Сахаров Андрій Дмитрович

Сахаров Андрій Дмитрович (рос. Сахаров Андрей Дмитриевич)
Народився	21 травня 1921 Москва, РСФСР
Помер	14 грудня 1989 (66 років) Москва, СРСР
Національність	росіянин
Галузь наукових інтересів	фізика
Вчене звання	академік АН СРСР (1953)
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук (1953)
Відомий у зв'язку з:	термоядерна бомба
Нагороди	Нобелівська премія миру(1975) | |

Сáхаров Андрíй Дм́итрович (21 травня 1921, Москва — 14 грудня 1989, Москва) — радянський фізик, лауреат Нобелівської премії миру (1975 р.), діючий член АН СРСР (з 1953), співтворець водневої бомби, активний борець за права людини.

Життя

У 1948 він приєднався до групи Ігоря Тамма, що розробляла водневу бомбу, пізніше активно виступав за заборону ядерної зброї і ядерних випробувань, заснував Радянський комітет з прав людини, у 1975 був нагороджений Нобелівською премією миру («За безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми і мужню боротьбу із зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності».).

Напередодні 23-го з'їзду КПРС (1966) Сахаров разом з іншими ученими, в листі до Л. Брежнєва, перестерігав перед відродженням сталінізму в СРСР.

1968 р. опублікував у «Самвидаві» меморандум «Про прогрес, мирне співробітництво та інтелектуальну свободу», в якому вимагав лібералізації СРСР і критикував «українофобію» у часи правління Сталіна (меморандум був поширений у світі багатьма мовами).

1970 р. разом з фізиком В. Турчином та істориком Р. Мєдведєвим вислав відкритого листа до уряду СРСР (Л. Брежнєва, О. Косигіна та М. Підгорного) з пропозицією демократизувати СРСР. Одночасно Сахаров захищав права політичних в'язнів, протестував проти політичних репресій тощо. У цьому ж році (1970) разом з О. Твердохлєбовим і В. Чалідзе створив і очолив у Москві Комітет Прав Людини.

З 1972 р. Сахаров і Комітет прав людини неодноразово заступалися перед владою за ув'язнених діячів української культури, зокрема за В. Мороза, В. Чорновола, Л. Плюща, Івана Багряного, Н. Строкату-Караванську та ін.

1974 року Сахаров передбачив появу Інтернету, пишучи про "створення всесвітньої інформаційної системи (ВІС), яка зробить доступним для кожного в будь-яку хвилину зміст будь-якої книги, коли-небудь і де-небудь опублікованої, зміст будь-якої статті, одержання будь-якої довідки... Навіть часткове здійснення ВІС глибоко вплине на життя кожної людини, на її дозвілля, на її інтелектуальний і художній розвиток. На відміну від телевізора, який є головним джерелом інформації для багатьох сучасників, ВІС буде надавати кожному максимальну свободу у виборі інформації й вимагати індивідуальної активності. Але воістину історична роль ВІС полягатиме в тому, що остаточно зникнуть усі бар’єри обміну інформацією між країнами і людьми".

У 1980 разом зі своєю другою дружиною дисиденткою-правозахисницею Оленою Боннер був арештований і відправлений у заслання в Горький (зараз Нижній Новгород) за критику дій радянського уряду в Афганістані.

Наприкінці 1986 йому дозволили повернутися в Москву і зайняти своє місце в Академії Наук.

За ініціативою академіка А.Сахарова в 1988 році розпочалось в республіках колишнього СРСР створення «Меморіалу».

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• сергій Грабовський. Андрій Сахаров: людина на всі часи // Український тиждень. - 21 травня 2011