Літавиця
Літавиця - персонаж української міфології, вогненна змієподібна літаюча істота,[1] яка вміє перевтілюватися в красиву жінку аби спокушати молодих чоловіків.[2] За іншою версією ця істота, колишня добра людська душа, що повертається на землю аби полегшувати страждання нещасливих людей.
Згадки у культурі[ред. | ред. код]
У Пласті 46-ий курінь УСП, який був створений 1996 року і займається вихованням відчуття естетики та відкриття талантів серед молоді має назву "Літавиці".[3]
Літавиці виступали дійовими персонажами[4] казок у Василя Королів-Старого,[5] зокрема у збірці казок Нечиста сила, 1923 року.[6]
|
Літавицею ж може бути тільки добра-добра людська душа, яка згодиться перейняти на себе страждання безневинних людей, що терплять вони на землі. Тяжко те, дуже тяжко, й добре знала про те Гаврилкова мати. Та не могла вона стерпіти, щоб далі заживав її любий синок тих мук та страждання. От і стала вона Літавицею, що спадає з неба блискучою зіркою на землю в те місце, де жорстокі та несправедливі люди мучать або знущаються над іншими людьми. Летить вона ясною зіркою, яку ми часто бачимо увечері. Поспішає вона на поміч нещасливим, подає їм утіху в добрій надії, подає їм розвагу в щасливому, радісному сні, стоячи вночі над ліжком мученика. Й тим бере на себе частину його горя, полегшує його страждання. | 
|
— Василь Королів-Старий, Казка "Літавиця" | ||
У Василя Герасимюка є вірш "Літавиця стоїть на воді".[7]
У 1995 році у книзі Василя Сокола "Народні легенди та перекази українців Карпат".[8]
У 2000 році Йосип Струцюк написав однойменне еротичне оповідання.[9]
У 2004 році в романі Степана Пушика "Страж-гора".[10]
У 2006 році в книзі Громовиці Бердник "Знаки карпатської магії" літавиці зваблюють молодих вівчарів, щоб ті їм грали на сопілці.
У 2008 році у словнику слов'янських міфологічних уявлень, вірувань та легенд "Слов'янський світ" за редакцією Олександра Кононенка.[11]
У 2008 році у романі "Вода з каменю. Саксаул у пісках" Романа Іваничука.[12]
У книзі Богдана Рути "Учень мольфара", 2018 року.[13]
У 2018 році Юлій Хвещук видав[14] книгу "Літавиця".[15]
У 2020 році було створене Творче Об'єднання "ЛІТавиця [Архівовано 17 лютого 2022 у Wayback Machine.]" - конкурсний та навчальний майданчик для українських авторів, які пишуть фантастику.
Термін використовується також у назвах підприємств.[16]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Літавиця. Портал присвячений розвитку української культури, Рідної Віри. Процитовано 2 червня 2019.[недоступне посилання з вересня 2019]
- ↑ Тлумачення / значення слова "ЛІТАВИЦЯ" | Словник української мови. Словник Грінченка. hrinchenko.com. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ Секретар, Ґенеральний. Підготовчому куреню УПС “Літавиці” надано число 46 − Український Пласт (укр.). Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ Літавиця — Василь Королів-Старий, повний текст твору. www.ukrlib.com.ua. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ Валентинівна, Катерина. Королів-Старий, Василь Костьович – автор химерних казок. Urkland. Персональний сайт учителя української мови та літератури Тихомирової Катерини Валентинівни (укр.). Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ Нечиста сила (збірка) - Василь Королів-Старий - Тека авторів. Чтиво. Архів оригіналу за 10 червня 2019. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ Літавиця стоїть на воді… || Герасим’юк Василь. worldpoesy.com (укр.). Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ Sokil, Vasylʹ (1995). Narodni lehendy ta perekazy ukraïnt︠s︡iv Karpat (укр.). Naukova dumka.
- ↑ Дотик Словом. Любовно-еротична проза. Йосип СТРУЦЮК ЛІТАВИЦЯ. dotyk.in.ua. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ Пушик, Степан Григорович (2004). Страж-гора : Роман з народних уст ; Оповідання та новели (укр.). Етнос.
- ↑ Наукова бібліотека. Електронний каталог | Інститут історії України. resource.history.org.ua. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ Іваничук, Роман (29 грудня 2013). Вода з каменю. Саксаул у пісках (укр.). Folio. ISBN 9789660339514.
- ↑ Богдан, Рута (13 травня 2018). Учень мольфара (укр.). Litres. ISBN 9785041151058.
- ↑ Хвещук Ю. Літавиця : збірка новел та казок / Юлій Хвещук ; упоряд. і ред. Юрко Антонюк, Соломія Антонюк, Віктор Рог. – Київ : УВС ім. Ю. Липи, 2018. – 187 с. Одеська національна наукова бібліотека (укр.). Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ Презентація книги Юлія Хвещука «Літавиця». lounb.org.ua. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІТАВИЦЯ ЛТД". Код ЄДРПОУ: 24079443. edr.dominus.kiev.ua. Процитовано 2 червня 2019.
_(14596485307).jpg)
| |||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття зі слов'янської міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |