Філіпп Араб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марк Юлій Філіп
Marcus Julius Philippus
Bust of emperor Philippus Arabus - Hermitage Museum.jpg
Імператор
Початок правління: 244
Кінець правління: 249
Попередник: Гордіан III
Наступник: Децій Траян
Дата народження: 204
Місце народження: Шахба, Сирія
Дата смерті: 249
Місце смерті: Верона, Італія

Марк Юлій Філіпп (лат. Marcus Julius Philippus), також відомий як Філіпп Араб (*204— † 249) — імператор Стародавнього Риму з 244 по 249 роки.

Ранні роки[ред.ред. код]

Про ранні роки життя та політичну кар'єру Філіппа відомо небагато. Він народився у Шахбі, за 55 миль на південний схід від Дамаска, в римській провінції Сирія. Отримав свої прізвисько «Араб» через те, що його родина походила з Аравійського півострова і вважала себе далекими нащадками знатної родини з Алеппо. Філіпп був сином Юлія Маріна, місцевого римського громадянина. Багато істориків погоджуються, що він мав арабське походження і отримав римське громадянство завдяки батькові, досить впливовій людині.

Ім'я матері Філіпа невідоме, але джерела згадують про брата, Гая Юлія Пріска, воїна преторіанської гвардії за часів Гордіана III (238244). У 234 р. Філіп одружився на Марції Отацилії Севері, доньці римського губернатора. В них було двоє дітей: син на ім'я Марк Юлій Філіп Север (Філіп II), що народився 238 року, та донька Юлія Севера чи Северіна, про яку давньоримські джерела не згадують, але лишилися докази з інших джерел, зокрема, нумізматичних.

За правління Александра Севера Філіп вступив до преторіанської гвардії. У Стародавньому Римі ці елітні війська були наближені до імператора в якості охоронців.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

У 243 р., під час військової кампанії Гордіана III проти перського царя Шапура, префект преторіанців Тімесітей помер за нез'ясованих обставин. За пропозицією свого брата Пріска, Філіпп став новим префектом, маючи намір вдвох контролювати молодого імператора та неофіційно правити імперією. Наступного, 244 року, після поразки у битві, Гордіан III помер, і обставини його смерті досі є предметом дискусії істориків. За деякими свідченнями[1][2][3] Гордіана вбив Філіп, але інші джерела, зокрема, перські, стверджують, що Гордіан загинув у битві. Як би то не було, після смерті Гордіана імператором став Філіп.

Філіп Араб не бажав повторювати помилок колишніх претендентів і усвідомлював, що він має повернутися до Риму заради затвердження свого положення з Сенатом. Тому, уклавши мирну угоду з Шапуром, він відправився на захід, залишивши свого брата надзвичайним правителем східних провінцій. У Римі він здобув титул августа, а свого сина зробив цезарем та спадкоємцем.

Монета Філіпа Араба з профільним зображенням

Правління Філіппа почалося з нового вторгнення германських племен у провінцію Паннонія та готів — у провінцію Мезія (сучасні Сербія та Болгарія). Зрештою, у 248 р. вони були розбиті, але римські легіони були невдоволені результатом, можливо, через невелику здобич, якщо така навіть була. Незабаром спалахнуло повстання і війська проголосили імператором Тиберія Клавдія Пакатіана (лат. Tiberius Claudius Pacatianus). Цей заколот був швидко придушений і Філіп призначив губернатором провінції Гая Мессія Квінта Деція. Майбутні події показали, що це була велика помилка. Повстання Пакатіана не було єдиною загрозою правлінню Філіпа: на Сході Марк Йотапіан (лат. Marcus Jotapianus) очолив ще одне повстання у відповідь на деспотичне правління Пріска та надмірне оподаткування східних провінцій. Також спалахували повстання Марка Сільбаннака та Спонсіана, але, як свідчать античні джерела, вони не мали успіху.

У квітні 248 р. (1000 р. «від заснування міста») Філіпп мав честь керувати святкуваннями 1000-річчя Риму, який за легендою був заснований Ромулом 753 р. до н. е. За сучасною оцінкою, святкування було вкрай пишне і включало видовищні ігри, ludi saeculares та театральні вистави. У Колізеї було вбито більше 1000 гладіаторів та сотні екзотичних тварин, серед яких гіппопотами, леопарди, леви, жирафи та один носоріг[4]. Святкування також залишилося в літературі, зокрема, твір Азінія Квадрата «Історія тисячоліття» був спеціально написаний на честь річниці.

Незважаючи на святкову атмосферу, у військах продовжувало наростати незадоволення. Навесні 249 р. дунайська армія проголосила імператором Деція і рушила на Рим. Влітку того ж року армія Філіпа зустріла узурпатора коло сучасного міста Верона. Децій переміг у битві, а Філіп загинув приблизно у вересні 249 р. під час битви[5], чи, за деякими джерелам був вбитий своїми власними легіонерами, які бажали прислужитися новому правителю. Одинадцятирічний син та спадкоємець Філіпа був також вбитий, а доля Пріска невідома[5].

Релігійні переконання[ред.ред. код]

Сирійська банкнота із зображенням Філіпа

Деякі, пізніші легенди, вперше згадані у «Церковній історії» Євсевія, стверджують, що Філіп був першим імператором-християнином. Ця легенда, скоріш за все, базується на згадці Євсевія про те, як одного разу Філіп нібито відвідав християнську пасхальну службу, після того як на вимогу єпископа сповідався у гріхах[6].

Однак, більшість істориків вважають першим християнським імператором Костянтина, якого охрестили на смертному ложі, та ставлять під сумнів прихильність Філіпа до християнства через те, що нехристиянські автори не згадують про цей факт і що впродовж свого правління Філіп наслідував державну релігію в усіх її проявах[7]. Твердження Євсевія критики приписують загальній терпимості Філіпа до християн[8].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ball, Warwick (2000). Rome in the East: the transformation of an empire. New York: Routledge. ISBN 0-415-24357-2. 
  2. The Houghton Mifflin Dictionary of Biography, Houghton-Mifflin, London 2003: p1203
  3. Riverside Dictionary Of Biography, Houghton-Mifflin, London 2004: p603.
  4. Graham, T. (Writer and Director). (2000). The Fall [Television series episode]. In T. Graham (Producer), Rome: Power and Glory. Military Channel.
  5. а б Potter (2004), p. 241.
  6. Philip the Arab and Rival Claimants of the later 240s
  7. Cruse, C.F., translator. Eusebius' Ecclesiastical History, Hendrickson Publishers, 1998 (fourth printing, 2004), pp. 220—221.
  8. «Catholic Encyclopedia: Sts. Quirinus». Newadvent.org. 1911-06-01. Архів оригіналу за 2013-07-07. Процитовано 2009-02-17. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Аврелій Віктор «Про цезарів»
  • Аврелій Віктор «Про життя та вдачу римських імператорів»
  • Potter, David S. The Roman Empire at Bay AD 180—395, Routledge, 2004. ISBN 0-415-10058-5

Посилання[ред.ред. код]