Vaccinium

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Vaccinium
Лохина звичайна (Vaccinium uliginosum)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Вересові (Ericaceae)
Рід: Vaccinium
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category: Vaccinium
EOL: 38372
IPNI: 41122
ITIS logo.jpg ITIS: 23571
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13749
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Vaccinium
Blueberry flowers.jpg
Суцвіття одного з видів Vaccinium

Вакциніум (Vaccínium) — рід вічнозелених і листопадних чагарників, напівчагарників та чагарничків (зрідка дерев, ліан) родини Вересові (Ericaceae). Більшість видів — з Північної півкулі, але деякі види трапляються і в Південній.

До цього роду належать багато цікавих та корисних для людини рослин — брусниця, лохина (чорниця) високоросла, лохина звичайна, журавлина, красника, чорниця. Ягоди цих видів їстівні та мають ряд цінних властивостей. Деякі види заради їстівних ягід культивуються, у тому числі у промисловому масштабі (у першу чергу це відноситься до журавлини великоплідної та лохини високорослої). У медичних цілях використовуються й інші частини рослин — наприклад, листя брусниці та чорниці. Деякі рослини знаходять застосування у декоративному садівництві.

Назва[ред.ред. код]

Наукова назву роду взято з класичної латини: у Плінія Старшого слово vaccinium зустрічається як назва рослини («тип ягоди»; можливо, малася на увазі чорниця; лат. bacca — ягода) [1]. Зрідка наводиться версія, що назва Vaccinium походить від латинського слова vacca — корова (vaccinus — коров'ячий) та пояснюється корисними властивостями ягід, порівнянними з користю від корови у господарстві[2].

Синоніміка вакциніуму включає такі назви[3]:

Vaccinium vitis-idaea L..jpg
Брусниця (Vaccinium vitis-idaea). Ботанічна ілюстрація з книги К. А. М. Ліндман «Bilder ur Nordens Flora», 1917 — 1926.
1 — втечу з квітками, 2 — ягоди, 3 — квітка в розрізі, 4 — тичинка (видно два роги, характерні для всіх вересових).
Vaccinum oxycoccos 120604.jpg
Vaccinium flowerdiagram.png
Vaccinium sp.: діаграма квітки

Поширення[ред.ред. код]

Природний ареал переважної більшості видів — регіони з холодним та помірним кліматом Північної півкулі; є види, які ростуть в Андах, а також тропічні види, поширені на Гавайських островах, на Мадагаскарі, у Південній Африці.

Рослини, що представляють цей рід, ростуть здебільшого на відкритих просторах або у світлих лісах, віддають перевагу кислим ґрунтам. Деякі види пристосувалися до життя на сфагнових болотах: наприклад, лохина звичайна, представники підроду Журавлина. Деякі види вакциніумe утворюють суцільні зарості: наприклад, чорниця звичайна — у субальпийському поясі Карпат, журавлина на сфагнових болотах[4].

Біологічний опис[ред.ред. код]

Представники роду — зазвичай чагарники або чагарнички, зрідка невеликі дерева. Трапляються і незвичайні життєві форми: наприклад, чорниця лавролиста (Vaccinium laurifolium) є напівепіфіти — свій розвиток цей вид починає як епіфіт, але коли звисаюче коріння досягає поверхні, рослина починає рости, як звичайна наземна рослина та досягає у висоту 5 м, тулячись при цьому стовбуром до того дерева, на якому почала рости.

Кореневище зазвичай довге, шнуроподібне, на ньому знаходяться численні кущики. У чорниці звичайної кореневище має довжину до 3 м, у деяких представників роду довжина кореневища сягає 10 м. Як і для інших вересових, для вакциніуму характерна мікориза — взаємовигідне співжиття коренів рослини з міцелієм грибів[5].

Пагони прямостоячі або сланкі.

Листки можуть як опадати на зиму, так і зимувати; краї як з рівними краями, так і з зубчастими; адаксіальний (верхній) бік листа — яскраво-зелений, абаксіальний (нижній) бік — різного забарвлення, від яскраво-зеленого до білого. У молодому віці листки іноді червоні, восени у деяких видів також червоніють (наприклад, у лохини високорослої); часто шкірясті[6][7]. У деяких видів листя згортається в трубочку при настанні посушливого періоду: зокрема, таку властивість має брусниця[5].

