Арестович Олексій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арестович Олексій Миколайович
Oleksiy Arestovych (cropped).jpg
Народився 3 серпня 1975(1975-08-03) (46 років)
Дедоплісцкаро, Грузинська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність актор, блогер, військовослужбовець, аналітик, радник, перекладач, політик
Відомий завдяки спікер ТКГ
Alma mater Військова академія (м. Одеса)
Знання мов українська і російська
Військове звання UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник
Партія «Братство» (у минулому)
Батько Микола Арестович
У шлюбі з Анастасія Грибанова
Нагороди
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» Нагрудний знак «Знак пошани»
IMDb ID 13444642

Олексій Миколайович Арестович (нар. 3 серпня 1975, Дедоплісцкаро, Кахетія, Грузинська РСР) — український блогер, актор, політичний і військовий оглядач, колумніст, організатор психологічних семінарів і тренінгів та благодійного фонду для психологічної підтримки учасників АТО (20142017)[1].

Спікер ТКГ та радник з інформполітики Голови української делегації в Мінській групі та позаштатний радник голови Офісу Президента України Андрія Єрмака з питань стратегічних комунікацій у сфері нацбезпеки та оборони.

Життєпис

Народився в місті Дедоплісцкаро[2]. Має білоруське[3] та польське коріння[4]. У 1992 році закінчив школу № 178 у Києві. Вступив на біологічний факультет університету ім. Тараса Шевченка. У 1993 році почав грати в сучасному Київському театрі-студії «Чорний квадрат»[5], покинув навчання у виші.

З 2000 року проводить психологічні семінари й тренінги[6].

У 2003 році вступив до авторської школи «Людина серед людей» (рос. Человек среди людей) російського письменника, езотерика, психолога і астролога Авессалома Подводного (справжнє ім'я Олександр Каменський), яку закінчив у 2010 році[7].

Також вивчав теологію в київському інституті святого Томи Аквінського[джерело не вказане 44 дні].

Активний блогер, має більше 800 тисяч підписників на Facebook[8] та майже півтора мільйона на Youtube. Увійшов до 100 блогерів України за опитуванням видання «Факти»[9].

Актор, продюсер

У 1990-і та 2000-і роки працював актором у Київському театрі-студії «Чорний квадрат»[5]. Знімався в рекламі, також виконував епізодичні ролі у 17 російських та українських стрічках, зокрема «Повернення Мухтара», «Не бійся, я поруч» та «Брат за брата—2».

У 2007 році став співорганізатором компанії з виробництва фільмів «Aegis Artist Group»[10]

У 2013 році брав участь у фільмуванні шоу «Навчіть нас жити» на телеканалі ICTV як сімейний психолог і ведучий[11][12].

Військовий, політик

У 1998 році закінчив загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ, має диплом військового перекладача[7][13]. За даними, що потребують додаткового підтвердження, до 2005 працював у Головному управлінні розвідки[2][14][15].

У 2005 році вступив до партії «Братство», був заступником голови партії Дмитра Корчинського[16][17]. Неодноразово брав участь у конференціях «Міжнародного євразійського руху» Олександра Дугіна, де активно виступав проти Помаранчевої революції[18][19].

У 2008 році спрогнозував анексію Криму Російською Федерацією[⇨]. На початку 2009 року разом із Дмитром Корчинським організував громадянську ініціативу «Геть усіх», завданням якої було «домогтися від влади розв'язання головних проблем малого і середнього підприємництва та автоперевізників країни»[20].

У червні 2009 року призначений заступником голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради[21], однак уже за три місяці був звільнений за власним бажанням[22].

Після Революції гідності вперше почав регулярно з'являтися як військовий експерт у ЗМІ й давати великі інтерв'ю з військово-політичною аналітикою подій для численних загальнонаціональних телеканалів, радіостанцій, електронних та друкованих ЗМІ, а також вести блоги на Facebook та Youtube[8][23].

З 2014 року брав участь у підготовці бойових з'єднань у межах програми «Народний резервіст»[24]; організатор благодійного фонду для надання психологічної підтримки військовим у районі АТО (2014—2017).

З вересня 2018 року до вересня 2019 року служив у районі ООС поблизу Краматорська в 72 механізованій бригаді як розвідник[15]. До цього, за власними твердженнями, воював на добровольчих засадах, здійснивши загалом 33 бойові виходи за лінію фронту[25].

28 жовтня 2020 року призначений Леонідом Кравчуком радником з інформаційної політики,[26][27][28], а також офіційним спікером української делегації у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання війни на сході України на переговорах у Мінську з урегулювання конфлікту на сході України.[27][29][30]

1 грудня 2020 року Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак призначив Олексія Арестовича своїм позаштатним радником з питань стратегічних комунікацій у сфері нацбезпеки та оборони[31][32]. Ці призначення отримали як критичні (Ігор Козловський), так і схвальні (Дмитро Кулеба) відгуки[33]. Голова ТКГ Леонід Кравчук зазначив, що кандидатуру Арестовича обрано було через військовий досвід і наявність бачення та позиції з приводу питань, що є предметом розгляду ТКГ[34].

У січні 2022 року звільнився з посади позаштатного радника голови Офісу президента та з посади спікера делегації України в ТКГ[35][36], однак, за повідомленням Офісу Президента, Арестович не підписував заяви на звільнення і «можливо, ця співпраця буде продовжена»[37].

З початку широкого вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, проводить щоденні брифінги щодо ситуації на фронті від імені Офісу Президента. У березні 2022 року Слідчий комітет Білорусі за поданням Генпрокуратури РБ відкрив кримінальну справу проти Арестовича за «вчинення актів тероризму та диверсій на об'єктах Білоруської залізниці, вчинення інших дій, спрямованих на заподіяння шкоди національній безпеці Республіки Білорусь»[38].

У квітні 2022 року повідомив, що йому присвоїли військове звання підполковника[39].

Футурологічні прогнози

2008 року передбачив анексію Криму РФ, обмеження Росією судноплавства в Азовському морі та зменшення туристичних потоків до Криму[40].

18 лютого 2014 року за години до перших розстрілів на Майдані спрогнозував два альтернативних сценарії розвитку подій під час Революції гідності, один з яких здійснився. Проте прогноз щодо майбутньої влади справдився лише частково, адже Петро Порошенко став у 2014 не прем'єр-міністром, а президентом, а Віталій Кличко — мером Києва, а не президентом[41].

2017 року прогнозував вихід російських військ з території Білорусі після завершення спільних навчань Захід-2017 та наступну анексію в майбутньому[42].

У січні 2019 року схилявся до думки, що на виборах Президента України 2019 року зміни голови держави не відбудеться, тобто виграє Петро Порошенко, чого не сталось[43].

У випуску від 18 березня 2019 року на Youtube-каналі «Апостроф TV» передбачив широкомасштабну війну з Росією у 2022 році. У прогнозі він позначив усі напрями військової інтервенції та методи ведення війни Росією, які частково справдились. Також було передбачено значну військову та матеріальну підтримку Україні з боку західних країн, яка допоможе виграти війну з Росією і згодом вступити до НАТО[44][45].

У токшоу Василя Голованова на телеканалі Україна 24, що вийшло 23 лютого 2022 року приблизно о пів на дванадцяту ночі (фактично, за лічені години до початку російського вторгнення) висловив думку, що загострення в районі ООС «майже неминуче, 80 %-85 %», а от напад з усіх інших напрямів — лише гіпотетична можливість, елемент російської дезінформації та тиску. Також в найближчі кілька днів не варто чекати на закриття повітряного простору, особливо тому, що урядом лише нещодавно було витрачено близько 17 млрд гривень на страхування авіаперевізників[46].

Крім того, в тому же шоу заявив, що наступ на Київ з півночі майже неможливий, а в найгіршому випадку ворожі війська зайдуть «кілометрів максимум на 20» аби «позначити свою присутність та відтягти ресурси», також загальної мобілізації не буде навіть у випадку повномасштабної війни[46].

Погляди

Називає себе прихильником «проєкту об'єднаної Землі в дусі Теяра де Шардена і Вернадського», йому близькі погляди Ілона Маска на майбутнє людства. Визнає важливим питання патріотизму й підтримки української мови, але стверджує, що йому особисто вони не цікаві.[47] 2018 року визнав Томос важливою віхою у розвитку України[48].

14 вересня 2016 року у своєму відеоблозі висловив думку, що до саміту НАТО 2016 року лідери західних держав, серед яких Обама, Меркель та Олланд, не соромлячись, намагалися залишити Україну у сфері впливу Росії в обмін на укладення із останньою паритетних договорів у сфері безпеки: «Нас хапали за руки, умовляли і так далі. Не давали воювати, не особливо допомагали і тільки з нашою допомогою намагалися карати Путіна в тому чи іншому варіанті»[49].

2020 року підтримав Петра Порошенка під час оприлюднення плівок з можливими розмовами Порошенка та Путіна[50].

13 листопада 2020 року, відповідаючи на запитання про президентські вибори у Сполучених Штатах, зізнався, що уболівав за Дональда Трампа, оскільки на його думку американська ліберальна ідеологічна модель «дуже сильно хитнулась ліворуч», і назвав її «ультратроцкістською». «Я розумію, що єдиним, що стояло між старою доброю Америкою, консервативною та правою, і ось цим лівацьким ухилом, був Трамп». У тому ж інтерв'ю Арестович зазначив, що незважаючи на менш проукраїнську риторику Трампа, його адміністрація надавала Україні більше військової допомоги, ніж адміністрація Обами[51].

9 грудня 2020 року Арестович, коментуючи діяльність близьких до Віктора Медведчука медіа, заявив, що «[вони] не є нашими ворогами, вони є представниками українських ЗМІ, які працюють за законом. Ми вітаємо їх професійну діяльність»[52].

26 березня 2021 року висловив думку, що Андрія Антоненка та Сергія Стерненка вважає ув'язненими за політичними мотивами[53].

Вважає, що варто перейменувати назву держави Україна на Русь-Україна, щоби відібрати в Росії бренд «руських». За його словами, «Русь ㅡ це ми»; «якщо говорити історично справедливо, то є гілка слов'янська, яка пішла на Москву, і десь там глибоко ми з цією гілкою є родичами. Але… Росія не зводиться лише до слов'янського елементу, там багато хто є. І на цей конструкт ㅡ претендувати на спадщину Русі ㅡ може, м'яко кажучи, з великою натяжкою»[54].

Критика

На круглому столі в «Укрінформ», 1 липня 2021

17 грудня 2020 року Арестович, коментуючи смерть військовослужбовця, який потрапив до полону супротивника, заявив, що український військовий «перебуваючи у стані сп'яніння, здійснив самовільний перехід на бік противника (без зброї) та помер від алкогольної або наркотичної інтоксикації», що виявилося неправдою. Згідно з протоколом судово-медичної експертизи тіла загиблого бійця, причина смерті — асфіксія із ознаками побиття[55]. 18 грудня Арестович вибачився за дезінформацію[56][57].

За словами колишнього заступника секретаря РНБО Сергія Кривоноса, Олексій Арестович нібито завів 2018 року гурт снайперів на мінне поле на Донбасі[58]. Арестович заявив про неправдивість цієї інформації.

У лютому 2021 партія «Європейська солідарність» звинуватила Арестовича в сексизмі щодо членів партії та військових і закликала усунути його з посади речника української делегації у ТКГ[59][60][61].

16 березня 2021 року Арестович облаяв користувача за прохання писати українською у соцмережі Facebook[62][63]. Заступниця голови фракції «Слуга народу» Євгенія Кравчук заявила, що «Те, що зробив Арестович — це неприпустимо, свинство… Така поведінка точно лише дискредитує його як людину, яка мала б доносити інформацію про перебіг переговорів»[64], однак голова фракції Давид Арахамія назвав таку поведінку нормальною[65]. Сам Арестович вважає нецензурну репліку «гідною відповіддю людині на тій мові, яку вона розуміє» і назвав ботом дописувача, який попросив його писати пости українською мовою[66].

Внесений до бази даних Центру Миротворець[67].

Фільмографія

Участь у фільмах[68][69]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2005 ф Дідусь моєї мрії міліціонер
2005 с За все тобі завдячую епізод
2006 с Колекціонер епізод
2006 с Повернення Мухтара-3 Возвращение Мухтара-3 Влад
2006 с Будинок-фантом у придане епізод
2006 с Сьоме небо Седьмое небо епізод
2007 ф Охламон Кирилл
2007 с Чужі таємниці епізод
2010 с Коли на південь відлетять журавлі епізод
2011 с Зловмисник епізод
2011 с Повернення Мухтара-7 Возвращение Мухтара-7 Георгій
2011 с Доставити за будь-яку ціну Ушаков
2012 с Брат за брата-2 Брат за брата-2 Макс Заріпов, адвокат
2012 с Прости-прощавай Прости-прощай епізод
2012 с Повернення Мухтара-8 Возвращение Мухтара-8 Додин
2012 с Лист очікування Лист ожидания епізод
2012 с Не бійся, я поруч Ігор Смирнов / Люся Зайцева

Нагороди

За свідченнями самого Арестовича, його було нагороджено нагородами[70][71]:

Особисте життя

  • Дружина (з 2015): Анастасія Арестович (в дівоцтві Грибанова), директорка з розвитку в одному з видавництв.
  • Пара виховує спільного сина Олексія від першого шлюбу та доньку.

