Констанцій I Хлор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Божественний
Констанцій I

лат. Flavius Valerius Constantius
Const.chlorus01 pushkin.jpg
Римський Імператор
1 травня 305 — 25 липня 306
Попередник: Максиміан
Наступник: Галерій
Авґуст
Цезар
Rex
Pontifex Maximus
 
Народження: 31 березня 250
Дарданія
Смерть: 25 липня 306 (56 років)
Eboracumd, Британія
Країна: Стародавній Рим
Релігія: Християнство
Рід: Династія Костянтина
Батько: Flavius Eutropiusd
Мати: Claudia Crispinad
Шлюб: Свята Олена і Флавія Максиміана Теодора
Діти: Костянтин Великий[1][2], Флавія Юлія Констанція, Anastasiad, Eutropiad, Юлій Констанцій, Далмацій Старший[3] і Flavius Hannibalianusd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Фла́вій Вале́рій Конста́нцій (лат. Flavius Valerius Constantius; 26 травня 250 — 26 липня 306), також відомий як Констанцій I або Констанцій Хлор (грец. χλωρός — «блідий»)[4][a] — римський імператор та батько імператора Костянтина Великого. Отримавши титул цезаря в 293 році, володарював у межах системи правління чотирьох — Тетрархії. Після того, як 305 року старші правителі, Діоклетіан та Максиміан, склали з себе повноваження імператорів, Констанцій та Галерій зайняли їхнє місце.

Констанцій, найімовірніше, походив з незнатної родини, проте завдяки своїм здібностям швидко піднявся до вершин римської армії. Близько 289 року він розлучився з Оленою, матір'ю свого первістка Костантина та одружився з Теодорою, дочкою імператора Максиміана. Вже в 293 році Констанцій отримав від Максиміана та Діоклетіана титул цезаря.

Найпершим військовим успіхом Констанція на цій посаді стало придушення повстання узурпаторів Каравзія та Аллекта, що почергово утримували владу в Британії та Північній Галлії. Зона відповідальності Констанція обмежувалася переважно північно-західною частиною Імперії, а його фактичною столицею був Трір в теперішній Німеччині. Під час Великого гоніння Констанцій проводив найпоблажливішу політику щодо християн серед усіх чотирьох тодішніх правителів, обмежившись лише зруйнуванням декількох церков.

Констанцій несподівано помер 306 року в британському місті Еборак по завершенні військової кампанії проти піктів. Одразу після його смерті система імперської влади зазнала краху, що призвело до початку серії громадянських війн Тетрархії. За 18 років потому, після перемоги над усіма конкурентами, одноосібну владу в Імперії здобув син Констанція, Константин, ставши першим християнином на цій посаді.

Життя до влади[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї романізованного іллірійця. Отримав прихильність імператорів Авреліана, Проба і Кара.

Був призначений на посаду презида Далмації за правління імператора Кара. У 286 році Діоклетіан призначає свого друга Максиміана співправителем і дає йому в управління західні провінції, в той час як сам забирає весь Схід, тим самим починаючи процес, який в кінцевому рахунку призведе до поділу Римської імперії на дві частини — Західну і Східну.

У 288 році, коли термін його перебування на посаді презида Далмації закінчився, Констанцій був призначений префектом преторія при західному імператорі Максиміані. З того часу він зайняв значне становище при імператорському дворі. Протягом періоду 288—289 років Констанцій під командуванням Максиміана брав активну участь у війні проти алеманнів та слов'янських племен на території за Рейном і Дунаєм.

Констанцій при Максиміані проявив якості вправного полководця й чудового правителя. У 293 році він був усиновлений Максіміаном, причому йому довелося розлучитися з дружиною Оленою (матір'ю Костянтина Великого) і одружитися з Теодорою, донькою Максиміана.

Він отримав в управління Галлію, з якою було пов'язано управління Британією. У 293 році відняв у британського узурпатора Караузія галльську гавань Банонію (Булонь). Після цього став готуватися до відновлення римської влади на Британією. Водночас опікувався захистом узбережжя північної Галлії від франкських піратів. Для цього створив 4 легіонів-псевдокомітатів (польової піхоти) — Legio I Flavia Pacis, Legio II Flavia Virtutis, Legio III Flavia Salutis та Legio I Flavia Martis.

У 296 році у вбивці Караузія — Аллекта — британські провінції. У 298 році Констанцій розбив аллеман у битві при Лангрі і Віндоніссі. Будівництвом нових фортець огородив Рейнську лінію від Майнца до Боденського озера. Коли у 303 році почалося гоніння на християн, Констанцій в своїх провінціях не надав йому кривавого характеру.

На реверсі Аргентеуса карбованого в Антіохії за часів цезаря Констанція I Хлора зображено перемогу Тетрархії над сарматами

Правління[ред. | ред. код]

У 305 році, після відходу Діоклетіана і Максиміана з престолу, він отримав сан «верховного» імператора римської імперії, але вже у липні 306 року помер у Еборакумі (Йорку), у Британії, коли в супроводі сина Костянтина зробив переможний похід проти розбійницьких прикордонних племен Шотландії — піктів і скотів.

Констанцій I Хлор є засновником династії Костянтина, що правила імперією до смерті Юліана ІІ Відступника у 363 році.

Титули[ред. | ред. код]

Констанцій I мав низку спеціальних титулів перемоги: Germanicus Maximus («великий переможець германський») з 287 р.; Sarmaticus Maximus («великий переможець Сарматський») з 289 р.; Britannicus Maximus («великий переможець британський»), Carpicus Maximus («великий переможець карпів») з 297 р.; Persicus Maximus («великий переможець Персії»), Armenicus Maximus («великий переможець Вірменії»), Medicus Maximus («великий переможець Мідії»), Adiabenicus Maximus («переможець адіабенський») з 298 р.

Примітки[ред. | ред. код]

Зауваги[ред. | ред. код]

  1. прізвисько Хлор вперше зустрічається в історичних працях візантійських авторів. Окрім значення «блідий» слово χλωρός також може означати «світло-зелений»

Посилання[ред. | ред. код]

Біографія Констанція I Хлора у De Imperatoribus Romanis