Семенов Микола Миколайович

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Семенов.

Семенов Микола Миколайович
Народився	3 (15) квітня 1896  Саратов, Саратовська губернія, Російська імперія
Помер	25 вересня 1986(1986-09-25)[…] (90 років)  Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Місце проживання	Ленінград, Москва
Країна	СРСР
Національність	Росіянин
Діяльність	фізик, хімік, професор, політик
Alma mater	Петербурзький університет
Галузь	фізична хімія
Заклад	Інститут хімічної фізики
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	академік АН СРСР
Науковий керівник	А. Ф. Йоффе
Вчителі	Йоффе Абрам Федорович
Відомі учні	Я. Б. Зельдович, В. М. Кондратьєв, Ю. Б. Харитон, М. М. Емануель
Аспіранти, докторанти	Dmitrii Knorred Aram Nalbandyand Николай Ениколоповd Vitalii Goldanskiid
Членство	Лондонське королівське товариство Академія наук НДР Леопольдина Французька академія наук Національна академія наук США Академія наук СРСР (29 березня 1932) Академія наук СРСР Угорська академія наук Нью-Йоркська академія наук Румунська академія Болгарська академія наук Польська академія наук
Партія	ВКП(б)
Відомий завдяки:	дослідження природи хімічних реакцій
У шлюбі з	Maria Liverovskayad
Нагороди	іноземний член Лондонського королівського товариства (24 квітня 1958)
Семенов Микола Миколайович у Вікісховищі

Мико́ла Микола́йович Семе́нов (рос. Никола́й Никола́евич Семёнов; 3 (15) квітня 1896(18960415), Саратов — 25 вересня 1986, Москва) — радянський хіміко-фізик, один з основоположників хімічної фізики, академік АН СРСР (1932; член-кореспондент з 1929 року), єдиний радянський лауреат Нобелівської премії з хімії (отримав в 1956 році спільно із Сирілом Гіншелвудом). Двічі Герой Соціалістичної Праці (14.04.1966; 14.04.1976). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1966 роках. Депутат Верховної ради СРСР V—VII скликань (у 1960—1970 роках).

Біографія

Народився 3 (15) квітня 1896 року в Саратові. У 1913 році закінчив Самарське реальне училище, поступив на фізичний факультет Петербурзького університету. З 1914 року почав займатися науковою роботою під керівництвом А. Ф. Йоффе. У 1917 році закінчив університет, в 1918—1920 роках працював асистентом в університеті Томська і Томському технологічному інституті, в 1920 на запрошення Державного фізико-технічного і рентгенологічного інституту переїхав до Петрограда. У 1920—1931 роках — завідувач лабораторії, в 1921—1928 роках — заступник директора Ленінградського фізико-технічного інституту. У 1931 році Семенов очолив Інститут хімічної фізики, організований на базі його лабораторії, і залишався його директором до кінця життя.

Семенов (праворуч) і Капіца (ліворуч), портрет роботи Кустодієва, 1921

З 1945 року Семенов — завідувач кафедри хімічної кінетики в МДУ. Творець наукової школи, серед його учнів — Я. Б. Зельдович, В. М. Кондратьєв, Ю. Б. Харитон, М. М. Емануель і багато інших. Обраний членом багатьох іноземних академій і товариств, почесним доктором ряду закордонних університетів. Член ВКП(б) з 1947 року.

Перші роботи Семенова присвячені іонізації атомів і молекул, процесам конденсації й абсорбції, електриці й електротехніці. У 1921 році Семенов (спільно з П. Л. Капіцею) запропонував схему досліду з дії магнітного поля на пучок магнітних частинок (відомий як експеримент Штерна — Герлаха). З 1926 року інтереси ученого зосередилися на кінетиці газофазних реакцій, процесах горіння і вибуху. У 1928 році Семенов сформулював теорію т. зв. ланцюгових хімічних реакцій, а в подальші роки — загальну теорію розгалужених, вироджено-розгалужених і нерозгалужених ланцюгових реакцій. У її основі лежало уявлення про те, що активна частинка (атом, радикал, збуджена молекула) реакційної суміші може вступати в реакцію, продуктами якої є вже дві активні частинки й так далі по ланцюжку. За ці роботи Семенов був ушанований в 1956 Нобелівською премією з хімії (спільно з англійським хіміком С. Хиншельвудом). У 1963 роціучений відкрив ланцюгові реакції з енергетичним розгалуженням. Ідеї Семенова знайшли застосування в науці про реакції полімеризації й в промисловому виробництві полімерів, при дослідженні металокомплексного каталізу, у вивченні каталітичних процесів в біологічних системах.

У 1928 році Семенов сформулював критичні умови теплового вибуху, під його керівництвом були виконані дослідження із застосування теорії горіння до практичних проблем вибухових процесів. Ці роботи успішно продовжують зараз учні Семенова в Інституті хімічної фізики РАН в Чорноголовці (під Москвою), в Інституті хімічної кінетики й горіння та Інституті каталізу Сибірського відділення РАН.

