Еріх Беренфенгер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еріх Беренфенгер
Erich Bärenfänger
Народження 12 січня 1915(1915-01-12)
Менден (Зауерланд), Німецька імперія
Смерть 2 травня 1945(1945-05-02) (30 років)
Берлін, Третій рейх
Країна  Німеччина
Приналежність Третій Рейх Третій рейх
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19361945
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Звання  Генерал-майор
Командування 50-та піхотна дивізія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Медаль «Хрестовий похід проти комунізму»
Медаль «Хрестовий похід проти комунізму»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Кавалер ордена Корони Румунії
Кавалер ордена Корони Румунії
Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія)
Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія)
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Спортивний знак СА
Спортивний знак СА
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Кримський щит
Кримський щит
Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ
Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ

Еріх Беренфенгер (нім. Erich Bärenfänger; 12 січня 1915 — 2 травня 1945) — німецький офіцер, учасник Другої світової війни, генерал-майор вермахту28 квітня 1945 року), один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами. Покінчив життя самогубством.

Початок військової кар'єри[ред. | ред. код]

Призваний на військову службу в жовтні 1936, в піхотний полк. У квітні 1938 року в званні унтер-офіцера пройшов 4-тижневі курси підготовки офіцерів резерву, у листопаді 1938 року в званні фельдфебеля перейшов на службу в прикордонний полк. У квітні 1939 отримав звання лейтенанта резерву(тобто без закінчення військового училища) і призначений командиром взводу.

Напередодні початку Другої світової війни прикордонний полк, в якому служив лейтенант Беренфенгер, був перейменований в 123-й піхотний полк (у складі 50-ї піхотної дивізії).

Друга світова війна[ред. | ред. код]

У червні 1940 року50-та піхотна дивізія взяла участь у завершенні Французької кампанії. Лейтенант Беренфенгер був поранений вже 6 червня до середини липня був на лікуванні у госпіталі, однак ще в червні отримав Залізні хрести обох ступенів.

З вересня 1940 лейтенант Беренфенгер обіймав посаду ад'ютанта батальйону.

У січні 1941 року50-та дивізія була передислокована з Німеччини в Румунії, після 22 червня 1941 року наступала в напрямку Одеси, Миколаєва, Перекопу, Севастополя.

У липні-серпні 1941 року в районі Миколаєва Беренфенгер був тричі поранений (отримав срібний знак за поранення), в кінці вересня 1941 (біля Перекопу) призначений командиром роти (отримав звання старшого лейтенанта). В листопаді (у Криму) знов був двічі поранений, отримав золотий знак за поранення і був нагороджений Золотим німецьким хрестом.

Наприкінці грудня 1941 (під Севастополем) тимчасово взяв командування батальйоном, з січня 1942 знову командир роти. У травні-вересні знову тимчасовий командир батальйону, з серпня 1942 — гауптман, нагороджений Лицарським хрестом. З жовтня 1942 — командир батальйону.

З листопада 1942 — в боях на Кавказькому напрямку. У травні 1943 нагороджений Дубовим листям (№ 243) до Лицарського хреста, з червня 1943 — майор.

З жовтня 1943 — знову бої в Криму (оборона). У січні 1944 нагороджений Мечами (№ 45) до Лицарського хреста з Дубовим листям.

З лютого 1944 — підполковник, у командному резерві.

З червня 1944 — інспектор гітлер'югенду в таборі військового навчання.

23 квітня 1945 призначений Гітлером військовим комендантом зони оборони Берліна. Наступного дня замінений генералом Вейдлінгом. 25 квітня наказом Гітлера підвищений з підполковника до генерал-майора і призначений комендантом оборони секторів А і Б в Берліні. 2 травня 1945 покінчив життя самогубством разом з дружиною та шурином.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • Holztrager H., In a raging inferno. Combat units of the Hitler Youth 1944-45
  • Williamson, G., Knight's Cross, Oak-Leaves and Swords Recipients 1941-45, Osprey Publishing Ltd., Great Britain, 2005
  • Helden der Wehrmacht II, Sammelband (Miscellany), FZ-Verlag GmbH, München, Deutschland, 2003

Посилання[ред. | ред. код]