Наші (політична партія)
| Наші | |
.svg) | |
| Заснована / зареєстрована | 19 лютого 2015 (зареєстрована) 21 вересня 2018 (теперішня назва) |
| Розпуск | 14 червня 2022 |
| Штаб-квартира | Харків |
| Політична ідеологія | Русофільство[1] Соціал-демократія[2][3][4] Соціальний консерватизм[5][6][7] Децентралізація Регіоналізм Прагматичне євразійство[8] |
| Союзники, блоки | .svg){kind=small} Опозиційний блок
|
| Очільник партії | Євгеній Мураєв |
| Кольори | Темно-синій |
| Кількість членів | |
| Кількість депутатів у ВР[9] | 0 / 450
|
| Вебсторінка | nashi.ua |
| Політика України Політичні партії Вибори | |
На́ші — заборонена в Україні проросійська політична партія, створена 21 вересня 2018 року.[10] 7 березня 2019 року політична партія увійшла до складу Опозиційного блоку.[11] Її керівником був депутат Верховної ради України VII і VIII скликання Євгеній Мураєв, що втік із України з початком повномасштабного вторгнення РФ[12].
19 березня 2022 року РНБО призупинила діяльність партії на час воєнного стану.[13]
14 червня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд остаточно заборонив партію.[14]
Державна реєстрація[ред. | ред. код]
Партію було зареєстровано 19 лютого 2015[15] під назвою «Політична партія „Перемога“».[16] 10 лютого 2017 року її перейменували на «Сила народу», 2 серпня 2018 року партію перейменовано на «Український формат», 21 вересня назву замінили на «Наші».
Діяльність[ред. | ред. код]
У вересні 2018 року колишній співголова проросійської партії ОПЗЖ[17] Мураєв створив партію «Наші».[18] До неї увійшла частина діячів із «За життя».
.jpg)
10 січня 2019 року партія обрала Мураєва кандидатом на виборах президента України 2019 року.[19] 7 березня 2019 року Мураєв зняв свою кандидатуру на користь Олександра Вілкула.[20] Він також повідомив про заплановане об'єднання партій Вілкула «Опозиційний блок — Партія розвитку і миру» і «Наші». На парламентських виборах 2019 року партія приєдналася до партійного списку з партіями «Опозиційний блок — Партія миру і розвитку», «Відродження» та «Довіряй ділам»[21]. Цей список партій отримав 3,23 % голосів, не подолавши 5 % бар'єр.[22]
2020 року партія брала участь у місцевих виборах у складі регіональних виборчих блоків. (Блок Кернеса — Успішний Харків, Довіряй ділам тощо).[23] У Южненській міській територіальній громаді партія отримала три місця.[24]
У листопаді 2021 року журналісти проаналізували фінансовий звіт партії, виявивши, що частина задекларованих донорів партії не змогла підтвердити, що вкладала гроші, інші донори не змогли пояснити походження внесених грошей, а пожертви значно перевищували їхні прибутки. Також серед спонсорів партії знайшли кілька офшорних фірм, афілійованих із Мураєвим. Сам Мураєв розслідування не коментував, проте заявивши, що його автори «фінансуються Соросом».[25]
В кінці 2021 року Мураєв на підконтрольному телеканалі «НАШ» презентував формулу країни, яку звинуватили у поширені проросійської пропаганди[26].
У січні 2022 року британський уряд звинуватив Росію в прагненні витіснити уряд України за допомогою військової сили та замінити його проросійською адміністрацією, яку, ймовірно, мав очолити Мураєв.[27] Міністр закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс написала, що Британія «не потерпить змови Кремля щодо встановлення проросійського керівництва в Україні».[28] Мураєв заперечував подібні плани, заявивши, що перебував під санкціями Росії.[29] В Росії назвали ці дані "дезінформацією". У російському МЗС заявили, що звинувачення Великобританії є «доказом того, що саме країни НАТО на чолі з англосаксами нагнітають напруженість навколо України».[30] Український політолог Володимир Фесенко писав, що «Мураєв не дивлячись на всю його проросійськість, не є фігурою, яка є дуже близькою до Кремля, особливо порівняно з Медведчуком».[31]
Після початку російського вторгнення 2022 року члени партії «Наші» співпрацювали з російськими військами та очолювали окупаційні адміністрації на захоплених росіянами територіях[32].
