Релігія в Європі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Результати опитування 2008/2009 про те, чи релігія «важлива у [їхньому] повсякденному житті»

Релігія в Європі має достатньо великий вплив на сучасне суспільство, мистецтво, культуру, філософію та право. Найбільшою в Європі релігією є християнство.[1] Три країни Південно-Східної Європи мають мусульманські більшості. Давні європейські релігії включали поклоніння багатьом богам (язичництво). Сучасні рухи відродження цих релігій включають в себе неоязичництво, рідновірство, ромува, вікка та інші. До менших релігій належать дхармічні релігії, юдаїзм та деякі східноазійські релігії, які зустрічаються в їхніх найбільших групах у Британії, Франції та Калмикії.

Історія[ред. | ред. код]

Про доісторичну релігію неолітичної Європи відомо мало. Релігія бронзової та залізної доби в Європі, як і в інших місцях, була переважно політеїстичною (давньогрецька релігія, слов'янське язичництво, давньоримська релігія, баскська міфологія, фінське язичництво, кельтський політеїзм, германське язичництво тощо).

Римська імперія офіційно прийняла християнство в 380 році н. е. Під час раннього середньовіччя більша частина Європи зазнала християнізації, процес по суті завершився християнізацією Скандинавії у пізньому середньовіччі. Поняття «Європа» та «Західний світ» тісно пов'язане з поняттям «християнство та християнський світ»; багато істориків приписує християнству те, що воно створило єдину європейську ідентичність, тим більше, що християнство на Близькому Сході було маргіналізоване підйомом ісламу з 8 століття, що призвело до хрестових походів, які, хоча й у військовому плані не були успішними, проте це був важливий крок у виникненні релігійної ідентичності Європи. У всі часи традиції народної релігії існували значною мірою незалежно від офіційної конфесії чи догматичної теології.

Розкол християнства XI століття та реформація XVI століття повинні були розірвати християнство у ворожих угрупованнях, а після епохи просвітництва XVIII століття атеїзм та агностицизм поширилися по всій Європі. Орієнталізм XIX століття сприяв певній популярності буддизму, а XX століття принесло посилення синкретизму, що відривали духовність від успадкованих для багатьох європейців традицій. Новітня історія принесла посилення секуляризації та релігійного плюралізму.[2]

Релігійність[ред. | ред. код]

Європейські країни зазнали зниження кількості церков та відвідування церкви.[3] Прикладом цієї тенденції є Швеція, коли церква Швеції, що була державною церквою до 2000 року, стверджувала, що її паства складає 82,9 % населення Швеції у 2000 році. Опитування показали, що показник зменшився до 72,9 % до 2008 року[4] та до 57,7 % до 2018 року.[5] Мало того, в опитуванні Євробарометра 2005 року 23 %[6] населення Швеції заявили, що вони не вірять в те, що існує якийсь дух, бог чи певна життєва сила, та в опитуванні Євробарометра 2010 року 34 % сказали те саме.

Опитування Gallup 2008—2009 років[ред. | ред. код]

Протягом 2008—2009 років на опитуванні Gallup в декількох країнах поставили запитання «Чи релігія є важливою у вашому житті?». Графа праворуч показує відсоток людей, які відповіли «Так».

Важливість релігії в Європі (2008–2009)
Країна Відсоток
Естонія Естонія
  
16%
Швеція Швеція
  
17%
Данія Данія
  
19%
Норвегія Норвегія
  
21%
Чехія Чехія
  
21%
Велика Британія Велика Британія
  
27%
Фінляндія Фінляндія
  
28%
Франція Франція
  
30%
Нідерланди Нідерланди
  
33%
Бельгія Бельгія
  
33%
Болгарія Болгарія
  
34%
Росія Росія
  
34%
Білорусь Білорусь
  
34%
Люксембург Люксембург
  
39%
Угорщина Угорщина
  
39%
Албанія Албанія
  
39%
Латвія Латвія
  
39%
Німеччина Німеччина
  
40%
Швейцарія Швейцарія
  
41%
Литва Литва
  
42%
Казахстан Казахстан
  
43%
Україна Україна
  
46%
Словенія Словенія
  
47%
Словаччина Словаччина
  
47%
Іспанія Іспанія
  
49%
Азербайджан Азербайджан
  
50%
Сербія Сербія
  
54%
Ірландія Ірландія
  
54%
Австрія Австрія
  
55%
Хорватія Хорватія
  
70%
Монако Монако
  
71%
Греція Греція
  
71%
Португалія Португалія
  
72%
Італія Італія
  
72%
Польща Польща
  
75%
Кіпр Кіпр
  
75%
Румунія Румунія
  
76%
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
  
80%
Туреччина Туреччина
  
82%
Мальта Мальта
  
86%
Молдова Молдова
  
88%
Вірменія Вірменія
  
89%
Грузія Грузія
  
90%

Опитування Євробарометр 2012[ред. | ред. код]

*Опитування проводилось лише на території ЄС.

Опитування Євробарометр 2012
Країна «Атеїст» «Не віруючий/Агностик» «Атеїст + Не віруючий/Агностик»
Мальта Мальта 1 % 2 % 3 %
Румунія Румунія 0 % 0 % 0 %
Кіпр Кіпр 0 % 0 % 0 %
Греція Греція 2 % 1 % 3 %
Польща Польща 2 % 3 % 5 %
Італія Італія 2 % 4 % 6 %
Ірландія Ірландія 2 % 5 % 7 %
Португалія Португалія 2 % 5 % 7 %
Словаччина Словаччина 7 % 12 % 19 %
Іспанія Іспанія 10 % 16 % 26 %
Литва Литва 2 % 6 % 8 %
Люксембург Люксембург 6 % 14 % 20 %
Угорщина Угорщина 1 % 21 % 22 %
Австралія Австралія 1 % 10 % 11 %
Німеччина Німеччина 9 % 18 % 27 %
Латвія Латвія 3 % 21 % 24 %
Велика Британія Велика Британія 5 % 27 % 32 %
Бельгія Бельгія 7 % 16 % 23 %
Болгарія Болгарія 1 % 2 % 3 %
Фінляндія Фінляндія 4 % 12 % 16 %
Словенія Словенія 16 % 9 % 25 %
Данія Данія 9 % 16 % 25 %
Нідерланди Нідерланди 8 % 41 % 49 %
Франція Франція 16 % 21 % 37 %
Естонія Естонія 15 % 22 % 37 %
Швеція Швеція 13 % 30 % 43 %
Чехія Чехія 20 % 39 % 59 %
Європейський Союз Європейський Союз 7 % 16 % 23 %

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Europe | Facts, Land, People, & Economy. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 12 грудня 2014. Процитовано 10 жовтня 2019.
  2. Кріппенберг, Ганс. Зміна релігійного ландшафту Європи. с. 7—9. ISBN 90-5589-248-3.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  3. Is migration making Europe more secular? – Ronan McCrea | Aeon Essays. Aeon (англ.). Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 11 жовтня 2019.
  4. Архів. Розвиток Церкви Швеції у 1972–2008 роках (шведською) . Архів оригіналу за 13 серпня 2010.
  5. Шведська церква в цифрах (шведською) . Архів оригіналу за 1 листопада 2017.
  6. Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 24 травня 2006. Архів оригіналу (PDF) за 13 серпня 2011. Процитовано 11 жовтня 2019.