Антей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Геракл та Антей

Анте́й (дав.-гр. ὁ Ἀνταίος) — в давньогрецькій міфології велетень, син бога моря Посейдона і богині землі Геї, найвродливіший і наймогутніший поміж гігантами. Був нездоланний, доки торкався матері-Землі, від якої черпав нові сили. Жив у Лівії, змушував мандрівників боротися з ним. Антея здолав Геракл: відірвав від Землі і задушив. Цю сцену було зображено на фронтоні храму Геракла у Фівах.

Образ Антея є символом наснаги й сили, що їх дає людині зв'язок з рідною землею, з рідним народом.

Див. також[ред.ред. код]

  • Антеїзм — філософський термін, назва якого походить від імені героя.

Література[ред.ред. код]