Квітки з подвійною оцвітиною. Віночок більшою чи меншою мірою зрослопелюстковий, у видів з підроду Вакциніум має дзвоноподібну, (келихоподібну або діжкоподібну) форму; у видів з підроду Журавлина повністю розвинена квітка нагадує квітку цикламена (Cyclamen): пелюстки загинаються. Забарвлення пелюсток — від білого до яскраво-червоного. Квітки частіше чотиричленні, рідше п'ятичленні (при тому, що у більшості вересових квітки п'ятичленні). Кількість тичинок — вдвічі більше, ніж частка віночка[1]. Тичинки вільні, двогніздові; як і в інших вересових, з двома «ріжками»; розкриваються парами; пилкові зерна з'єднані по чотири[8][5]. Квітки двостатеві, але іноді спостерігається явище функціональної одностатевості. Наприклад, для чорниці звичайної характерна слабка протерандрія (дозрівання андроцея раніше ніж гінецея) [5]. Зав'язь нижня[9]. \

Формула квітки: \ast K_{(5)} \; C_{(5)} \; A_{5+5} \; G_{(\overline5)}[10]\
Запилення відбувається за допомогою комах. Тичинки забезпечені придатками, схожими на роги, при відвідуванні квітки комахами придатки служать важелями, за допомогою яких комахи самі висипають на себе пилок. Плоди утворюються і в разі неможливості перехресного запилення, але лише за умови, що квітки будуть струшуватися; в природі струшування відбувається за допомогою вітру, тому в місцях, захищених від вітру оточуючими рослинами, ягід чорниці та лохини зазвичай менше[5].

Плід — соковита ягода. Забарвлення стиглих ягід — або червоне, або синє (різних відтінків, від блакитнуватого до темносинього, майже чорного). Для представників роду характерна ендозоохорія — метод поширення насіння, при якому птахи та ссавці поїдають плоди цілком. Насіння, яке знаходиться всередині плодів, пройшовши через травний тракт, виходить неушкодженим разом з екскрементами[5].

Види вакциніуму є першою ланкою багатьох харчових ланцюгів, зокрема, це харчові рослини для гусениць багатьох видів метеликів[11].

Хімічний склад[ред.ред. код]

Хімічний склад добре вивчений у першу чергу в тих видів вакциніуму, які активно використовуються з лікувальною метою.

Одним з найважливіших для медичного застосування компонентів є глікозид арбутин, антисептик сечовивідних шляхів: в організмі він розщеплюється на цукор та гідрохінон, який має бактерицидні властивості. Арбутин знайдений у листі брусниці та чорниці (у брусниці — до 9%), у ягодах брусниці[12][13]. Наявністю арбутину (вакциніну) пояснюється гіркуватий смак ягід брусниці та журавлини[14].

У листі брусниці та чорниці знайдені аскорбінова кислота (у чорниці — до 250 мг%), дубильні сполуки, флавоноїди, тритерпенові сполуки, хінна кислота[12].

У ягодах брусниці, журавлини та чорниці знайдені цукри, лимонна, аскорбінова (у брусниці — до 17 мг%) та інші кислоти, глікозиди. У ягодах брусниці та журавлини міститься бензойна кислота, що має антисептичні властивості, у плодах же чорниці її немає[12], саме цим пояснюється той факт, що ягоди брусниці та журавлини, на відміну від ягід чорниці, можуть тривалий час зберігатися у квашеному вигляді без додавання будь-яких консервантів.

Ягоди чорниці примітні тим, що займають перше місце серед усіх фруктів і ягід за вмістом марганцю[12].

Vaccinium.jpg
Vaccinium fruechte.jpg
Vaccinium fruit.JPG
На лівій фотографії: плоди рослин з роду Вакциніум — журавлина, лохина дрібнолиста, чорниця, брусниця (за годинниковою стрілкою, починаючи з верхнього правого кута). У центрі та праворуч — плоди лохини високорослої.

Застосування[ред.ред. код]

Cooking cranberries.jpg
Варіння журавлини.

Застосування в кулінарії[ред.ред. код]

Ягоди дуже багатьох видів вакциніуму їстівні як у сирому, так і у переробленому вигляді, з них готують варення, джеми, желе, сиропи, морси, екстракти, киселі, а також вино[12].