Див. також

Примітки

  1. СПРАВА ШЕРЕМЕТА ТА ЗУСТРІЧ ЗЕЛЕНСЬКОГО З ПУТІНИМ — ПРОГНОЗИ АРЕСТОВИЧА Архівовано 15 листопада 2020 у Wayback Machine..
  2. а б Арестович у Скрипіна на 16+ (11 хв 03 с). Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 10 травня 2019. 
  3. (рос.) YouTube full-color icon (2017).svg Арестович: Беларусь. Народное интервью 16.08.2020 на ютубі
  4. «Постійна війна з Росією — це доля України» Архівовано 8 листопада 2020 у Wayback Machine., Gazeta.ua, 1 листопада 2013
  5. а б Black Square (Черный Квадрат). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 листопада 2020. 
  6. Арестович Алексей - Тренинги и семинары. www.trn.ua. 
  7. а б Увернуться от укуса кобры — DSnews.ua. www.dsnews.ua (рос.). 25 липня 2008. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 9 лютого 2021. 
  8. а б Про роботу в ТКГ, Зеленського і «таємниці, які нікому не розказував»: Олексій Арестович у «Рандеву»[недоступне посилання]
  9. Факти ICTV запускають голосування ТОП-100 блогерів України 2019. ФАКТИ ICTV (укр.). 6 вересня 2019. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021. 
  10. Арестовича призначили радником в українській делегації ТКГ. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 22 лютого 2021. 
  11. Блог > Олексій Арестович - «Навчіть нас жити» — Соціальне реаліті-шоу, психологічна допомога родинам. web.archive.org. 10 січня 2014. Процитовано 9 лютого 2021. 
  12. Долженкова, Інна (18 червня 2013). Не вчіть нас жити!. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021. 
  13. Арестович - о войне на Донбассе и Минских переговорах | Радио Донбасс Реалии (uk-UA). Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 17 квітня 2022. 
  14. Новий спікер української делегації у ТКГ: Хто такий Олексій Арестович і що про нього відомо. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020. 
  15. а б Олексій Арестович (речник ТКГ) у Рандеву з Яніною Соколовою Архівовано 16 вересня 2021 у Wayback Machine., Ютуб, 21 листопада 2020
  16. Дмитро Корчинський МАНІФЕСТ ПРАВОСЛАВНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 1 листопада 2020. 
  17. Добровольческие вооружённые формирования и радикальный национализм в послемайданной Украине (укр.). 15 березня 2016. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021. 
  18. Дугин и Корчинский: Евразийские неправительственные организации — как симметричный ответ «оранжевой чуме». web.archive.org. РИА Новости. 30 січня 2014. Процитовано 9 лютого 2021. 
  19. Русская линия / Библиотека периодической печати: Одна днепровская купель. rusk.ru (рос.). Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021. 
  20. Общественное движение "Геть усіх" в феврале проведет акции гражданского неповиновения в Сумах, Одессе и Киеве. Интерфакс-Украина (рос.). Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 9 лютого 2021. 
  21. Замглавы Приморской райадминистрации Одессы стал человек с говорящей фамилией. timer-odessa.net (рос.). Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 2 грудня 2020. 
  22. Розпорядження Одеського міського голови №1146/К-01 р від 08.09.2009р.. www.omr.gov.ua. Архів оригіналу за 3 березня 2022. 
  23. В українській делегації ТКГ у Мінську з'явився речник. Ним став військовий оглядач і актор Олексій Арестович Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine..
  24. Як «янголи Тайри» рятують життя на передовій: розповідь легендарного парамедика
  25. «Є свідки»: Арестович заявив про 33 свої бойові виходи у зоні ООС, але розкрити подробиці відмовився. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 9 лютого 2021. 
  26. Арестовича призначили радником делегації у ТКГ з інформаційної політики Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine..
  27. а б Арестович заявив, що його призначили радником української делегації в ТКГ з інформполітики. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 2 листопада 2020. 
  28. Радником делегації з інформаційної політики в ТКГ призначили Арестовича Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine..
  29. Арестович став офіційним речником української делегації в ТКГ. Архів оригіналу за 2 листопада 2020. 
  30. Речником української делегації в ТКГ призначили Олексія Арестовича. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 2 листопада 2020. 
  31. Єрмак призначив Арестовича своїм позаштатним радником з питань стратегічних комунікацій у сфері оборони. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 2 грудня 2020. 
  32. Єрмак призначив Арестовича своїм позаштатним радником. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 2 грудня 2020. 
  33. Нове призначення в ТКГ: хто такий Арестович та за що його критикують – сюжет. 5 канал (укр.). Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 9 лютого 2021. 
  34. Кравчук о назначении Арестовича: «Я не знаю, кто первый сказал А, но знаю, что никто не возражал» Архівовано 3 листопада 2020 у Wayback Machine.. (рос.)
  35. Арестович залишив посаду спікера делегації в ТКГ та радника Єрмака. Укрінформ (ua). Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 2022-17-01. 
  36. Арестович звільнився з ТКГ та Офісу президента. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022. 
  37. Арестович не підписував документів про звільнення – джерело. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 6 березня 2022. 
  38. Проти Арестовича порушили кримінальну справу в Білорусі: подробиці. ukraine.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022. 
  39. "За чергову Чорнобаївку": Арестовичу присвоїли звання підполковника (фото). ТСН.ua (укр.). 3 квітня 2022. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  40. У Путіна залишився останній шанс в Україні, а загроза є не тільки з боку Росії — Олексій Арестович. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 10 травня 2019. 
