Рудольф Людвіг Мессбауер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Rudolf Ludwig Mössbauer
нім. Rudolf Ludwig Mößbauer
Mossbauer.jpg
Народився 31 січня 1929(1929-01-31)[1][2]
Мюнхен, Німеччина
Помер 14 вересня 2011(2011-09-14)[3][2] (82 роки)
Грюнвальд, Мюнхен, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Громадянство Німеччина Німеччина
Діяльність фізик, викладач університету
Сфера роботи фізика
Alma mater Мюнхенський технічний університет
Науковий ступінь докторський ступінь[d][4]
Науковий керівник Heinz Maier-Leibnitz[d]
Мова творів німецька
Заклад Мюнхенський технічний університет
Берлінський технічний університет
Каліфорнійський технологічний інститут
Членство Леопольдина
Папська академія наук[5]
Національна академія наук США[6]
Баварська академія наук
Академія наук СРСР
Європейська академія
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
Indian National Science Academy[d]
Національна академія наук Італії[d]
Відомий завдяки: ефект Месбауера
Нагороди

Ру́дольф Лю́двіг Ме́сбауер (нім. Rudolf Mößbauer; 31 січня 1929, Мюнхен — 14 вересня 2011) — німецький фізик, першовідкривач ефекту Мессбауера, лауреат Нобелівської премії з фізики 1961 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Рудольф Мессбауер закінчив гімназію в Мюнхен-Пазинг в 1948. Пропрацювавши близько року у промислової лабораторії, він почав читати лекції у Вищій технічній школі Мюнхена в 1949 і склав іспити на вчену ступінь в 1952. У 19531954 працював над проміжною (англ. intermediate, — кандидатською) дисертацією у лабораторії прикладної фізики в Мюнхенському технічному університеті (TUM) і асистентом лектора в математичному інституті цього університету.

У 19551957 працював над докторською дисертацією і провів дослідження на фізичному відділенні Медичного дослідницького інституту їм. Макса Планка в Гейдельберзі, де спостерігав явище резонансного поглинання γ-променів без віддачі — ядерний гамма-резонанс. У 1958 в Мюнхенському технічному університеті під керівництвом професора Майєра-Лейбніца він захистив докторську дисертацію. У тому ж року, знову у Медичному дослідницькому інституті ім. Макса Планка йому удалося одержати пряме експериментальне підтвердження ядерного резонансного поглинання γ-променів без віддачі. Пропрацювавши науковим співробітником у TUM в 1959, він прийняв запрошення Річарда Фейнмана продовжити дослідження поглинання γ-променів в Каліфорнійському технологічному інституті в Пасадені (США) на посаді науковця, потім старшого науковця. У 1961 Мессбауер отримав посаду професора фізики в Каліфорнійському технологічному інституті.

З 1965 працював на посаді професора (full professor) в TUM, де він зацікавився областю нейтринної фізики. У 19721977 обіймав посаду директора гренобльского інституту їм. Макса фон Лауе і Поля Ланжевена (ILL) і міжнародного реактора із високою потужністю потоку частинок (англ. High-Flux Reactor). У 1977 повернувся до Мюнхена, де виявив, що проведена ним реорганізація наукових кадрів скасована. Продовжив працювати над «загадкою нейтрино», зокрема беручи участь у деяких експериментах з виявлення нейтринних осциляцій в Гесгені і експериментах з вивчення сонячних нейтрино (gallex) в підземній лабораторії Гран-Сассо в Італії. Цим напрямом Мессбауер був настільки захоплений, що продовжвав працювати над ним у свій вільний час, перебуваючи у відставці з 1997 року.

Досягнення[ред. | ред. код]

Досліджуючи поглинання речовиною γ-променів з 1953 року, Мессбауер відкрив й теоретично обґрунтував резонансне поглинання γ-променів без віддачі. Ця робота отримала міжнародне визнання і принесла Мессбауеру такі нагороди:

Почесний професор 13 університетів світу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]