Для м'ясних страв багатьох європейських, що є також поширеними на американському континенті, кухонь характерне використання брусничного варення, брусничного желе або мочених ягід (журавлини, брусниці) як соусу або гарніру для страв з м'яса та дичини; з моченою брусницею подають і одну з традиційних фінських страв — круп'яні ковбаски (з рисової та перлової крупи)[15].

Журавлиновий джем, який американці називають журавлиновим соусом (англ. cranberry sauce), у США та Канаді традиційно подається з м'ясом індика на День подяки.

Листя брусниці та журавлини можуть вживатися замість чаю[12].

Jonathan eastman johnson cranberry harvest.jpg
«The Cranberry Harvest on the Island of Nantucket» («Збір врожаю журавлини на острові Нантакет»), 1880. Картина американського художника Істмена Джонсона.
Teresa Lerre, cranberry picker.jpg
Збір журавлини на журавлиновому полі. Штат Нью-Джерсі, США. Вересень 1910 р.
Cranberrys beim Ernten.jpeg
Збір журавлини на промисловій плантації. Люди знаходяться майже по пояс у воді, на поверхні якої плаває ягода (див. текст). Штат Нью-Джерсі, США.
Bleuetière.JPG
За допомогою такої техніки збирають плоди лохини вузьколистої (Vaccinium angustifolium) на промислових плантаціях у Північній Америці. Провінція Нью-Брансвік, Канада.

Ягоди журавлини та чорниці використовуються в харчовій промисловості, а ягоди журавлини — також у лікеро-горілчаному виробництві[12].

Медичне застосування[ред.ред. код]

Найвідоміші лікарські рослини роду Вакциніум — чорниця та брусниця.

Чорниця у науковій медицині використовується як в'яжучий засіб, пагони чорниці входять до складу протидіабетичного збору. Ягоди чорниці використовуються як джерело вітамінів, необхідних для нормальної роботи очей.

У брусниці у науковій медицині використовуються листя — їх відвар та настій застосовуються як дезінфікуючий та діуретичний засіб. Унаслідок того, що у брусниці знайдений арбутин (антисептик сечовивідних шляхів), при лікуванні розладів сечовивідної системи використовують витяжку з сухого листя (але при неправильному дозуванні така витяжка може викликати отруєння)[13].

Культивування[ред.ред. код]

Промислове садівництво[ред.ред. код]

Деякі види вакциніуму вирощують у промислових масштабах на спеціальних плантаціях.

Культивування рослин з роду вакциніум почалося з журавлини великоплодої (Vaccinium macrocarpon) на початку XIX століття у США та Канаді. Останнім часом у цих країнах великі площі зайняті під промислові плантації цього виду. За ці роки виведено більше двохсот сортів. Максимальна врожайність журавлинових плантацій — 220 ц/га, середня — 180 ц/га[16]. Особливість журавлини великоплідної, яку вирощують у величезних кількостях у США і Канаді, полягає в тому, що в її плодах є повітряні камери, тому це одна з небагатьох ягід, яка плавають на поверхні води. Це робить збір ягоди істотно менш трудомістким у порівнянні зі звичайним ручним збором: наприкінці сезону чеки з дозрілою ягодою заповнюють водою та пускають спеціальні комбайни, які збивають цю воду, при цьому стиглі ягоди відриваються. після цього зганяють всі ягоди до одного краю чека, де її — чисту та промиту — вичерпують для подальшої переробки[17].

З 1960-х років у культуру введена і брусниця (Vaccinium vitis-idaea); у першу чергу селекцією цього виду займалися у Швеції, Фінляндії, Німеччині та Нідерландах. Приблизна врожайність промислових плантацій — 70 ц/га[16].

Ще один вид, широко культивований у промислових масштабах (у першу чергу у США), — Чорниця високоросла (Vaccinium corymbosum). Останнім часом її плантації є у США, Західній Європі, Австралії та Новій Зеландії[16]. Світовий врожай лохини високорослої становить приблизно 50 тисяч тонн на рік[14]. Є також плантації лохини вузьколистої (Vaccinium angustifolium).

Аматорське садівництво[ред.ред. код]

Як ягідні культури в аматорському садівництві крім журавлини, брусниці та лохини високорослої використовують також буяхи (Vaccinium uliginosum). За врожайністю цей вид значно поступається лохині високорослій (врожайність буяхів — до 1 кг з куща проти 3 кг з куща у лохини високорослої в умовах Підмосков'я і до 10 кг з куща на батьківщині лохини високорослої, в Північній Америці), але значно перевершує її за морозостійкістю[16].

