Ганс-Ульріх Рудель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс-Ульріх Рудель
HansUlrichRudel.JPG.jpeg
Ганс-Ульріх Рудель
Народження 2 липня 1916(1916-07-02)
Конрадсвальдау, Силезія Німецька імперія
Смерть 18 грудня 1982(1982-12-18) (66 років)
Розенгайм, ФРН
Поховання Dornhausen[d]
Приналежність Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ Штурмова авіація
Роки служби 19361945
Партія Deutsche Reichspartei[d]
Звання Полковник
Командування Schlachtgeschwader 2 (SG 2) «Immelmann»
Війни / битви
Інше Письменник, спортсмен, бізнесмен, політичний діяч
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста із Золотим Дубовим листям, Мечами та Діамантами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
За поранення (нагрудний знак)
Кавалер Срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
Ганс-Ульріх Рудель у Вікісховищі?
Ju 87 G, 21 червня 1943

Ганс-Ульріх Рудель (2 липня 1916 — 18 грудня 1982, Розенгайм) — льотчик-ас Люфтваффе часів Другої світової війни.

Послужний список[ред. | ред. код]

Найвідоміший бойовий льотчик Другої світової війни. За неповні чотири роки, пілотуючи, в основному, повільні та вразливі пікірувальники Ju 87 «Штука», він здійснив 2530 бойових вильотів, більше, ніж будь-який інший пілот у світі (за версією американців, лаоський ас Лі Луе, що зробив близько 5000 вильотів).

Знищив:

Рудель сам був збитий зенітним вогнем близько тридцяти разів (і жодного разу винищувачами), п'ять разів був поранений, два з них — важко, але продовжував здійснювати бойові вильоти після ампутації правої ноги, врятував шість екіпажів, які зробили вимушену посадку на ворожій території. Наприкінці війни став єдиним вояком німецької армії, що отримав найвищу і спеціально для нього засновану нагороду своєї країни за хоробрість — «Золоте Дубове Листя з Мечами і Діамантами до Лицарського хреста Залізного хреста».

Історія успіху[ред. | ред. код]

Рудель почав війну скромним лейтенантом, якого колеги цькували за любов до молока і довгий час не допускали до бойових вильотів як неспроможного навчитися пілотувати літак, а закінчив її у званні оберста (полковника) командиром найстарішої й найвідомішої авіаційної частини пікірувальників Ju 87 (Schlachtgeschwader) SG 2 «Іммельман». Адольф Гітлер кілька разів забороняв йому літати, вважаючи, що його смерть буде тяжким ударом для нації, генерал-фельдмаршал Фердинанд Шернер називав його вартим цілої дивізії, а Сталін оцінив його голову в 100 000 рублів, які пообіцяв виплатити кожному, хто зможе доставити Руделя, живого чи мертвого, до рук радянського командування[джерело?].

Повоєнні роки[ред. | ред. код]

У середині квітня 1946 року після виписки з госпіталю в Баварії, де він доліковувався після ампутації, Рудель працював транспортним підрядником у Кесфельді (Coesfeld), земля Північний Рейн — Вестфалія. Завдяки протезу, зробленому спеціально для нього одним з найкращих майстрів Німеччини Штрейдом (Streid), він брав участь у лижних змаганнях і разом зі своїми друзями й однополчанами Бауером і Ніерманом здійснив гірський похід у Південний Тіроль. Пізніше, втративши роботу і будь-які перспективи, з ярликом «ярого мілітариста і фашиста», він перебрався до Риму, а в липні 1948 року — до Аргентини. Разом з кількома іншими відомими ветеранами Люфтваффе генералами Вернером Баумбахом і Адольфом Галландом, пілотами-випробувачами Беренсом і Штейнкампом, колишнім головним конструктором фірми Фокке-Вульф Куртом Танком допомагав створювати аргентинську військову авіацію, працював консультантом у авіабудівній промисловості.

Рудель оселився на околицях аргентинського міста Кордова, де розташовано великий авіабудівний завод, активно займався улюбленими видами спорту — плаванням, тенісом, метанням списа і диска, гірськими лижами і альпінізмом у горах Сьєрра-Гранде. У вільний час він працював над своїми мемуарами, вперше опублікованими в Буенос-Айресі 1949 року. Користуючись протезом, узяв участь у південноамериканському чемпіонаті з гірськолижного спорту в Сан-Карлос-де-Барілоче й посів четверте місце. 1951 року Рудель здійснив спробу сходження на найвищий пік Американського материка — Аконкагуа в аргентинських Андах.

Перебуваючи в Південній Америці, Рудель познайомився і потоваришував із президентом Аргентини Хуаном Пероном і президентом Парагваю Альфредо Стресснером. Він активно займався громадською діяльністю серед нацистів та іммігрантів німецького походження, що виїхали з Європи, брав участь у роботі об'єднання Kameradenhilfe («Товариська допомога»), яке надсилало продовольчі посилки німецьким військовополоненим і допомагало їх родинам. Критики називали Kameradenhilfe «НСДАП-подібною організацією»[джерело?]).

1951 року Рудель опублікував у Буенос-Айресі два політичних памфлети — «Ми, фронтові солдати, і наша думка про переозброєння Німеччини» й «Удар ножем у спину, або Легенда». У першій книзі Рудель, виступаючи від імені всіх фронтових солдатів, стверджує, що знову готовий битися проти більшовиків за «життєвий простір» на сході, як і раніше, необхідний для виживання німецької нації. У другій, присвяченій наслідкам замаху на Гітлера у червні 1944 року, Рудель пояснює читачеві, що відповідальність за поразку Німеччини у війні несе генералітет, який не зрозумів стратегічного генія фюрера і, особливо, офіцери-змовники, оскільки політична криза, викликана їх замахом, дозволила союзникам закріпитися в Європі.

