це проблеми педіатрії, акушерства та гінекології (проблеми невиношування вагітності, запобігання ускладненням при пологах, здоров'я матері та дитини); соціально-значимі захворювання дітей та підлітків (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет 1 типу); гігієнічні проблеми навколишнього середовища; збереження здоров'я та профілактика інфекційних захворювань населення України (нормування екзогенних, хімічних речовин у ґрунті, вивчення впливу важких металів, отрутохімікатів тощо на здоров'я людини); розробка нових патогенетичних обґрунтованих технологій в кардіології та ревматології (ІХС, гіпертонічна хвороба, хронічний еритематоз, ревматоїдний артрит тощо); діагностика, лікування та профілактика захворювань шлунково-кишкового тракту та органів гепатобіліарної системи (виразкова хвороба шлунка, жовчнокам'яна хвороба, гострий панкреатит тощо); питання патогенезу, діагностики, лікування та профілактики стоматологічних захворювань; окремі медичні проблеми: з інфекційних захворювань фтизіатрії, урології, захворювань очей, шкіри, нервових хвороб тощо; медичні проблеми наслідків Чорнобильської катастрофи (особливості перебігу захворювань, вивчення комплексної дії радіонуклідів та важких металів на здоров'я людини).

Науковий потенціал[ред.ред. код]

Серед більше 2000 науково-педагогічних працівників працюють більше 200 докторів та більше 800 кандидатів наук, з них більше 100 професорів та більше 400 доцентів. Кафедри, Інститут експериментальної та клінічної медицини, Інститут післядипломної освіти, Інститут гігієни та екології забезпечені обладнанням та апаратурою, що дозволяє проводити наукові дослідження на сучасному рівні.[джерело?] Клінічні та експериментальні наукові дослідження здійснюються під контролем Комісії з питань етики, яка проводить обов'язкову біоетичну експертизу всіх наукових робіт, що плануються та виконуються в НМУ.[джерело?]

Наукова робота студентів[ред.ред. код]

В університеті студентів, які бажають займатись науково-дослідною роботою об'єднує Студентське наукове товариство, що організоване у 1881 р., а з 1970 р. СНТ носить ім'я свого засновника — О. А. Киселя. Роботу СНТ координує відділ наукової роботи студентів науково-дослідної частини університету. На кафдерах університету функціонують наукові студентські гуртки, учасники яких мають можливість до бути залученими до науково-дослідних робіт, що виконуються на кафедрах.

Скандали[ред.ред. код]

Під час подій Євромайдану керівництво університету зайняло позицію ігнорування мітингів, проте час від часу блокувало вихід студентів з навчальних корпусів, закриваючи двері і ворота[14]. Студенти 23 лютого 2014 року відправились до ректорату з вимогою до ректора, В. Ф. Москаленка піти у відставку. Ректора було звільнено за наказом Міністерства охорони здоров'я України.

У лютому 2016 року студентам університету видали картки-перепустки до гуртожитків, на яких герб ВУЗу був розміщений на тлі карти України без Криму[15] Ректор університету запевнила, що виготовляло картки приватне підприємство, назву якого вона не назвала, і видача цих карток була відразу припинена, як тільки помилка була виявлена, а студентам почали видавати нові виправлені картки. Разом з тим Міністерство інформаційної політики України направило запит компетентним органам з'ясувати обставити інциденту і вжиття необхідних заходів.[16]

Відомі випускники університету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Книжкові пам'ятки у фондах бібліотекмедичних ВНЗ України: історія та сучасний стан
  2. АНАТОМІЧНИЙ ТЕАТР УНІВЕРСИТЕТУ СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА (ДО 160-РІЧЧЯ З ДНЯ ВІДКРИТТЯ)
  3. МУЗЕЙНІ КОЛЕКЦІЇ
  4. Stan nauk lekarskich za czasów Akademii Medyko-Chirurgicznej
  5. Постанова Президії ВУЦВК від 4 вересня 1936 року «Про привласнення Київському медичному інститутові імені тов. Косіора Станіслава Вікентійовича» // Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. — 1936. — № 44. — 19 вересня. — С. 14–15.
  6. Сертифікати ISO | Національний медичний університет імені О. О. Богомольця. Національний медичний університет імені О. О. Богомольця (uk-UA). Процитовано 2017-06-22. 
  7. Universities. Top Universities. Процитовано 2017-06-22. 
  8. 1 місце в консол рейтингу
  9. Підготовка на базі British Coucnil
  10. Англомовне навчання
  11. Офіційний сайт НМУ
  12. Аспірантура
  13. Scopus 2016 рік
  14. (рос.) Руководство НМУ имени Богомольца обещает отчислить тех студентов, которые выйдут на Евромайдан.
  15. Студентам київського медуніверситету видали перепустки без Криму. — повідомлення «Експресс онлайн» від 27 лютого 2016 року.
  16. Медуніверситет: перепустки з мапою України без Криму замінили ще до втручання Мінінформполітики

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]