Деякі вакциніуми вирощують як декоративні рослини, у першу чергу це стосується низькорослих гарноквітнучих чагарничків, які саджають на рокаріях та альпінаріях: вакциніуму монетчатого (Vaccinium nummularia) та брусниці (Vaccinium vitis-idaea). Трапляються в садах і відносно високі декоративні види — Лохина високоросла (Vaccinium corymbosum) висотою до 1,8 м, Вакциніум циліндричний (Vaccinium cylindraceum) висотою до 3 м, а також Вакциніум деревовидний (Vaccinium arboreum) [6].

Агротехніка[ред.ред. код]

Рослини роду вакциніум вирощують на легких, добре дренованих ґрунтах з високим вмістом органічної речовини, що мають високу водоутримуючу здатність та низький рівень pH. Для покращення водних та повітряного-фізичних властивостей ґрунту зазвичай додають кислий верховий торф, подрібнену кору дерев чи перепрілу тирсу.

У культурі рослини роду Вакциніум розмножують вегетативно — вкоріненням зелених чи здерев'янілих живців. Останнім часом поширення набуло розмноження in-vitro та мікроживцюванням.

Щороку, переважно навесні, проводять обрізання, видаляючи пошкоджені та малопродуктивні гілки, щоб сформувати кущі з оптимальним загущенням крони.

Класифікація[ред.ред. код]

Таксономічне положення[ред.ред. код]

Раніше рід Вакциніум виділяли в окрему родину Вакциневі, або Брусничні (Vacciniaceae), обгрунтовуючи це насамперед тим, що в рослин цього роду, на відміну від інших вересових, зав'язь верхня, а нижня[4].

Зараз рід Вакциніум, як і ще більше тридцяти родів, входить до триби Вакцинієві (Vaccinieae) підродини Вакцинієві, або Брусничні (Vaccinioideae) родини Вересові (Ericaceae)[3]:

Таксономічна схема
відділ Квіткові, або Покритонасінні (класифікація згідно з Системою APG II)
  порядок Вересоцвіті   ще 44 порядки квіткових рослин, з яких до вересоцвітих найбільш близькі Геранієцвіті, Кизилоцвіті, Крососомоцвіті та Миртоцвіті  
  родина Вересові   ще 25 родин, у тому числі Актинідієві, Бальзамінові, Первоцвітові, Сапотові, Чайні і Ебенові  
  підродина Вакцинієві (Vaccinioideae)   ще сім підродин: Суничникові (роди Суничник, Толокнянка…), Касіопеєві (Касіопея), Під'ялинникові (Алотропа, Грушанка, Зимолюбка, Одноквітка звичайна, Ортілія, Під'ялинник…), Стіфелієві (Змієлисник, Пріонотес, Річе, Епакріс…), Харіманелові (Харіманелла…), Енкіантові (Енкіантус…), Вересові (Верес, Водянка, Рододендрон, Еріка…)  
  триба Вакцинієві (Vaccinieae)   ще чотири триби, у тому числі Гаультерієві (Гаультерія, Хамедафне…), Ліоневі (Пієріс…), Андромедові (Зеновія та Андромеда багатолиста)  
  рід Вакциніум   ще більше 30 родів, у тому числі Агапетес, Кавендіш  
  два підроди з загальним числом видів близько 450; среди них: брусниця, буяхи, журавлина, красника, Чорниця  
 
 
 
 
 
 

Таксономія роду перебуває в стадії розробки. Наприклад, внаслідок генетичних досліджень виявлено, що значне число азіатських видів, які зараз включені в рід Вакциніум, знаходяться набагато ближче до видів роду Агапетес (Agapetes), ніж до інших видів роду Вакциніум[18][19].

Підрід та секції[ред.ред. код]

Рід Вакциніум ділиться на два підроди — журавлина (subgen.Oxycoccus) і підрід власне вакциніум (subgen.Vaccinium). До першого підроду належать всього кілька видів, всі інші види належать до другого підроду.

Cowberry fragment.jpg
Ягода брусниці (Vaccinium vitis-idaea) крупним планом

Список підродів та секцій[3].

Найвідоміші види[ред.ред. код]

Рід, згідно з сучасними уявленнями, ділиться на два підроду — Журавлина (Oxycoccus) та власне Вакциніум (Vaccinium).

