Антей
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анте́й (дав.-гр. ὁ Ἀνταίος) — в давньогрецькій міфології велетень, син бога моря Посейдона і богині землі Геї, найвродливіший і наймогутніший поміж гігантами. Був нездоланний, доки торкався матері-Землі, від якої черпав нові сили. Жив у Лівії, змушував мандрівників боротися з ним. Антея здолав Геракл: відірвав від Землі і задушив. Цю сцену було зображено на фронтоні храму Геракла у Фівах.
Образ Антея є символом наснаги й сили, що їх дає людині зв'язок з рідною землею, з рідним народом.
Див. також [ред.]
- Антеїзм — філософський термін, назва якого походить від імені героя.
Література [ред.]
- Словник античної міфології
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
