Джек Ніколсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніколсон.
Джек Ніколсон
англ. Jack Nicholson
у 2002 році
у 2002 році
у 2002 році
Ім'я при народженніДжон Джозеф Ніколсон
(англ. John Joseph Nicholson)
Народився22 квітня 1937(1937-04-22)[1][2][…] (87 років)
Нептун-Сіті, Монмаут, Нью-Джерсі, США
ГромадянствоСША США
Діяльністькіноактор
Alma materАкторська студіяd, Manasquan High Schoold і Центр ранньої освітиd
Роки діяльності1958 — 2010
ПартіяДемократична партія США
ДітиJennifer Nicholsond, Caleb Goddardd, Honey Hollmand, Lorraine Nicholsond, Ray Nicholsond і Tessa Gourind
Батьки
June Frances Nicholsond[4]
IMDbnm0000197
Нагороди та премії
«Оскар» (1976, 1984, 1998)
«Золотий глобус» (1975, 1976, 1984, 1986, 1998, 2003)
«BAFTA» (1975, 1977, 1983)
CMNS: Джек Ніколсон у Вікісховищі

Джек Ніколсон (нар. 22 квітня 1937(19370422), повне ім'я — Джон Джозеф Ніколсон, англ. John Joseph Nicholson, Нептун, Нью-Джерсі, США) — американський кіноактор, режисер, продюсер, сценарист.

Ніколсон вважається одним із найвеличніших акторів в історії кіно. Він був номінований на премію «Оскар» рекордні 12 разів (протягом 1970—2003 рр.), ставши переможцем тричі. Він також є одним із двох акторів (поряд із сером Майклом Кейном), що висувалися на «Оскар» за найкращу роль (головну або другого плану) в чотирьох різних десятиліттях: 1970-х, 1980-х, 1990-х і 2000-х. 1994 року він став одним із наймолодших акторів, нагороджених премією Американського інституту кіномистецтва за життєві досягнення[5]. Джек Ніколсон також є володарем майже сотні інших престижних нагород, у тому числі BAFTA, семи «Золотих глобусів», шести премій Національної ради кінокритиків США і лауреатом премії Гільдії кіноакторів США.

Біографія та кар'єра

[ред. | ред. код]

Ніколсон номінувався на премію «Оскар» Академії кіномистецтва США 12 разів і здобував її тричі: двічі в категорії «Найкращий актор» і один раз в категорії «Найкращий актор другого плану». Серед чоловіків стільки ж Оскарів за акторську гру отримав лише Волтер Бреннан, а загалом більше Оскарів (чотири) отримала лише Кетрін Гепберн. Ніколсон також один із двох акторів, які номінувалися за акторську гру в кожному десятиріччі, починаючи з 1960-х (інший — Майкл Кейн). Ніколсон здобув сім Золотих глобусів, а також, у 2001 році був удостоєний почестей центру Кеннеді за досягнення впродовж акторської кар'єри. Премію Американського інституту кіномистецтва за досягнення впродовж усього життя Ніколсон отримав ще в 1994 році. Найвизначніші з його фільмів: «Безтурботний наїзник», «П'ять легких п'єс», «Китайський квартал», «Пролітаючи над гніздом зозулі», «Професія: репортер», «Останній наряд», «Сяйво», «Мова ніжності», «Бетмен», «Декілька хороших хлопців», «Краще не буває», «Про Шмідта», «Щось та віддаси», «Відступники».

Він читав сценарії і хапався за будь-які пропозиції, які йому надходили [6]. 1958 року Ніколсон був звільнений з компанії Warner Bros., де був задіяний на знімальних майданчиках кількох телесеріалів [6]. Така ж доля спіткала і його колегу, актора Волтера Метгау [6]. Пізніше Джек зізнавався, що звільнили їх через «погану поведінку» — термін, який ніхто не зміг пояснити [6].

Першим учителем Ніколсона був Джеф Корі [en] (1914—2002), який навчив його азів акторського мистецтва: «Мій перший вчитель Джеф Корі любив говорити, що все мистецтво може бути лише стимулюючою вихідною точкою. Ти не можеш змінити світ, але можеш змусити його мислити», — говорив Джек [6]. Луена Андерз [en] (1938—1996), з якою Ніколсон був знайомий ще з часів роботи в MGM, і Джуд Тейлор [en] (1932—2008) представили Ніколсона Корі, після чого Джек став відвідувати його акторські курси [6]. Корі мав авторитет в акторських колах США, серед його учнів були Річард Чемберлен, Пет Бун, Джейн Фонда, Ентоні Перкінс, Саллі Келлерман і Ірвін Кершнер [7]. Згідно з Корі, «Ніколсон був дуже приємним молодиком» [7]. Джек зізнавався, що його вчитель був не в захваті від цього курсу, стверджуючи, що акторській грі Ніколсона бракує «поезії», і називав його «фізично інертним» [7]. Крім того, саме на курсі Корі Ніколсон зустрів свою першу дівчину: «Він побачив мене на курсі і вирішив, що нам треба вийти», — говорила Джорджіана Картер, невисока блондинка з Південної Каліфорнії. — «Він був на рік молодший за мене і серйозно мене домагався. Джек мені дуже сподобався, і скоро я зрозуміла, що ніяк без нього не можу»[8].

«Плакса-вбивця»

[ред. | ред. код]
Режисер і продюсер Роджер Корман, в його фільмах Джек Ніколсон виконав свої перші ролі

Джек продовжував вчитися на курсі Корі, і настав день, коли Джеф сказав йому, що він готовий до першої кінопроби [8]. Так, навесні 1958 газета Asbury Park Press повідомила, що "Джек Ніколсон, який виконував головні ролі в Манаскуанській старшій школі, сьогодні зіграє в молодіжному трилері «Плакса-вбивця». Пізніше Ніколсон говорив, що тоді він думав: «Лише́ два місяці в цій справі, і я вже отримав головну роль. Я — зірка!» [9] Фільм був оснований на реальних подіях — пограбуванні придорожнього кафе в Інглвуді, Каліфорнія [9]. Сценаристами були працівники категорії B (низькобюджетних фільмів) — Лео Гордон [en] (1922—2000; актор, що став сценаристом) і колишній доктор Мелвін Леві [9]. У сценарії Гордона-Леві персонаж Ніколсона Джиммі Волес змушений вдатися до насильства, коли два злочинці намагаються зґвалтувати його дівчину і б'ють його самого до напівсмерті [9]. Волес буквально божеволіє після цього інциденту і захоплює в заручники всіх відвідувачів придорожнього кафе, розміщеного неподалік [9]. Кінець фільму трагічний — Волеса вбивають співробітники поліції, які прибули за викликом [9].

Фільм провалився як у комерційному плані, так і в критичному, акторську гру Ніколсона також гостро розкритикували[9]. Більшість рецензентів зазначало, що молодому Ніколсону просто не дали розкритися в цій картині [9]. Актриса Мітсі Мак-Кол [en] (нар. 1932), колега Джека у фільмі, говорила: "Він був дуже серйозний, коли працював над роллю, і відданий навіть такому сміхотворному фільму категорії B "[9]. Сам Ніколсон назвав шість днів знімання у фільмі «сліпучим туманом»: «Я був повністю залучений в це і використовував всі ті релігійні речі, що вивчив на курсі. Я постійно готувався і переписував всі свої репліки в сценарії, там був повний безлад з примітками і всім таким. Потім я подивився фільм і зрозумів, що він жахливий»[10]. Таку ж думку про стрічку склали і глядачі, які, згідно з Ніколсоном, під час показу рекламних уривків з фільму в Голлівуді ставали скаженими і починали свистіти [10]. Джек звільнився з театру і, за словами Мітсі Мак-Кол, щосереди заявлявся в голлівудське агентство з працевлаштування [10].