  41. «К середине апреля у нас будет другая страна. Кличко — президент, Порошенко — премьер». Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 10 травня 2019. 
  42. Предсказавший захват Крыма эксперт прогнозирует оккупацию Беларуси. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 10 травня 2019. 
  43. «Порошенко переможе на виборах Президента. Для цього достатньо одного чинника», — Олексій Арестович — Високий Замок. wz.lviv.ua. 28 січня 2019. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 4 лютого 2021. 
  44. Полноценная война с Россией начнется через пару лет — Алексей Арестович. YouTube. 18 березня 2019. Процитовано 19 березня 2022. 
  45. У 2019 році Арестович передбачив війну РФ проти України, а тепер повідомив, коли вона закінчиться. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 квітня 2022. Процитовано 29 квітня 2022. 
  46. а б Арестович: Якщо завтра війна? Ток-шоу Голованова на ютубі
  47. Алексей Арестович признался, что врал всем с 2014 года, изображая патриота. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. 
  48. Арестович: Томос — крок до розуміння усім світом того факту, що Московщина — це всього лише «ДНР» Золотої Орди, що триває з 14-го століття. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 26 травня 2021. 
  49. Арестович: Почему мы потеряли Крым? 14.09.16 (uk-UA). Архів оригіналу за 29 квітня 2022. Процитовано 29 квітня 2022. 
  50. «Тисну руку. Обіймаю»: злив «розмови Путіна і Порошенка» викликав бурю в мережі 10 липня 2020 Архівовано 26 травня 2021 у Wayback Machine..
  51. Чому не варто вірити Арестовичу? – Христя TALK, Арестович 13.11.20 (uk-UA). Архів оригіналу за 29 квітня 2022. Процитовано 29 квітня 2022. 
  52. Арестович про близькі до Медведчука медіа: “Вони не вороги і працюють за законом”. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 29 грудня 2020. 
  53. Радник голови ОПУ Арестович назвав Антоненка і Стерненка ув'язненими за політичними причинами 26 березня, 2021 п'ятниця. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 25 травня 2021. 
  54. Арестович пропонує перейменувати Україну і відібрати у Росії бренд «руських». У РФ відповіли Архівовано 12 травня 2022 у Wayback Machine. // hromadske.ua. — 2021. — 1 вересня.
  55. Боєць ЗСУ потрапив до окупантів ОРЛО, його тіло повернули з ознаками побиття (деталі). Вільне радіо. 18 грудня 2020. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 21 грудня 2020. 
  56. Арестович вибачився за дезінформацію про тіло загиблого військовослужбовця. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 21 грудня 2020. Процитовано 7 лютого 2021. 
  57. Радник з інформполітики ТКГ Арестович помилково оприлюднив версію окупантів про смерть українського військового на Донбасі. LB.ua. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021. 
  58. Кривонос заявив, що Арестович у 2018 завів снайперів на мінне поле: той заперечує. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 29 грудня 2020. Процитовано 29 грудня 2020. 
  59. "Гуртожиток ПТУ": Арестович дозволив собі сексистські заяви в бік депутаток "ЄС".. zbruc.eu. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 20 лютого 2021. 
  60. В «Європейській солідарності» звинувачують Арестовича в сексизмі через заяви про «жіночий гуртожиток». radiosvoboda.org. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021. 
  61. Борис Ткачук (16.02.2021). Арестович заявив, що українські військові «люблять пожалітися» волонтерам, а «ЄС» назвав «жіночим гуртожитком ПТУ». hromadske.ua. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021. 
  62. Радник Єрмака Арестович обматюкав активіста за прохання писати українською. glavcom.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 17 березня 2021. 
  63. «Пошел на х*й. Так понятнее?» Арестович відповів на прохання писати українською у Facebook. detector.media (укр.). 16 березня 2021. Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 17 березня 2021. 
  64. У “Слузі народу” назвали поведінку Арестовича “свинством”. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 17 березня 2021. Процитовано 17 березня 2021. 
  65. «Я в своем фейсбуке тоже могу материться». Арахамия считает нормальным нецензурный комментарий Арестовича. nv.ua (рос.). Архів оригіналу за 17 березня 2021. Процитовано 17 березня 2021. 
  66. «Це була гідна відповідь». Арестович пояснив, чому використав ненормативну лексику у соцмережі. detector.media (укр.). 17 березня 2021. Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 17 березня 2021. 
  67. SBU. Арестович Алексей Николаевич. Myrotvorets.center (ru-RU). Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022. 
  68. (рос.) Алексей Арестович на kinomania.ru Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.
  69. (рос.) Алексей Арестович на kino-teatr.ru Архівовано 20 березня 2016 у Wayback Machine.
  70. Арестович: Хто більше бреше? — Чесно з Ташею Трофимовою, 4 канал, 01.12.20. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 26 травня 2021. 
  71. а б в г - Короче говоря, Бутусов и его хозяева,... - Олексій Арестович | Facebook. web.archive.org. 29 грудня 2020. Процитовано 29 грудня 2020. 
  72. а б Арестович: Хто більше бреше? — Чесно з Ташею Трофимовою, 4 канал, 01.12.20. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 8 грудня 2020. 
  73. а б в Арестович показав свої нагороди за час служби в ЗСУ і підтвердив своє звання майора. inforesist.org. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 8 лютого 2021. 

Посилання