Арестович Олексій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арестович Олексій Миколайович
Народився 3 серпня 1975(1975-08-03) (45 років)
Дедоплісцкаро, Кахеті, Грузія
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність актор, блогер, військовослужбовець, аналітик, радник, перекладач
Відомий завдяки спікер ТКГ
Alma mater Військова академія (м. Одеса) і Інститут релігійних наук святого Томи Аквінського в місті Києві
Військове звання UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png Майор
Партія «Братство» (в минулому)
Батько Микола Арестович
У шлюбі з Анастасія Грибанова
Нагороди
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)

Олексій Миколайович Арестович (нар. 3 серпня 1975, Дедоплісцкаро, Кахетія, Грузія) — український блогер, актор, політичний та військовий оглядач, колумніст інтернет-ЗМІ, організатор психологічних семінарів і тренінгів та благодійного фонду для психологічної підтримки військовим у зоні АТО (20142017)[1].

Спікер ТКГ та радник з інформполітики Голови української делегації у Мінській групі. Позаштатний радник голови Офісу Президента України Андрія Єрмака з питань стратегічних комунікацій у сфері нацбезпеки та оборони[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Дедоплісцкаро, Грузія[3]. Має білоруське[4] та польське коріння[5]. У 1992 році закінчив школу № 178 у Києві. Вступив на біологічний факультет університету ім. Тараса Шевченка. У 1993 році почав грати в сучасному Київському театрі-студії «Чорний квадрат»[6], покинув навчання у виші.

З 2000 року проводить психологічні семінари й тренінги[7].

У 2003 році вступив до авторської школи «Человек среди людей» російського психолога Авессалома Подводного, яку закінчив у 2010 році[8].

Також вивчав теологію в київському інституті святого Томи Аквінського.

Активний блогер, має майже 200 тисяч підписників на Facebook[9] та понад 100 тисяч на Youtube. Увійшов до топ-100 блогерів України за опитуванням видання «Факти»[10].

Актор, продюсер[ред. | ред. код]

У 1990-і та 2000-і роки працював актором у Київському театрі-студії «Чорний квадрат»[6]. Знімався в рекламі, також виконував епізодичні ролі у 17 російських та українських стрічках, зокрема «Повернення Мухтара», «Не бійся, я поруч» та «Брат за брата-2».

У 2007 році став співорганізатором компанії з виробництва фільмів «Aegis Artist Group»[11]

У 2013 році брав участь у фільмуванні шоу «Навчіть нас жити» на телеканалі ICTV як сімейний психолог і ведучий[12][13].

Військовий, політик[ред. | ред. код]

Є випускником Одеського інституту сухопутних військ, має диплом військового перекладача[8]. За даними, що потребують додаткового підтвердження, з 1994 по 2005 працював у Головному управлінні розвідки та є майором запасу.[3][14][15][16]

У 2005 році вступив до партії «Братство», був заступником голови партії Дмитра Корчинського[17][18]. Неодноразово брав участь у конференціях «Міжнародного євразійського руху[ru]» Олександра Дугіна, де активно виступав проти Помаранчевої революції[19][20].

У 2008 році він передбачив анексію Криму Російською Федерацією[⇨]. На початку 2009 року він разом із Дмитром Корчинським організував громадянську ініціативу «Геть усіх», завданням якої було «домогтися від влади розв'язання головних проблем малого і середнього підприємництва та автоперевізників країни»[21].

У червні 2009 року був призначений заступником голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради[22], однак, вже за 3 місяці, був звільнений за власним бажанням[23].

Після Революції гідності вперше почав регулярно з'являтися як військовий експерт у ЗМІ й давати великі інтерв'ю з військово-політичною аналітикою подій для численних загальнонаціональних телеканалів, радіостанцій, електронних та друкованих ЗМІ, а також вести блоги на Facebook та Youtube[24][25].

З 2014 року займався підготовкою бойових з'єднань у рамках програми «Народний резервіст»[26], організатор благодійного фонду для надання психологічної підтримки військовим у зоні АТО (2014—2017).

З вересня 2018 до вересня 2019 служив у зоні ООС поблизу Краматорська в 72 механізованій бригаді як розвідник[16]. До цього, за власними твердженнями воював на добровольчих засадах, здійснивши загалом 33 бойові виходи за лінію фронту[27].

