Гінріх Шульдт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хінріх Шульдт
Hinrich Schuldt
Schuldt, Hinrich - Brigadeführer.jpg
Прізвисько «Кеп» (нім. Käptn)
Народження 14 січня 1901(1901-01-14)
Німецька імперія Бланкенесе, Гамбург
Смерть 15 березня 1944(1944-03-15) (43 роки)
Союз Радянських Соціалістичних Республік біля Невеля, Псковська область
Поховання Лісовий цвинтар (Рига)d
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Schutzstaffel Abzeichen.svg СС
Вид збройних сил War Ensign of Germany (1922–1933).svg Рейхсмаріне
Waffen-SS Ваффен-СС
Рід військ піхота
Роки служби 19221944
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Німецька народна партія свободиd
Член СА, Deutschvölkischer Schutz und Trutzbundd і СС
Звання SS-Brigadeführer Collar Rank.svg Бригадефюрер СС,
SS Brigadeführer.jpg генерал-майор військ СС
Формування SMS «Ельзас»
Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»
Дивізія СС «Тотенкопф»
Командування 19-та гренадерська дивізія СС (2-га латвійська)
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Рятувальна медаль
Німецький Олімпійський знак 2-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Золотий німецький хрест
Почесний кут старих бійців
Йольський свічник СС
Спортивний знак СА
Кільце «Мертва голова»
Штурмовий піхотний знак в сріблі

Гінріх Шульдт (нім. Hinrich Schuldt; нар. 14 січня 1901, Бланкенесе, Гамбург — пом. 15 березня 1944, біля Невеля, Псковська область) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, бригадефюрер СС та генерал-майор військ СС (посмертно, 1944). Кавалер Лицарського хреста з дубовим листям та мечами (посмертно, 1944).

Біографія[ред. | ред. код]

З 1922 року служив у рейхсмаріне. У 1928 році покинув флот, став викладачем і керівником військово-політичних курсів національної організації.

Член СС (№ 242 677). З 12 грудня 1933 року — командир третьої роти в «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер». З весни 1938 року — командир першого батальйону штандарта (полку) СС «Дойчланд».

З початком Другої світової війни був командиром першого батальйону 3-го панцергренадерского полку СС, потім командир першого батальйону 4-го мотопіхотного полку СС. Учасник Польської і Французької кампаній. З 5 липня 1941 року — командир 4-го мотопіхотного полку «Остмарк» дивізії СС «Мертва голова». Полк було надано 17-й піхотній дивізії, в складі якої він брав участь в бойових діях на Східному фронті. Воював під Ленінградом, потім полк був переведений до Кракова, де увійшов до складу дивізії СС «Дас Райх». У грудні 1941 — березні 1942 року брав участь у важких оборонних боях під Юхновом і за шосе Юхнов-Вязьма, за цей час чисельність полку скоротилася з 3 тисяч до 180 осіб.

З 21 грудня 1942 по 15 березня 1943 року — командир 2-ї бригади СС «Шульдт» (інша назва — бойова група «Шульдт»), до складу якої входили 100-й авіапольовий батальйон «Герман Герінг», 1-й батальйон поліцейського полку, 7-й батальйон «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» і батальйон супроводу фюрера. Бригада діяла на південній ділянці радянсько-німецького фронту, тримала оборону на лінії Міллерово-Мєшков, стримуючи просування радянських військ в напрямку річки Донець. 1 січня 1943 року бригада була включена до складу 6-ї танкової дивізії, а 15 березня того ж року розформована.

1 вересня 1943 року призначений командиром 2-ї латиської добровольчої бригади СС (в січні 1944 вона була перетворена в 19-ю гренадерскую дивізію СС). За короткий час створив боєздатний підрозділ, який пізніше брав участь в обороні Волхова і в подальших важких ар'єргардних боях. Загинув в бою під Невелем. Його ім'ям був названий 43-й гренадерський полк військ СС.

Сім'я[ред. | ред. код]

8 липня 1942 одружився в Гаазі з Ільзою Шреєр.

Нагороди[ред. | ред. код]

Військова кар'єра

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Andreas Schulz, Dieter Zinke: Die Generale der Waffen-SS und der Polizei. Band 5: Schlake — Turner. Biblio-Verlag 2011, S. 189.
  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Krätschmer, Ernst-Günther (1999). Die Ritterkreuzträger der Waffen-SS. Coburg, Germany: Nation Europa Verlag GmbH. ISBN 3-920677-43-9.
  • Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
сформована
19th SS Division Logo.svg
командир 19-ї гренадерської дивізії СС (2-ї латвійської)

7 січня — 15 березня 1944
Наступник:
штандартенфюрер СС
Фрідріх-Вільгельм Бок