19 березня 2022 року РНБО заборонила діяльність 11 проросійських партій, включно з партією «Наші»[13].
Восьмий апеляційний адміністративний суд Львова також заборонив діяльність партії.[33]
Ідеологія[ред. | ред. код]
Партія декларувала прихильність до нейтрального та позаблокового статусу України; поваги до історії, турботи про розвиток культури й російської мови; політики реіндустріалізації країни; широкої децентралізації та культурної автономії всіх без винятків регіонів України.[34]
Проросійський вектор ідеології[ред. | ред. код]
Партія «Наші» Євгенія Мураєва — одна з багатьох проросійських партій (Опоблок, ОПЗЖ тощо), що утворилася на уламках колишньої Партії регіонів.[35][36][37][38][39][40]
Зірка на логотипі партії нагадує радянську (або кремлівську) червону зірку[41].
Керівництво[ред. | ред. код]
Партію очолювали народні депутати VII і VIII скликання Євгеній Мураєв[42] і Олександр Долженков[43], які раніше входили до складу партії «За життя» і «Партії регіонів».
Рейтинг[ред. | ред. код]
В опитуванні «Рейтинг» у листопаді 2018 року партія набрала 4,9%.
Згідно з дослідженням компанії Active Group, у лютому 2022 року рейтинг партії «Наші» становив 4,9 %,[44] а за даними Київського міжнародного інституту соціології рейтинг партії з жовтня 2021 року до лютого 2022 року коливався від 4,1 до 5,7 %.[45] У той самий час рейтинг її лідера Євгена Мураєва у багатьох опитуваннях зрівнявся з головним опонентом Юрієм Бойко.[46]
Багато аналітиків вважали, що підйом електорального рейтингу партії безпосередньо пов'язаний з діяльністю створеного у 2018 році телеканалу «НАШ», закритого в лютому 2022 року у зв'язку із запровадженими санкціями РНБО.[47]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ксенофобний Апокаліпсис. «Формула країни» Євгенія Мураєва
- ↑ ПРО НАШИХ - Партія «НАШІ». 5 січня 2019. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 12 квітня 2023.
- ↑ НАША платформа - Політична партія Наші - офіційний сайт. 20 березня 2022. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 12 квітня 2023.
- ↑ Проект страны. Murayev. Процитовано 12 квітня 2023.
- ↑ Зубченко, Ярослав (22 листопада 2021). Ксенофобний Апокаліпсис. «Формула країни» Євгенія Мураєва. detector.media. Процитовано 12 квітня 2023.
- ↑ Зубченко, Ярослав (2 вересня 2021). Канал «Наш» вирізав із запису програми расистські висловлювання Євгенія Мураєва. detector.media. Процитовано 12 квітня 2023.
- ↑ Евгения Мураева обвинили в расистских высказываниях. 2day.kh.ua. Процитовано 12 квітня 2023.
- ↑ «Формула країни» Євгенія Мураєва. Процитовано 12 квітня 2023 — через www.youtube.com.
- ↑ Депутатські фракції і групи IX скликання. rada.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
- ↑ Нова партія Мураєва починає «активну діяльність». Українська правда (укр.). Процитовано 31 жовтня 2018.
- ↑ Мураєв знімається з виборів на користь Вілкула // ДМ, 07.03.2019
- ↑ Zaxid.net (25 вересня 2022). Колишній народний депутат Євген Мураєв утік до Відня, – ЗМІ. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 15 квітня 2024.
- ↑ а б "ОПЗЖ", "Партия Шария" и не только: СНБО решил остановить деятельность ряда партий. www.unian.net (рос.). Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Суд заборонив партію Мураєва. РБК-Украина (рос.). Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ Відомості щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку політичних партій станом на 01.01.2019 року. Міністерство юстиції (укр.). Процитовано 30 січня 2019.
- ↑ ПП «НАШІ». Опендатабот (укр.). Процитовано 30 січня 2019.
