Шимборська Віслава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Віслава Шимборська у 2005
Віслава Шимборська у 2005

Вісла́ва Шимбо́рська (*2 липня 1923, Бнін) — польська поетеса, есеїстка, літературний критик і перекладач.

Народилася 2 липня 1923 року в містечку Бнін (нині Курник), біля Познані. З 1931 року постійно живе і працює у Кракові. Публікуватися почала з середини 40-их років, у ранніх її поезіях ще виразно відчувається вплив панівного у тодішній польській літературі соцреалізму. Загалом творчість Віслави Шимборської характеризується ясністю слова і стислістю виразу. Письменниця часто з метою виопуклення глибини змісту використовує засоби іронії та парадоксу, тримається безкомпромісно або зберігає жартівливу дистанцію від предмета поетичного осмислення.

Віслава Шимборська є лауреатом кількох престижних європейських літературних нагород, зокрема премій Гете (1991) та імені Гердера (1995). 1996 року Нобелівський комітет ухвалив рішення присудити поетесі Нобелівську премію з літератури — «за поезію, яка з іронічною точністю проявляє історичні та біологічні явища в контексті реальності людства». Своє творче кредо Віслава Шимборська висловила у лекції з нагоди вручення премії: «Натхнення, чим би воно не було, народжується з невтомного „не знаю“… Тому так високо ціную [ці] два малих слова… Вони розширюють наше життя до просторів, які містяться в нас самих, і просторів пізнання нашої прекрасної Землі».

Основні збірки поезій:

  • «Тому живемо» (1952),
  • «Волання до Єті» (1957),
  • «101 вірш» (1966),
  • «Вибрані поезії» (1967),
  • «Велика кількість» (1976),
  • «Люди на мосту» (1986),
  • «Кінець і початок» (1993),
  • «Сто віршів — сто втіх» (1997),
  • «Мить» (2003).
Особисті інструменти