Зовнішня похідна
У диференціальній геометрії, зовнішня похідна розширює поняття диференціала функції, що є диференціальною формою нульового порядку, на довільні форми вищих порядків. В сучасному виді поняття зовнішньої похідної було введено французьким математиком Елі Картаном.
Зовнішня похідна d має властивість, що d2 = 0 і вона використовується для визначення когомології де Рама на диференціальних формах. Інтегрування форм надає природний гомоморфізм з когомології де Рама на сингулярні когомології гладких многовидів. Згідно з теоремою де Рама це відображення є ізоморфізмом.
Зміст |
Визначення [ред.]
Нехай
— множина диференціальних k-форм на гладкому многовиді M. Лінійне відображення
називається зовнішньою похідною якщо:
- Для
воно збігається зі звичайним диференціалом функції; 
- Для будь-якої форми виконується рівність
.
Для довільного гладкого многовиду відображення з даними властивостями існує і є єдиним. У локальних координатах зовнішній диференціал можна записати за допомогою формули:
Приклади [ред.]
- 1
Нехай σ = u dx1∧dx2 у базисі 1-форм dx1,...,dxn. Зовнішня похідна цієї диференціальної форми рівна:
- 2
Для 1-форми σ = u dx + v dy визначеної у R2 з використанням попереднього одержується:
Властивості [ред.]
Якщо ƒ: M → N — гладке відображення і Ωk — гладкий контраваріантний функтор що присвоює кожному гладкому многовиду множину k-форм на цьому многовиді тоді наступна діаграма комутує:
тобто d(ƒ*ω) = ƒ*dω, де ƒ* позначає зворотне відображення від ƒ. Отже d є природнім відображенням з Ωk на Ωk+1.
Література [ред.]
- Картан А. Дифференциальное исчисление. Дифференциальные формы. — М.: Мир, 1971.
- Isadore Singer and John A. Thorpe, Lecture Notes on Elementary Geometry and Topology, Springer-Verlag (1967) ISBN 0-387-90202-3

воно збігається зі звичайним диференціалом функції;
.