Тільки одне ім'я (крім самого Ніколсона), згадане в титрах фільму, досі не сходить з язиків [10]. Виконавчий продюсер картини Роджер Корман заплатив 7000 доларів кінокомпанії American International Pictures[en] тільки за початок знімання в її павільйонах [10]. Корман і Ніколсон познайомилися на акторських курсах Джефа Корі, де Корман підшукував нові таланти [11]. Джек був ідеальним кандидатом для знімання у новому фільмі [11]. «Ніколсон був наполегливим. Він не боявся Роджера. Він хотів бути актором, сценаристом, робити всю роботу, а для цього він користувався властивою йому нахабністю», — говорив біограф Кормана Беверлі Грей [11].

«Занадто рано для любові»

[ред. | ред. код]

Виконавши роль гонщика-бунтаря Джонні Веррона в драмі Гарві Бермана «Дика гонка», Ніколсон розпочав роботу над низькобюджетним незалежним фільмом Річарда Раша «Занадто рано для любові», де йому була призначена роль лиходія Бадді [12]. «Це був експлуатаційний фільм з бюджетом приблизно 50 тисяч доларів. Ми продали його Universal за 250 тисяч, і він став хітом якраз в той чарівний час, коли критики винайшли „нову хвилю“, — говорив Раш [12]. За словами режисера, фільм став першим винаходом „нової хвилі“, а в Європі картина йшла під назвами „Медовий місяць у середній школі“ та „Підлітки-коханці“ через те, що в ній показувалися тоді заборонені речі, на зразок підліткової вагітності [12]. Показово, що в написанні сценарію Рашу допомагав тоді ще нікому не відомий Френсіс Форд Коппола, який, як говорив Раш, більше володів юнацьким духом, ніж дисципліною [12].

Будучи популярним в драйв-інах і зарубіжних країнах, „Занадто пізно для кохання“ посів ще одне місце в фільмографії Ніколсона, проте перший справжній успіх очікував його в магазинчику за рогом [12].

„Крамничка жахів“

[ред. | ред. код]
Джек Ніколсон в ролі Вілбура Форса

„Крамничка жахів“ — саме таку назву Роджер Корман дав своєму новому фільмові, екранізації науково-фантастичного оповідання Артура Кларка „Норовлива орхідея“, що розповідає про ботаніка, який відкриває новий вид хижої орхідеї і згодовує їй свою зарозумілу тітку [13]. Згідно з іншими джерелами, основою сценарію для фільму послужила розповідь Джона Кольєра „Зелені думки“[14].

Стрічку було знято за рекордні два дні з бюджетом у 27 тисяч доларів, а сам Ніколсон говорив: „Я вирушав на зйомки, знаючи, що я повинен бути вкрай химерним, тому що Роджер спочатку взагалі не хотів брати мене на цю роль. Іншими словами, я не міг зіграти це так, як було в сценарії, тому я робив багато дивного лайна, яке, як я думав, повинно було бути смішним“ [15]. Після прибуття на знімальний майданчик Джекові повідомили, що він буде грати разом зі старим другом Джоном Шенером [15]. Коли обидва з'явилися на зйомках, Корман віддав Ніколсону останні шість сторінок сценарію, а Шенеру — перші [15]. Решту сторінок режисер розірвав на дві половини, одну з яких віддав Джеку, а другу — Шенеру [15]. От і все. Це все, що ми знали про фільм. Я навіть не здогадувався, як він називався. Мені довелося умовити Шенера прочитати його половину сторінок», — зізнавався Ніколсон [15].

Таким чином, легковажний мазохіст Вілбур Форс, якого і зіграв Джек, що прийшов на прийом до стоматолога, став першим у ланцюжку персонажів актора, які запам'ятовуються [13]. «Ніякого новокаїну, він притупляє всі відчуття», — говорив Форс у фільмі[13].

«Ворон»

[ред. | ред. код]

У період з 1961 по 1963 Ніколсон знімався переважно в телесеріалах і телефільмах, в число яких входять «Морське полювання[en]», «Бронко[en]» та «Гавайський очей[en]». 1963 року режисер Роджер Корман, який раніше працював з Джеком в картинах «Плакса-вбивця» і «Магазинчик жахів», запросив його на другорядну роль у комедійному хоррорі «Ворон». Персонаж Джека — Рексфорд Бедлоу, син члена Братства магів Адольфуса Бедлоу у виконанні Петера Лоррена.