Підрід Журавлина[ред.ред. код]

Підрід Журавлина (Vacciniumsubgen.Oxycoccus) — рослини з гнучкими повзучими недерев'яніючими пагонами; квітки — з відігнутими пелюстками. Раніше цей підрід зазвичай розглядався як самостійний рід Oxycoccus Hill (1756) .

  • Vaccinium macrocarpon Aiton (1789)  — Журавлина великоплідна, або Журавлина американська. [syn. Oxycoccus macrocarpos (Aiton) Pers. (1805)]. сланкі рослина з Північної Америки, яке вирощують в комерційних цілях заради щодо великих червоних плодів[6].
  • Vaccinium oxycoccos L. (1753)  — Журавлина звичайна. [syn. Oxycoccus palustris Pers. (1805)  — Журавлина болотяна, або Журавлина звичайна]. [syn. Oxycoccus quadripetalus Gilib. (1782)  — Журавлина чотирипелюсткова]. Євразійський вид. Сланкі кустарнички з тонкими стеблами, дрібним, знизу білим листям, чотирироздільним віночком та їстівними темно-червоними ягодами. Іноді рослини цього виду утворюють великі зарості на сфагнових та торф'яних болотах[8][5]. Ягоди збирають для використання в переробленому вигляді.
  • Vaccinium microcarpum (Turcz. ex Rupr.) Schmalh. (1871)  — Журавлина дрібноплода [syn. Oxycoccus microcarpus Turcz. ex Rupr. (1845)]. Євразійський вид з дрібнішими, ніж у журавлини болотяної, листками та плодами[9]. Назва Vaccinium microcarpum (Turcz. ex Rupr.) Schmalh. (1871) у міжнародних ботанічних базах даних нерідко входить в синоніміку виду Vaccinium oxycoccos L. (1753)[20], але в російськомовній ботанічній літературі цей вид досі (2009) розглядається як самостійний[8].
  • Vaccinium erythrocarpum Michx. (1803)  — Вакциніум червоноплодий. [syn. Oxycoccus erythrocarpus Pers. (1805)]. Вид, поширений у горах на південному сході США, а також в Східної Азії. Англійські назви рослини — southern mountain cranberry («південна гірська журавлина»),bearberry («ведмежа ягода») і arando. Чагарник висотою до півтора метра, що росте в затінених місцях; ягоди темно-червоні, прозорі, з дуже приємним запахом, їстівні, використовуються в сирому та переробленому вигляді[21].

Підрід Вакциніум[ред.ред. код]

Підрід Вакциніум (Vacciniumsubgen.Vaccinium) — всі інші види; пагони тонкі, прямостоячі, дерев'яніючі, з дзвоникуватими квітами.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • В Англії існує повір'я, що можна накликати біду, якщо збирати ягоди чорниці після 11 жовтня: вважається, нібито саме в цей день диявол плює на ягоди чорниці, і той, хто їх з'їсть, буде споганений[22].
  • В 1964 році в СРСР була випущена серія поштових марок із зображенням лісових ягід, серед яких було три марки, присвячені рослинам з роду Вакциніум: журавлині (ЦФА № 3132), чорниці (ЦФА № 3133) і брусниці (ЦФА № 3136).
Soviet Union stamp 1964 CPA 3132.jpg
Soviet Union stamp 1964 CPA 3133.jpg
Soviet Union stamp 1964 CPA 3136.jpg

