Перейти до вмісту

Виноградов Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Виноградов.
Виноградов Олександр Павлович
Народився9 (21) серпня 1895[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Q21342475?, Романово-Борисоглібський повіт, Ярославська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер16 листопада 1975(1975-11-16)[1] (80 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНоводівичий цвинтар[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 Російська республіка
 Російська СФРР
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхімік, геохімік, викладач університету, інженер Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьгеохімія Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякигеохімія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВійськово-медична академія імені С. М. Кірова (1924)[1] і Ленінградський державний університет (1925)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор хімічних наук[1]
Вчене званняакадемік АН СРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникВернадський Володимир Іванович Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладВійськово-медична академія імені С. М. Кірова[3], Commission for the Study of the Natural Productive Forcesd[3], Інститут геохімії й аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського[4], МДУ[3], Російська академія наук[1][5] і A. P. Vinogradov Institute of Geochemistryd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникГромадянська війна в Росії[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоМосковське товариство дослідників природиd[7], Академія наук СРСР (23 жовтня 1953)[1], Всесоюзне хімічне товариство імені Дмитра Менделєєва[7], Російська академія наук[1], Пагвоський рух учених[7], Сербська академія наук і мистецтв[7], Леопольдина[7], Геттінгенська академія наук[7], Чехословацька академія наук[7], Угорська академія наук[7], Болгарська академія наук[7], Польська академія наук[7], Індійська академія наукd[7], Шведська королівська академія наук, Геологічне товариство Америки[7] і Геологічне товариство Франції[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Меморіальна дошка в МДУ

Олександр Павлович Виноградов (рос. Александр Павлович Виноградов; *21 серпня 1895(18950821) — 16 листопада 1975) — радянський геохімік, академік (1953), віце-президент АН СРСР (1967 — 1975).

Народився в Петербурзі. Закінчив Військово-медичну академію (1924) і хімічний факультет Ленінградського університету (1925). У 1925 — 1928 викладав у Військово-медичній академії. У 1928—1947 працював в Лабораторії геохімічних проблем АН СРСР (з 1945 — директор). З 1947 — директор Інституту геохімії і аналітичної хімії АН СРСР. З 1953 завідував кафедрою геохімії Московського університету.

У 1934 році О. П. Виноградов переїздить з Ленінграда до Москви. 30 вересня 1943 року його обирають членом-кореспондентом АН СРСР по Відділенню хімічних наук. У 1945—1947 роках він директор Лабораторії геохімічних проблем імені В. І. Вернадського АН СРСР. У 1947 році організовує і стає керівником Інституту геохімії і аналітичної хімії імені В. І. Вернадського АН СРСР.

Як провідний фахівець СРСР в області аналітичної хімії, що заслужив в 1934 році Премію імені В. І. Леніна, був залучений до робіт зі створення атомної зброї і атомної промисловості в Радянському Союзі. Очолив роботи з аналітичного забезпечення виробництва матеріалів високого ступеня чистоти, що ділилися. Під його керівництвом були розроблені високочутливі методи аналізу.

Наукові роботи відносяться до геохімії, біогеохімії, аналітичної хімії, космохімії. Висунув гіпотезу про походження Землі. Створив в 1956 вчення про універсальний шлях утворення оболонок всіх планет в процесі виплавлення і дегазації мантії по механізму зонного плавлення. Заклав основи нового напряму геохімії в СРСР — використання ізотопного складу хімічних елементів для встановлення абсолютного віку гірських порід; виконав визначення абсолютного віку Землі і окремих її геологічних регіонів. Успішно розробляв проблеми хімії різних небесних тіл. Вивчав склад метеоритів; за даними, отриманими за допомогою космічних апаратів, встановив наявність базальтових порід на поверхні Місяця; досліджував склад атмосфери Венери; керував вивченням зразків місячного ґрунту, доставлених апаратами «Луна-16» і «Луна-20». Вніс великий внесок до розвитку геохімії земної кори і Світового океану, у вивчення хімічного складу живих організмів у зв'язку з їхньою еволюцією, в хімію і технологію чистих речовин і рідкісних елементів. Проводив радіохімічні дослідження і безпосередньо брав участь в створенні атомної промисловості в СРСР.

Член низки академій наук і наукових товариств, почесний президент Міжнародної асоціації з геохімії і космохімії.

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1975). Премія ім. В. І. Леніна (1934), Ленінська премія (1962), три Сталінські премії СРСР (1949, 1951 — двічі), Золота медаль ім. М. В. Ломоносова АН СРСР (1974).

На честь Олександра Виноградова названо гору на Місяці та кратер на Марсі[8].

Твори

[ред. | ред. код]
  • Химический элементарный состав организмов моря, части 1-3, в книге: Труды Биогеохимической лаборатории АН СССР, тома 3, 6, М. — Л., 1935-44 (исправленное и дополненное издание — The elementary chemical composition of marine organisms, New Haven, 1953)
  • Геохимия редких и рассеянных химических элементов в почвах, 2 изд., М., 1957
  • Химическая эволюция Земли, М., 1959
  • О происхождении вещества земной коры, «Геохимия», 1961, № 1, с. 3-29
  • Введение в геохимию океана, М., 1967; Химия планет, в сб.: Наука и человечество, М., 1969.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л Мелуа А. И. Академия наук. Биографии. 1724—2019, Academy of Sciences. Biographies. 1724—2019 — СПб: Гуманистика. — Т. 4. — С. 171.
  2. ↑ а б Мелуа А. И. Академия наук. Биографии. 1724—2019, Academy of Sciences. Biographies. 1724—2019 — СПб: Гуманистика. — Т. 4. — С. 174.
  3. ↑ а б в Мелуа А. И. Академия наук. Биографии. 1724—2019, Academy of Sciences. Biographies. 1724—2019 — СПб: Гуманистика. — Т. 4. — С. 172.
  4. ↑ Летопись Российской академии наук. Т. VII. 1946—1953 — Москва: Архив Российской академии наук, 2022. — С. 114. — 896 с. — ISBN 978-5-6046932-6-1
  5. ↑ Летопись Российской академии наук. Т. VII. 1946—1953 — Москва: Архив Российской академии наук, 2022. — С. 656. — 896 с. — ISBN 978-5-6046932-6-1
  6. ↑ A. P. Vinogradov Institute of Geochemistry — 1957. — Т. 4. — С. 173.
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Мелуа А. И. Академия наук. Биографии. 1724—2019, Academy of Sciences. Biographies. 1724—2019 — СПб: Гуманистика. — Т. 4. — С. 173.
  8. ↑ Vinogradov. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Виноградов_Олександр_Павлович&oldid=36044631