Сценарій фільму був добре продуманий і базувався на вільній інтерпретації вірша «Ворон» Едгара Аллана По [16]. Створив його майстер фільмів жахів, письменник Річард Метісон [16]. Постійні сценаристи Кормана Лео Гордон і Джек Хілл[en] відмовилися від участі в картині, нарікаючи на те, що їхня робота потоне у поганій акторській майстерності і режисурі [16]. Корман казав: «Я пояснив Джеку, що Борис Карлофф попрацює з ним дня два, після чого я напишу решту стрічки, а він буде її зіркою»[17]. Крім того, Корман зізнавався, що в останній день знімання фільму на посту режисера його замінив Ніколсон, який зняв кілька сцен.

Ніколсон зіграв свою роль, як він пізніше зізнавався, не побоюючись присутності зірок першої величини на знімальному майданчику [16]. «У фільмі було занадто багато веселунів. Роджер доносив до мене: „Ти не можеш бути таким же кумедним, як вони“. Це і вся інтерпретація ролі від Роджера» — говорив він [16]. Джек приділяв багато уваги інтонацій Карлоффа і дикції Вінсента Прайса [16]. На знімальному майданчику він здружився з Петером Лорреном, який, вже будучи тяжко хворим, дав Ніколсону пораду, яку той запам'ятав на все життя: «Якщо ти хочеш вижити в цьому бізнесі, тобі краще бути обережнішим» [16].

Знімання «Ворона» було завершено у жовтні 1962 року [18].

«Страх»

[ред. | ред. код]

Через кілька днів після закінчення знімання «Ворона» Корман розпочав роботу над ще одним фільмом жахів — «Страх». Режисер вирішив довго не морочитися з кастингом і створенням декорацій, тому на головні ролі запросив того ж Ніколсона і Карлоффа, а декорації залишив ті ж, що були на знімальному майданчику «Ворона»[19]. Як і в попередньому фільмі Кормана, Ніколсон зайняв крісло режисера і зняв кілька сцен.

Ранні роботи Ніколсона були розкритиковані критиками, що підтверджує і цей фільм. Режисер Пітер Богданович заявляв, що «запам'ятав Ніколсона поганим актором тільки завдяки цьому фільму», а критик Філ Холл з сайту FilmThreat помічає, що герой Джека одягнений в костюм Марлона Брандо з фільму «Любов імператора Франції[en]»[20]. Крім того, Хол назвав гру Ніколсона «порожньою і одноманітною»[20]. Сам Джек відгукувався про картину так: «Думаю, що найсмішніший час, який я коли-небудь проводив у кіноапаратній кімнаті, був за переглядом „Страху“. Фільм був неймовірно поганий».

Наступні роботи

[ред. | ред. код]

Оскільки роботу актора в 1960-і знайти було важко, Ніколсон став все частіше працювати над сценаріями. В результаті народилися «Острів грому» (англ. Thunder Island) (1963), «Політ у лють[en]» (1964), «Втеча в нікуди» (1965) і рекламний художній фільм « Голова[en]» (1968) про групу «The Monkees». Ці фільми не завоювали особливої популярності, але принаймні давали Ніколсону стабільну роботу. У світі ситкомів він також з'явився в двох епізодах Шоу Енді Гріффіта[en] в ролі Марвіна Дженкінса (1966 — 1967).