28 жовтня 2020 року призначений Леонідом Кравчуком радником з інформаційної політики[28][29][30] та офіційним спікером української делегації у Тристоронній контактній групі на переговорах у Мінську з урегулювання конфлікту на сході України.[29][31][32]

1 грудня 2020 року Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак призначив Олексія Арестовича своїм позаштатним радником з питань стратегічних комунікацій у сфері нацбезпеки та оборони[33][34]. Ці призначення отримали як критичні (Ігор Козловський), так і схвальні (Дмитро Кулеба) відгуки[35]. Голова ТКГ Леонід Кравчук зазначив, що кандидатуру Арестовича обрано було через військовий досвід і наявність бачення та позиції з приводу питань, що є предметом розгляду ТКГ[36].

Футурологічні прогнози[ред. | ред. код]

2008 року передбачив анексію Криму РФ, обмеження Росією судноплавства в Азовському морі та зменшення туристичних потоків до Криму[37].

18 лютого 2014 року за години до перших розстрілів на Майдані спрогнозував два альтернативних сценарії розвитку подій під час Революції гідності, один з яких здійснився. Проте прогноз щодо майбутньої влади справдився лише частково, адже Петро Порошенко став у 2014 не прем'єр-міністром, а президентом, а Віталій Кличко— мером Києва, а не президентом[38].

2017 року прогнозував вихід російських військ після завершення спільних навчань Захід-2017 та наступну анексію в майбутньому[39].

У січні 2019 року схилявся до думки, що на виборах Президента України 2019 року зміни голови держави не відбудеться, тобто виграє Петро Порошенко, чого не сталось[40].

Погляди[ред. | ред. код]

Називає себе прихильником «проєкту об'єднаної Землі в дусі Теяра де Шардена і Вернадського», йому близькі погляди Ілона Маска на майбутнє людства. Визнає важливим питання патріотизму і підтримки української мови, але стверджує, що йому особисто вони не цікаві.[41] 2018 року визнав Томос важливою віхою у розвитку України[42].

2020 року підтримав Петра Порошенка під час оприлюднення плівок з можливими розмовами Порошенка та Путіна[43].

9 грудня 2020 року Арестович, коментуючи діяльність близьких до Віктора Медведчука медіа, заявив, що «[вони] не є нашими ворогами, вони є представниками українських ЗМІ, які працюють за законом. Ми вітаємо їх професійну діяльність»[44].

26 березня 2021 року висловив думку, що Андрія Антоненка та Сергія Стерненка вважає ув'язненими за політичними мотивами[45].

Критика[ред. | ред. код]

17 грудня 2020 року, Арестович, коментуючи смерть військовослужбовця, який потрапив до полону супротивника, заявив, що український військовий «перебуваючи у стані сп'яніння, здійснив самовільний перехід на бік противника (без зброї), та помер від алкогольної або наркотичної інтоксикації», що виявилося неправдою. Згідно з протоколом судово-медичної експертизи тіла загиблого бійця, причина смерті — асфіксія із ознаками побиття[46]. 18 грудня Арестович вибачився за дезінформацію[47][48].

За словами колишнього заступника секретаря РНБО Сергія Кривоноса, Олексій Арестович нібито завів 2018 року групу снайперів на мінне поле на Донбасі[49]. Арестович заявив про неправдивість цієї інформації.

У лютому 2021 партія «Європейська солідарність» звинуватила Арестовича в сексизмі щодо членів партії та військових і закликала усунути його з посади речника української делегації у ТКГ[50][51][52].

16 березня 2021 року Арестович обматюкав користувача за прохання писати українською у соцмережі Facebook[53][54]. Заступниця голови фракції «Слуга народу» Євгенія Кравчук заявила, що «те, що зробив Арестович — це неприпустимо, свинство… Така поведінка точно лише дискредитує його як людину, яка мала б доносити інформацію про перебіг переговорів»[55], однак голова фракції Давид Арахамія назвав таку поведінку нормальною[56]. Сам же Арестович вважає нецензурну репліку «гідною відповіддю людині на тій мові, яку вона розуміє» і назвав ботом дописувача, який попросив його писати пости українською мовою[57].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Участь у фільмах[58][59]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2005 ф Дідусь моєї мрії міліціонер
2005 с За все тобі завдячую епізод
2006 с Колекціонер епізод
2006 с Повернення Мухтара-3 Возвращение Мухтара-3 Влад
2006 с Будинок-фантом у придане епізод
2006 с Сьоме небо Седьмое небо епізод
2007 ф Охламон Кирил
2007 с Чужі таємниці епізод
2010 с Коли на південь відлетять журавлі епізод
2011 с Зловмисник епізод
2011 с Повернення Мухтара-7 Возвращение Мухтара-7 Георгій
2011 с Доставити за будь-яку ціну Ушаков
2012 с Брат за брата-2 Брат за брата-2 Макс Заріпов, адвокат
2012 с Прости-прощавай Прости-прощай епізод
2012 с Повернення Мухтара-8 Возвращение Мухтара-8 Додин
2012 с Лист очікування Лист ожидания епізод
2012 с Не бійся, я поруч Ігор Смирнов / Люся Зайцева