Золоте Дубове Листя з Мечами й діамантами до Лицарського хреста Залізного хреста

Після закінчення контракту з аргентинським урядом на початку 1950-х рр.. Рудель повернувся до Німеччини, де продовжив успішну кар'єру консультанта й бізнесмена. 1953 року, у розпал першої стадії холодної війни, коли громадська думка стала терпиміше ставитися до колишніх нацистів, він вперше опублікував книжку мемуарів «Trotzdem» на батьківщині. Рудель також зробив спробу балотуватися в Бундестаг від ультраконсервативної DRP, але зазнав поразки на виборах. Він брав активну участь у щорічних зборах ветеранів ескадрильї «Іммельман», 1965 року відкривав меморіал загиблим льотчикам SG 2 в Бург-Штауфенбурзі. Незважаючи на інсульт, перенесений 1970 року, Рудель продовжував активно займатися спортом, сприяв організації перших чемпіонатів Німеччини для спортсменів-інвалідів. Останні роки життя він прожив у Куфштейні, Австрія, продовжуючи бентежити офіційний Бонн своїми вкрай правими політичними висловлюваннями.

Літературна творчість[ред. | ред. код]

Після війни вийшли військові мемуари Руделя, «Trotzdem», відомі під їх англійською назвою «Пілот „Штуки“». Книга, одностайно визнана свого часу літературною подією та стала за минулі десятиріччя військовою мемуарною класикою. З тих пір багато разів перевидавалася багатьма мовами світу, загальним тиражем більше мільйона примірників, зокрема, російською мовою[4]. Зі сторінок книги постає портрет людини мислячої, холоднокровної, вольової, безстрашної, з яскравими командирськими якостями, хоча і не чужого емоціям, вразливого, часом такого, що сумнівається в собі, безперервно бореться з нелюдською напругою і втомою. Разом з тим, Рудель залишається переконаним нацистом, кадровим офіцером Люфтваффе, який прагне завдати максимальної шкоди ненависному ворогові будь-якими засобами і будь-якою доступною зброєю, сенс життя якого — винищення ворогів Німеччини, завоювання для неї «життєвого простору», здійснення успішних місій, військова кар'єра, нагороди, повага підлеглих, прихильне ставлення Гітлера, Герінга, Гіммлера, любов нації.

Смерть[ред. | ред. код]

Ганс-Ульріх Рудель помер у Розенгаймі (ФРН) у грудні 1982 року (у віці 66 років) від крововиливу в мозок.

Нагороди[ред. | ред. код]

Країна Назва отриманої нагороди Дата нагородження Військове звання
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Медаль «В пам'ять 1 жовтня 1938» 1939 Leutnant
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Залізний хрест 2-го Класу 10 листопада 1939 Leutnant
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Залізний хрест 1-го Класу 18 липня 1941 Leutnant
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Нагрудна планка бомбардувальника в золоті 18 липня 1941 Leutnant
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Почесний Кубок Люфтваффе 20 вересня 1941 Oberleutnant
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Золотий Німецький хрест 2 грудня 1941 Oberleutnant
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Лицарський хрест Залізного хреста, 392-й нагороджений1 6 січня 1942 Oberleutnant
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Лицарський хрест з дубовим листям, 229-й нагороджений2 14 квітня 1943 Oberleutnant
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Лицарський хрест з дубовим листям та мечами, 42-й нагороджений 25 листопада 1943 Hauptmann
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Лицарський хрест з дубовим листям, мечами та діамантами, 10-й нагороджений 29 березня 1944 Major
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Лицарський хрест з золотим дубовим листям, мечами та діамантами, єдиний володар3 29 грудня 1944 Oberstleutnant
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Комбінований Знак Пілот-Спостерігач з діамантами 1944
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Нагрудний золотий знак «Авіація наземної підтримки» з діамантами та підвіскою за 2000 бойових вильотів 1944
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Нагрудний знак «За поранення» золотої ступені 1945
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Згадувався у щоденній доповіді Вермахтберіхт П'ять згадувань
Flag of Hungary (1915-1918, 1919-1946).svg Золота медаль за хоробрість[de] (Угорщина) 16 січня 1945 Oberst
Flag of Italy (1861–1946).svg Срібна медаль військової хоробрості[en] (Італія)
  1. За затоплення лінкора «Марат», водотоннажністю 26 590 тонн
  2. За знищення близько 70-ти десантних суден та човнів біля узбережжя Тамані та Кубані
  3. За сукупні здобутки під час бойових дій[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Лі Луе — льотчик, що зробив бойових вильотів більше за Руделя.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Рудель Ганс-Ульрих. Пилот "штуки" = Stuka-Pilot. — New York : Ballantine Books, 1963. (англ.)
  • Пилот «Штуки» Автор: Рудель Ганс Ульрих Издательство: Центрполиграф ISBN 5-9524-0679-3 Год издания: 2004 Страниц: 158 Язык: Русский

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Советская танковая дивизия
  2. Отражение сентябрьских налетов на Ленинград
  3. В окремих джерелах фігурує як крейсер — відповідно до прийнятої в крігсмаріне класифікації
  4. Пилот «Штуки» 2006 Ганс-Ульрих Рудель Вече ISBN 985-13-1625-3
  5. Rudel, Hans-Ulrich / ww2awards

Література[ред. | ред. код]

  • Brütting, Georg. Das waren die deutschen Stuka-Asse 1939—1945. Motorbuch, Stuttgart, 1995. ISBN 3-87943-433-6.

Посилання[ред. | ред. код]