Ганс Кельнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс Кельнер
Hans Källner
Народження 9 жовтня 1898(1898-10-09)
Німецька імперія Каттовіц, Верхня Сілезія
Смерть 18 квітня 1945(1945-04-18) (46 років)
Чехословаччина поблизу Сокольніце, Південноморавський край
Приналежність Імперська армія Німеччини Рейхсхеер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ кіннота
Роки служби 19151919
19351945
Звання Generalleutnant (Wehrmacht).svg Генерал-лейтенант
Формування 11-та піхотна дивізія
Командування 19-та танкова дивізія
XXIV-й танковий корпус
Війни / битви
Інше офіцер поліції
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
«За участь у загальних штурмових атаках» Срібний нагрудний знак «За танкову атаку»

Ганс Кельнер (нім. Hans Källner; нар. 9 жовтня 1898, Каттовіц, Верхня Сілезія — пом. 18 квітня 1945, поблизу Сокольніце, Південноморавський край) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант (1944) Вермахту. Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1944).

Біографія[ред. | ред. код]

Військова кар'єра



Ганс Кельнер народився 9 жовтня 1898 у сілезькому місті Каттовіц (сучасна Польща). 6 червня 1915 пішов добровольцем до армії, був зарахований до 11-го кінно-єгерського полку (нім. Jäger-Regiment zu Pferde Nr. 11) разом зі своїм братом Паулем (який у подальшому залишився в полоні в Росії і став там комуністом).

Бився на Східному фронті проти російських військ, 28 квітня 1916 року підвищений в єфрейтори. З квітня 1917 року — унтер-офіцер, з жовтня 1917 року — лейтенант резерву (тобто без закінчення військового училища). Весною 1918 року перекинутий разом з полком на Західний фронт, де бився у багатьох боях та битвах. Нагороджений Залізними хрестами обох ступенів.

У січні 1919 року по завершенню світової війни демобілізувався, з лютого 1919 до травня 1920 проходив службу у Фрайкорі. 21 жовтня 1920 року вступив на службу в поліцію у Люблінці, у званні лейтенант. Потім служив у поліції в Ополе і Глівіце. З 1926 до 1935 року він був інструктором у поліцейській академії в Потсдам-Айхе.

У серпні 1935 року повернувся на військову службу, в кінноту — командир ескадрону, ротмістр. До початку Другої світової війни — командир розвідувального батальйону 11-ї піхотної дивізії, майор.

З початком бойових дій на передовій, командував розвідувальним батальйоном у Польській і Французькій кампаніях, нагороджений планками до Залізних хрестів (повторне нагородження). 1 листопада 1939 присвоєне чергове звання оберст-лейтенант.

З 22 червня 1941 року — брав участь у німецько-радянській війні. Бої в районі Волхова. Нагороджений Золотим німецьким хрестом. З серпня 1941 командир стрілецького полку 19-ї танкової дивізії, бої в районі Невеля, потім під Москвою. З березня 1942 — оберст. У травні 1942 року нагороджений Лицарським хрестом.

З серпня 1943 року — командир 19-ї танкової дивізії, 1 листопада 1943 року присвоєне звання генерал-майор. У лютому 1944 нагороджений за бої в районі Житомира дубовим листям до Лицарського хреста. 1 червня 1944 року — генерал-лейтенант. За бої на Західній Україні та в районі Варшави в жовтні 1944 року нагороджений мечами (№ 106) до Лицарського хреста з дубовим листям.

З березня 1945 року — командувач XXIV-м танковим корпусом. 18 квітня 1945 загинув на лінії фронту поблизу Сокольніце на півдні Моравії, коли приїхав з інспекційною перевіркою своїх військ.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6. (нім.)
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 1: A–K. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.(нім.)

Посилання[ред. | ред. код]


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
оберст
Оскар Соргель
Ww2 GermanDivision Panzer 19-a.svg
командир 19-ї танкової дивізії

18 серпня 1943 — 24 березня 1944
Наступник:
оберст
Вальтер Денкерт
Попередник:
оберст
Вальтер Денкерт
Ww2 GermanDivision Panzer 19-a.svg
командир 19-ї танкової дивізії

1 травня 1944 — 20 березня 1945
Наступник:
генерал-майор
Ганс-Йоахим Деккерт
Попередник:
генерал танкових військ
Вальтер Нерінг
командир XXIV-го танкового корпусу
20 березня — 18 квітня 1945
Наступник:
генерал артилерії
Вальтер Гартманн


Примітки[ред. | ред. код]