2010-ті

[ред. | ред. код]

У жовтні 2019 року, після виходу продовження фільму «Сяйво», Доктор Сон, режисер Майк Фленаґан заявив, що звернувся до Ніколсона з проханням знятися в епізодичній ролі, але Ніколсон відхилив пропозицію, побажавши акторам і знімальній групі всього найкращого[21]. Фленаґан також розповів, що Ніколсона раніше просили знятися у фільмі 2018 року Першому гравцю приготуватися, але він також відмовився[22].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Актор

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1956 с Ранковий театр Matinee Theatre син музиканта
1958 ф Плакса-вбивця The Cry Baby Killer Джиммі Воллес
1960 ф Занадто рано для любові Too Soon to Love Бадді
1960 ф Дика гонка The Wild Ride Джонні Варрон
1960 ф Магазинчик жахів The Little Shop of Horrors Вілбур Форсе
1960 ф Стадс Лоніган Studs Lonigan Вері Рейлі
1960 с The Barbara Stanwyck Show Бад
1960 с Містер Щасливчик Mr. Lucky Мартін
1961 с Бронко Bronco Боб Дулін
1961 с Морське полювання Sea Hunt Джон Старк
1961 с Історії Веллс-Фарго Tales of Wells Fargo Том Вошберн
1962 с Гавайське око Hawaiian Eye Тоні Морган
1962 тф Маленька Емі Little Amy Тренер Джефферсон-Сіті
1962 ф Покинута земля The Broken Land Вілл Броціус
1963 ф Ворон The Raven Рексфорд Бедло
1963 ф Страх The Terror Лейтенант Андре Дювальє
1964 ф Лейтенант Пульвер Ensign Pulver Йомен Долан
1964 ф Втеча до люті Flight to Fury Джей Вікхем
1964 ф Чорний вхід у пекло Back Door to Hell Барнет
1966 ф Вогонь на поразку The Shooting Біллі Спір
1966 ф Втеча в нікуди Ride in the Whirlwind Вес
1966 с Подорож на дно моря Voyage to the Bottom of the Sea член команди
1966 с Доктор Кілдер Dr. Kildare Джеймі Ангел
1966—1967 с Шоу Енді Гріффіта The Andy Griffith Show Марвін Дженкінс / містер Гарланд
1967 с The Guns of Will Sonnett Том Мердок
1967 ф Ангели пекла на колесах Hells Angels on Wheels Поет
1967 ф Різанина в день Святого Валентина The St. Valentine's Day Massacre Джино, вбивця
1968 ф Псих виходить Psych-Out Стоні
1968 ф Голова Head режисер у ресторані
1969 ф Безтурботний їздець Easy Rider Джордж Генсон
1970 ф Порушники спокою The Rebel Rousers Банні
1970 ф У ясний день побачиш вічність On a Clear Day You Can See Forever Тед Прінгл
1970 ф П'ять легких п'єс Five Easy Pieces Роберт Дюпі
1971 ф Пізнання плоті Carnal Knowledge Джонатан
1971 ф Безпечне місце A Safe Place Мітч
1972 ф Садовий король The King of Marvin Gardens Девід Стеблер
1973 ф Останній наряд The Last Detail Біллі Баддаскі
1974 ф Китайський квартал Chinatown Джейк Гіттс
1975 ф Професія: репортер Professione: reporter Девід Локк
1975 ф Томмі Tommy фахівець
1975 ф Стан The Fortune Оскар
1975 ф Пролітаючи над гніздом зозулі One Flew Over the Cuckoo's Nest Рендл Патрик Макмерфі
1976 ф Закрути Міссурі The Missouri Breaks Том Логан
1976 ф Останній магнат The Last Tycoon Бриммер
1978 ф Прямуючи на південь Goin' South Генрі Ллойд Мун
1980 ф Сяйво The Shining Джек Торренс
1981 ф Листоноша завжди дзвонить двічі The Postman Always Rings Twice Френк Чемберс
1981 ф Регтайм Ragtime пірат на пляжі
1981 ф Червоні Reds Юджин О'Ніл
1982 ф Кордон The Border Чарлі Сміт
1983 ф Мова ніжності Terms of Endearment Гаррет Брідлав
1985 ф Честь сім'ї Пріцці Prizzi's Honor Чарлі Партанна
1986 ф Ревнощі Heartburn Марк Форман
1987 ф Іствікські відьми The Witches of Eastwick Деріл Ван Хорн
1987 ф Теленовини Broadcast News Білл Роріш
1987 ф Будяк Ironweed Френсіс Фелан
1989 ф Бетмен Batman Джокер / Джек Напьє
1990 ф Два Джейка The Two Jakes Джейк Гіттес
1992 ф Чоловічі клопоти Man Trouble Юджин Ерл Екслайн, Гаррі Блісс
1992 ф Декілька хороших хлопців A Few Good Men полковник Натан Р. Джессап
1992 ф Гоффа Hoffa Джиммі Гоффа
1994 ф Вовк Wolf Вілл Рендал
1995 ф Постовий на перехресті The Crossing Guard Фредді Гейл
1996 ф Кров і вино Blood and Wine Алекс Гейтс
1996 ф Вечірня зірка The Evening Star Гаррет Брідлав
1996 ф Марс атакує! Mars Attacks! Президент Джеймс Дейл / Арт Ленд
1997 ф Краще не буває As Good as It Gets Мелвін Удал
2001 ф Обіцянка The Pledge Джеррі Блек
2001 док Стенлі Кубрик: Життя в кіно The Pledge у ролі самого себе
2002 ф Про Шмідта About Schmidt Воррен Шмідт
2003 ф Управління гнівом Anger Management доктор Бадді Райдел
2003 ф Кохання за правилами... і без Something's Gotta Give Гаррі Санборн
2006 ф Відступники The Departed Френк Кастелло
2007 ф Список останніх бажань The Bucket List Едвард Коул
2010 ф Я все ще тут I'm Still Here у ролі самого себе
2010 ф Звідки ти знаєш? How Do You Know Чарльз

