Франц Беке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц Беке
Franz Bäke
Franz Bäke.jpg
Народження 28 лютого 1898(1898-02-28)
Німецька імперія Зіннталь, Гессен
Смерть 12 грудня 1978(1978-12-12) (80 років)
Німеччина Гаген, Північний Рейн-Вестфалія
дорожньо-транспортна пригода
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота, танкові війська
Роки служби 19151919
1937-1945
Звання Generalmajor (Wehrmacht).svg Генерал-майор
Формування 6-та танкова дивізія
13-та танкова дивізія
Панцергренадерська дивізія «Фельдхернхалле»
Командування Танкова дивізія «Фельдхернхалле 2»
Війни / битви
Інше доктор медичних наук-стоматолог
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Нагрудний знак «За танкову атаку»
CMNS: Франц Беке на Вікісховищі

Франц Беке (нім. Franz Bäke; нар. 28 лютого 1898, Зіннталь, Гессен — пом. 12 грудня 1978, Гаген, Північний Рейн-Вестфалія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-майор (1945) Вермахту. Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1944).

Біографія[ред. | ред. код]

Поступив на військову службу добровольцем в травні 1915 року. Воював на Західному фронті в піхоті. Після важкого поранення в листопаді 1916 року переведений в артилерію. У 1918 році отримав ще 2 поранення.

У січні 1919 року звільнений з військової служби, поступив на навчання на медичному факультеті. У першому семестрі перервав навчання і відправився воювати в складі добровольчого корпусу Еппа. Потім завершив медичну освіту, отримав ступінь доктора медицини і відкрив приватну стоматологічну клініку.

У квітні 1937 року знову добровільно вступив на військову службу (у віці 39 років). Закінчив курси підготовки офіцерів, в грудні 1937 року одержав звання лейтенанта резерву (тобто без закінчення військового училища). З січня 1938 року — командир взводу в танковому батальйоні. Брав участь в занятті Судетської області Чехословаччини.

Брав участь у Польській кампанії. З листопада 1939 року - командир роти, старший лейтенант резерву, тобто без закінчення військового училища. Під час Французької кампанії був двічі поранений (залишився в строю). З 22 червня 1941 гауптман Беке брав участь в операції «Барбаросса». Відповідав за ремонт танків в 6-ї танкової дивізії, де і отримав серед товаришів по службі прізвисько «Дантист» не тільки за стоматологічну допомогу, а й за ефективну роботу з відновлення підбитих танків. Німецька система відновлення танків була дуже ефективною на початку війни: не згорілі легкі трофейні чехословацькі танки Pz.35 (t) відновлювалися, ремонтувалися і готувалися до дії в найкоротший термін, через 24 години. Його 6-а танкова дивізія, що наступала в загальному напрямку на Ленінград в жовтні 1941, перекинута в район Вязьми, потім Ржева, в загальному напрямку на Москву. З січня 1942 року — командир 2-го батальйону 11-го танкового полку.

З листопада 1942 року 6-та танкова дивізія (після відпочинку і переозброєння новими танками у Франції в травні-жовтні 1942 року) билась на Сталінградському напрямку. До березня 1943 рокудивізія відступила в район Харкова. З липня 1943 року 6-а танкова дивізія бере участь в Курській битві (на південному фасі Курської дуги). Тут гранатами, які примагнічувались до броні, в нічному бою майор резерву Беке знищив особисто 3 танка. 13 липня Беке був поранений (залишився в строю), 14 липня очолив 11-й танковий полк.

В лютому 1944 року в п'ятиденних боях під Балабанівкою ціною втрати одного «Тигра» бойова група «Беке» вивела з ладу 267 одиниць бронетехніки противника. З 3 липня 1944 року — командир 106-ї танкової бригади «Feldherrnhalle» на Західному фронті.

З березня 1945 року — командир 13-й танковій дивізії. 20 квітня 1945 отримав звання звання генерал-майора резерву. У травні 1945 року Баку прийняв командування так званою танковою дивізією «Feldherrnhalle-2», змішаного формування.

Франц Беке був 13 разів підбитий і одержав 7 поранень.

Після капітуляції Німеччини 8 травня 1945 року Беке зумів відвести залишки своєї дивізії на захід і здатися в американський полон. Відпущений з полону в 1950 році, повернувся до Німеччини і знову став працювати стоматологом. Загинув 12 грудня 1978 року в автомобільній катастрофі в Гагені у віці 80-ти років. Бундесвер надав почесний караул для його похорону.

Нагороди[ред. | ред. код]

Військова кар'єра


Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
  • Federl, C., Die Ritterkreuzträger der Deutschen Panzerdivisionen 1939-1945, VDM Heinz Nickel, Zweibrücken, Germany, 2000
  • Fellgiebel, Walther-Peer, Elite of the Third Reich - The Recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-45: A Reference, Helion & Company Limited, England, 2003
  • Williamson, G., Knight’s Cross, Oak-Leaves and Swords Recipients 1941-45, Osprey Publishing Ltd., Great Britain, 2005
  • Breyette, T.W. & Bender, R.J., Tank Killers – History of the Tank Destruction Badge, R. James Bender Publishing, U.S.A., 2000
  • Helden der Wehrmacht II, Sammelband (Miscellany), FZ-Verlag GmbH, München, Deutschland, 2003
  • Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
  • Fellgiebel Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
  • Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940–1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
сформована
командир
танкової дивізії «Фельдхернхалле 2»

9 березня — 8 травня 1945
Наступник:
капітуляція


Примітки[ред. | ред. код]