Нагороди[ред. | ред. код]

За свідченнями самого Арестовича, його було нагороджено нагородами[60][61]:

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • Дружина (з 2015): Анастасія Арестович (в дівоцтві Грибанова), директор з розвитку в одному з видавництв.
  • Пара виховує спільного сина і дочку Олексія від першого шлюбу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. СПРАВА ШЕРЕМЕТА ТА ЗУСТРІЧ ЗЕЛЕНСЬКОГО З ПУТІНИМ — ПРОГНОЗИ АРЕСТОВИЧА
  2. Керівник Офісу Президента призначив Олексія Арестовича своїм позаштатним радником з питань стратегічних комунікацій у сфері нацбезпеки та оборони. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2020-12-02. 
  3. а б Арестович у Скрипіна на 16+ (11 хв 03 с)
  4. (рос.) YouTube full-color icon (2017).svg Арестович: Беларусь. Народное интервью 16.08.2020 на сайті YouTube
  5. «Постійна війна з Росією — це доля України», Gazeta.ua, 1 листопада 2013
  6. а б Black Square (Черный Квадрат)
  7. Арестович Алексей - Тренинги и семинары. www.trn.ua. 
  8. а б Увернуться от укуса кобры — DSnews.ua. www.dsnews.ua (ru). 2008-07-25. Процитовано 2021-02-09. 
  9. Про роботу в ТКГ, Зеленського і «таємниці, які нікому не розказував»: Олексій Арестович у «Рандеву»
  10. Факти ICTV запускають голосування ТОП-100 блогерів України 2019. ФАКТИ ICTV (uk). 2019-09-06. Процитовано 2021-05-26. 
  11. Арестовича призначили радником в українській делегації ТКГ
  12. Блог > Олексій Арестович - «Навчіть нас жити» — Соціальне реаліті-шоу, психологічна допомога родинам. web.archive.org. 2014-01-10. Процитовано 2021-02-09. 
  13. Долженкова, Інна (2013-06-18). Не вчіть нас жити!. detector.media (uk). Процитовано 2021-02-09. 
  14. Новий спікер української делегації у ТКГ: Хто такий Олексій Арестович і що про нього відомо
  15. Спікером української делегації з питань Донбасу став Арестович
  16. а б Олексій Арестович (речник ТКГ) у Рандеву з Яніною Соколовою, Ютуб, 21 листопада 2020
  17. Дмитро Корчинський МАНІФЕСТ ПРАВОСЛАВНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
  18. Добровольческие вооружённые формирования и радикальный национализм в послемайданной Украине (uk). 2016-03-15. Процитовано 2021-02-09. 
  19. Дугин и Корчинский: Евразийские неправительственные организации — как симметричный ответ «оранжевой чуме». web.archive.org. РИА Новости. 2014-01-30. Процитовано 2021-02-09. 
  20. Русская линия / Библиотека периодической печати: Одна днепровская купель. rusk.ru (ru). Процитовано 2021-02-09. 
  21. Общественное движение "Геть усіх" в феврале проведет акции гражданского неповиновения в Сумах, Одессе и Киеве. Интерфакс-Украина (ru). Процитовано 2021-02-09. 
  22. Замглавы Приморской райадминистрации Одессы стал человек с говорящей фамилией. timer-odessa.net (ru). Процитовано 2020-12-02. 
  23. Розпорядження Одеського міського голови №1146/К-01 р від 08.09.2009р.. www.omr.gov.ua. 
  24. Про роботу в ТКГ, Зеленського і «таємниці, які нікому не розказував»: Олексій Арестович у «Рандеву»
  25. В українській делегації ТКГ у Мінську з'явився речник. Ним став військовий оглядач і актор Олексій Арестович
  26. Як «янголи Тайри» рятують життя на передовій: розповідь легендарного парамедика
  27. «Є свідки»: Арестович заявив про 33 свої бойові виходи у зоні ООС, але розкрити подробиці відмовився. nv.ua (uk). Процитовано 2021-02-09. 
  28. Арестовича призначили радником делегації у ТКГ з інформаційної політики
  29. а б Арестович заявив, що його призначили радником української делегації в ТКГ з інформполітики
  30. Радником делегації з інформаційної політики в ТКГ призначили Арестовича
  31. Арестович став офіційним речником української делегації в ТКГ. 
  32. Речником української делегації в ТКГ призначили Олексія Арестовича
  33. Єрмак призначив Арестовича своїм позаштатним радником з питань стратегічних комунікацій у сфері оборони
