Анджей Потоцький (гетьман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анджей Потоцький
Andrzej Potocki (d. 1691).PNG
Інші імена Андрій Потоцький
Народився невідомо
Кам'янець-Подільський
Помер 30 серпня 1691(1691-08-30)
Станіслав[1]
хвороба
Поховання колегіяльний костел в Станіславі (з дружиною)
Громадянство/підданство Велике князівство Литовське
Проживання Станіслав (замок), в Галицькій землі
Ім'я при народженні пол. Andrzej Potocki
Діяльність військовий і державний діяч
Посада Воєвода київський, Польний гетьман коронний, Краківські каштеляни і Q370477?
Звання Польний гетьман коронний, великий коронний хорунжий
Конфесія католицтво
Батько Станіслав «Ревера» Потоцький
Матір Зофія з Калиновських[1]
Рід Потоцькі
Родичі гетьман Фелікс Казимир Потоцький (брат)
Дружина Ганна Рисіньська
Діти Станіслав
Юзеф
Ганна
Катерина
POL COA Pilawa.svg

Анджей Потоцький (іноді Андрій Потоцький, пол. Andrzej Potocki, пом. 30 серпня 1691, Станиславів[2] або 1692) — польський шляхтич, військовий та державний діяч Корони Польської Речі Посполитої. Розбудовник, за деякими даними — засновник Івано-Франківська.

Життєпис[ред.ред. код]

Кар'єра[ред.ред. код]

Походив з магнатського роду Потоцьких. Син Станіслава «Ревери» Потоцького та його дружини Зофії з Калиновських гербу Калинова.

У молодому віці брав участь у військових походах під керівництвом батька. У 1646 році був послом на вальний сейм від Галицької землі; 28 травня отримав Галицьке староство. В часи безкоролівщини (1648) був обраний ротмістром козацької коругви Галицької землі.

У 1649 році доручив полковникові Францискові з Авіньйону відреставрувати, уфортифікувати Галицький замок. Брав участь у битві під Зборовим. В тому ж році отримав Коломийське староство. У 1651 очолював козацьку коругву в битві під Берестечком. 1655 року отримав Лежайське староство. 1660 року брав участь в битві під Чудновим. Після капітуляції армії В.Шеремєтьєва, 27.10 — 1.11. 1660 підписував умови договору.[1]

Учасник московсько-українсько-польської війни 1654—1667 рр. Будучи коронним обозним, командував польським загоном, висланим на допомогу гетьману Івану Виговському. Брав участь у битві при Конотопі та блокаді Києва. У грудні 1659 р. розбитий військами воєводи Васілія Шерємєтьєва.

19 січня 1660 року отримав від короля посаду великого коронного хорунжого. У лютому 1660 року разом із батьком невдало штурмував Могилів-Подільський. 1 травня 1665 р. отримав після смерті Стефана Чарнецького призначення на ротмістра коругви козацької. 3 березня 1667 р. отримав Мостиське та Медицьке староства. У 1668 році став воєводою київським. Був старостою у містах: Галич, Вишогруд, Лежайськ, Снятин, Коломия, Мостиська, Медика.

Під Єзуполем та Раківцем в 1667 році разом із загоном Ґабріеля Сільніцького на початку жовтня переміг в битві загін татарського війська[3][4]. 1671-го брав участь у битві проти козацьких військ під проводом Петра Дорошенка, при обороні Білої Церкви. Підтримував детронацію короля Міхала Корибута-Вишневецького і був прихильником Людовіка XIV.[1] У 1674 році підтримав кандидатуру Яна Собеського на трон Речі Посполитої

Брав участь у Хотинській битві у 1673 році. Керував військами у битві під Калушем у 1675 році, де розбив кримсько-татарські війська.

1676 року оборонив Станіслав від нападу турків та татар.

В листопаді 1682, керуючи кількатисячним військом, взяв в облогу зайнятий турками Язловець. Кримські татари разом з турками, та татарами-липками напали на українські землі по Заслав та Полонне. А. Потоцький настиг їх 28 листопада 1682 під Зіньковим, розбив війська та забрав ясир. Після того стояв з військом під Дунаївцями і перешкоджав турецьким військам, які стягували до Кам'янця-Подільського.[1]

1676 р. брав участь в битві під Журавним.[5] З 1680 року став воєводою краківським, у 1682 року — каштеляном краківським.

У 1683 році під час походу короля Яна III Собєського був призначений намісником короля у Речі Посполитій. 1683 р. відвоював Гусятин в турків. 1683 р. з малим обозом стояв в околицях міста Язловця[6] безуспішно пробував здобути язловецький замок;[7] відвоював у турків кілька малих містечок, переслідував турків, дислокованих у Кам'янецькій фортеці, які чинили напади на міста та села Поділля.[6] 1684 році А. Потоцький став польним гетьманом коронним. У 1684—1685 роках здійснив походи до Молдавії з метою не допустити приєднання цих земель до держави Габсбурґів.

