Отто Гітцфельд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Гітцфельд
Otto Hitzfeld
Bundesarchiv Bild 146-1995-082-19, Otto Hitzfeld.jpg
Народження 7 травня 1898(1898-05-07)
Німецька імперія Шлухзе, Баден
Смерть 6 грудня 1990(1990-12-06) (92 роки)
Німеччина Доссенгайм, Баден-Вюртемберг
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19151945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg генерал від інфантерії
Формування 73-тя піхотна дивізія
Командування 102-га піхотна дивізія
LXVII-й армійський корпус
11-та армія
Війни / битви Перша світова війна:
Друга світова війна:
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Церінгенського лева
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Офіцерський Хрест ордена Корони Румунії
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден Михайла Хороброго
За поранення (нагрудний знак)
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Кримський щит
CMNS: Отто Гітцфельд на Вікісховищі

О́тто Максиміліан Гі́тцфельд (нім. Otto Maximilian Hitzfeld; нар. 7 травня 1898, Шлухзе — пом. 6 грудня 1990, Доссенгайм, Баден-Вюртемберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії Вермахту (1945). Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1945).

Біографія[ред. | ред. код]

18 січня 1915 року поступив в запасний батальйон 142-го піхотного полку і 10 липня відправлений на фронт. В травні-червні 1916 року навчався на курсах взводних і ротних командирів 29-ї піхотної дивізії, у вересні — на курсах ударних частин 14-го армійського корпусу. З 5 травня 1917 року — ордонанс-офіцер 142-го піхотного полку. 11 травня 1918 року поранений. З 26 червня 1918 року — командир роти запасного батальйону свого полку, з 29 липня — ад'ютант 3-го батальйону, з 19 грудня — виконувач обов'язків полкового ад'ютанта.

Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. В січні-жовтні 1919 року — ад'ютант 2-го Баденського добровольчого батальйону. З 11 жовтня 1919 року — батальйонний ад'ютант 113-го стрілецького полку. 1 січня 1921 року переведений в 14-й піхотний полк, в лютому-березні закінчив курси зв'язку в Ютербозі. З 1 жовтня 1923 року — батальйонний ад'ютант 14-го піхотного полку. З 1 жовтня 1927 року служив у кулеметних підрозділах. 1 жовтня 1931 року переведений в 6-й артилерійський полк і призначений ад'ютантом навчального полку Дрезденського піхотного училища. 1 квітня 1932 року зарахований в 3-й автомобільний полк. З 1 травня 1933 року — в штаті Дрезденського піхотного училища. З 1 жовтня 1934 року — командир роти піхотного полку «Тюбінген». З 1 жовтня 1935 року — керівник інструкторів 4--ї кулеметної роти 35-го піхотного полку. З 1 січня 1937 року — інструктор з тактики Дрезденського піхотного училища. З 12 вересня 1938 року — 1-й офіцер Генштабу в управлінні генерал-майора Райнгардта. З 10 листопада 1938 року — ад'ютант військового училища у Вінер-Нойштадті.

З 26 серпня 1939 року — командир 3-го батальйону 158-го піхотного полку 82-го піхотного полку. Учасник Французької кампанії. З 15 листопада 1940 року — командир 593-го піхотного полку 323-ї піхотної дивізії, розташованого у Франції. З 5 липня 1941 року — командир 213-го піхотного полку 73--ї піхотної дивізії. Учасник операцій в Криму і Північному Кавказі. З 19 січня по 10 листопада 1943 року — командир 102-ї піхотної дивізії. Вів бої під Ржевом і Орлом, в жовтні 1943 року дивізія зазнала значних втрат під Гомелем і була зведена в бойову групу.

З 1 грудня 1944 року — в.о. командира 67-го армійського корпусу. З 2 по 8 квітня 1945 року — в.о. командувача 11-ю армією. 19 квітня взятий у полон американськими військами. 12 травня 1947 року звільнений.

Нагороди[ред. | ред. код]

Військова кар'єра

Див. також[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Ein Infanterist in zwei Weltkriegen – Erinnerungen 1898-1980, Biblio-Verlag (1983), ISBN 978-3764812690.

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.707-708 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Dermot Bradley: Otto Maximilian Hitzfeld – Ein Infanterist in zwei Weltkriegen. Erinnerungen des Generals der Infanterie a. D. 1898–1980, in: „Soldatenschicksale des 20. Jahrhunderts“, Band 4, , Biblio-Verlag 1983, ISBN 3-7648-1269-9.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-лейтенант
Йоханес Фріснер
Divisionszeichen der 102. ID.jpg
командир 102-ї піхотної дивізії

19 січня — 5 листопада 1943
Наступник:
генерал-лейтенант
Вернер фон Беккен
Попередник:
генерал від інфантерії
Отто Шпонгеймер
командир LXVII-го армійського корпусу
17 грудня 1944 — квітень 1945
Наступник:
 —
Попередник:
генерал артилерії
Вальтер Люхт
Командувач 11-ї армії
2 — 8 квітня 1945
Наступник:
капітуляція