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Флора СРСР, 1952
  2. Животные и растения. Иллюстрированный энциклопедический словарь. — М. : Эксмо, 2007. — С. 152 — 153, 297 — 298, 577 — 578, 1225. — 5000 (доп. тираж) прим. — ISBN 5-699-17445-1.
  3. а б в По данным сайта GRIN (див. розділ Посилання)
  4. а б Еленевский А. Г. Ботаника. Систематика высших, или наземных, растений: учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений. — Изд. 4-е, испр. — М. : Академия, 2006. — С. 346 — 349. — 3000 прим. — ISBN 5-7695-2141-4.
  5. а б в г д е ж и к л м н п Кожевников, 1981
  6. а б в г д е ж и к л Ботаніка. Енциклопедія, 2006
  7. а б в г Хессайон Д. Г. Всё о декоративноцветущих кустарниках = The flowering shrub expert. — Изд. 2-е, исправленное. — М. : Кладезь-Букс, 2007. — С. 103. — 10 000 прим. — ISBN 978-5-93395-249-7.
  8. а б в г д е Иллюстрированный определитель растений Ленинградской области. — М. : Товарищество научных изданий КМК, 2006. — С. 178 — 181. — 700 прим. — ISBN 5-87317-260-9.
  9. а б Губанов И. А. Определитель высших растений… (див. розділ Література).
  10. Андреева И. И., Родман Л. С. Ботаника. — 3-е, перераб. и доп. — М. : Колос, 2005. — С. 410. — ISBN 5-9532-0114-1.
  11. Див. Список метеликів, для яких вакциніум є харчовою рослиною(en).
  12. а б в г д е ж Ковалёва Н. Г. Лечение растениями. Очерки по фитотерапии. — Москва : Медицина, 1972. — 352 с. — УДК-615.322
  13. а б Нико Вермейлен. Полезные травы. Иллюстрированная энциклопедия: Пер. с англ. Б. Н. Головкина. — М. : Лабиринт Пресс, 2002. — С. 298 — 299. — ISBN 5-9287-0244-2.
  14. а б Шипунов А. Б. Черника // Биология: Школьна энциклопедия. — М. : БРЭ, 2004. — 990 с. — ISBN 5-85270-213-7.
  15. Орловська А. Кухні Північної Європи: Фінляндія, Голландія, Норвегія, Швеція, проспект. — 2001. — С. 16 — 19. — (Сучасна кулінарія). — 15 000 прим. — ISBN 5-8378-0201-0.
  16. а б в г Тюриков Е. А. Брусничные: старт в новое столетие // Сад и огород : журнал. — М., 2000. — № 3 (44). — С. 30 — 31.
  17. Черкасов А. Ф. Основы технологии и агротехники плантационного возделывания клюквы. (Перевірено 27 травня 2009)
  18. Kathleen A. Kron, E. Ann Powell and J. L. Luteyn (2002). Phylogenetic relationships within the blueberry tribe (Vaccinieae, Ericaceae) based on sequence data from MATK and nuclear ribosomal ITS regions, with comments on the placement of Satyria. American Journal of Botany 89. с. 327 — 336. doi:10.3732/ajb.89.2.327.  (англ.) (Перевірено 27 квітня 2009)
  19. Vaccinium. Flora of China (en). Архів оригіналу за 2012-01-30. Процитовано 2009-04-27. 
  20. Vaccinium microcarpum: інформація на сайті GRIN(англ.) (Перевірено 27 квітня 2009)
  21. Vaccinium erythrocarpum на сайте Plants For A Future (англ.) (Перевірено 18 червня 2009)
  22. Энциклопедия суеверий: Пер. с англ. Д. Гайдука. — М. : Астрель: МИФ: АСТ, 2001. — С. 476. — 10 000 прим. — ISBN 5-17-008097-2, ISBN 5-271-02112-2, ISBN 5-87214-068-1.

Література[ред.ред. код]

  • Кожевников Ю. П. Семейство вересковые (Ericaceae) // Жизнь растений. У 6-ти т. / під ред. А. Л. Тахтаджяна. — М. : Просвещение, 1981. — С. 88 — 95. — 300 000 прим.
  • Виноградова В. М. Ericaceae Juss.  — Вересковые // Флора европейськой части СССР / Відп. ред. Ан. А. Федоров. — Ленинград : Наука. Ленінградское отдделение, 1981. — С. 40 — 52. — 4200 прим. — УДК 582.683.2 (470.1/6)
  • Vaccinium // Ботаника. Энциклопедия «Все растения мира»: Пер. з англ. = Botanica / ред. Д. Григор'єв та ін. — М. : Könemann, 2006 (російське видання). — С. 911. — ISBN 3-8331-1621-8.
  • Губанов І. О. та ін Определитель высших растений средней черты европейськой части СССР: Посібник для вчителів / І. А. Губанов, В. С. Новіков, В. М. Тихомиров. — М. : Просвітництво, 1981. — С. 190 — 191.
  • Сем. CXXIV. Брусничні — Vacciniaceae Lindl. // Флора СРСР.
  • Jorge B. Retamales, James F. Hancock. Blueberries. — CABI, 2012. — 336 p. — ISBN 1845938267. — ISBN 978-1-84593-826-0

Посилання[ред.ред. код]