Режисер, сценарист, та продюсер

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1963 ф Страх The Terror режисер
1963 ф Острів грому Thunder Island сценарист
1964 ф Втеча до люті Flight to Fury сценарист
1966 ф Втеча в нікуди Ride in the Whirlwind сценарист, продюсер
1966 ф Вогонь на поразку The Shooting продюсер
1967 ф Подорож The Trip сценарист
1968 ф Голова Head сценарист, продюсер
1971 ф Він сказав поїхали Drive, He Said режисер, сценарист, продюсер
1978 ф Прямуючи на південь Goin' South режисер
1990 ф Два Джейки The Two Jakes режисер, продюсер
1992 в Синє шампанське Blue Champagne продюсер
2008 кф I Am But a Fool продюсер

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118587633 // Jack Nicholson — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 18 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ а б в г д е McDougal, 2008, с. 27.
  7. ↑ а б в McDougal, 2008, с. 28.
  8. ↑ а б McDougal, 2008, с. 29.
  9. ↑ а б в г д е ж и к McDougal, 2008, с. 30.
  10. ↑ а б в г д McDougal, 2008, с. 31.
  11. ↑ а б в McDougal, 2008, с. 32.
  12. ↑ а б в г д McDougal, 2008, с. 38.
  13. ↑ а б в McDougal, 2008, с. 40.
  14. ↑ authors No. 34: John Collier
  15. ↑ а б в г д McDougal, 2008, с. 39.
  16. ↑ а б в г д е ж McDougal, 2008, с. 47.
  17. ↑ The Second Century of Cinema: The Past and Future of the Moving Image. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  18. ↑ McDougal, 2008, с. 48.
  19. ↑ Nearer My Corman to Thee. Архів оригіналу за 21 липня 2012. Процитовано 10 квітня 2015.
  20. ↑ а б THE BOOTLEG FILES: THE TERROR (англ.). FilmThreat. Архів оригіналу за 21 жовтня 2011. Процитовано 8.06.2015.
  21. ↑ Breznican, Anthony (21 листопада 2019). Shades of The Shining: Hunting for Easter Eggs in Doctor Sleep. Vanity Fair.
  22. ↑ White, Nicholas (30 жовтня 2019). How 'Doctor Sleep' Filmmakers Pulled Off That 'Shining' Cameo. Variety.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джек Ніколсон
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джек_Ніколсон&oldid=42769325