- ↑ Евгений Мураев вышел из партии "За життя". strana.today (рос.). Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Нова партія Мураєва починає “активну діяльність”. Українська правда (укр.). Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Мураєв балотуватиметься у президенти. Українська правда (укр.). Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Мураєв знявся з виборів на користь Вілкула. Українська правда (укр.). Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Parties of Opposition Bloc, Peace and Development, Vidrodzhennia, Ours and Trust Deeds declare unification to participate in Rada snap elections. Interfax-Ukraine (англ.). Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ CEC counts 100 percent of vote in Ukraine's parliamentary elections. www.ukrinform.net (англ.). Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Кто идет в команде Кернеса в Харьковской области (исправлено). 2day.kh.ua (рос.). Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Партия «НАШИ» зашла в Южненскую городскую объединённую терриальную громаду Одесской области. Жизнь.info. 4 листопада 2020. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Zaxid.net. Журналісти розкрили офшори і донорів партії Євгенія Мураєва. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Зубченко, Ярослав (22 листопада 2021). Ксенофобний Апокаліпсис. «Формула країни» Євгенія Мураєва. detector.media (укр.). Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Хто такий Євгеній Мураєв, якого Кремль начебто бачить новим лідером уряду України. BBC News Україна (укр.). Процитовано 15 квітня 2024.
- ↑ UK says Russia plotting to replace Ukraine leader – DW – 01/23/2022. dw.com (англ.). Процитовано 15 квітня 2024.
- ↑ Who is Yevhen Murayev, named by Britain as Kremlin's pick to lead Ukraine?. euronews (англ.). 23 січня 2022. Процитовано 15 квітня 2024.
- ↑ UK says Russia plotting to replace Ukraine leader – DW – 01/23/2022. dw.com (англ.). Процитовано 15 квітня 2024.
- ↑ Who is Yevhen Murayev, named by Britain as Kremlin's pick to lead Ukraine?. euronews (англ.). 23 січня 2022. Процитовано 15 квітня 2024.
- ↑ Іващенко Костянтин Володимирович — Державний зрадник України, інформація про зраду | Реєстр Держзрадників і ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Суд заборонив партію «Наші» Мураєва. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2022.
- ↑ ПРО НАШИХ. Партія «НАШІ» (uk-UA) . Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 5 січня 2019.
- ↑ Реанімацією сайту Партії регіонів Росія вже досягла однієї мети, — політолог // канал 24, 31 жовтня 2018
- ↑ Націоналісти в Одесі зірвали збори партії Мураєва // gordonua.com/ukr/, 17 листопада 2018
- ↑ МММ товариша Є. В. Мураєва — партія «Наші» // Український науковий портал, 17.10.2018
- ↑ СБУ продовжує слідство через висловлювання Мураєва про Сенцова. detector.media (укр.). Процитовано 14 лютого 2019.
- ↑ «Істота і покидьок»: Рада закликала СБУ звинуватити Мураєва у держзраді. ТСН.ua (укр.). 8 червня 2018. Процитовано 14 лютого 2019.
- ↑ Коаліція просить СБУ звинуватити Мураєва в держзраді. Українська правда (укр.). Процитовано 14 лютого 2019.
- ↑ Alternatively Pro-Russian: How NASH Operates. ukraineworld.org (англ.). Процитовано 7 травня 2023.
- ↑ Євгеній Мураєв. Політична партія Наші - офіційний сайт (укр.). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Олександр Долженков. Політична партія Наші - офіційний сайт (укр.). Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Соціологи з «Active Group» дослідили електоральні уподобання українців | Active Group (укр.). 9 лютого 2022. Процитовано 15 квітня 2024.
- ↑ Европейская солидарность Порошенко обошла Слугу народа Зеленского в рейтинге партий. web.archive.org. 12 лютого 2022. Процитовано 15 квітня 2024.
- ↑ Президентский рейтинг: Зеленский и Порошенко идут нога в ногу | Украинская правда. web.archive.org. 12 лютого 2022. Процитовано 15 квітня 2024.
- ↑ Закрыли канал "Наш": в соцсетях началась битва аргументов о беспределе и "подпевалах" Кремлю - Политические новости Украины | Сегодня. web.archive.org. 11 лютого 2022. Процитовано 15 квітня 2024.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||