Навіть останні роки життя Семенов, за словами його колег, залишався ентузіастом науки, творчою особою, яку відрізняла енергія, що била через край. Він був високий і худорлявий, любив полювати та працювати в саду, захоплювався архітектурою. Семенов і Наталія Миколаївна Бурцева, на якій він одружувався в 1924 р., жили в Москві, де вона викладала співи. У подружжя народилося двоє дітей: син і дочка. Семенов помер 25 вересня 1986 р. у віці 90 років.

За роботу зі створення теорії ланцюгових реакцій Семенов в 1941 році був ушанований радянською урядовою нагородою — Сталінської премії. В Академії наук СРСР обіймав посади академіка-секретаря Відділення хімічних наук АН СРСР (1957—1971), віцепрезидента АН СРСР з 4 липня 1963 року до 28 травня 1971 року.

У 1960—1963 роках — голова правління Всесоюзного просвітницького товариства «Знання». З 1981 року — головний редактор журналу «Хімічна фізика». Активний учасник руху вчених проти загрози ядерної війни. Був у числі академіків АН СРСР, які в 1973 році підписали листа вчених до газети «Правда» із засудженням «поведінки академіка Андрія Сахарова».

Нагороди і премії

• Двічі Герой Соціалістичної Праці (14.04.1966; 14.04.1976)
• дев'ять орденів Леніна (10.06.1945; 29.10.1949; 19.09.1953; 4.01.1954; 8.05.1956; 14.04.1966; 20.07.1971; 14.04.1976; 18.12.1981)
• орден Жовтневої Революції (14.04.1986)
• орден Трудового Червоного Прапора (10.06.1946)
• медалі СРСР
• Ленінська премія (1976)
• Сталінська премія I ст. (1941) — за наукові праці: «Теорія ланцюгових реакцій», опубліковану в 1936; «Теплова теорія горіння та вибухів», опубліковану 1940 року.
• Сталінська премія І ст. (1949)
• Нобелівська премія з хімії (1956)
• Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1969)
• Премія імені Д. І. Менделєєва (1936) — за монографію «Ланцюгові реакції»
• Почесний член Англійського хімічного товариства (1943)
• Почесний член Національного інституту наук Індії (нині — Індійська національна академія наук) (1954)
• Іноземний член Лондонського Королівського товариства (1958)
• Член Німецької академії натуралістів «Леопольдина» (1959)
• Почесний член Угорської академії наук (1961)
• Почесний член Нью-Йоркської академії наук (1962)
• Іноземний член Національної академії наук США (1963)
• Почесний член Румунської академії наук (1965)
• Почесний доктор низки вищих навчальних закладів: Оксфордського (1960), Брюссельського (1962), Лондонського (1965), Будапештського технічного (1965) університетів, Міланського політехнічного інституту (1964)

Основні праці

• Н. Н. Семенов. Современное учение о скорости газовых химических реакций. М.; Л.: Госиздат, 1929.
• Н. Н. Семенов. Цепные реакции. Л.: ОНТИ, 1934; 2-е изд. М.: Наука, 1986.
• Н. Н. Семенов. О некоторых проблемах химической кинетики и реакционной способности. М.: Изд-во АН СССР, 1958.
• Н. Н. Семенов. Основные проблемы химической кинетики. М.: Изд-во АН СССР, 1959.
• Н. Н. Семенов. Химическая физика. М.: Знание, 1978.
• Н. Н. Семенов. Наука и общество. Статьи и речи. М.: Наука, 1981.

Бібліографія

• Сб. Химическая кинетика и цепные реакции. К 70-летию академика Н. Н. Семенова. М.: Наука, 1966.
• Николай Николаевич Семенов / сост. Н. М. Эмануэль. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1946 (Материалы к библиографии ученых СССР. Сер. хим. наук; Вып. 3); 2-е изд., 1966 (Вып. 38); 3-е изд., 1990 (Вып. 84).
• Воспоминания об академике Николае Николаевиче Семенове / отв. ред. А. Е. Шилов. М.: Наука, 1993.
• В. И. Вардугин. Тайна огня: Повесть о Н. Н. Семенове. Саратов: Приволжское книжное издательство, 1986.
• Г. Б. Сергеев. К столетию со дня рождения великого естествоиспытателя ХХ в. академика Н. Н. Семенова. * Вестник МГУ. Сер.2. Химия, 1996, т.37, № 3, с.298.
• Об Н. Н. Семенове имеются также сотни публикаций в различных изданиях, например: Успехи физических наук, 1986, т.148, № 1, с.729; Химия и жизнь, 1966, № 4, с.30; 1970,№ 10, с.44; 1974, № 6, с.33; 1976, № 9, с.20 и др.

Посилання

• СЕМЕНОВ, НИКОЛАЙ НИКОЛАЕВИЧ
• академик Семенов Николай Николаевич
• Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1992. Электронная версия