21 серпня 1688 р. керував військами в битві проти татар на p. Смотричі поблизу Жванця.

Помер 30 серпня 1691 у Станиславові,[2] чи 1692. Був похований в крипті Станиславівської колегіати, де його рештки перебували до ремонтних робіт в храмі у 1960-х роках. Куди поділи звідси його прах (також сина Станіслава, невістки[8] Вікторії та інших похованих), точно невідомо. З однією версією, поховані на католицькому (польському) цвинтарі, за іншою — викинули на смітник. Є міф, що його череп опинився в морфологічному корпусі тодішнього медінституту.[9]

Заснування Станіслава[ред.ред. код]

У середині XVII ст. Анджей Потоцький наказав спорудити у с. Заболоття фортецю і назвав її на честь сина (за іншими відомостями — батька) — Станіслав. Перша писемна згадка про Станіслав (тепер — Івано-Франківськ) датується березнем 1662 року. Доклав чимало зусиль для розвитку міста. Універсалом короля Яна II Казимира Вази у 1663 році м. Станіслав отримав маґдебурзьке право.

Провадив політику сприяння економічному розвиткові міста, зокрема, залученню переселенців, домігся звільнення мешканців Станіслава та переселенців від сплати податків на 20 років. У 1668 році православній громаді міста дозволили побудувати церкву, заснувати при ній братство, школу і будинок для старих і немічних.

Заснував духовну школу (пізніше колегіум єзуїтів, РКЦ). У місті при ньому зводилися муровані будинки, культові споруди, палаци (1672 року збудовано палац Анджея Потоцького).

Меценат[ред.ред. код]

Місце поховання
  • фундатор церкви святого Миколая у середмісті Франківська, яку розібрали на початку XIX ст.[10]
  • закладено костели в Отинії, Лисцi
  • побудовано в Козовій (1669 р., дерев'яний, перебудований на кам'яний у 1901 році, знищений «совітами» 1977 року)
  • 1672 заснував в Станіславові Академію
  • збудовано замок (резиденцію) та костьол в Станіславі
  • 25 березня 1687 заклав місто Юзефув над Віслою (названий іменем другого сина)
  • 1667 відбудовано домініканський костьол Св. Анни в Галичі, надав йому поле Хоростків над p. Липою
  • 27 березня 1681 постановив закласти костьол в Головчині (Мстиславське воєводство)
  • 1684 подарував домініканам зі Снятина урочище Потічок
  • 1691 фундував бернардинам в Юзефові над Віслою костьол та кляштор.[1]

Родина[ред.ред. код]

Анджей Потоцький та Анна з Рисінських

Дружина — Ганна (Анна) з Рисінських гербу Лещиць, донька Фірлеївни,[11] каштелянка крушвицька;[5] як і чоловік, була похована у крипті Франківської колегіати.[12] Діти:

  • Станіслав — староста галицький і коломийський
  • Юзеф — великий гетьман коронний
  • Катажина — дружина:
    • Людвіка — дружина Яна Вєлопольського — графа, старости краківського[5] коронного підчашого
    • Францішека Теодора Денгофа — старости вісьліцького
    • Антоні де Ламота (La Mothe) — генерала військ саських.[13]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Przyboś A. Potocky Andrzej h. Pilawa (zm. 1691)… — S. 773—779.
  2. а б PSB… — t. 25. — S. 777.
  3. Nagielski M. Silnicki Gabriel h. Jelita (zm.1681) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — t. XXXVII/…, zeszyt …. — S. 493. (пол.)
  4. інші дані — козацькі війська Остапа Гоголя[Джерело?]
  5. а б в Niesiecki К. Korona polska… — S. 691.
  6. а б Barącz S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 122.
  7. Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 40.
  8. в джерелі помилково — дружини
  9. Загоровська Любов. Івано-Франківську повернули «кістки» засновників міста // Високий замок. — 2016. — № 67 (5467) (14 черв.). — С. 4.
  10. Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. (пол.) — S. 194. (пол.)
  11. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. 3. — S. 925.
  12. Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. (пол.) — S. 193. (пол.)
  13. Potoccy (02) (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Історія України // Енциклопедичний довідник. — К. : Генеза, 2008.
  • Barącz S. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — 230 s. (пол.)
  • Niesiecki K. Korona polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — t. 3. — 938 s. — S. 690—693. (пол.)
  • Potocky Andrzej h. Pilawa (zm. 1691) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia, Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — Tom XXV/…. — Zeszyt … — S. 771, 777. (пол.)
  • Przyboś A. Potocky Andrzej h. Pilawa (zm. 1691) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia, Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 773—779. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Марцін Контський
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Воєвода Київський
1668-1681
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Наступник
Фелікс Казімеж Потоцький
українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.