  34. Єрмак призначив Арестовича своїм позаштатним радником
  35. Нове призначення в ТКГ: хто такий Арестович та за що його критикують – сюжет. 5 канал (uk). Процитовано 2021-02-09. 
  36. Кравчук о назначении Арестовича: «Я не знаю, кто первый сказал А, но знаю, что никто не возражал»
  37. У Путіна залишився останній шанс в Україні, а загроза є не тільки з боку Росії — Олексій Арестович
  38. «К середине апреля у нас будет другая страна. Кличко — президент, Порошенко — премьер»
  39. Предсказавший захват Крыма эксперт прогнозирует оккупацию Беларуси
  40. «Порошенко переможе на виборах Президента. Для цього достатньо одного чинника», — Олексій Арестович — Високий Замок. wz.lviv.ua (uk-ua). 2019-01-28. Процитовано 2021-02-04. 
  41. Алексей Арестович признался, что врал всем с 2014 года, изображая патриота. 
  42. Арестович: Томос — крок до розуміння усім світом того факту, що Московщина — це всього лише «ДНР» Золотої Орди, що триває з 14-го століття
  43. [https://www.bbc.com/ukrainian/features-53359952 «Тисну руку. Обіймаю»: злив «розмови Путіна і Порошенка» викликав бурю в мережі 10 липня 2020]
  44. Арестович про близькі до Медведчука медіа: “Вони не вороги і працюють за законом”. Українська правда (uk). Процитовано 2020-12-29. 
  45. Радник голови ОПУ Арестович назвав Антоненка і Стерненка ув'язненими за політичними причинами 26 березня, 2021 п'ятниця
  46. Боєць ЗСУ потрапив до окупантів ОРЛО, його тіло повернули з ознаками побиття (деталі). Вільне радіо. 2020-12-18. Процитовано 2020-12-21. 
  47. Арестович вибачився за дезінформацію про тіло загиблого військовослужбовця. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-02-07. 
  48. Радник з інформполітики ТКГ Арестович помилково оприлюднив версію окупантів про смерть українського військового на Донбасі. LB.ua. Процитовано 2021-02-07. 
  49. Кривонос заявив, що Арестович у 2018 завів снайперів на мінне поле: той заперечує. Українська правда (uk). Процитовано 2020-12-29. 
  50. "Гуртожиток ПТУ": Арестович дозволив собі сексистські заяви в бік депутаток "ЄС".. zbruc.eu. 
  51. В «Європейській солідарності» звинувачують Арестовича в сексизмі через заяви про «жіночий гуртожиток». radiosvoboda.org. 
  52. Борис Ткачук (16.02.2021). Арестович заявив, що українські військові «люблять пожалітися» волонтерам, а «ЄС» назвав «жіночим гуртожитком ПТУ». hromadske.ua. 
  53. Радник Єрмака Арестович обматюкав активіста за прохання писати українською. glavcom.ua (uk). Процитовано 2021-03-17. 
  54. «Пошел на х*й. Так понятнее?» Арестович відповів на прохання писати українською у Facebook. detector.media (uk). 2021-03-16. Процитовано 2021-03-17. 
  55. У “Слузі народу” назвали поведінку Арестовича “свинством”. Українська правда (uk). Процитовано 2021-03-17. 
  56. «Я в своем фейсбуке тоже могу материться». Арахамия считает нормальным нецензурный комментарий Арестовича. nv.ua (ru). Процитовано 2021-03-17. 
  57. «Це була гідна відповідь». Арестович пояснив, чому використав ненормативну лексику у соцмережі. detector.media (uk). 2021-03-17. Процитовано 2021-03-17. 
  58. (рос.) Алексей Арестович на kinomania.ru
  59. (рос.) Алексей Арестович на kino-teatr.ru
  60. Арестович: Хто більше бреше? — Чесно з Ташею Трофимовою, 4 канал, 01.12.20
  61. - Короче говоря, Бутусов и его хозяева,... - Олексій Арестович | Facebook. web.archive.org. 2020-12-29. Процитовано 2020-12-29. 
  62. а б Арестович: Хто більше бреше? — Чесно з Ташею Трофимовою, 4 канал, 01.12.20
  63. а б в Арестович показав свої нагороди за час служби в ЗСУ і підтвердив своє звання майора. inforesist.org. Процитовано 2021-02-08. 
  64. а б в - Короче говоря, Бутусов и его хозяева,... - Олексій Арестович | Facebook. web.archive.org. 2020-12-29. Процитовано 2020-12-29. 

Посилання[ред. | ред. код]